Постанова

від 05.09.2012 по справі 2а/0470/4541/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/4541/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Наталії Василієвни при секретаріЛуговій В.О. за участю: представника позивача представників відповідача Мхітарян М.Т. Бойко Л.Є., Какалюк В.В., Лєвєнцоів Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «РЕГОМ» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «РЕГОМ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в якому просить визнати податкове повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, від 21.03.2012 року за №0000172301, яким визначено грошове зобов'язання ВАТ «Регом» на суму всього - 319761,00 грн., в тому числі: сума донарахованого податку на додану вартість - 296839,00 грн. та штрафні санкції у сумі - 22922,00 гривень - протиправним та скасувати, визнати податкове повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, від 21.03.2012 року за №0000182301, яким: визначено грошове зобов'язання ВАТ «Регом» на суму всього - 4063719,75 грн., в тому числі: суму донарахованого податку на прибуток підприємств за основним платежем - 3839210,00 грн. та штрафні санкції у сумі - 224509,75 грн. - протиправним та скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі Акту перевірки від 01.02.2012 року №202/230/00190791, є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки, викладені в акті перевірки є безпідставними, необґрунтованими, суперечать чинному законодавству, здійсненні з неправильним застосуванням норм матеріального права та податкового законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2012 року було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача по справі - Центральну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на Криворізьку центральну міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав викладених в ньому та просив задовольнити позовні вимоги. Надав до суду письмові додаткові пояснення від 31.05.2012 року та від 24.07.2012 року, які містяться в матеріалах адміністративної справи.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили в задоволенні позову відмовити, надали до суду письмові заперечення від 21.05.2012 р. №3328 та письмові пояснення до заперечень від 30.05.2012 р. №3917/9/10, від 23.07.2012 р. №6542/9/10, від 21.08.2012 р. №8244/9/10, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відкрите акціонерне товариство «РЕГОМ» зареєстроване виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 08.02.1996 року та перебуває на податковому обліку в Криворізькій центральній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі Дніпропетровської області на підставі направлення на перевірку від 13.12.2011 р. №525,526,531,539,540 та наказу від 13.12.2011 р. №1172, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку відкритого акціонерного товариства «РЕГОМ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 01.11.2011 р., за результатами якої складено Акт №202/230/00190791 від 01.02.2012 року.

Згідно з висновками, викладеними в акті, встановлено порушення ВАТ «РЕГОМ»: п.п.4.1.6, п 4.1. ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємства», п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого ВАТ «РЕГОМ» завищено збитки за 2011 рік на суму 3749019 грн., та занижено податок на прибуток у сумі 3839210 грн. та п.п.7.4.1, п.п.7.4.3, п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 296339 грн..

На підставі зазначеного акту перевірки були винесені податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.03.2012 року №0000172301, яким ВАТ «РЕГОМ» визначена сума донарахованого податку на додану вартість - 296839,00 грн. та штрафні санкції - 22922,00 грн., та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.03.2012 року №0000182301, яким ВАТ «РЕГОМ» визначена сума донарахованого податку на прибуток підприємств за основним платежем - 3839210,00 грн. та штрафні санкції у сумі - 224509,75 грн..

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Щодо права та підстав на проведення перевірки.

Право та підстави для проведення позапланової виїзної перевірки встановлені статтями 20, 75, 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI (надалі - Податковий кодекс).

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців юридична адреса позивача: 50049, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Курчатова, б.1Д. В акті перевірки також зазначена юридична та фактична адреса позивача зазначена ЕДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Однак перевірка проводилась за місцезнаходженням ліквідатора за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 1/12, яка зазначена в ухвалі Господарського суду від 01.11.2011 року.

Відповідно до п.45.2 Податкового кодексу податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Згідно статті 93 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Акт про незнаходження ВАТ «Регом» за юридичною адресою №61/230/009190791 від 13.12.2011 року не є підставою для проведення перевірки не за місцем знаходження юридичної особи, окрім того службовою запискою №1492/7/26 від 20.12.2011 року було зафіксовано, що проведеними заходами встановлено місцезнаходження та опитано ліквідатора Аксюк В.В., яка повідомила, що документи по веденню фінансово-господарської діяльності підприємства знаходяться за адресою: вул. Курчатова, 1Д, що також підтверджується поясненнями Аксюк В.В. (Т.2 а.с.53-55).

Таким чином суд приходить до висновку, що перевірка позивача була проведена, в порушення статті 75 Податкового кодексу, не за місцезнаходженням позивача (юридичною та фактичною адресою), де має бути ведення обліку та зберігання належних первинних документів.

Відповідно до статті 78 Податкового кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп.78.1.7).

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказ про проведення перевірки від 13.12.2011 року було вручено під розпис ліквідатору 21.12.2011 року. Наказами №39 від 18.01.2012 року, №23 від 11.01.2012 року, №2 від 03.01.2012 року перевірку було продовжено.

Відповідно до статті 85 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Так, Листом від 23.12.2011 року за №28635/10/230 відповідач звертався до позивача про надання переліку кредиторів та сум кредиторських вимог станом на 01.11.2011 року, на який позивачем була надана відповідь від 06.01.2012 року вих.№18 про неможливість надання реєстру вимог кредиторів. Листами від 23.12.2011 року №28687/10/230, отриманий ліквідатором 23.12.2011 року, від 28.12.2011 №28966/10/230, отриманий ліквідатором 28.12.2011 року, від 03.01.2012 року №341/10/230, отриманий ліквідатором 03.01.2012 року відповідач зазначав про надання первинних документів.

Однак відповідачем в судовому засіданні належним чином не доведено факту відмови позивача в надані первинних документів, оскільки згідно п.85.6 ст. 85 Податкового кодексу у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис, такий акт до суду не надано, згідно статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України судом не виявлено.

Оформлення результатів перевірки та порядок надіслання акту перевірки встановлений статтею 86 Податкового кодексу, так результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1). Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках органом державної податкової служби складається відповідний акт.

01.02.2012 року відповідачем був складений Акт №1/230 про неможливість вручення для ознайомлення та підписання акта документальної перевірки, у зв'язку з чим акт перевірки було надіслано ліквідатору Аксюк В.В. поштовим відправленням з повідомленням про вручення на адресу м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 1/12, який було повернуто на адресу відповідача. Однак, на юридичну адресу позивача акт направлений не був. Таким чином, акт про результати перевірки позивача складений 01.02.2012 був підписаний ліквідатором лише 11.04.2012 року.

Щодо порушень встановлених в акті перевірки.

Так, згідно договору оренди основних засобів №420 від 01.10.2007 року укладеного між ТОВ «Криворіжрудмаш» (Орендодавець) та ВАТ «Регом» (Орендатор), Орендодавець передає, а Орендатор приймає в строкове платне користування основні засоби перелік та вартість яких зазначена в Додатку №1 для використання в господарській діяльності ВАТ «Регом», передача майна здійснюється по актам приймання-передачі майна (Т.1 а.с.198-198 зв.).

Згідно із додатком №1 до договору оренди було визначено перелік переданих ВАТ «Регом» основних засобів (т.1 а.с. 199-206). Відповідно до додаткових угод №1 від 29.12.2007 року, №2 від 29.12.2007 року, №3 від 31.01.2008 року, №4 від 01.07.2008 року, №5 від 30.12.2008 року, №6 від 30.03.2010 року (Т.1 а.с. 207-212), вносились зміни до договору оренди від 01.10.2007 року.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 01.04.2010 року ТОВ «Криворіжрудмаш» передало, а ВАТ «Регом» прийняло основні засоби (а.с. 213).

На підставі додаткової угоди №7 від 31.08.2011 року було розірваний договір №420 від 01.10.2011 року з 01.09.2011 року (Т.1 а.с.214).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до суду податкові накладні (Т.1 а.с. 221-226, 232-235, Т.2 а.с.5-12), невідповідність яких чинному законодавству відповідачем не доведено, судом не встановлено, також подорожні листи, товарно-транспортні накладні, картка обліку роботи вантажного автомобіля, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні (Т.1 а.с.246-250, Т.2 а.с.1-4), акти здачі-примання робіт (надання послуг) та рахунки-фактури (Т.2 а.с.13-45 зв.). Зазначена господарська операція була відображена в бухгалтерському обліку позивача.

Також, згідно договору №14 від 26.01.2011 року укладеному між ВАТ «Регом» (Покупець) та ТОВ «ПГ»Континент» (Продавець), Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання, згідно специфікації (Т.1 а.с.215).

На підтвердження укладення зазначеного договору та його виконання до суду також надано специфікацію №1, специфікацію №2 рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, невідповідність яких чинному законодавству відповідачем не доведено, судом не встановлено, прибуткові ордери №5.002 від 26.01.2011 року про оприбуткування запасних частин на складі цеху №2 та №41.001 від 26.01.2011 року про оприбуткування запасних частин на складі цеху №4 (Т.1 а.с.216-220, 227-231, 236-245). Зазначена господарська операція була відображена в бухгалтерському обліку позивача. Ліквідація ТОВ «ПГ «Континент», після укладення договору, та не проведення розрахунків між підприємствами не може слугувати самостійним та однозначним підтвердженням відсутності між підприємствами взаємовідносин, оскільки на момент укладення договору ТОВ «ПГ «Континент» було зареєстроване в ЄДР.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач здійснює такі види діяльності: 29.52.1 виробництво машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 29.52.3 ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва, 37.10.0 оброблення металевих відходів та брухту, 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту, таким чином, суд приходить до висновку, що орендовані позивачем основні засоби та запасні частини використовувались в господарській діяльності позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення правовідносин) від 28.12.1994 № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пп.5.2.1 п.5.2 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.7.4.1, 7.4.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Враховуючи вищезазначене, з Акту перевірки вбачається, що висновки перевірки були зроблені на підставі даних наявних в інспекції інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших первинних документів. Акт перевірки містить посилання на первинні документи, однак без ідентифікації таких первинних документів. Первинні документи надані позивачем до суду.

Отже, доводи представників відповідача стосовно не підтвердження первинними документами виконаних робіт за актами ВАТ «Криворіжрудмаш» та ТОВ «ПГ «Континент» є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи, незвичність цін також не встановлено.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Криворіжрудмаш» та ТОВ «ТП «Континент», суд вважає, що представники відповідача не надали обґрунтованих заперечень проти позову та належних доказів, що доводять правомірність проведення документальної виїзної перевірки позивача за адресою ліквідатора Аксюк В.В., не підтверджена відмова позивача в наданні первинних документів під час перевірки та здійсненних на підставі такої перевірки висновків, які слугували підставою для винесення оскаржуваних актів індивідуальної дії.

Оцінуючи, письмові доказі дослідженні судом в ході судового розгляду у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не було допущено порушень щодо ВАТ «Криворіжрудмаш» (код ЄДРПОУ 30643311), ТОВ «ПГ «Континент» (код ЄДРПОУ 337236895) п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.1, пп.7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо коригування позивачем валових витрат та валових доходів на суму кредиторської заборгованості перед підприємствами, які не увійшли до реєстру кредиторів.

Господарським судом Дніпропетровської області за заявою відкритого акціонерного товариства «РЕГОМ» 30.11.2010 року було відкрито провадження у справі про банкрутство боржника - відкритого акціонерного товариства «РЕГОМ».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2010 р. введена процедура розпорядження майном боржника - відкритого акціонерного товариства «РЕГОМ», та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого.

28.12.2010 року в газеті «Голос України» розміщено оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - відкритого акціонерного товариства «РЕГОМ».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2011 р. року у справі № 538/313-10 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 36685502,62 гривні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ ( надалі - Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») банкрутство- визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Частиною 15 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, датою погашення (припинення) кредиторської заборгованості вважається дата винесення господарським судом рішення, яким ухвалюється реєстр кредиторів.

Так, актом перевірки встановлено, що станом на 30.11.2010 р. та на 01.11.2011 р. (дата закінчення перевірки) по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується кредиторська заборгованість на загальну суму 330 141,39 грн., яка залишається незмінною протягом всього часу, але не заявлена до кредиторських вимог, а саме: ТОВ «Веста Дніпро» (код ЄДРІІОУ 36366187) - 70080,00 грн.; ТОВ «Саббіа Груп» (код ЄДРПОУ 35935358) - 10027,08 грн.; ТОВ «Кіровоградський електрометалургійний завод» (код ЄДРПОУ 35720568) - 158744,16 грн.; ТОВ «Промобладнання» - 11184,00 грн.; ПП «Престиж» (код ЄДРПОУ 35112514) - 5408,0 грн.; ТОВ «Електротехсервіс» (код ЄДРПОУ 31121860) - 1678,00 грн.; ТОВ «Імобільярі» (код ЄДРПОУ 32097661) - 2048,00 грн.; ТОВ «Група компаній мост» (код ЄДРПОУ 32862497) -12101,42 грн.; ТОВ «Комплекс плюс» (код ЄДРПОУ 32870136) - 4059,20 грн.; ТОВ «Лік» (код ЄДРПОУ 30661420) - 157,20 грн.; ТОВ «Мегабіт» (код ЄДРПОУ 30643568) - 120,00 грн.; ТОВ «Мікросін» (код ЄДРПОУ 137233183) - 3336,00 грн.; ТОВ «Огнеупор» (код ЄДРПОУ 32470893) - 5700,00 грн.; ТОВ «Такт» (код ЄДРПОУ 21858879) - 1119,10 грн.; ТОВ «Титаник» (код ЄДРПОУ 21933285) - 900,00 грн.; ТОВ «Укрграфіт» (код ЄДРПОУ 30201489) - 24140,34 грн.; ТОВ «Електроспектр» (код ЄДРПОУ 32937326) - 18777,15 грн.; ТОВ «Піко» (код ЄДРПОУ 20203001) - 561,74 грн..

Отже кредиторська заборгованість по даним підприємствам вважається погашеною, оскільки такі вимоги виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство.

Також, актом перевірки встановлено, що станом на 01.04.2010 року (дата початку перевірки, що підтверджується і даними попередньої перевірки), на 30.11.2010 року та на 01.11.2011 року (дата закінчення перевірки) по рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується кредиторська заборгованість ТОВ «НВП ЄСМ» (договір купівлі-продажу цінних паперів №Б-82/1-07 від 30.11.2007 року) на загальну суму 450 700,00 гривень. Розрахунки між підприємствами не проводились та свої кредиторські вимоги ТОВ «НВП ЄСМ» також не заявляло.

Згідно пояснень представника позивача в судовому засіданні, договори із вищезазначеними підприємствами в судове засідання не надавались в зв'язку з виїмкою договорів за період 2005-2011 роки податковою міліцією, що підтверджується протоколом виїмки (Т.1 а.с. 172-174).

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, з урахуванням, того що актом перевірки встановлена кредиторська заборгованість позивача перед зазначеними підприємствами до дня порушення провадження у справі про банкрутство, позивачем інших доказів суду не надано, суд приходить до висновку, що позивачем було порушено вимоги пп.4.1.6 п.4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та занижено валовий дохід на суму 330 141,39 гривень, оскільки вимоги таких кредиторів, вважаються погашеними, а тому рішення податкового органу в цій частині є правомірним.

Що стосується кредиторської заборгованості перед постачальниками товарів (робіт, послуг) по векселям виданим на загальну суму 14138196,81, а саме векселі ПП «Тантал» від 18.02.2008 р. на загальну суму 8259240,00 грн., строк пред'явлення яких не раніше 18.02.2013 р.; векселі ТОВ «Омега Плюс» від 08.04.2008 р. на загальну суму 5283671,21 грн., строк пред'явлення яких не раніше 08.04.2013 р.; векселі ТОВ «Фінансова компанія «Комерсант» від 05.08.2009 р. на загальну суму 266750,00 грн. - строк пред'явлення після 05.08.2012 р.; векселі ТОВ «Акма» від 01.08.2009 р. на загальну суму 585325,60 грн., строк пред'явлення яких після 01.08.2009 р.; вексель ТОВ «Гіртехмаш» від 04.01.2010 р. на загальну суму 235 439,00 грн., строк пред'явлення - за пред'явленням; векселі ТОВ «Техносвіт» від 04.01.2010 р. на загальну суму 232520,00 грн., строк пред'явлення - за пред'явленням, суд зазначає наступне.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2011 року по справі № Б38/313-10 визнано відкрите акціонерне товариство «РЕГОМ», м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вул. Курчатова, буд. 1Д (ЄДРПОУ 00190791) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі до 01.11.2012 р., ліквідатором призначено арбітражного керуючого Аксюк Вікторію Вікторівну.

Відповідно до Закону України «Про обіг векселів в України» від 5 квітня 2001 р. №2374-ІІІ. Цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.

Згідно статті 1 Закону України «Про обіг векселів в України» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Тобто, щодо обігу векселів цей закон є спеціальним, а тому повинен враховуватись в процедурі банкрутства разом із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно в документарній формі. Відповідно до ст. 5 Закону № 2374-III векселі (переказні та прості) складаються на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Нацбанком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Простий вексель - це письмове, чітко встановленої форми абстрактне і безумовне боргове зобов'язання векселедавця векселедержателю сплатити зазначену в ньому суму у визначений строк і в певному місці.

Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону «Про переказні та прості векселі», запровадженим Конвенцією, яка підписана в Женеві 07.06.1930 року до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до статті 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Індосамент - це передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи. Його вчиняють на зворотному боці векселя або на додатковому листі (алонжі).

Відповідно до статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно до статті 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Відповідно до статті 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Згідно до статті 43 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб: при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений; навіть до настання строку платежу: (1) якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;(2) у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; (3) у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Відповідно п.4 статті 2 Закону України «Про обіг векселів в України» юридичні ситуації, зазначені в пунктах 2 і 3 статті 43, а також в абзаці шостому статті 44 Уніфікованого закону, визначаються таким чином: зазначені у пункті 2 статті 43, - у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель; зазначені у пункті 3 статті 43, - у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту; зазначені в абзаці шостому статті 44, - у разі визнання трасата банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель, або у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем векселя права регресу буде достатнім пред'явлення судового рішення про визнання банкрутом такого трасата чи трасанта.

Тобто право векселедержателів на пред'явлення векселя до сплати до настання терміну платежу виникає у разі порушення справи про банкрутство, також і у разі визнання його банкрутом.

Таким чином, з урахуванням норм законодавства, суд приходить до висновку, що заборгованість векселедавця перед векселедержателем, тільки за якою минув строк позовної давності, належить до безповоротної фінансової допомоги та включається до складу валового доходу відповідного податкового періоду.

У зв'язку з тим, що строк позовної давності щодо пред'явлення векселів ТОВ «Гіртехмаш» та ТОВ «Техносвіт» не минув, тому відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ТОВ «Гіртехмаш» та ТОВ «Техносвіт» є поточними кредиторами та згідно зі ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають право вимоги в межах ліквідаційної процедури, оскільки, як встановлено судом, на час розгляду справи ліквідаційний баланс не затверджено, тому рішення відповідача в цій частині підлягає скасуванню.

Між тим, як встановлено в судовому засіданні, позивачу невідома інформація щодо застосування до виданого ним векселю індосаменту, а відповідачем в судовому засіданні не доведено належними та допустимими доказами не індосамент веселів позивача такими підприємствами як ПП «Тантал», ТОВ «Акма», ТОВ «Омега Плюс», ТОВ «Фінансова компанія «Комерсант», державна реєстрація яких скасована, тому, суд вважає, що нарахування відповідачем податкового зобов'язання щодо зазначених підприємств є передчасним, таким чином податкове-повідомлення рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Також, перевіркою відображених у рядку 05 Декларації «коригування валових витрат», показників за період з 01.04.2010р. по 01.04.2011р. у загальній сумі 3020591 грн. встановлено, що ВАТ «РЕГОМ» відображались слідуючі коригування: самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів - 2881392 грн.; врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості - 139199 грн..

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2010 р. по 01.04.2011р. у загальній сумі 3020591 грн., на підставі таких документів: №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», №685 «Розрахунки з іншими кредиторами», №371 «Розрахунки з іншими дебіторами», № 311 «Поточні рахунки в національній валюті» з додатками, №301 «Каса в національній валюті» з додатками, прибуткових накладних, актів прийому-передачі виконаних робіт, та інших первинних документів, які перевірено суцільним порядком, встановлено завищення задекларованих ВАТ «РЕГОМ» показників у рядку 05 Декларації «коригування валових витрат» в на загальну суму 1845635 грн., а саме: самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів - 1431318 грн.; врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості - 139 199 грн., а саме: коригування витрат в сторону зменшення на суму кредиторської заборгованості, яка встановлена по процедурі банкрутства, в сумі 275118 грн..

Наданими для перевірки первинними документами, попереднім актом перевірки ВАТ «РЕГОМ» не підтверджується наявність витрат за попередній період в сумі 1 431 318 грн., які не задекларовані в попередніх періодах та мають право бути включеними в перевіряємому періоді.

Крім того, підприємством не надано жодного первинного документа, який підтверджує правомірність включення коригування витрат за рахунок сумнівної (безнадійної) заборгованості в сумі 139199 грн..

Дані наведенні в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Посилання представника позивача на протокол виїмки документів (Т.1 а.с. 172-174), судом не може бути взято до уваги, оскільки працівниками податкової міліції вилучались тільки договори ВАТ «Регом» за період 2005-2011 роки, відповідно до пояснень ліквідатора ТОВ «Регом», які зафіксовані протоколом виїмки, а не всі первинні документи, які належить складати в залежності від виду господарської операції.

Таким чином, позивачем, як до перевірки так і до суду не надано всіх первинних документів, які належить складати в залежності від господарської операції.

Оскільки наявність витрат позивача за попередній період не підтверджена належними первинними документами, які складаються в залежності від господарської операції, то суд приходить до висновку, що позивачем порушено п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР, а отже податкове-повідомлення рішення в цій частини не підлягає скасуванню.

Щодо відсутності від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період з ІІ-ІІІ кварталів 2011 року в сумі 3 749 019, 00 гривень, який виник в 1 кварталі 2011 року.

Згідно із поясненнями представників відповідача в судовому засіданні, за рахунок заниженого валового доходу в І кварталі 2011 року в сумі 15 653 747, 00 гривень, завищених витрат в І кварталі в сумі 900 860 гривень відповідачем було самостійно зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 3 749 019, 00 гривень та розрахункова база оподаткування податком на прибуток за ставкою 25% в І кварталі 2011 року склала 12 805 588,00 гривень.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище та відповідно до задоволених судом вимог від'ємне значення також підлягає коригуванню податковим органом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням висновків викладених судом вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір в частині 1458 гривень 67 копійок підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «РЕГОМ» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.03.2012 року №0000172301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ВАТ «РЕГОМ» за платежем податок на додану вартість щодо ВАТ «Криворіжрудмаш» (код ЄДРПОУ 30643311), ТОВ «ПГ «Континент» (код ЄДРПОУ 337236895).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 21.03.2012 року №0000182301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання ВАТ «РЕГОМ» за платежем податок на прибуток приватних підприємств щодо підприємств ТОВ «Акма» (код ЄДРПОУ 32804440), ТОВ «Тантал» (код ЄДРПОУ 32861755), ТОВ «Омега-Плюс» (код ЄДРПОУ 32502411), ТОВ «Гіртехмаш» (код ЄДРПОУ 31385027), ТОВ «Фінансова компанія «Комерсант» (код ЄДРПОУ 35811644), ТОВ «Техносвіт» (код ЄДРПОУ 31385011), ВАТ «Криворіжрудмаш» (код ЄДРПОУ 30643311), ТОВ «ПГ «Континент» (код ЄДРПОУ 337236895).

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «РЕГОМ» (код ЄДРПОУ 00190791) судові витрати у розмірі 1458 (одна тисяча чотириста п'ятдесят вісім) гривень 67 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 28.08.2012 року.

Суддя Н.В. Боженко