cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-62/3169-2012 06.04.12
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал», м.Київ, ЄДРПОУ 31354376
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА - К», м.Київ, ЄДРПОУ 32380150
про визнання права власності
Суддя Любченко М.О.
Представники сторін:
від позивача: Глушков В.О. -по дов.
від відповідача: Майстренко Є.В. -по дов.
У відповідності до ст.77 ГПК України
в судовому засіданні з 28.03.2012р. по 30.03.2012р.
оголошувалась перерва
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА», м.Київ про визнання права власності на квартиру №1 загальною площею 103,3 кв.м, квартиру №2 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №3 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №4 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №5 загальною площею 89,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, 1.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття права власності на спірне нерухоме майно внаслідок проведення будівництва житлового будинку. Одночасно, як вказує позивач, будь-які майнові права на перелічені вище квартири на могли виникнути у відповідача, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА»поліпшення орендованих об'єктів зроблені без дозволу та згоди Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»як орендодавця.
Відповідач у судових засіданнях 28.03.2012р., 06.04.2012р. та у відзиві проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на набуття права власності на орендоване нерухоме майно на підставі положень ст.778 Цивільного кодексу України.
За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За змістом ст.13 Конституції України, ст.324 Цивільного кодексу України, ст.148 Господарського кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України, ст.324 Цивільного кодексу України від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить, в тому числі, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси.
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України „Про оренду землі".
В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно із ст.126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Як свідчать матеріали справи, 19.12.2006р. між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»(орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (з урахуванням положень додаткової угоди від 12.07.2010р.).
За умовами вказаного договору орендодавець на підставі рішення №64/121 від 28.09.2006р. Київської міської ради за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку розміром 0,1695га, яка розташована по вул.Ігорівська, 14 у Подільському районі міста Києва, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення.
Відповідно до ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Одночасно, за змістом ст.96 вказаного нормативно-правового акту, землекористувачі зобов'язані, в тому числі, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Згідно із ст.153 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності.
Статтею 410 Цивільного кодексу України передбачено, що землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору. Землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом. Землекористувач зобов'язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.
Приймаючи до уваги, встановлене договором оренди від 19.12.2006р. призначення земельної ділянки, враховуючи положення перелічених вище нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання вказаного договору позивач набув право та, одночасно, обов'язок використовувати земельну ділянку по вул.Ігорівська, 14 у Подільському районі міста Києва за цільовим призначенням, а саме для будівництва та експлуатації об'єкту соціальної інфраструктури міста Києва.
За твердженням позивача, на наданій в оренду земельній ділянці Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»за контрактом №1 від 05.05.2005р. генерального підряду з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастербуд»було проведено будівництво готельного комплексу, житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення.
Як вбачається з преамбули Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" цей закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно з ч.2 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Форма акта готовності об'єкта до експлуатації, форма сертифіката, порядок його видачі, розмір та порядок внесення плати за видачу сертифіката визначаються Кабінетом Міністрів України. Акт готовності об'єкта до експлуатації підписується замовником, генеральним проектувальником, генеральним підрядником або підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників), субпідрядниками, страховиком (якщо об'єкт застрахований).
Відповідно до ч.5 ст.39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Відповідно до пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою №923 від 08.10.2008р. Кабінету Міністрів України, для одержання сертифіката відповідності замовник або уповноважена ним особа подає письмову заяву згідно з додатком 2 інспекції, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт, або інспекції за місцем розташування закінченого будівництвом об'єкта, якщо проводилися будівельні роботи, на виконання яких не вимагається дозвіл, або будівельні роботи проводилися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства.
До заяви додаються: проектна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; акт готовності об'єкта до експлуатації, підписаний генпроектувальною та генпідрядною організаціями, субпідрядними організаціями, що здійснювали будівництво, замовником, страховою компанією (у разі, коли об'єкт застрахований) за формою згідно з додатком 3.
Згідно з пунктом 4 вищезгаданого Порядку акт готовності об'єкта до експлуатації підлягає за письмовим зверненням замовника погодженню протягом 10 робочих днів виконавчим комітетом сільської, селищної або міської ради, або місцевою державною адміністрацією та органами, до повноважень яких згідно із законом належить участь у прийнятті закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію. У разі наявності зауважень уповноважений орган подає їх у письмовій формі у десятиденний строк замовникові та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Якщо у зазначений строк акт готовності об'єкта до експлуатації не погоджено уповноваженим органом або не подані зауваження у письмовій формі, він вважається таким, що погоджений зазначеним органом без зауважень. Замовник зобов'язаний забезпечити усунення недоліків, зазначених у зауваженнях. У разі коли замовник не погоджується із зауваженнями, він подає інспекції одночасно із заявою обґрунтоване заперечення.
У відповідності до вищезазначених норм 16.02.2011р. було складено акт готовності об'єкта до експлуатації.
Пунктом 17 зазначеного вище Порядку визначено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією сертифіката відповідності.
Як встановлено судом, 17.03.2011р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві позивачу видано сертифікат №КВ000813, відповідно до якого засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - готельного комплексу, житлового будинку з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення - проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, і підтверджено його готовність до експлуатації.
За змістом сертифікату №КВ000813 від 17.03.2011р. загальна площа комплексу становить 34222,8 кв.м, у тому числі, площа житлової частини -502,9 кв.м.
Відповідно до п.3.1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом №127 від 24.05.2001р. Держбуду України, об'єкти всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди, підлягають технічній інвентаризації.
Як свідчать матеріали справи, Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»проведено технічну інвентаризацію спірного майна та складено технічні паспорти, в яких наведено опис основних конструктивних елементів житлових квартир, визначено площу кожної з них.
Розпорядженням №545 від 10.06.2011р. Подільської районної в м.Києві державної адміністрації закінченому будівництвом об'єкту нерухомості присвоєно поштову адресу - м.Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, 1.
Згідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно зі ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення прав власності, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, судових захист цивільного права та інтересу.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи (в тому числі юридичної) на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить засадам чинного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу одним із наступних способів: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування. В той же час суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Як вбачається зі ст.321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.1 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст.331 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення вказаних вище нормативно-правових актів, враховуючи проведення позивачем будівництва об'єкту нерухомості та отримання сертифікату №КВ000813 від 17.03.2011р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»набуло право власності на готельний комплекс, житловий будинок з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення, які розташовані по вул.Набережно-Хрещатицька, 1 у м.Київі, в тому числі, на квартири загальною площею 502,9 кв.м.
За приписами ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтями 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»набуло у власність квартири по вул.Набережно-Хрещатицька, 1 у м.Київі, враховуючи зміст ст.ст.316, 317, 318 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позивач набув повноваження по володінню, користуванню та розпорядженню вказаним вище майном.
Наразі, право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу. Право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами. Право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо.
Тобто, з урахуванням змісту та правової природи кожного з повноважень власника, що перелічені вище, останніми охоплюється, в тому числі, право особи на передання належного на праві власності нерухомого майна у користування третім особам, в тому числі, на праві оренди.
03.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»(орендодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА»(орендар) був укладений договір оренди жилих приміщень.
За умовами вказаного правочину орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування для власних потреб (розміщення співробітників для проживання) жилі приміщення -квартири: квартиру №1 загальною площею 103,3 кв.м, квартиру №2 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №3 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №4 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №5 загальною площею 89,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, 1.
Пунктами 2.2, 2.4 договору передбачено, що термін оренди починається з дня приймання-передачі жилих приміщень за актом та закінчується 03.08.2012р.
03.08.2012р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі майна до договору оренди від 03.08.2011р.
Як свідчать матеріали справи, 28.12.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА»звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»з листом, за змістом якого орендодавця було повідомлено про проведення орендарем для забезпечення повноцінного використання квартир поліпшення орендованого майна на загальну суму 280000 грн.
При цьому, з посиланням на приписи ст.778 Цивільного кодексу України відповідачем заявлено про необхідність зарахування вартості здійснених поліпшень в рахунок орендної плати або визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА»співвласником п'яти квартир в частині, що пропорційна вартості проведених робіт.
В судовому засіданні 06.04.2012р. відповідачем також зазначено про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА»є співвласником спірного нерухомого майна.
Проте, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає викладені вище твердження відповідача неправомірними та необґрунтованими з урахуванням наступних обставин.
Статтею 778 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Пунктом 3.7 договору оренди жилих приміщень від 03.08.2011р. встановлено право орендаря поліпшити об'єкти оренди лише за письмовою згодою орендодавця. Орендар зобов'язаний заздалегідь письмово погоджувати з орендодавцем проекти по зміні, доповненню, поліпшенню об'єктів оренди. Згода на проведення поліпшень повинна бути надана орендодавцем у формі, що відповідає формі даного договору оренди із зазначенням конкретних поліпшень і порядку відшкодування їх вартості. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від об'єктів оренди без пошкодження даних об'єктів, орендар має право на їх вилучення. Якщо орендар зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для об'єктів оренди, він не має права на відшкодування їх вартості. Якщо орендар зробив поліпшення без попередньо отриманої на те письмової згоди орендодавця, він не має права на відшкодування їх вартості.
Отримання згоди орендодавця, як обов'язкова передумова на зміну цільового використання та зміну стану об'єкту оренди, передбачена також положеннями п.3.1 та 3.4 договору оренди від 03.08.2011р.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що положення діючого законодавства та умови підписаного між позивачем і відповідачем договору оренди проведення відшкодування вартості витрат на поліпшення, зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю або набуття орендарем права власності на орендоване майно пов'язують з наявністю згоди орендодавця на проведення поліпшень переданого в оренду майна.
При цьому, відсутність такої згоди виключає можливість відшкодування орендарю вартості проведених робіт у грошовій формі або шляхом набуття права на частину орендованого майна.
За твердженнями позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»ніколи не надавало Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА»згоди на проведення поліпшень переданих в оренду жилих квартир.
Ухвалами від 15.03.2012р. та 30.03.2012р. судом зобов'язано відповідача надати докази отримання згоди орендодавця на проведення робіт в орендованих на підставі договору від 03.08.2011р. жилих приміщеннях.
Проте, відповідачем всупереч вимог ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України вимоги суду, викладені у зазначених вище процесуальних документах не виконані.
За таких обставин, за висновками суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА»належними та допустимими доказами не спростовано тверджень позивача про проведень поліпшень орендованого майна без отримання згоди орендодавця.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач не має права на відшкодування вартості витрат, понесених на проведення поліпшення орендованого майна, або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю в порядку норм ст.778 Цивільного кодексу України та положень п.3.7 договору оренди від 03.08.2011р., оскільки поліпшення були зроблені орендарем без згоди орендодавця.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з огляду на невиконання відповідачем вимог суду, викладених в ухвалах від 15.03.2012р. та 30.03.2012р. щодо надання документів стосовно проведення будівельних робіт у приміщеннях - квартирах №1-5, що розташовані по вул.Набережно-Хрещатицька, 1 у м.Київі, суд дійшов висновку про недоведеність взагалі факту здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА» поліпшень орендованого майна на суму 280000 грн.
Посилання відповідача на те, що орендар є співвласником житлових квартир, суд вважає юридично необґрунтованими з огляду на відсутність згоди орендодавця на проведення робіт та відсутність доказів створення нової речі в результаті проведених поліпшень орендованих об'єктів нерухомості.
Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Відповідно до ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння. Право на позов про визнання права власності виникає у особи у разі порушення або невизнання цього права іншими особами, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За висновками суду, з огляду на невизнання відповідачем права власності позивача на спірне майно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»мало право на звернення до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За таких обставин, враховуючи висновки суду стосовно набуття позивачем права власності на готельний комплекс, житловий будинок з підземною автостоянкою та вбудованими приміщеннями громадського призначення, які розташовані по вул.Набережно-Хрещатицька, 1 у м.Київі, в тому числі, на квартири загальною площею 502,9 кв.м, приймаючи до уваги безпідставність заперечень відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА»про визнання права власності на квартиру №1 загальною площею 103,3 кв.м, квартиру №2 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №3 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №4 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №5 загальною площею 89,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, 1, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає віднесенню на відповідача.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА», м.Київ про визнання права власності на квартиру №1 загальною площею 103,3 кв.м, квартиру №2 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №3 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №4 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №5 загальною площею 89,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, 1.
Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал», м.Київ право власності на квартиру №1 загальною площею 103,3 кв.м, квартиру №2 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №3 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №4 загальною площею 103,5 кв.м, квартиру №5 загальною площею 89,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, 1.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПОХА»(01034 м.Київ, вул.Ярославів Вал, буд.38, ЄДРПОУ 32380150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярославів Вал»(01034 м.Київ, вул.Ярославів Вал, буд.38, ЄДРПОУ 31354376) судовий збір в розмірі 64380 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 06.04.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя М.О.Любченко
Повне рішення складено 06.04.2012р.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.04.2012 |
Оприлюднено | 05.09.2012 |
Номер документу | 25848512 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Любченко М.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні