Рішення

від 30.08.2012 по справі 5011-75/9660-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-75/9660-2012 30.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Ойл Груп"

про стягнення 82411,13 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача: Іорданов В.П., за довіреністю №10-08/2012 від 10.08.2012

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста сервіс»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Ойл Груп" про стягнення 80 386,51 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів ОД № 1647/17/06/10 від 21.06.2010, з яких: 73874,09 грн. основний борг, 5440,64 грн. пеня та 1071,78 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач передав відповідачу нафтопродукти, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті переданих нафтопродуктів в повному обсязі не виконав.

09.08.2012 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача на користь позивача 79795,61 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів ОД №1647/17/06/10 від 21.06.2010, з яких: 71933,09 грн. основний борг, 6565,37 грн. пеня та 1297,15 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2012 вказана заява позивача прийнята судом.

29.08.2012 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, а саме: пені та 3% річних, зокрема, позивач просить суд стягнути з відповідача 71933,09 грн. основного боргу, 8752,92 грн. пені та 1725,12 грн. 3% річних. До заяви додана квитанція про направлення заяви відповідачу та платіжне доручення про доплату судового збору в розмірі 38,72 грн.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу, зокрема позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.) під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (зокрема, в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Відтак, нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір, становить 82 411,13 грн.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, причини неявки суду не повідомляв, хоча про час і місце судових засідань повідомлявся належним чином.

Відзив на позов, клопотань або заяв до суду відповідач не надіслав.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно із п.3.9.2 вказаної постанови №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

В судовому засіданні 30.08.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2010 між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів ОД № 1647/17/06/10 (надалі-договір), відповідно до п. 2.1. якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця нафтопродукти: бензин А-98, А-95, А-92, А-76, ДП через АЗС зазначені в додатку № 1 до цього договору, пред'явникам смарт-карт, які належать покупцеві і дають право на отримання нафтопродуктів, а покупець зобов'язується оплачувати вартість нафтопродуктів, відпущених за допомогою смарт-карт.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір купівлі-продажу є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Пунктом 3.1.3 договору сторони встановили знижку у розмірі 0,20 грн. на літр отриманих покупцем нафтопродуктів всіх видів.

Як визначено п. 3.1.5 договору, продавець зобов'язаний здійснювати відвантаження нафтопродуктів пред'явникам смарт-карт покупця за роздрібними цінами, встановленими на стелі АЗС на момент відпуску нафтопродуктів. Ціна на кожен вид нафтопродуктів встановлюється і корегується на POS- терміналі відповідальною особою продавця відповідно до ціни, що діє на АЗС продавця. Роздрібна ціна на нафтопродукти, що встановлена на АЗС повинна співпадати з ціною на POS- терміналі.

За умовами п. 4.1 договору ціна на нафтопродукти зазначається в акті прийому-передачі та повинна відповідати ціні, що є обумовленою в п. 3.1.5 даного договору. Формування ціни за даним договором здійснюється з урахуванням роздрібної ціни на відповідній АЗС продавця із знижкою, що передбачена п. 3.1.3 цього договору.

Оплата згідно умов даного договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Покупець сплачує грошові кошти на умовах 100% передплати згідно рахунків-фактур. Покупець здійснює оплату протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку. Рахунок виставляється продавцем з урахуванням знижки, що зазначена в п. 3.1.3 даного договору (п. 4.2. договору).

Позивач на виконання умов даного договору передав відповідачу нафтопродукти на загальну суму 169874,09 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами сторін та скріплені печатками підприємств, податковими накладними та актами звірок взаєморозрахунків, які складались сторонами у справі в межах дії договору.

Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за спірним договором щодо оплати отриманих нафтопродуктів в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлені нафтопродукти в сумі 71933,09 грн.

Як встановлено під час розгляду справи не оплаченими залишились поставки за видатковими накладними №340 та №379, а саме згідно видаткової накладної № 340 від 30.10.2011 позивач передав відповідачу 6655,4 л нафтопродуктів за ціною 9,30677 за літр на загальну суму 61 940,25 грн. (оплачена в суму 1818,16 грн.) та згідно видаткової накладної №379 від 30.11.2011 позивач передав відповідачу 1270 л нафтопродуктів за ціною 9,30 за літр на загальну суму 11 811,00 грн. (взагалі не оплачена).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а за умовами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами укладеного договору сторони встановили, що оплата здійснюється на умовах 100% передплати.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами під час розгляду справи, позивач без попередньої оплати поставив відповідачу, а той в свою чергу прийняв нафтопродукти за вищезазначеними видатковими накладними, отже, сторони своїми діями добровільно змінили порядок оплати.

Відтак, враховуючи, що укладений сторонами договір купівлі-продажу нафтопродуктів не передбачає строків оплати товару, в разі його поставки не за попередньою оплатою, суд приходить до висновку, що в контексті ст. 692 ЦК України грошові зобов'язання у відповідача виникли з моменту прийняття товару, тобто з моменту підписання видаткових накладних.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2012 у справі № 5002-8/481-2011 та в Інформаційному листі від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих нафтопродуктів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 71 933,09 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.7 договору встановлено, що в разі порушення покупцем строків оплати покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлені нафтопродукти йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 5.7 договору, позивачем нараховано за період з 01.11.2011 по 23.08.2012 та заявлено до стягнення пеню, в сумі, згідно заяви про збільшення позовних вимог, 8752 грн. 92 коп.

Згідно ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню частково в сумі 5573,39 грн., згідно наведеного нижче розрахунку, в якому врахована часткова сплата боргу 13.12.2011, оскільки позивачем при розрахунку пені не враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та не вірно визначено кількість днів в 2011 році (366).

Згідно видаткової накладної № 340 від 31.10.2011:

на суму заборгованості 61 940,25 грн. за період з 01.11.2011 по 13.12.2011 ставка НБУ становила 7,75%:

61 940,25 грн. х 2х7,75% х 43 : 365 = 1131,05 грн.;

на суму заборгованості 60 122,09 грн. за період з 14.12.2011 по 31.12.2011 ставка НБУ становила 7,7500%:

60 122,09 грн. х 2х7,75% х 18 : 365 = 459,56 грн.;

на суму заборгованості 60 122,09 грн. за період з 01.01.2012 по 23.03.2012 ставка НБУ становила 7,75%:

60 122,09 грн. х 2х7,75% х 83 : 366 = 2112,49 грн .;

на суму заборгованості 60 122,09 грн. за період з 24.03.2012 по 01.05.2012 ставка НБУ становила 7,5%:

60 122,09 грн. х 2х7,5% х 39 : 366 = 960,97 грн.

Згідно видаткової накладної № 379 від 30.11.2011:

на суму заборгованості 11 811,00 грн. за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 ставка НБУ становила 7,75%:

11 811,00 грн. х2х 7,75% х 31 : 365 = 155,48 грн.;

на суму заборгованості 11 811,00 грн. за період з 01.01.2012 по 23.03.2012 ставка НБУ становила 7,75%:

11 811,00 грн. х2х 7,75% х 83 : 366 = 415 грн.;

на суму заборгованості 11 811,00 грн. за період з 24.03.2012 по 01.06.2012 ставка НБУ становила 7,5%:

11 811,00 грн. х2х 7,5% х 70 : 366 = 338,84 грн.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 5573,39 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3179,53 грн. позивачу належить відмовити.

Окрім того, оскільки у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі, згідно заяви про збільшення позовних вимог, 1725 грн. 12 коп. за прострочення оплати поставлених нафтопродуктів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що вірний розмір 3% річних обрахованих судом за вказаний позивачем період становить 1729,45 грн., втім оскільки суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 1725,12 грн. підлягає задоволенню в заявленій позивачем сумі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Ойл Груп" (02660, Київ, вул. Попудренка, 52; ідентифікаційний код 37140742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста сервіс" (67822, Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина; ідентифікаційний код 30251215) 71933 (сімдесят одну тисячу дев'ятсот тридцять три) грн. 09 коп. основного боргу, 5573 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят три) грн. 39 коп. пені, 1725 (одну тисячу сімсот двадцять п'ять) грн. 12 коп. 3% річних та 1584 (одну тисячу вісімдесят чотири) грн. 63 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.09.2012.

Суддя Т.В. Васильченко