Постанова

від 04.09.2012 по справі 5011-15/5020-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 р. Справа № 5011-15/5020-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого -доповідача), Білошкап О.В., Коробенка Г.П. розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі міста Києва на постанову та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі господарського суду № 5011-15/5020-2012 міста Києва за заявою ТОВ "Бумакс" доТОВ "Бонн" про визнання банкрутом ліквідаторДерлюк В.Д. у судовому засіданні взяли участь представники :

від скаржника:не з'явились, від боржника:не з'явились, від ініціюючого кредитора:Баулін А.О. (довіреність б/н від 23.01.2012 року). ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2012 року (суддя Хоменко М.Г.) порушено провадження у справі №5011-15/5020-2012 про банкрутство ТОВ "Бонн" (далі -боржника) за заявою ТОВ "Бумакс" (далі -ініціюючого кредитора) за процедурою, регламентованою статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон) , призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.05.2012 року, введено процедуру розпорядження майном боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 1 - 3).

Постановою господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року визнано боржника банкрутом, визнано безспірні кредиторські вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 51219, 31 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Дерлюка В.Д., зобов'язано ліквідатора у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України (газета "Голос України") чи Кабінету Міністрів України (газета "Урядовий кур'єр") оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури та надати суду докази публікації, зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання відсутнього боржника банкрутом всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, підприємницьку діяльність банкрута завершено, зобов'язано ліквідатора здійснювати ліквідаційну процедуру у відповідності з вимогами чинного законодавства і подати суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута до 15.05.2013 року (том 1, а.с. 94-98).

Не погоджуючись з винесеною постановою суду, ДПІ у Печерському районі міста Києва звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції від 15.05.2012 року та припинити провадження у справі №5011-15/5020-2012, мотивуючи недоведенням сукупності підстав для порушення провадження за статтею 52 Закону, зокрема недоведенням ініціюючим кредитором обставин неплатоспроможності, так, як наявність незначної безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором на суму 51219, 31 грн., на думку скаржника, не доводить неплатоспроможності боржника, річні валові обороти якого у 2008-2009роках перевищували 80-90 мільйонів гривень. Також скаржник зазначав про неможливість проведення податкової перевірки та неможливість нарахування боржнику податкових зобов'язань у ході процедури банкрутства, які б можна було реально стягнути з боржника.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-15/5020-2012 залишено без змін. При цьому апеляційний суд погодився з обґрунтованість висновків суду першої інстанції про можливість порушення справи про банкрутство за наявності безспірної заборгованості ініціюючого кредитора на суму 51219, 31 грн. та доведення обставин відсутності боржника за адресою його місцезнаходження витягом з ЄДРПОУ станом на момент порушення справи про банкрутство (том 1, а.с. 125 -128) .

Не погоджуючись з винесеною постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ у Печерському районі міста Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 10.07.2012 року та постанову суду першої інстанції від 15.05.2012 року, припинити провадження у справі №5011-15/5020-2012.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 78 Податкового кодексу України, статей 1, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та статей 33, 34, 43, 81 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника ініціюючого кредитора, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 52 Закону, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням , або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань . Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, законодавець передбачив наявність альтернативних підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за статтею 52 Закону, що не вимагає від ініціюючого кредитора доведення сукупності зазначених підстав. При цьому вимоги ініціюючого кредитора повинні бути безспірними (підтвердженими виконавчими документами), однак розмір таких вимог не визначається згідно статті 6 Закону.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України (в редакції Закону України №2756-V1 від 02.12.2010 року) місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління та обліку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", місцезнаходження юридичної особи -це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр, який містить відомості щодо місцезнаходження юридичної особи, дати та номеру записів про проведення державної реєстрації юридичної особи, дату та номеру записів про внесення змін до нього, дати видачі або зміни свідоцтва про державну реєстрацію, дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них, про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням тощо.

Згідно з частинами 1, 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Частиною 3 статті 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в пункті 8 статті 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами частини 8 статті 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, як виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2010 року у справі №10/124 за позовом ТОВ "Бумакс" до ТОВ "Бонн" стягнуто з ТОВ "Бонн" на користь ТОВ "Бумакс" 50478, 52 грн. основного боргу, 504, 79 грн. витрат зі сплати державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том 1, а.с. 59 -62).

Також суди встановили, що на виконання зазначеного рішення господарським судом міста Києва видано наказ від 02.08.2010 року про примусове виконання рішення у справі №10/124 (том 1, а.с. 65).

Судом першої інстанції встановлено, що за заявою ТОВ "Бумакс" Відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві 20.12.2010 року відкрито виконавче провадження на виконання наказу від 02.08.2010 року про примусове виконання рішення у справі №10/124, однак постановою органу державної виконавчої служби від 23.11.2011 року виконавчий документ було повернено стягувачу, оскільки за результатами проведених виконавчих дій не виявлено боржника та його майна за адресою: 01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 8 (том 1, а.с. 64) .

Отож, доказом безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника на суму 51219, 31 грн. суди визнали наказ господарського суду міста Києва від 02.08.2010 року про примусове виконання рішення у справі №10/124, а доказом неплатоспроможності боржника -постанову органу державної виконавчої служби від 23.11.2011 року, якою підтверджується відсутність коштів на рахунках боржника та майна, на яке може бути звернено стягнення.

З огляду на це та взявши до уваги як належний доказ відсутності боржника за адресою його місцезнаходження -витяг з ЄДРПОУ станом на 01.03.2012 року, в якому міститься запис про внесення інформації про відсутність юридичної особи - боржника за місцезнаходженням, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом за спеціальною процедурою, передбаченою статтею 52 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відкрив ліквідаційну процедуру (том 1, а.с. 27 -29).

Переглядаючи постанову місцевого господарського суду в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд повністю погодився з висновками суду першої інстанції та не вбачав правових підстав для її зміни чи скасування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відкриття ліквідаційної процедури відсутнього боржника -ТОВ "Бонн" і вважає за необхідне зазначити таке.

Процедура банкрутства передбачає можливість порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною 1 статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав, про що, зокрема, роз'яснено пунктом 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство".

Відтак, підтверджений у встановленому законодавством порядку факт відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням та наявність безспірної заборгованості є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника.

З огляду на встановлене судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів касаційної інстанції вважає твердження скаржника про неповноту дослідження судами обставин справи необґрунтованими та такими, що не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про введення ліквідаційної процедури боржника, а доводи скаржника про безпідставність порушення провадження у справі з огляду на подання боржником звітності до податкових органів у 2008 та 2009 роках, І півріччі 2010 року, тобто до моменту порушення провадження у зазначеній справі, необґрунтованими та такими, що спростовуються за змістом статті 52 Закону.

Доводи скаржника про неможливість проведення податкової перевірки органів управління боржника у зв'язку з відмовою в задоволенні клопотання податкового органу про зупинення провадження у справі колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на те, що господарським процесуальним законодавством не передбачено такої підстави для зупинення провадження у справі як проведення податкової перевірки, а суб'єктивні фактори пов'язані з невиконанням (неналежним) виконанням податковими органами своїх повноважень у 2008-2009роках (в той час коли у боржника були великі обороти грошових коштів) не можуть бути підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство, порушеного за спеціальною процедурою, передбаченою статтею 52 Закону.

Також колегія суддів касаційного суду зазначає, що орган податкової служби вправі звернутися до ліквідатора боржника, який відповідно до частини 1 статті 25 Закону з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, та провести позапланову перевірку господарської діяльності суб'єкта господарювання згідно наданих ліквідатором документів, а у випадку відмови ліквідатора, як керівника боржника, надати документи для проведення перевірки суб'єкта господарювання, орган податкової служби вправі оскаржити дії ліквідатора (інших посадових осіб боржника) до суду у справі про банкрутство або звернутися до правоохоронних органів з відповідними заявами про розшук, витребування (вилучення документів) від попередніх органів управління боржника, якими не передано ліквідатору всіх документів бухгалтерського обліку боржника.

Отже, в будь-якому випадку відкриття ліквідаційної процедури не може бути перешкодою податковому органу у здійсненні ним позапланової перевірки боржника та не доводить порушення прав податкового органу на проведення податкової перевірки згідно норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів статей 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року та постанови господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-15/5020-2012, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року та постанову господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі №5011-15/5020-2012 залишити без змін.

Головуючий Л. Катеринчук

Судді О. Білошкап

Г. Коробенко