Рішення

від 20.08.2012 по справі 8/084-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/084-12 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "20" серпня 2012 р.                                                                  Справа № 8/084-12 Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі           Каплі А.В., розглянувши матеріали за позовом комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», ідентифікаційний код: 04654336, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, до товариства з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро», ідентифікаційний код: 37547279, місцезнаходження: 09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт Терезине, вул. Шкільна, 2, про стягнення заборгованості, за участю представників учасників судового процесу: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився, – ОБСТАВИНИ СПРАВИ: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(надалі за текстом: «Позивач») звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро»(надалі за текстом: «Відповідач») про стягнення заборгованості за договором на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2009 року за №1203. Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 37 381,36 грн. (тридцять сім тисяч триста вісімдесят одна гривня 36 коп.), яка складається з основного боргу у сумі 34 413,54 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста тринадцять гривень 54 коп.), інфляційних втрат у сумі 1 484,75 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 75 коп.) та 3% річних у сумі 1 483,07 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят три гривні 07 коп.). Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2012 року порушено провадження у справі №8/084-12 та призначено її розгляд на 20.08.2012 року. 20.08.2012 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 23.07.2012 року не виконали. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.08.2012 року. Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд – ВСТАНОВИВ: згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з п. 1, п. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. 01.10.2009 року між комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»та комунальним підприємством «Білоцерківська районна аптека №191», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро», було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2010 року за №1203 (далі за текстом: Договір), згідно п. п. 1.1., 1.2. якого, предметом цього Договору є надання Споживачеві теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води. Теплопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію, а Споживач зобов'язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування. Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Теплопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію у вигляді: а) опалення – протягом опалювального сезону, початок та закінчення якого визначаються відповідними розпорядженнями Білоцерківського виконкому; б) підігріву води –протягом року згідно графіку, затвердженого Білоцерківським міськвиконкомом. Відповідно до п. 2.3. Договору, приймання –передача теплової енергії, поставленої Теплопостачальною організацією Споживачу, оформлюється щомісячним актом приймання –передачі теплової енергії. Згідно з п. п. 6.1., 6.4. Договору, розрахунки за теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами. Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється Споживачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим. Договором у п. 7.1. передбачено, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором, винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки. Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє в частині постачання теплової енергії протягом одного року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання Договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків –до повного здійснення останніх. В ході розгляду справи встановлено, що сторони Договору після завершення його дії заперечення або зауваження щодо дії Договору та пролонгації на наступний період не висловлювали і у письмовій формі один одному не направляли, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що даний Договір вважається чинним та діючим через пролонгацію на новий термін за мовчазною згодою сторін Договору.   08.10.2010 року прийнято рішення тридцять першої сесії Білоцерківської районної ради Київської області V скликання «Про створення комунального підприємства Білоцерківської районної ради –товариства з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро»від 08.10.2010 року за №31-508, згідно якого вирішено створити комунальне підприємство Білоцерківської районної ради –товариство з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро», провівши реорганізацію шляхом злиття в товариство з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро»комунальних підприємств, що перебувають у спільній власності територіальних громад Білоцерківського району, зокрема комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська районна аптека №191». Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а саме п. 5 ч. 3 ст. 20 передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги (результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил) у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які в установленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України. Крім цього, згідно з абз. 6 п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Однак, Відповідачем було порушено вищезгадані положення п. п. 1.1., 1.2. Договору,  вимоги ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», в зв'язку з тим, що Відповідач не оплатив Позивачу послуги з постачання теплової енергії для об'єкта Відповідача, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Тімірязєва, буд. 2а, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем з оплати послуг з постачання теплової енергії за період з жовтня 2010 року по травень 2011 року у сумі 34 413,54 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста тринадцять гривень 54 коп.). Відповідачем не надано суду доказів поновного або часткового погашення основного боргу за Договором перед Позивачем. Позивач за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема актами приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за травень 2011 року, за квітень 2011 року, за березень 2011 року, за лютий 2011 року, за січень 2011 року, за грудень 2010 року, за листопад 2010 року, за жовтень 2010 року, рахунками-фактурою за травень 2011 року за №1203, за квітень 2011 року за №1203, за березень 2011 року за №1203, за лютий 2011 року за №1203, за січень 2011 року за №1203, за грудень 2010 року за №1203, за листопад 2010 року за №1203, за жовтень 2010 року за №1203, які підписані комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»та комунальним підприємством «Білоцерківська районна аптека №191», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро», на виконання вимог п. 2.3. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень Відповідача з приводу строків, обсягу та якості наданих Позивачем послуг з постачання теплової енергії з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем наданих Позивачем послуг у обсягах, асортименті, якості та вартістю, визначених у вказаних рахунках-фактурі, актах приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії, копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує, довів наявність у Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу у сумі 34 413,54 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста тринадцять гривень 54 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача визнаються судом доведеними та обґрунтованими, внаслідок чого задовольняються в повному обсязі. Крім того, Позивач, за прострочення виконання Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, просить суд стягнути з Відповідача інфляційні втрати у сумі 1 484,75 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 75 коп.) та 3% річних у сумі 1 483,07 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят три гривні 07 коп.). Розрахунок суми індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних знаходиться в матеріалах справи. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Цивільним кодексом України у ст. 612 передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155). Перевіркою правильності визначення Позивачем вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що останні визначені Позивачем вірно і обґрунтовано. На час розгляду справи, Відповідачем не надано суду доказів сплати Позивачу суми інфляційних втрат та 3% річних. Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач довів суду та Відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у Відповідача перед Позивачем наявна станом на 17.07.2012 року заборгованість за договором на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2009 року за №1203 за період з 15.11.2010 року по 17.07.2012 року у вигляді основного боргу у сумі 34 413,54 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста тринадцять гривень 54 коп.), інфляційних втрат у сумі 1 484,75 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 75 коп.) та 3% річних у сумі 1 483,07 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят три гривні 07 коп.). За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за договором на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2009 року за №1203 у вигляді основного боргу у сумі 34 413,54 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста тринадцять гривень 54 коп.), інфляційних втрат у сумі 1 484,75 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 75 коп.) та 3% річних у сумі 1 483,07 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят три гривні 07 коп.) є обґрунтованими та доведеними суду за допомогою належних і допустимих доказів, в зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі. Надані Позивачем докази, протягом судового розгляду справи не спростовані та не заперечувались Відповідачем. Станом на поточну дату, Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним повністю або частково заборгованості перед Позивачем за Договором. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується у судовому порядку. Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору. Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Також Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.). Частиною 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що спір у даній справі виник в результаті неправильних дій Відповідача, суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.). Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1.          Позов комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро»про стягнення заборгованості, –задовольнити повністю. 2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фарматрансагро», ідентифікаційний код: 37547279, місцезнаходження: 09133, Київська обл., Білоцерківський р-н, смт Терезине, вул. Шкільна, 2, на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», ідентифікаційний код: 04654336, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, заборгованість за договором на постачання та споживання теплової енергії від 01.10.2009 року за №1203 у вигляді основного боргу у сумі 34 413,54 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста тринадцять гривень 54 коп.), інфляційних втрат у сумі 1 484,75 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят чотири гривні 75 коп.), 3% річних у сумі 1 483,07 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят три гривні 07 коп.) та судовий збір у сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.). 3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.         Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку. Суддя                                                                                                         П.Ф. Скутельник Рішення підписано 20 серпня 2012 року.