Рішення

від 29.08.2012 по справі 5011-58/9949-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-58/9949-2012 29.08.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К" ДоПриватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ" Простягнення пені та штрафу у сумі 31763, 25 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача -Перевозник П.М. пред. за дов. № 8 від 22.11.2011р.

Від відповідача -не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус К" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ" про стягнення суми боргу в розмірі 31763, 25 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-58/9949-2012, розгляд справи призначено на 29.08.2012 р.

29.08.2012 року представник позивача у судове засідання з'явився.

29.08.2012 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

29.08.2012 року представник позивача у судовому засіданні надав суду документи по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.08.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ

01.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус К" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ" (далі - покупець) укладено договір поставки № 138 та укладено додаткову угоду №1/11 до договору поставки №138 від 01.01.2011р.

Згідно додаткової угоди №1/11 від 01.01.2011р. до договору поставки №138 від 01.01.2011р., яка є його невід"ємною частиною, були внесені зміни стосовно терміну оплати поставленого товару, зокрема, п.3.2 договору поставки №138 від 01.01.2011р. встановлено, що оплата вартості кожної конкретної партії товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати її передачі у власність покупця. Інші положення договору поставки №138 від 01.01.2011р. продовжують діяти в частинах, що не суперечать цій додатковій угоді (п.2 додаткової угоди).

25.07.2011р. позивач, на виконання умов договору, відповідно до видаткової накладної №499 від 25.07.2011р. та довіреності №324 від 25.07.2011р. поставив відповідачу дизельне паливо в кількості 13000 літрів на загальну суму 116090,00грн.

Відповідач оплатив вартість отриманого товару частково - в сумі 99000,00грн., що підтверджується довідкою банківську № 301.1-12/ від 20.07.2012 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.02.2012р. у справі №11/160/2011/5003 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К", м.Київ до Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ", смт. Літин Вінницького району, Вінницької області про стягнення 24625,10 грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог).

Стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К" -17090,00грн. основного боргу, 863,63грн. пені, 1029,09грн. витрат зі сплати судового збору. В стягненні 6,37грн. пені відмовлено. Прийнято відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 6665,10грн., провадження у справі в цій частині припинено на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Крокус К" 00,50грн. зайво сплаченого судового збору за платіжним дорученням від 30.11.2011р. № 1967.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду по справі №11/160/2011/5003 від 10.04.2012 року, Рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2012р. у справі №11/160/2011/5003 залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ" -без задоволення.

На виконання Рішення господарського суду Вінницької області від 22.02.2012р. у справі №11/160/2011/5003 залишеного без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року було видано наказ № 11/160/2011/5003 від 16.05.2012 р.

15.06.2012 р. Відділом Державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження щодо виконання вказаного Наказу (копія Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 33048537 від 15.06.2012 р. додається до матеріалів справи).

Відповідно позовної заяви позивач зазначає, що Відповідач добровільно не виконав рішення Господарського суду Вінницької області від 22.02.2012 р. у справі № 11/160/2011/5003 і на дату відкриття виконавчого провадження не сплатив суму основного боргу, у зв'язку з чим просить стягнути пеню в сумі 1257, 60 грн. та штраф в сумі 30505, 65 грн. за період з 22.12.2012 року по 15.06.2012 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України закріплено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Пунктом 5.3 договору поставки №138 від 01.01.2011р. сторони передбачили, що у випадку затримки покупцем оплати або неповної оплати за відвантажений товар більше ніж на 3 (три) календарні дні від дати відвантаження, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за весь час прострочення.

Згідно п. 5.4 договору поставки №138 від 01.01.2011р., у випадку прострочення Покупцем оплати за відвантажений Товар більше ніж на 3 (три) календарні дні від дати відвантаження, Покупець додатково до пені, сплачує Постачальнику штраф у розмірі 0.5 % від вартості не оплаченого товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Відвідно матеріалів справи сума основного боргу в розмірі 17090, 00 грн. не сплачена відповідачем у визначений строк, внаслідок чого позивачем нараховано суму 30505, 65 грн. штрафу та 1257, 60 грн. пені.

Відповідно до приписів п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України, визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, у тому числі стосовно яких є ухвала про відстрочку або розстрочку виконання, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманого дизельного палива, суд приходить до висновку, на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України , зменшити розмір штрафу до 15000, 00 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за період з 22.12.2011 р. по 14.06.2012 р. у розмірі 1257, 60 грн. суд приходить до висновку задовольнити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "НАФТОСИНТЕЗ"(04077, м. Київ, Оболонський район, вул. Дніпроводська, будинок 1, код ЄДРПОУ 30743884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К" (08800, Київська обл., Миронівський район, місто Миронівка, вул. Паризької Комуни, будинок 2, код ЄДРПОУ 33345248) -15000,00грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) штрафу, 1257, 60 грн. (одну тисячу двісті п'ятдесят сім грн. 60 коп.) пені, 823, 80 грн. (вісімсот двадцять три грн. 80 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 03.09.2012 року

Суддя О.Є. Блажівська