Рішення

від 20.08.2012 по справі 8/092-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2012 р. Справа № 8/092-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства «Літар», ідентифікаційний код: 36479842, місцезнаходження: 86125, Донецька обл., м. Макіївка, б-р Горбачова, 3, кв. 84; адреса для листування: 04070, м. Київ, вул. Волоська, 21, оф. 2,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000», ідентифікаційний код: 36890444, місцезнаходження: 08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Промислова, 59,

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

приватне підприємство «Літар»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач належним чином не виконує своїх зобов'язань з оплати наданих Позивачем в період з травня по листопад 2011 року послуг з перевезення вантажів, загальна вартість яких складає 213 513,00 грн. (двісті тринадцять тисяч п'ятсот тринадцять гривень 00 коп.), в зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 73 470,00 грн. (сімдесят три тисячі чотириста сімдесят гривень 00 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2012 року порушено провадження у справі №8/092-12 та призначено останню до розгляду на 20.08.2012 року.

20.08.2012 року в судове засідання Позивач та Відповідач не з'явились, про причини неявки суд не повідомили будучи повідомленими про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 27.07.2012 року не виконали. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 20.08.2012 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Господарський кодекс України у ч. 6 ст. 306 передбачає, що відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.ст. 901, 902 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно із вимогами ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до вимог ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно із вимогами ст.ст. 903, 904 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. За договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 905 Цивільного кодексу передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Цивільний кодекс України у ст. 915 передбачає, що перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.

Відповідно до вимог ст. 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами. Робота та послуги, що виконуються на вимогу власника (володільця) вантажу і не передбачені тарифами, оплачуються додатково за домовленістю сторін. Перевізник має право притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпечення внесення провізної плати та інших платежів, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами або не випливає із суті зобов'язання.

В 2011 році між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205, 901, 902, 908, 909 Цивільного кодексу України, був укладений договір про надання транспортних послуг у спрощений спосіб шляхом підписання Відповідачем в період з 26.09.2011 року по 07.10.2011 року виданих Позивачем товарно-транспортних накладних на переміщення високооктанових кисневмісних домішок від 26.09.2011 року серії 01АААА №092556, від 28.09.2011 року серії 01АААА №092557, від 29.09.2011 року серії 01АААА №092558, від 07.10.2011 року серії 01АААА №092559, від 07.10.2011 року серії 01АААА №092560.

Згідно з абз. 27 п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 за №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання вимог договору Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України в період з 26.09.2011 року по 07.10.2011 року надав Відповідачу своєчасно та якісно з дотриманням всіх нормативів і стандартів транспортні послуги з перевезення вантажу, який доставлений та розвантажений за пунктом призначення, що вказаний у товарно-транспортних накладних на переміщення високооктанових кисневмісних домішок від 26.09.2011 року серії 01АААА №092556, від 28.09.2011 року серії 01АААА №092557, від 29.09.2011 року серії 01АААА №092558, від 07.10.2011 року серії 01АААА №092559, від 07.10.2011 року серії 01АААА №092560, загальна вартість яких згідно рахунків-фактур від 23.09.2011 року за №СФ-0000161, від 23.09.2011 року за №СФ-0000162, від 23.09.2011 року за №СФ-0000164, від 06.10.2011 року за №СФ-0000165, становить 97 890,00 грн. (дев'яносто сім тисяч вісімсот дев'яносто гривень 00 коп.) та які Відповідач, в порушення умов Договору та вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 916 Цивільного кодексу України, в повному обсязі не оплатив Позивачу, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 73 470,00 грн. (сімдесят три тисячі чотириста сімдесят гривень 00 коп.).

Відповідач будь-яких претензій з приводу строків, обсягу, вартості та якості наданих Позивачем транспортних послуг по перевезенню на адресу останнього не направляв та зауважень з цього приводу в письмовій формі не виражав, що свідчить про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажу. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем перевезення вантажу не заперечені, доказів зворотного суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 73 470,00 грн. (сімдесят три тисячі чотириста сімдесят гривень 00 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем наданих Позивачем транспортних послуг по перевезенню вантажу за Договором суду не надано.

Отже, станом на 20.08.2012 року, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем у сумі 73 470,00 грн. (сімдесят три тисячі чотириста сімдесят гривень 00 коп.) Відповідачем не погашена.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за договором про надання транспортних послуг, укладеним у спрощений спосіб, у сумі 73 470,00 грн. (сімдесят три тисячі чотириста сімдесят гривень 00 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст. 36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмету спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Поряд з цим, Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача судовий збір у сумі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського кодексу України покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства «Літар»до товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000»про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Біотехнології 2000», ідентифікаційний код: 36890444, місцезнаходження: 08720, Київська обл., Обухівський р-н, м. Українка, вул. Промислова, 59, на користь приватного підприємства «Літар», ідентифікаційний код: 36479842, місцезнаходження: 86125, Донецька обл., м. Макіївка, б-р Горбачова, 3, кв.84, заборгованість за договором про надання транспортних послуг, який укладений у спрощений спосіб, у сумі 73470,00 грн. (сімдесят три тисячі чотириста сімдесят гривень 00 коп.) та судовий збір у сумі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 20 серпня 2012 року.