Рішення

від 03.09.2012 по справі 5011-53/8366-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/8366-2012 03.09.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі"

про стягнення заборгованості в сумі 12 028,23 грн.

Суддя Грєхова О. А.

за участю представників сторін:

від позивача: Погрібний В.О. -представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі" заборгованості за Договором підряду № П030909/1 від 03.09.2009 в розмірі 12 028,23 грн., в тому числі 9159,00 грн. основного боргу, 896,73 грн. пені, 662,76 грн. 3% річних, 1309,74 грн. збитків від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № П030909/1 від 03.09.2009 року в частині повної та своєчасної оплати проектних та вишукувальних робіт, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 9 159,00 грн.

Ухвалою суду від 26.06.2012 року порушено провадження у справі № 5011-53/8366-2012, розгляд справи призначено на 23.07.2012 року.

Представник позивача в судове засідання 23.07.2012 з'явився та надав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі.

Також представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

У відповідності до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Представник відповідача в судове засідання 23.07.2012 не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня, а також приймаючи до уваги норми, які встановлені ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 N 475/97-ВР), суд дійшов висновку щодо задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача в судове засідання та невиконання останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі перешкоджає вирішенню спору по суті господарський суд ухвалою від 23.07.2012 відклав розгляд справи.

У судовому засіданні 03.09.2012 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судове засідання 03.09.2012 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, проте через канцелярію суду вдруге подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання про відкладення розгляду справи судом не задовольняється, при цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах відповідно до приписів статей 32 - 34 ГПК України. Подане клопотання жодним доказом підтверджене, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.09.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс" (за договором - Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тельбі" (за договором - Замовник) було укладено Договір підряду № П030909/1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання проектних робіт на внутрішній контур заземлення та вирівнювання потенціалів на об'єкті: "Виробничий корпус із складом-холодильником рибопереробного комплексу по вул. Залізничній, 49-А в пгт. Калинівка Васильківського району Київської області".

Згідно із п. 2.1. Договору договірна ціна визначена на підставі кошторисів, складених за нормами ДБН Д.1.1.-7-2000 і складає 18 318,00 грн.

Відповідно до п. 2.4. Договору перед початком робіт Замовник сплачує Підрядчику аванс в розмірі 50 % вартості робіт по договору, що складає 9 159,00 грн.

01.10.2009 року відповідач перерахував позивачу попередню оплату в розмірі 9 159,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 589 від 01.10.2009 року.

Згідно із п. 2.6. Договору оплата Підряднику за виконані роботи здійснюється не пізніше 5 робочих днів після підписання акту виконаних робіт.

Вартість виконаних робіт в сумі 18 318,00 грн. підтверджується договірною ціною на проектні та вишукувальні роботи, підписаною сторонами (додаток № 1 до договору № П030909/1).

30.11.2009 року між ТОВ "Електроспец Плюс" та ТОВ "Тельбі" було підписано акт здачі-прийняття виконаних робіт на суму 18 318,00 грн., з яких: 9 159,00 грн. авансового платежу, що був сплачений раніше.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконуються умови Договору. Зауваження та претензії з приводу якості та своєчасності виконання робіт з боку Замовника (відповідача) в матеріалах справи відсутні.

У передбачений договором строк, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав та не здійснив в повному обсязі оплату за виконані роботи. Доказів зворотного суду не надано.

05.11.2009 року, 06.11.2009 року та 19.11.2009 року позивач звертався до відповідача із претензіями, в яких просив виконати умови укладеного Договору в частині оплати вартості виконаних робіт.

Листом від 26.03.2010 року № 16 ТОВ "Тельбі" визнало заборгованість перед позивачем за Договором.

15.12.2010 року відповідач ТОВ "Тельбі" звернувся до позивача із листом № 81, в якому гарантувало повну оплату заборгованості, що виникла згідно актів виконаних робіт до кінця третього кварталу 2011 року.

Поясненнями позивача, наявними у матеріалах справи актом здачі-прийняття виконаних робіт та договірною ціною на проектні та вишукувальні роботи, підтверджується заборгованість відповідача в частині сплати вартості виконаних робіт в сумі 9 159,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, а також заперечень, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9 159,00 грн.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 896,73 грн. пені, 662,76 грн. трьох процентів річних та 1 309,74 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.4. Договору у випадку порушення Замовником строків оплати, за винятком строку для перерахування авансового платежу, останній сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,5 % від вартості несплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором підряду № П030909/1 від 03.09.2009, суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 896,73 грн., 3 % річних в розмірі 662,76 грн. та інфляційних витрат в розмірі 1 309,74 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тельбі" (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 23-Б, код ЄДРПОУ 31779534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроспец Плюс" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 45/72, код ЄДРПОУ 30965042) заборгованість за виконані роботи в сумі 9 159,00 грн. (дев'ять тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 00 коп.), 896,73 грн. (вісімсот дев'яносто шість гривень 73 коп.) пені, 662,76 грн. (шістсот шістдесят дві гривні 76 коп.) 3% річних, 1 309,74 грн. (одну тисячу триста дев'ять гривень 74 коп.) інфляційних втрат та судовий збір в сумі 1609,50 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень 50 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Дата підписання: 05.09.2012