Рішення

від 30.08.2012 по справі 8/5007/728/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" серпня 2012 р. Справа № 8/5007/728/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: Гурова Г.В. - дов. №308/12 від 05.12.11р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Алек Соф" (м.Житомир)

про стягнення 34714,53 грн.

Строк розгляду спору продовжено за клопотанням сторони у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 34714,53 грн. заборгованості за передану продукцію згідно договору дистрибуції №1703/9-Д від 17.03.09р., з яких 11953,96 грн. - сума основного боргу, 2297,85 грн. - 8% річних, 2175,60 грн. - інфляційні, 1207,17 грн. - пеня, 1032,20 грн. - штраф та 16047,75 грн. - відсотки за користування чужими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні у відповідності до ст. 22 ГПК України надав заяву від 30.08.12р., в якій відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 16047,75 грн. відсотків за користування чужими коштами та просить суд припинити провадження у справі в цій частині. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, 8% річних, інфляційних, пені та штрафу підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, оскільки ухвала суду направлялась відповідачеві на адресу, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд вжив всі необхідні заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи.

Проте, відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, а тому неявка відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір дистрибуції №170/39-Д від 17.03.09р., розрахунки суми боргу, видаткові накладні, заяву про відмову від позову, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.09р. між сторонами був укладений договір дистрибуції №1703/9-Д (а.с.6-11), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати, а відповідач (дистриб'ютор) прийняти, оплатити та здійснити реалізацію продукції на умовах та в строки, передбачені даним договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору, ціни, асортимент та кількість продукції, що передається, зазначаються в специфікаціях, та/чи прайс-листах, та/чи накладних, що є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 3.1.2 зазначеного договору, відповідач зобов'язаний проводити розрахунки за отриману продукцію у строки та відповідно до умов даного договору.

Усі розрахунки між сторонами за кожну отриману партію продукції проводяться у безготівковому порядку шляхом банківського переказу коштів (п. 4.4 договору).

Як передбачено п. 4.5 даного договору, розрахунок за продукцію відповідач зобов'язаний провести не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

На виконання умов даного договору, позивач передав відповідачеві продукцію, що підтверджується видатковими накладними №ТД-0021183 від 25.08.09р. та №ТД-0021757 від 31.08.09р., які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 12-13).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості товару в повному обсязі не виконав.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору щодо оплати вартості продукції, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді за останнім рахується заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 11953,96 грн., яку позивач і просить суд стягнути в позовній заяві.

Суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині, з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору дистрибуції №1703/9-Д від 17.03.09р.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст.526 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Як передбачено частинами 1 і 2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав передбаченого договором зобов'язання щодо сплати вартості отриманого товару в повному обсязі та у встановлений п.4.5 договору строк.

Тому, з врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11953,96 грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2297,85 грн. 8% річних, 2175,60 грн. інфляційних, 1207,17 грн. пені та 1032,20 грн. штрафу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610, п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 9.2.1 договору сторони передбачили, що у випадку прострочення розрахунків за продукцію відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, крім цього, збитки, інфляційні та 8% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, а у випадку затримки оплати більш, ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п. 4.5 договору, відповідач сплачує штраф у розмірі 17% від несплаченої за договором суми та збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань, суд вважає, що 8% річних, інфляційні, пеня та штраф нараховані правильно та відповідно до вимог чинного законодавства і підлягають задоволенню.

Позивачем також в позовній заяві заявлено до стягнення з відповідача 16047,75 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Однак, в судовому засіданні представник позивача надав заяву від 30.08.12р., в якій відмовляється від позову в частині стягнення 16047,75 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами та просить суд припинити провадження у справі в цій частині.

Перевіривши повноваження представника позивача, роз'яснивши йому наслідки відмови від позову, суд приходить до висновку про прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення 16047,75 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки такі його дії не суперечать вимогам чинного законодавства і не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, і припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 11953,96 грн. основного боргу, 2297,85 грн. 8% річних, 2175,60 грн. інфляційних, 1207,17 грн. пені та 1032,20 грн. штрафу обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 16047,75 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами суд припиняє провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 78, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Алек Соф", 10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 45-А, та 10019, м. Житомир, вул. Слобідська, 18, кв. 36, код ЄДРПОУ 36330721

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дольче Віта", 02099, м. Київ, Бориспільське шосе, 7-Б, код ЄДРПОУ 33631780

- 11953,96 грн. - основного боргу;

- 2297,85 грн. - 8% річних;

- 2175,60 грн. - інфляційних;

- 1207,17 грн. - пені;

- 1032,20 грн. - штрафу;

- 865,46 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову від позову в частині стягнення 16047,75 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 16047,75 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 05/0912

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)