Постанова

від 30.08.2012 по справі 2а/0470/9562/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/9562/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - при секретарі судового засідання - без участі сторінВласенка Д.О. Павлигі Д.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю 14 серпня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 15.06.2012 № 0000252304, яким Дочірньому підприємству «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю донараховано податок на прибуток приватних підприємств у сумі 83476,31 грн., з яких 66781,00 грн. - за основним платежем, 16695,31 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 15.06.2012 № 0000262304, яким Дочірньому підприємству «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю донараховано податок на додану вартість у сумі 66781,25 грн., з яких 53425,00 грн. - за основним платежем, 13356,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону. Проте, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач грубо порушив приписи чинного законодавства, оскільки, фактично, видав правозастосовні акти, що зумовлюють притягнення позивача до майнової відповідальності, не маючи на це відповідних повноважень. Акт перевірки № 789/22-2/23942398 від 31.05.2012 не було підписано посадовими особами Семенюк О.Д. та Хоруженко О.В.

Позивач зазначає, що в Акті перевірки вказано, що позивачем не надано конкретних доказів та необґрунтовано фактичне використання консультаційних послуг в господарській діяльності позивача, а також не надано документального підтвердження яким чином консультаційні послуги, отримані від виконавців, використані в господарській діяльності позивача, а саме, чи призвели до збільшення обсягів реалізації чи кількості наданих позивачем послуг покупцям. Вказані посилання, на думку позивача, є безпідставними, оскільки згідно його статуту, одним з основних видів його діяльності є розробка та впровадження програмного забезпечення для автоматизації бухгалтерського обліку, офісної, банківської та інших сфер діяльності, а також розробка та впровадження інформаційних технологій, навчання та консультаційні послуги, надання практичної допомоги у веденні бухгалтерського обліку.

Також в Акті перевірки вказано, що в ході перевірки було надано запит від 21.05.12 керівнику позивача, щодо зв'язку з господарською діяльністю консультаційних послуг отриманих від постачальників, та станом на дату складання акту підприємством додаткових первинних бухгалтерських документів, які підтверджують детальний зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції та які саме роботи консультаційного характеру в якому обсязі були виконані постачальниками не надано. За викладених обставин, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 року за №165 зі змінами та доповненнями, що виявилось у завищенні податкового кредиту та заниженні податку на додану вартість. Проте, вищевказані висновки відповідача, на думку позивача, суперечать фактичним обставинам справи, оскільки ним не було взято до уваги звіти виконавців, надані в ході перевірки. Згідно цих звітів, виконавцями були виконані роботи, безпосередньо пов'язанні з діяльністю Позивача, наприклад: тестування програмного модуля «Парус-Спорт», вер.7.40. інст. 03.2010 р., тестування програмного модуля «Парус - Лікувальна установа», вер.7.40. інст. 03.2010 р., налаштування демонстраційної бази для спортивно-оздоровчих центрів, та таке інше.

Сторони у судове засідання не з'явились повідомлялись належним чином, тому у відповідності до ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (ст. 128 КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Представник позивача 30 серпня 2012 року подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Відповідно до змісту поданого клопотання позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача 30 серпня 2012 року направив до суду факсимільне повідомлення, у якому зазначив, що у зв'язку з неможливістю приймання участі у судовому засіданні представник відповідача просить відкласти розгляд справи. Підстави, через які представник відповідача не може прибути в судове засідання у клопотанні не зазначені, жодних доказів поважності причин відсутності суду не надав. Судове повідомлення та ухвала про відкриття провадження у справі були отримані Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 23 серпня 2012 року.

Так, частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Положеннями частини 3 статті 35 КАС України встановлено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Відповідно ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З аналізу вищевказаних законодавчих норм, суд приходить до висновку, що однією з невід'ємних складових процедури відкладення розгляду справи через неявку відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, є поважність причин неприбуття відповідача.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за можливе перейти до розгляду справи у письмовому провадженні та провести судове засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що Дочірнє підприємство «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 23942398) зареєстроване 01.02.1999 Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради у якості юридичної особи, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 059675 /а.с. 10/.

Дочірнє підприємство «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю має Свідоцтво № 100307822 про реєстрацію платника податку на додану вартість /а.с. 14/.

У Статуті Дочірнього підприємства «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю у п. 3 визначено, що основною метою діяльності підприємства є організація торгівельної та інших видів діяльності спрямованих на провадження у виробництво промислової продукції і товарів народного споживання, їх реалізації, надання послуг, одержання прибутку та задоволення на його підставі інтересів Засновника та членів трудового колективу підприємства /а.с. 15-29/.

Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби склала акт «Про результати позапланової виїзної перевірки ДП «Парус-Д» (код за ЄДРПОУ 23942398) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.08 по 31.03.12, валютного та іншого законодавства України за період з 01.11.08 по 31.03.12» /а.с. 34-65/.

У висновках даного акту вказано, що перевіркою встановлено наступні порушення ДП «ПАРУС -Д»:

1. пп.7.2.6 п.7.2 ст.7,пп.. 7.4.1 ст.7 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 року за №165 зі змінами та доповненнями, перевіркою встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту та відповідно занижено податок на додану вартість на суму 53425 грн.

2. пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) ДФ «Парус-Д» занижено податок на прибуток у загальній сумі 66782,00 грн.

Документальна позапланова перевірка ДП «Парус-Д» була призначена по кримінальній справі № 11/039004 постановою старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Житомирській області Воловик О.В. 15 січня 2012 року /а.с. 66/.

На підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого з СВ ПМ ДПА у Житомирській області ст. лейтенантом податкової міліції від 15.01.12, начальником Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби Салій С.Б. 11.05.2012 видано наказ № 231 /а.с. 67/.

Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 15 червня 2012 року було винесено на підставі акту перевірки № 789/22-2/23942398 від 31.05.2012, податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000252304, яким донараховано Дочірньому підприємству «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю податок на прибуток приватних підприємств у сумі 83476,31 грн., з яких + 66781,00 грн. за основним платежем, 16695,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 32/.

Також, Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби 15 червня 2012 року було винесено на підставі акту перевірки № 789/22-2/23942398 від 31.05.2012, податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000262304, яким донараховано Дочірньому підприємству «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю податок на додану вартість у сумі 66781,25 грн., з яких + 53425,00 грн. за основним платежем, 13356,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 33/.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, з 01.01.2011 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про систему оподаткування» та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втрачають чинність.

Проте, у зв'язку з тим, що правовідносини, щодо наслідків неподання податкової звітності юридичною особою виникли до набрання чинності Податкового Кодексу України, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати також норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про систему оподаткування» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно до п. 78.1.11 ст. 78 Податкового Кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Абзац 5 ст.114 Кримінально-процесуального кодексу України вказує, що постанови слідчого, винесені відповідно до закону у кримінальній справі, яка перебуває у його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами організаціями, посадовими особами і громадянами.

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. В абзаці 2 п. 7 розділу IV даного Порядку міститься норма, яка за своїм змістом є аналогічною п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

У п. 2 розділу IV Порядку визначено, що акт (довідка) документальної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів), з дотриманням визначених у пункті 5 цього розділу вимог щодо реєстрації актів документальних перевірок.

Судом встановлено, що дійсно Акт перевірки № 789/22-2/23942398 від 31.05.2012 не підписано двома перевіряючими, а саме: старшим державним податковим ревізором-інспектором Семенюк О.Д. та головним державним податковим ревізором-інспектором Хоруженко О.В.

Згідно п. 5 розділу IV Порядку, реєстрація актів (довідок) документальних перевірок здійснюється в єдиному Журналі реєстрації актів (довідок) перевірок, який ведеться структурним підрозділом, до функцій якого віднесено реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби. Такий журнал прошнуровується, пронумеровується та скріплюється печаткою органу державної податкової служби.

При цьому в акті перевірки на першому аркуші у верхньому лівому кутку зазначаються дата реєстрації акта (довідки) перевірки та номер акта (довідки) перевірки, який складається із порядкового номера єдиного Журналу реєстрації актів (довідок) перевірок, коду структурного підрозділу, відповідального за проведення перевірки, коду за ЄДРПОУ платника податків.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» встановлено, що податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств та податок на доходи фізичних осіб належать до загальнодержавних і справляються на всій території України.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно ж до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи спірні правовідносини суд приходить до висновку, що в акті перевірки зазначено, що позивачем не надано конкретних доказів та необґрунтовано фактичне використання консультаційних послуг в господарській діяльності позивача, а також не надано документального підтвердження яким чином консультаційні послуги, отримані від виконавців, використані в господарській діяльності позивача, а саме, чи призвели до збільшення обсягів реалізації чи кількості наданих позивачем послуг покупцям, проте, зазначені висновки є необґрунтованими, адже, судом встановлено, що згідно положень статуту позивача, одним з основних видів його діяльності є розробка та впровадження програмного забезпечення для автоматизації бухгалтерського обліку, офісної, банківської та інших сфер діяльності, а також розробка та впровадження інформаційних технологій, навчання та консультаційні послуги, надання практичної допомоги у веденні бухгалтерського обліку. З огляду на викладене сама специфіка діяльності позивача потребує взаємодії з іншими підприємствами, що працюють у цій же галузі.

Відповідачем не було проаналізовано звіти виконавців щодо виконаних робіт, наприклад: тестування програмного модуля «Парус-Спорт», вер.7.40. інст. 03.2010 р., тестування програмного модуля «Парус - Лікувальна установа», вер.7.40. інст. 03.2010 р., налаштування демонстраційної бази для спортивно-оздоровчих центрів, та таке інше. Отже, суд вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість є необґрунтованими.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено положення п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України та безпідставно винесено податкові повідомлення-рішення № 0000252304 та № 0000262304 від 15 червня 2012 року, за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже суд вважає за необхідне, для повного та обґрунтованого забезпечення прав позивача, скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000252304 від 15 червня 2012 року, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 789/22-2/23942398 від 31 травня 2012 року, щодо донарахування Дочірньому підприємству «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 23942398) податку на прибуток приватних підприємств у сумі 83476,31 грн., з яких + 66781,00 грн. за основним платежем, 16695,31 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000252304 від 15 червня 2012 року, винесене Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки № 789/22-2/23942398 від 31 травня 2012 року, щодо донарахування Дочірньому підприємству «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 23942398) податку на додану вартість у сумі 66781,25 грн., з яких + 53425,00 грн. за основним платежем, 13356,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Парус-Д» спільного українсько-російського підприємства «Парус-Україна» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 23942398) судові витрати у сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Суддя Д.О. Власенко