Постанова

від 27.12.2011 по справі 2а/0470/7580/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 р. Справа № 2а/0470/7580/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Потолової Г.В.

при секретарі -Тимцунік Ю.В.

за участю: представника позивача -Домрачева Є.М.

представника відповідача -Зибли О.В., Гопайца С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ММТ-Груп»до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ММТ-Груп»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень форми «Р» Дніпропетровської митниці від 23.06.2010р. №84 та №85 про сплату суми податкового зобов'язання у розмірі 80174грн.04коп. у томі числі: ввізного мита -25053грн.76коп., штрафних санкцій -01грн.00коп., ПДВ -55118грн.28коп., штрафних санкцій -01грн.00коп., всього на загальну суму 80174грн.04коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить суд задовольнити їх повністю.

Представники відповідача, надали заперечення на адміністративний позов, в яких посилаються на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «ММТ-Груп»є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Так, 02.11.2010 року між Компанією KRONBERG TRADING LIMITED (продавець) та Приватним підприємством «ММТ-Груп»(покупець) був укладений контракт №KR-М-2/11, згідно з яким продавець поставив, а покупець -прийняв та оплатив товар (присторої ортопедичні: тростини-милиці GМ-939L -800шт., GМ-930L -700шт., GМ-927L -1480шт., GМ-920L -1840шт., GМ-938L -100шт. Країна виробництва: СN, Виробник: Foshan Dongfan Medical Equipmen Manufactory Ltd.) (а.с.26-27).

Позивачем 08.02.2011р. товар заявлено до митного оформлення відповідно до вантажно-митної декларації №110000013/11/301862 за вартістю його фактичного придбання позивачем (покупцем) у продавця відповідно до контракту №KR-М-2/11 від 02.11.2010р. Також, ПП «ММТ-Груп»надало всі необхідні документи, на підставі яких працівники митниці винесли своє рішення, яким імпортовані товари були звільнені від сплати податку на додану вартість та мита.

Відповідно, задекларований товар класифікований декларантом за товарною підкатегорією 9021101000, згідно УКТЗЕД -присторої ортопедичні із застосуванням, при митному оформленні, 0% ставки ввізного мита.

Проте, відповідно до ст.ст.41 та 69 Митного кодексу України та Порядку проведення митними органами невиїзних документальних перевірок, на підставі наказу Дніпропетровської митниці від 05.05.2011р. №329 фахівцями податкового органу проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання ПП «ММТ-Груп»(код ЄДРПОУ 36368315) законодавства України з питань митної справи при митному оформленні пристроїв ортопедичних -тростин.

В ході проведеної перевірки митницею встановлено, що згідно пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі -Пояснення), затверджених наказом Держмитслужби України від 30.12.2010р. №1561, у товарну позицію 9021 не включаються звичайні прогулянкові тростини, навіть якщо вони спеціально виготовлені для інвалідів. Такі тростини включаються до товарної позиції 6602. У Поясненнях до товарної позиції 6602 УКТЗЕД зазначено, що крім звичайних палиць, ця група також включає палиці-сидіння, палиці, спеціально сконструйовані для інвалідів і людей літнього віку. В акті зазначено, що згідно товарних каталогів, тростини-милиці, які були заявлені ПП «ММТ-Груп»до митного оформлення, являють собою звичайні прогулянкові тростини різних видів (складні, телескопічні та т.п.). Таким чином, згідно Правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, задекларований товар повинний був класифікуватися за товарною під категорією 6602000000, згідно УКТЗЕД плиці, палиці-сидіння, батоги та подібні вироби. Вказана товарна під категорія, згідного Митного тарифу України передбачає застосування при митному оформленні 10% ставки ввізного мита.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 27.05.2011р. №Н27/11/110000000/36368315 про проведення перевірки стану дотримання ПП «ММТ-груп»законодавства України з питань митної справи, з якого вбачається, що позивачем помилково була застосована 0% ставки ввізного мита при митному оформленні, та відповідно звільнення від сплати ПДВ у зв'язку з наявністю у Переліку виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість»від 17.12.2003р. №1949, найменування виробу медичного призначення «Пристрої ортопедичні», якому відповідає код 9021101000 згідно УКТЗЕД.

За результатами розгляду заперечень ПП «ММТ-Груп»на акт перевірки від 27.05.2011р. №Н27/11/110000000/36368315 митницею складено висновок відхилення їх по суті.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 26.06.2011р. №84 та №85, якими позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію на суму 25054грн.76коп. та №85 на суму 55119грн.28коп.

Таким чином, митна вартість товару відповідно до ВМД №113050000/9/009284 від 08.12.2009р. склала 243070грн.31коп.

Згідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів за ВМД від 08.02.2011р. №110000013/11/301862 декларантом надано: контракт №KR-М-2/11 від 02.11.2010р., рахунку-фактури/invoice №FS107201 від 28.10.2010р., специфікація №3; свідоцтво про державну реєстрацію лікарських засобів та виробів медичного призначення №7152/2007 від 09.11.2007р. з додатком та інші необхідні документи.

Так, зазначені товари перетнули кордон та були в установленому порядку ввезені ПП «ММТ-Груп»на територію України, митне оформлення товарів було здійснено митним органом і при перевірці правильності заповнення підприємством вантажної митної декларації, необхідних додаткових документів не було виявлено порушень, зокрема, невірного декларування коду товарів та неправильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) помилкового застосування пільг у їх сплаті.

Не погоджуючись з вище вказаними рішеннями митного органу позивач звернувся за захистом своїх порушених прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем необґрунтовано визначено до сплати мито та податок на додану вартість у загальному розмірі 80172грн.04коп., яка встановлена в оскаржуваних рішеннях, які просить визнати нечинним та скасувати.

Так, позивач зазначає, що при здійсненні митного оформлення ПП «ММТ-груп»виконало вимоги, передбачені наказом Державної митної служби України №314 від 20.04.2005р. «Про затвердження порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації». Тобто, під час заповнення митним брокером позивача спірної ВМД в графі 33 «код товару»вказаний код 9021 10 10 00 відповідно УКТЗЕД, що згідно Закону України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.1992р. та Переліку лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладання податку на додану вартість (затв. Постановою КМУ від 17.12.2003р. №1949) класифікується за ставкою мита -0%.

Відповідно, позивач вважає, що оскільки митні органи, приймаючи вантажну митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням методологічної помилки стосовно класифікації товару, зокрема з посиланням на акт перевірки.

Крім того, позивач звертає увагу, що ним не декларувалися звичайні прогулянкові тростини і взагалі невідомо на підставі яких нормативно-правових актів представники митниці товар, а саме: тростини-милиці, які є виробами медичного призначення, класифікувалися як звичайні прогулянкові тростини.

А також, позивач зазначає, що акт перевірки від 27.05.2011р. №Н27/11/110000000/36368315 невиїзної документальної перевірки стану дотримання ПП «ММТ-Груп»вимог законодавства України з питань митної справи від 27.05.2011р. не може прийматись до розгляду, бо сам він складаний із порушенням нормативно-правових актів, а факти, викладені в ньому, не відповідають дійсності.

Відповідач в обґрунтування заперечень стверджує, що митницею було законно проведено перевірку та прийняті податкові повідомлення-рішення у відповідності до вимог законодавства України. Та зазначає, що підставою для проведення перевірки стала інформація спеціалізованого підрозділу митниці про виявлення ознак, що свідчили про порушення податкового законодавства за результатами аналізу електронної копії митних декларацій (доповідна записка відділу контролю митної вартості та класифікації товарів начальнику Дніпропетровської митниці).

На думку відповідача, згідно товарних каталогів тростини-милиці, які були заявлені ПП «ММТ-Груп»до митного оформлення, являють собою звичайні прогулянкові тростини різних видів (складні, телескопічні тощо). Тобто, відповідач звертає увагу, що тростини не є ортопедичними пристроями та не повинні включатися до товарної позиції 9021.

Отже, відповідач зазначає, що класифікація товарів для митних цілей здійснюється у відповідності з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України»з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстованого опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації з урахуванням поданих документів, результатів митного огляду, технічних характеристик товарів, призначення тощо. Враховуючи викладене відповідач вважає, що згідно правил 1 та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, задекларований товар повинен був класифікуватися за товарною під категорією 6602 00 00 00 згідно УКТЗЕД -«палиці, палиці-сиління, батоги, хлисти для верхової їзди та подібні вироби», а зазначена підкатегорія передбачає 10% ставку ввізного мита при митному оформленні товару.

Крім того, відповідач посилається на те, що згідно листів Державної митної служби України від 07.12.2006р. №11/4-15/13879-ЕП від 30.12.2008р. №11/2-15/14384-ЕП, від 15.07.2009р. №11/8-10.15/6807-ЕП, яка інформувала митні органи, що митне оформлення виробів медичного призначення із звільненням від оподаткування ПДВ здійснюється за умови відповідності коду та текстового опису, коду та текстовому опису товарів згідно УКТЗЕД. Відповідач стверджує, що позивачем були порушені вимоги Закону України «Про Митний тариф України»у частині правильності класифікації товарів, тобто ними була допущена методологічна помилка, яка полягала у неправильному визначенні податкового зобов'язання, яке виникло у платника податків за ВМД від 08.02.2011р. №110000013/11/301862, внаслідок невірної класифікації товару, заявленого у ВМД як «пристрої ортопедичні: тростини-милиці», тому підстав для перегляду та скасування спірних податкових повідомлень-рішень немає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ст.249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 6 Закону України «Про Єдиний митний тариф»визначає мито як податок, який сплачується при ввезенні іноземного товару в країну і випуску товару митницею на внутрішній ринок. Економічна дія мита відстежується у прямому зв'язку митно-тарифних заходів з процесом ціноутворення.

Митні тарифи є основою регулювання торговельних зв'язків.

Законом України "Про Митний тариф України" встановлено, що митний тариф -це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Базовою категорією в системі митного оподаткування є митна вартість. Статтею 261 Митного кодексу України встановлено, що саме на основі митної вартості розраховуються такі платежі, як мито, митні збори, акцизний збір та податок на додану вартість.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

У відповідності до ст. 313 Митного кодексу України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Згідно ст. 17 Закону України «Про Єдиний Митний тариф», мито нараховується митним органом України відповідно до цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чанними на день подання митної декларації і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»(далі - Закон № 2181-III).

Відповідно до пп. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 Закону № 2181-III, митні органи є контролюючими органами щодо акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181-III, платник податків самостійно визначає суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених пп. "г"пп. 4.2.2 п. 4.2, а також п. 4.3 цієї статті.

Згідно п. 1.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2181-III, під податковим зобов'язанням слід розуміти зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Крім того, пп. "в"п. 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181-III визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до пп.4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III. якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, якщо митні органи, приймаючи вантажно-митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати податку на додану вартість, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п.10.3 ст.10 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, суд погоджується з висновком позивача про те, що при проведенні митного контролю та оформленні ВМД позивачем було дотримано чинних нормативних актів, не було допущено арифметичних помилок, а також дотримано методологію нарахування та повноту сплати податків і зборів.

Відповідно до Свідоцтва Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення МОЗ України № 4902/2006 медичні вироби позивача, а саме: тростини-милиці, тростини-ходуни, милиці, пристрої опорно-рухові, пристрої опорно-рухові на колесах, зареєстровані в установленому законодавством порядку, внесені до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення і дозволені до застосування в медичній практиці в Україні (наказ Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення від 03.12.2008 року № 146-Адм) (а.с. 8).

Згідно п.1 Порядку державної реєстрації виробів медичної техніки та медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.11.2004р. №1497 (далі -Порядок), державній реєстрації підлягають виготовлені в Україні та імпортовані медичні вироби за переліком, який визначається МОЗ України.

Відповідно до пунктів 11, 12 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на підставі розгляду висновків експертизи (випробувань) та рекомендацій дорадчого органу у сфері державної реєстрації МОЗ приймає рішення про реєстрацію медичних виробів або про відмову в їх реєстрації. На підставі рішення про державну реєстрацію медичні вироби включаються до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення (далі - Реєстр), що ведеться МОЗ, а заявнику видається свідоцтво про державну реєстрацію медичних виробів та комплектувальні вироби.

Наявність такого свідоцтва у позивача є підставою відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1949 для звільнення товару від обкладення податком на додану вартість як такого, що класифікується у підкатегорії 9021 90 90 00.

Як свідчать матеріали справи, керуючись саме зазначеними нормами Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, позивачем вірно класифіковано товар за товарною під категорією 9021101000, згідно УКТЗЕД -пристрої ортопедичні, із застосуванням, при митному оформленні 0% ставки ввізного мита.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати та перевіряти дані зазначені у вантажно-митних деклараціях, зазначених декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська митниця не вказала та документально не обґрунтувала підстави, з яких задекларований товар необхідно було класифікувати за товарною під категорією 6602000000, згідно УКТЗЕД -палиці, палиці-сидіння, батоги та подібні вироби, яка передбачає застосування при митному оформленні 10% ставку ввізного мита.

Тобто, відповідач, провівши перевірку та приймаючі податкові повідомлення-рішення діяв по відношенню до позивача на підставі та у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без врахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд виходить з того, що вимоги про визнання незаконним (недійсним, нечинним) рішення податкового органу, є тотожними вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення податкового органу, враховуючи приписи ст.162 КАС України, яка, зокрема, визначає можливість суду у разі задоволення адміністративного позову прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень тощо.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що позивачем обґрунтовано та підтверджено належним чином вимоги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Дніпропетровської митниці Державної митної служби України від 26.06.2011р. №84 та №85, якими позивачу було визначено суму податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію на суму 25054грн.76коп. та №85 на суму 55119грн.28коп.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з місцевого бюджету позивачу - Приватному підприємству «ММТ-Груп», судові витрати у розмірі 03грн.40коп., сплачені платіжним дорученням №236 від 01.07.2011р.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «ММТ-Груп»до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень -задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської митниці Державної митної служби України від 26.06.2011р. №84 та №85 якими позивачу було визначено суму податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію №84 на суму 25054грн.76коп. та №85 на суму 55119грн.28коп .

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ММТ-Груп»(49000, м.Дніпропетровськ, вул.Артема, 90-Д, кв.43, код ЄДРПОУ 36368315) 03грн.40коп.(три грн. 40коп.) -судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження -з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 02.09.2011р.

Суддя Г.В. Потолова