Постанова

від 27.12.2011 по справі 2а-6775/10/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2011 р. Справа № 2а-6775/10/0470 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Потолової Г.В.

при секретарі -Тимцунік Ю.В.

за участю: представника позивача -Домрачева Є.М.

представника відповідача-1 -Ковальова Ю.М.,

представника відповідача-2 -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК»до відповідача-1 Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, відповідача-2 Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Компанія ЛПК»звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсним рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110000011/2010/100638/2 від 17.03.2010р. щодо визначення митної вартості товару, який був ввезений за контрактом № 03LPK від 22.01.2010р., специфікація №1/1 від 22.01.2010р., із застосуванням методу №6 визначення митної вартості на підставі ст.273 Митного кодексу України та зобов'язання визначити митну вартість товару, що був ввезений за контрактом №03LPK від 22.01.2010р., відповідно до специфікації №1/1 від 22.01.2010р., із застосуванням методу №1 визначення митної вартості -за ціною контракту на підставі ст.267 Митного кодексу України, а також, стягнення з Дніпропетровської митниці Державної митної служби України на користь ТОВ «Компанія ЛПК» надмірно нараховану суму у розмірі 52720грн. 46коп. при проведенні митної оцінки вартості товару за контрактом №03LPK від 22.01.2010р., специфікація № 1/1 від 22.01.2010р.

13.08.2010р. позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про зміну позовних вимог, згідно якої просить: визнати недійсним рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110000011/2010/100638/2 від 17.03.2010р. щодо визначення митної вартості товару, що був ввезений за контрактом №03LPK від 22.01.2010р. специфікацією №1/1 від 22.01.2010р., із застосуванням методу №6 визначення митної вартості на підставі ст.273 Митного кодексу України; зобов'язати Дніпропетровську митницю Державної митної служби України визначити митну вартість зазначеного товару із застосуванням методу №1 визначення митної вартості -за ціною контракту на підставі ст.267 Митного кодексу України; стягнути з державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області надмірно нараховану та сплачену суму у розмірі 52720грн.46коп.

Ухвалою суду від 16.08.2010р. задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі відповідача-2 -Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, до матеріалів справи надав заперечення проти позовних вимог, в обґрунтування яких зазначив, що повернення надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів Державним казначейством здійснюється на підставі висновку митного органу, що займався оформленням митної декларації. Крім того зазначив, що на час розгляду справи по суті до Головного Управління державного казначейства України у Дніпропетровській області не надходили Висновки від Дніпропетровської митниці, на підставі яких перераховуються кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК»є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Так, 22.01.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК»(покупець) та Мікролайф Корпорейшин, Тайвань (продавець по контракту) був укладений зовнішньоекономічний контракт №03LPK на поставку товару, а саме: термометри цифрові », країна походження Китай, у кількості 14000шт., за ціною 0,83 доларів США, на загальну суму 11620,00доларів США, згідно з яким Продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити кожну партію отриманого товару у відповідності з умовами даного контракту та специфікації №1/1 від 22.01.2010р.

Позивачем 16.03.2010р. товар заявлено до митного оформлення відповідно до вантажно-митної декларації №110000011/2010/10585 за вартістю його фактичного придбання відповідно до контракту №03LPK від 22.01.2010р. та специфікації до нього №1/1 від 22.01.2010р. (а.с.10-14), Ціна придбання товару за контрактом дорівнює 11620,00 доларів США з розрахунку 14000шт. х 0,83доларів США. Митна вартість товару відповідно до ВМД №110000011/2010/10585 від 16.03.2010р. склала 94938грн.68коп. В ціну товару була включена вартість витрат на транспортування товарів позивачем у розмірі 282,00доларів США.

Відповідно, митна вартість товару була заявлена ТОВ ''Компанія ЛПК" шляхом подання декларації митної вартості за формою ДМВ-1, тобто за методом оцінки за угодою (метод №1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.

Згідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів за ВМД від 16.03.2010р. №110000011/2010/10585 декларантом надано:

- уніфікована митна квитанція МД-1 від 11.03.2010, серія 50004В № 0102561;

- повідомлення про намір увезення від 05.03.2010 №110000005.2010.101858.001;

- накладна CMR від 12.03.2010 № 6386/2;

- коносамент (Bill of Lading) від 23.01.2010 TS10010034В;

- некласифікований документ від 15.03.2010 лист 11;

- зовнішньоекономічний контракт від 22.01.2010 № 03LPK;

- специфікація від 22.02.2010 №1/1;

- рахунок-фактура (інвойс) від 22.01.2010 № TTS1010108_2;

- пакувальний лист від 22.01.2010;

- інвойс на перевезення від 15.03.2010 № 100022/2;

- договір про перевезення від 04.01.2010 № 10-174;

- фітосанітарний сертифікат - акт фітоконтролю від 16.03.2010;

- свідоцтво про державну реєстрацію виробу медичного призначення від 16.03.2010р. №6194/2007;

- висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.12.2008р. №25;

- довідка Жовтневої ДПІ про проведення декларування валютних цінностей від 10.03.2010р. №282;

- висновок щодо відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»від 09.03.2010 №25/10508;

- лист - роз'яснення Держспоживстандарту від 25.02.2010 № 70;

- сертифікат екологічного контролю, екологічна декларація від 10.02.2010 № 10308;

- сертифікат про походження товару форми А від 22.01.2010 №G1047000D4210030;

- гарантійний лист №11 від 15.03.2010р.;

- платіжне доручення № 2 від 25.02.2010р.;

- прайс-лист від 10.01.2010р.;

- копія вантажної митної декларації іноземної країни від 20.01.2010р. №5000602072421;

- ВМД, за якою було відмовлено в митному оформленні від 16.03.2010р. №110000011/2010/105085.

Керуючись п.2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. №339, у Дніпропетровської митниці виникла необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у митній декларації митної вартості та уточнити їх.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого ПКМУ від 20.12.2006 № 1766 передбачено, що для підтвердження заявленої митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Так, згідно п.11 Порядку №1766 митним органом було запропоновано декларанту для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів подати додаткові документи, а саме:

- калькуляція фірми-виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

На виконання вказаної постанови декларанта ознайомлено з даним записом під підпис.

17.03.2010р. відповідачем-1 відносно вищезазначеної Декларації митної вартості було винесено Рішення №110000011/2010/100638/2 про визначення митної вартості товару із застосуванням методу №6 на підставі ст. 273 Митного кодексу України (далі - МК України) (резервний метод визначення митної вартості) із розрахунку за Товар - 2,68 доларів США за 1 шт., що дорівнює 21,38грн. Відповідно до Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 07.08.2007 № 667, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2007 за № 968/14235 (далі-Порядок), посадовою особою спеціалізованого підрозділу митниці митну вартість визначено у розмірі 52720,46грн. на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 6 відповідно до ст. 273 МКУ.

Не погоджуючись з вище вказаним рішенням позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110000011/2010/100638/2 від 17.03.2010р. про визначення митної вартості товарів на підставі резервного методу визначення вартості товарів на підставі ст.273 Митного кодексу України є незаконним і безпідставним, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства -ст.266 Митного кодексу України, а саме: „визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного".

На думку позивача, відповідачем було безпідставно завищено ціну товару, незважаючи на те, що позивачем були подані всі необхідні документи в підтвердження правомірності застосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною угоди. Крім того, позивач стверджує, що обов'язковими для подання до митного органу при визначенні митної вартості є документи, зазначені п.7 Порядку № 1766. А документи, визначені п.11 цього порядку є додатковими, та «можуть подаватись»для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Позивач, щодо надання документів для підтвердження митної вартості, які зазначені у переліку, складеному відповідачем-1 на декларації митної вартості та які вимагав надати відповідач-1, зазначає наступне.

Позивачем під час здійснення митного оформлення було надано лист-висновок компетентної організації Дніпропетровської Торгово-промислової палати №535-07-08 від 15.03.2010р., яким вона вказувала вартісні характеристики товару на рівні 0,80 доларів США за 1шт., який працівники митниці проігнорували. Крім того, на запит позивача Дніпропетровською торгівельно-промисловою палатою проведено експертизу № ГО-1001 від 31.05.2010 р., якою було встановлено, що ринкова вартість товару коливається від 0,50 до 0,90 доларів США.

Позивач звертає увагу, що калькуляція фірми-виробника не відноситься до тих документів, які згідно норм міжнародного права Постачальник зобов'язаний в обов'язковому порядку надавати Покупцю при поставці товару і може бути комерційною таємницею фірми-виробника.

Також, на думку позивача, вимога стосовно інформації з мережі Інтернет щодо вартісних характеристик на подібні аналогічні товари, взагалі є незаконною та безпідставною, оскільки її виконання жодним чином не може сприяти підтвердженню чи спростуванню тієї чи іншої вартості товару.

Таким чином, позивач вважає, що обмеження щодо застосування першого методу визначення ціни товару ТОВ «Компанія ЛПК»відсутні. Митним органом не повідомлено та не встановлено таких обмежень та впливу цих обмежень на ціну оцінюваних товару. Відсутність вищевказаних застережень підтверджується п.п.7-9 ДМВ-1 від 16.03.2010р. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач вважає дії посадових осіб митниці з визначення митної вартості заявленого позивачем товару за резервним методом 6 правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

В обґрунтування своїх заперечень стверджує, що на підтвердження митної вартості товару позивачем не надано до митного органу визначених додаткових документів. Та зазначає, що переплата та остаточний розрахунок за транспортування товару, що поставлений відповідно до контракту від 22.01.2009р. №03LPK, повинна бути здійснена на умовах, передбачених «Договором на оказание услуг по транспортному экспедированию внутренних, экспортно-импортных и транзитных грузов»від 04.01.2010р. №10-174.

Тобто, на думку відповідача-1 на момент митного оформлення та подачі ВМД до митного органу, позивач повинен був надати банківські платежі документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, необхідні для підтвердження транспортних витрат.

Крім того, відповідач зазначає, що наданий позивачем лист-висновок Дніпропетровської торгово-промислової палати від 15.03.2010р. №535-07-08, яким зазначила вартісні характеристики товару на рівні 0,80доларів США за 1 шт. взагалі не є висновком про вартісні та якісні характеристики товару, а є довідковою інформацією та не може бути підтвердженням ціни товару, оскільки Дніпропетровська ТПП не несе відповідальність за інформацію, що надана продавцем та виробником продукції.

В свою чергу, відповідач стверджує, що до Дніпропетровської митниці, позивачем не були надані додаткові документи для підтвердження митної вартості, заявленої декларантом, що унеможливлює застосовувати митну вартість, заявленої декларантом. Вважає, що митний орган має право вимагати, а декларант зобов'язаний надати необхідні документи, при цьому достатність наданих документів визначає саме митний орган, як державний контролюючий орган, який має відповідні повноваження.

Також, відповідач зазначає, що відповідно до вимог наказу ДМСУ від 12.12.2005 №1227, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 за №1562/11842, Дніпропетровською митницею було законно прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 18.03.2010р. №110000011/2010/100640/2. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних та необґрунтованих, посилаючись на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст.249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

У відповідності ст.261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VIIГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках. Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом №1 згідно з положеннями ст.267 Митного кодексу України, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 Митного кодексу України. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Отже, нормою ст. 266 Митного кодексу України встановлені підстави та спосіб застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товару.

Статтею 267 врегульовані особливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно п. 5 ч.3 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як свідчать матеріали справи, керуючись саме зазначеними нормами Митного кодексу України, митна вартість товару була визначена ТОВ «Компанія ЛПК»в митній декларації від 16.03.2010р. №110000011/2010/105085 за ціною відповідно до контракту №03LPK від 22.01.2010 та специфікації №1/1 від 22.01.2010р, та дорівнює 11620,00доларів США з розрахунку 0,83долрів США х 14000шт.

Частиною 7 ст. 267 Митного кодексу України передбачено, якщо покупець і продавець є пов'язаними між собою особами, то мають бути вивчені обставини навколо продажу, а вартість операції приймається як митна вартість за умови, що ці відносини не вплинули на ціну. При цьому декларанту надається можливість довести, що вартість операції максимально наближається до вартості, яка раніше була перевірена та прийнята митними органами, а тому є прийнятною відповідно до положень статті 267 Митного кодексу України.

Крім того, позивачем надано калькуляцію (а.с.43).

На підтвердження прийнятності митної вартості, зазначеної в митній декларації №110000011/2010/10585 від 16.03.2010р., ТОВ «Компанія ЛПК»до Дніпропетровської митниці були надані всі обов'язкові документи, що дозволяли визначити митну вартість товару за першим методом -ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, оскільки в ній не зазначено за яким методом визначалася митна вартість товарів, тобто за митною вартістю визначеної декларантом чи митним органом. Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, декларантом позивача були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Вимога відповідача щодо надання позивачем інформації зі всесвітньої мережі Інтернет, взагалі не передбачена жодними нормами чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська митниця не вказала та документально не обґрунтувала підстави, з яких неможливо використати метод № 1 для визначення митної вартості товару. Таким чином, суд вважає, що митному органу було надано повну інформацію, яка дозволяла здійснити застосування інших передбачених законодавством методів визначення митної вартості товару (№1-№5), але відповідач-1 відповідних дій не вчинив.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним рішення митного органу, суд виходить з наступного.

Так, вимоги про визнання незаконним (недійсним, нечинним) рішення податкового органу, є тотожними вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення податкового органу, враховуючи приписи ст.162 КАС України, яка, зокрема, визначає можливість суду у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень тощо.

Оскільки судом визнані протиправними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість).

Як зазначено вище судом, згідно з вантажною митною декларацією від 15.04.2010р. №110000011/2010/107533 товар (термометри) випущено у вільний обіг, у зв'язку із чим позивачем сплачено державне мито, що на 52720грн.46коп. перевищує суму мита, яке підлягало сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною декларацією митної вартості.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Відповідно до п. 3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 року за №64/11938), повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364. ГУДК України у місті Києві на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів зокрема, на банківські рахунки платників, відкриті в банках.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету надмірно сплаченого ТОВ «Компанія ЛПК»податку на додану вартість у розмірі 52720грн.46коп. також підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивачем обґрунтовано та підтверджено належним чином вимоги, відповідач не довів правомірності своїх дій та рішення вимогам діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з місцевого бюджету позивачу -Товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія ЛПК", судові витрати у розмірі 3грн.40коп., сплачені платіжним дорученням №130 від 01.06.2010р.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК»до відповідача-1 Дніпропетровської митниці Державної митної служби України, відповідача-2 Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про визнання недійсним рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми -задовольнити.

Визнати протиправним рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України №110000011/2010/100638/2 від 17.03.2010 р. щодо визначення митної вартості товару, що був ввезений за контрактом № 03LPK від 22.01.2010 р., специфікація №1/1 від 22.01.2010р., із застосуванням методу № 6 визначення митної вартості на підставі ст. 273 Митного кодексу України.

Зобов'язати Дніпропетровську митницю Державної митної служби України визначити митну вартість товару, що був ввезений за контрактом № 03LPK від 22.01.2010 р., специфікація № 1/1 від 22.01.2010 року із застосуванням методу №1 визначення митної вартості -за ціною контракту на підставі ст.267 Митного кодексу України.

Стягнути з Державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області на користь Tовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Лоцьманська,25, код ЄДРПОУ 36942565) надмірно нараховану та сплачену суму у розмірі 52720грн.46коп. (п'ятдесят дві тисячі сімсот двадцять грн.46коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Tовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЛПК» (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Лоцьманська,25, код ЄДРПОУ 36942565) 03грн.40коп.(три грн. 40коп.) -судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 03.10.2011р.

Суддя Г.В. Потолова