Рішення

від 04.09.2012 по справі 27/5014/2040/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.12 Справа № 27/5014/2040/2012

Суддя Лазненко Л.Л, за участю секретаря судового засідання Дрожанової О. В., розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Вугілля України», м. Київ

до Державного підприємства «Луганськвугілля», м. Луганськ

про стягнення 19479 грн. 84 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача: представник -Сірий А.М. , довіреність № 30-12/124-Д від 30.12.2011;

від відповідача: провідний юрисконсульт -Галючек В.С. , довіреність

№ 03/5-558 від 30.12.2011;

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: заявлена вимога про стягнення 19479 грн. 84 коп. збитків, заподіяних у зв'язку з поставкою вугільної продукції, якість якої не відповідала показникам зазначеним в умовах договору.

Відповідач відзивом № 15-374 від 28.08.2012 вимогу позову відхилив з підстав визначених у відзиві.

Представник позивача надав заперечення № 893-юр від 29.08.2012, в яких підтримав позовні вимоги навівши судову практику по аналогічним справам.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази, суд встановив наступні обставини.

Між Державним підприємством «Вугілля України»(покупець, позивач) та Державним підприємством «Луганськвугілля»(постачальник, відповідач) було укладено договір поставки №08-10/1-ЕН від 01.02.2010, за яким, відповідно до п. 1.1. постачальник зобов'язується поставити вугільну продукцію належної якості.

Вантажоотримувачем вказаної вугільної продукції є Бурштинська ТЕС ВАТ «Західенерго»згідно до договору поставки складеного між ДП «Вугілля України» та ВАТ «Західенерго»№ 02-10/1 ЕН від 01.02.2010 (Договір 1).

Пунктом 3.4.4 договору встановлено, що покупець має право відмовитися від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимі.

Відповідно до п. 5.1 договору 1, приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 №П6 та від 25.04.1966 № П7 з подальшими змінами та доповненнями, положеннями про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888 ДСТУ 4096-2005 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробуванню), та/або іншими нормативними актами України, ГДК, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному Договору. За одиницю виміру кількості вугілля приймається одна тонна.

На виконання умов договору поставки, 23.08.2010 на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, від вантажовідправника ДП ЦЗФ «Слов'яносербська»надійшов 1 вагон вугілля марки ГСШ 0-13 в кількості 64600кг за накладною № 525895598 у вагоні

№ 65283566.

Під час проведення Бурштинською ТЕС ВАТ «Західенерго»вхідного контролю вугілля, що надійшло у вищезазначеному вагоні було виявлено, що за своїми якісними характеристиками паливо не відповідає умовам договору, оскільки його фактична зольність становила 30,1% про гранично допустимого показника зольності для збагаченого вугілля не більше 28%, у зв'язку з чим, для участі у проведенні контрольного випробування вантажовідправнику направлено факсограму № 781 від 24.08.2010.

Вантажовідправник на контрольне випробування не прибув, результати приймання спірного вугілля були оформлені актом приймання вугілля № 5573 від 26.08.2010, складеним та підписаним уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС та представником громадськості.

Факсограмою № 372/2327 від 25.08.2010 та телеграмою № 781 від 26.08.2010 вантажовідправник повідомлявся про те, що у зв'язку з неналежною якістю вугілля вантажоотримувач відмовляється прийняти спірне вугілля та просило розпорядитися ним або надати згоду на його повернення.

Відповідно до п. 8.4 договору, у випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме -вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи та інше.

26.08.2010 спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику без вивантаження навантаження, що підтверджено квитанцією про приймання вантажу № 36484645, виданою залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.

Як зазначив позивач, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по постачанню вугільної продукції ним було зайво сплачені додаткові витрати у вигляді збитків на суму 10298 грн. 64 коп., зокрема, 9181 грн. 20 коп. -вартість залізничного тарифу, 9181 грн. 20 коп. - провізна плата з перевезень повернутого вугілля, 669 грн. 84 коп. -плата за користування вагонами та 447 грн. 60 коп. -збору за оформлення документів на повернення вагонів.

Вказані обставини були предметом розгляду в господарському суді

м. Києва по справі №17/206 за позовом Публічного акціонерного товариства «Західенерго»до Державного підприємства «Вугілля України»про стягнення збитків в сумі 10298 грн. 64 коп.

Вказаним рішенням від 20.06.2011 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Західенерго»були задоволені: стягнуто з відповідача на користь позивача 10298 грн. 64 коп. збитків, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення суду, 06.09.2011 № 2132/10 було складено та підписано заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 157856 грн. 06 коп., згідно п. 6 абз. 3 якої «Зобов'язання ДП «Вугілля України»по виконання грошового зобов'язання перед ПАТ «Західенерго»на суму у розмірі 10637 грн. 63 коп. припиняється зарахуванням зустрічних вимог повністю».

Акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2011 підтверджує виконання вищезазначеної заяви.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а ч.2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та обов'язків, в т.ч. відшкодування збитків.

Вказані положення кореспондуються з ст.20 Господарського кодексу України.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.

У розумінні ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 вказаної статті передбачені види господарських санкцій, в т.ч. відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов: протиправної дії чи бездіяльності; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вина боржника.

Про наявність причинного зв'язку між протиправною дією відповідача та збитками позивача свідчить факт порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо поставки вугілля якість якого не відповідала показникам зазначеним в умовах договору, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат, а саме: сплати залізничного тарифу у сумі 9181 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 52312578; вартості провізної плати у сумі 9181 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 36484645 та переліком ТехПД № 485 від 27.08.2010, плата за користування вагонами, що підтверджується відомістю плати за користування вагонами № 26081626 від 26.08.2010 та довідкою № 485 від 27.08.2010 ТехПД-4 Львівської залізниці про проведення платежів, та вартість зборів за оформлення документів на повернення вагонів у сумі 447 грн. 60 коп., що підтверджується накопичувальною карткою зборів на роботи № 27080462 та довідкою № 485 від 27.08.2010 ТехПД-4 Львівської залізниці про проведення платежів.

Загальна сума збитків складає 19479 грн. 84 коп.

Як було зазначено вище, обґрунтованість нарахування та розмір збитків, вже був предметом розгляду у справі №17/206, яка розглядалась господарським судом міста Києва, що приймається судом до уваги.

Згідно ч.2 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідач позов не визнав за необґрунтованістю.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 04.09.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля», 91056,

вул. Лермонтова, б. 1в, м. Луганськ, ідентифікаційний код 26410511 на користь Державного підприємства «Вугілля України», 01601,

вул. Б.Хмельницького, б. 4, м. Київ, ідентифікаційний код 32709939, 19479 грн. 84 коп. -збитків, 1609 грн. 50 коп. -судових витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 05.09.2012.

Суддя Л.Л. Лазненко