Ухвала

від 31.08.2012 по справі 5017/2012/1620

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"31" серпня 2012 р.№ 5017/2012/1620

СУДДЯ РОВИНСЬКИЙ О.Ю., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) „Віакорм" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 72, кв. 41 код ЄДРПОУ 36552430) зареєстровану за № 3898/2012 про визнання банкрутом відсутнього боржника Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) Будівельна Компанія „Тоні" (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. 40 років Перемоги, буд. 3 код ЄДРПОУ 34450711).

ВСТАНОВИВ: 21.08.2012 р., ТОВ „Віакорм" звернулось до господарського суду із заявою про визнання відсутнього боржника ТОВ Будівельна Компанія „Тоні" - банкрутом за спрощеною процедурою банкрутства, відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( надалі Закон №2343-ХІІ ), у зв'язку з наявною заборгованістю у боржника на загальну суму у розмірі 91 440грн. 00 коп. та відсутністю боржника за місцезнаходженням.

Заява ТОВ „Віакорм" про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника ТОВ Будівельна Компанія „Тоні" підлягає поверненню з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону (№ 2343-ХІІ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 Закону (№ 2343-ХІІ), передбачено, що суддя повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство з підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Відповідно до статті 52 Закону (№ 2343-ХІІ) у разі, якщо громадянин -підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ), яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Стаття 52 Закону (№ 2343-ХІІ), яка має назву „Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі „інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону (№ 2343-ХІІ), зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Пунктом 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для повернення заяви і доданих до неї документів без розгляду, є не подання доказів на яких ґрунтується заява.

Статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до вимог статті 17 Закону „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" ( надалі закон 755-ХV), який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (пункт 7 статті 19 зазначеного Закону (755-ХV).

Саме зазначений запис державного реєстратора є доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням, однак, при звернені до господарського суду Одеської області, ініціюючим кредитором не надано витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, акти обстеження відсутності знаходження юридичної особи за місцем реєстрації ТОВ Будівельна Компанія „Тоні" від 11.07.2012р. та 31.07.2012 р. складений в односторонньому складі за підписом директора Сидикова Б.К. не є належним доказом підтверджуючим відсутність юридичної особи за адресою державної реєстрації.

Відповідна правова позиція викладена у Пункті 105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року „Про судову практику в справах про банкрутство".

При зверненні до господарського суду, Заявник -ТОВ „Віакорм" обґрунтовує кредиторську заборгованість у розмірі 91 400 грн. 00 коп., яка виникла на підставі договору купівлі-продажу від 07.03.2012 р. за № 02ТВ, накладними від 26.03.2012р. за № 262, від 27.03.2012 р. за № 263, рахунком від 26.03.2012 р. за № 262, податковими накладними від 26.03.2012 р. за № 262, від 27.03.2012 р. за № 263 та визнаної боржником претензії про сплату заборгованості від 27.06.2012 р. за № 27.

При розгляді питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують дві особливості, які притаманні процедурі за ст. 52 Закону в площині безспірності грошових вимог, а саме -справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер, а також незалежно від спливу трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 6 Закону, встановленого для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, справа про банкрутство може бути порушена господарським судом за заявою кредитора за наявності безспірних вимог до кредитора, які сукупно складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та не були задоволені боржником менше ніж протягом трьох місяців, у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора мають додаватись відповідні документи, а саме: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

За змістом ч.3 ст.6 та ч.ч. І, 8 ст. 7 Закону (№ 2343-ХІІ) справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність.

Відповідно до Закону (№2343-ХІІ) вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджуються документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, зокрема виконавчими.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 17.10. 2006р. у справі № 3/157.

Відповідно до підпункту 13, пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" з 19.01.2012 р. за подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство встановлена ставка судового збору у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Згідно зі ст. 13 Закону України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" з 1 січня 2012 року встановлена мінімальна заробітна плата у розмірі 1 073 грн. 00 коп., а отже при зверненні до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, заявником необхідно надати суду докази сплати судового збору у розмірі 5 365 грн. 00 коп.

Крім того, ініціюючий кредитор - ТОВ „Віакорм" не надав доказів підтвердження ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Відповідно до ч. 11 ст. 7 Закону України (№2343-ХІІ) кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

Разом з тим загальний порядок направлення сторонам копії заяв визначений ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивачем при поданні до суду позовної заяви подаються документи, серед яких, зокрема, документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Між тим, як встановлено судом, матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ „Віакорм" не містять належних доказів, підтверджуючих факт надсилання копії заяви та доданих до неї документів боржнику, оскільки опис вкладення поштового відправлення відсутній, що також не відповідає ст. 7 Закону (№2343-ХІІ).

За приписами ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів"(ДСТУ4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. N 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Дослідивши матеріали заяви про порушення провадження у справі, суд встановив, що вони містять незавірені копії документів, на які ТОВ „Віакорм" посилається при ініціюванні справи про банкрутство ТОВ Будівельна Компанія „Тоні", а отже надані до суду документи не є належними доказами, оскільки вони не відповідають зазначеним вимогам.

Таким чином, ініціюючим кредитором не надано доказів: відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням; ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності; доказів безспірних вимог та доказів неплатоспроможності боржника; доказів надсилання боржнику копії заяви та доданих документів, доказів сплати судового збору, а тому заява ТОВ „Віакорм" підлягає поверненню без розгляду на підставі ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та п.п. 3, 4, 6 ст. 63 ГПК України.

Повернення заяви про порушення справи про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п.п. 3, 4, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та ст. ст. 9, 52 Закону України "Про відновлення неплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суддя, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Віакорм" (65007, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 72, кв. 41 код ЄДРПОУ 36552430) про визнання банкрутом відсутнього боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна Компанія „Тоні" (67400, Одеська область, м. Роздільна, вул. 40 років Перемоги, буд. 3 код ЄДРПОУ 34450711) - повернути без розгляду.

2. Заяву про порушення справи про банкрутство надіслати Заявнику.

3. Матеріали заяви про порушення провадження у справі про банкрутство на 46 аркушах.

Суддя Ровинський О.Ю.