Рішення

від 28.08.2012 по справі 5006/29/10/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.08.12 р. Справа № 5006/29/10/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Апрель», м.Горлівка, Донецька область

до Відповідача: Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитров, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 43 026,76грн.

за участю:

від позивача: Бойко А.О. (за довіреністю); Теренкова Т.М. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.02.2012р. по 13.03.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Мале приватне виробничо-комерційне підприємство «Апрель», м.Горлівка, Донецька область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитров, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 43 026,76грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором постачання №199 від 19.07.2010р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Малого виробничо-комерційного підприємства «Апрель», договору постачання №199 від 19.07.2010р., специфікації від 19.07.2010р.,специфікації від 04.08.2010р., видаткових накладних, акту звіряння взаємних розрахунків від 01.11.2011р., який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, відповідно до якого заборгованість станом на 01.11.2011р. складає 43 026,76грн., претензії №133 від 08.11.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 22 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 610, 625 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. справу передано на розгляд судді Макаровій Ю.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 12.03.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

13.03.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву № 4-47 від 13.03.2012р. в якому проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що видаткові накладні №192 від 14.08.2010р., №176 від 19.07.2010р. є неналежним доказом наявності заборгованості за договором №199 від 19.07.2010р., оскільки не містять реквізитів зазначеного договору. Акт звірки від 01.11.2011р. є неналежним доказом підтвердження існування зобов'язань за договором №199 від 19.07.2010р., оскільки акт звірки є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операції, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами. Також стверджує, що заборгованість у сумі 43 026,76грн. станом на 20.07.2011р. була віднесена Позивачем до заборгованості за договором №23 від 26.01.2010р., та входила до заборгованості у сумі 107 192,42грн., що підтверджується позовною заявою вих.№94 від 20.07.2011р. та заявою про уточнення позовних вимог вих. №122 від 03.10.2011р. Крім того було надано належним чином засвідчені копії наступних документів: позовної заяви №94 від 20.07.2011р., заяви про уточнення позовних вимог №122 від 03.10.2011р., претензії №89 від 25.05.2011р.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 24.04.2012р. справу передано на розгляд судді Левшиній Г.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 03.05.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

25.05.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: рахунку №176 від 19.07.2010р., видаткової накладної №176 від 19.07.2010р., податкових накладних, довіреності на отримання матеріальних цінностей №290 від 19.07.2010р., рахунку №179 від 24.07.2010р., видаткової накладної №179 від 24.07.2010р., рахунку №192 від 04.08.2010р., видаткової накладної №192 від 04.08.2010р., договору постачання №199 від 19.07.2010р., специфікацій до договору №199 від 19.07.2010р., виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар.

12.06.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано заперечення на відзив Відповідача №45 від 11.06.2012р. у яких зазначає, що Відповідач вважає видаткові накладні №192 від 04.08.2010р., №176 від 19.07.2010р.неналежними доказами наявності заборгованості за договором №199 від 19.07.2010р. оскільки вони не містять реквізитів зазначеного договору. У п.3 п. 3.3 Договору постачання №199 від 19.07.2010р. зазначено що «право власності на продукцію переходить до Покупця з моменту поставки відповідної продукції, що оформлюється видатковою накладною». Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, відносяться: видаткові накладні, ч.3 ст. 9 цього Закону, а також п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За твердженням Позивача, у видаткових накладних №176 від 19.07.2010р., №192 від 04.08.2010р. є підпис Іванової Тетяни Федорівни, яка уповноважена довіреністю №290 від 19.07.2010р. отримувати від МПВКП «Апрель»цінності за договором №199 від 19.07.2010 року. У частині 3 відзиву Відповідач посилається, що Позивач відніс заборгованість у сумі 43 026,76грн. до заборгованості за договором №23 від 26.01.2010р. яка входила у суму 107 192,42грн. але з заяви про уточнення позовних вимог вих.. №122 від 03.10.2011р. чітко простежується що заборгованість у сумі 107 192,42грн. розділена на два договори. Заборгованість в сумі 43 026,76грн. віднесена до договору постачання №199 від 19.07.2010р. Також Відповідач у своєму відзиві посилається на п.2.1 договору №199 від 19.07.2010 року на те, що вартість продукції не повинна перевищувати 100 000,00грн., проте згідно пункту 1.5 даного договору, специфікація на кожну партію товару є невід'ємною частиною даного договору. Як вбачається, специфікації від 19.07.2010р., 19.07.2010р., 24.07.2010р., 04.08.2010р. підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень. Також Позивачем було надано належним чином засвідчені копії наступних документів: заяви про уточнення позовних вимог №122 від 03.10.2011р., специфікацій до договору №199 від 19.07.2010р.

20.06.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі у яких зазначає, що поставка за видатковими накладними №176 від 19.07.2010р. на суму 26 832,36грн., №192 від 04.08.2010р. на суму 59 755,80грн. була здійснена за договором №199 від 19.07.2010р. Також вказані накладні не були предметом спору по справі №35/229 суддя Мальцев М.Ю.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 16.07.2012р. справу передано на розгляд судді Макаровій Ю.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 14.08.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

14.08.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. До договору №199 від 19.07.2010р. укладено дві специфікації від 19.07.2010р. на постачання товару на загальну суму 26 832,36грн., від 04.08.2010р. на постачання товару на загальну суму 29 144,40грн. Специфікації підписано уповноваженими представниками Позивача та Відповідача. Відповідно, сторонами було досягнуто згоди, щодо ціни договору, яка становить 55 976,76грн. На виконання цього договору Позивачем було надано, а Відповідачем було отримано товар за накладною №176 від 19.07.2010 року на суму 26 832,36грн. та отримано товар за накладною №179 від 24.07.2010р. на суму 28 459,80грн. Загальна сума вартості отриманого товару за договором №199 від 19.07.2010р. становить 55 292,16грн., що відповідає умовам даного договору та положенням ч.2 ст.189, ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України. Відповідачем було проведено оплату за наданий товар на загальну суму 47 021,20грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4887 від 30.08.2010 року у сумі 28 459,80грн., №4888 від 30.08.2010р. у сумі 6 540,20грн., №5518 від 02.12.2010р. у сумі 12021,20грн. Сума невиконаних зобов'язань за договором №199 становить 8270,96грн. Вимоги Позивача, щодо оплати товару, який був наданий за накладною №192 від 14.08.2010р. на загальну суму 59755,80грн. не відносяться до предмету розгляду справи №5006/29/10/2012, оскільки, постачання товару відбулося на виконання договору №205 від 04.08.2010р., що підтверджується актом звірки між сторонами від 01.11.2011. відповідно до якого сторонами узгоджено постачання товару за накладною №192 від 14.08.2010р., саме за договором №205 від 04.08.2010р.

Представник Позивача у судове засідання 28.08.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Представник Відповідача у судове засідання 28.08.2012р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2010 року між Малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Апрель» (Постачальник) та Державним підприємством «Красноармійськвугілля» (Покупець) було укладено договір постачання №199, відповідно п.1.1 якого за даним договором Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю узгоджену в даному договорі продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти цю продукцію й оплатити її на умовах, обговорених у даному договорі.

Згідно п.1.4 договору кожна партія продукції визначається специфікацією, в якій зазначається: номенклатура, одиниця виміру кількості продукції, кількість продукції, ціна за одиницю та загальна вартість партії продукції (з урахуванням ПДВ).

Відповідно п.1.5 договору Специфікація на кожну партію продукції є невід'ємною частиною даного договору.

У пункті 2.1 договору встановили, що вартість договору складається із вартості поставленої продукції згідно специфікацій та не повинна перевищувати 100000,00грн. з урахуванням ПДВ.

У розділі 3 договору Сторони дійшли згоди щодо умов передачі продукції та порядку розрахунків:

- право власності на продукцію, обговорену в даному договорі, переходить до Покупця з моменту поставки відповідної продукції, що оформляється видатковою накладною або актом прийому-здачі продукції (п.3.3 Договору);

- форма оплати за даним договором - перерахування коштів (отриманих від реалізації) на поточний рахунок Постачальника (п.3.4 Договору);

- оплата за даним договором здійснюється протягом 30 календарних дні з моменту постачання (п.3.5 Договору);

Згідно п.6.7 договору термін дії даного договору з 19.07.2010р. по 31.12.2010р.

19 липня 2010 року між Сторонами підписано Специфікацію до договору де визначили асортимент, кількість, ціну товару за загальну суму яка склала 4 472,06грн.

04 серпня 2010 року між Сторонами підписано Специфікацію до договору де визначили асортимент, кількість, ціну товару за загальну суму яка склала 4 857,40грн.

24 липня 2010 року між Сторонами підписано Специфікацію до договору де визначили асортимент, кількість, ціну товару за загальну суму яка склала 4 743,30грн.

19 липня 2010 року між Сторонами підписано Специфікацію до договору де визначили асортимент, кількість, ціну товару за загальну суму яка склала 4 423,16грн.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 115 047,96грн., що підтверджується видатковими накладними №176 від 19.07.2010р., №192 від 04.08.2010р., №179 від 24.07.2010р. вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №290 від 19.07.2010р., у вказаній довіреності міститься посилання на договір №199 від 19.07.2010р.

Факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковою накладною.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у розмірі 72 021,20грн., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 43 026,76грн.

За для досудового врегулювання спору Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №183 від 08.11.2011р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 43 026,76грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, про що виклав свою позицію у відзиві на позовну заяву.

Заперечення Відповідача не приймаються судом до уваги, з наступних підстав.

Статті 4-2, 4-3 ГПК України передбачають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, всупереч наведеним вимогам закону, Відповідач не надав жодного доказу в обґрунтування своїх вимог.

Докази, які підтверджують, що поставка за накладними №176 від 19.07.2010р., №192 від 04.08.2010р., №179 від 24.07.2010р. була здійснена не на виконання умов договору постачання №199 від 19.07.2010р. відсутні.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору постачання №199 від 19.07.2010р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 115 047,96грн., проте Відповідачем було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар у розмірі 72 021,20грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 43 026,76грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 43 026,76грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Державного підприємства «Красноармійськвугілля».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Апрель», м.Горлівка, Донецька область до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитров, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 43 026,76грн. задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85320, м.Димитров, Донецька область, вул.Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941, р/р 26000301192 у філії відділення «Ощадбанк» м.Красноармійська, МФО 394233) на користь Малого приватного виробничо-комерційного підприємства «Апрель» (84601, м.Горлівка, Донецька область, вул.Петровського, 8/1, ЄДРПОУ 19383720, р/р 26001060360734 у відділенні Горлівська філія КБ ПАТ «Приватбанк», МФО 335496) заборгованість у розмірі 43 026,76грн., судовий збір у сумі 1 609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 28.08.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.12р.