Постанова

від 03.09.2012 по справі 2а-1670/4490/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4490/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Носоленка О.М.,

представника відповідача - Луговської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Голтекс - Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09 липня 2012 року Приватне підприємство "Голтекс - Україна" (далі - ПП "Голтекс - Україна", відповідач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.02.2012 р. №0002912301/365 та від 23.05.2012 р. №0008522301/644.

Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновок акту перевірки від 27.01.2012 р. №447/23-209/33672497 щодо заниження ПП "Голтекс-Україна" податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 6 250,00 грн. є хибним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню, оскільки господарські операції з отримання транспортно-експедиційних послуг від ФОП ОСОБА_3, на підставі яких було сформовано податковий кредит звітного періоду, зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, зокрема, належним чином оформленими податковими накладними. Відтак, на думку позивача, в діях ПП "Голтекс-Україна" відсутні порушення податкового законодавства. Крім того, на думку позивача, позапланова виїзна перевірка проведена без належних правових підстав, у зв'язку з чим висновки, викладені в акті перевірки, є незаконними.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ПП "Голтекс-Україна" в результаті взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 протягом перевіряємого періоду штучно сформувало податковий кредит, в результаті чого занизило податкові зобов'язання з ПДВ на суму 6 250,00 грн. Фактично у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності згідно з даними ЄДРПОУ. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Посилався на те, що ФОП ОСОБА_3 здійснює діяльність спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином угоди, укладені між ПП "Голтекс-Україна" та ФОП ОСОБА_3 носять ознаки фіктивності і не спричиняють ніяких правових наслідків.

Звідси, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, а позовні вимоги ПП "Голтекс-Україна" необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПП "Голтекс-Україна" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 08.08.2005 р. (код ЄДРПОУ 33672497), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100019128 від 05.02.2007 р. На даний час позивач перебуває на податковому обліку у відповідача. До основних видів діяльності позивача за КВЕД відносяться: 51.53.1 Оптова торгівля деревиною; 51.90.0 Інші види оптової торгівлі.

З 16.01.2012 р. по 20.01.2012 р. на підставі наказу від 16.01.2012 р. №190 відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України працівниками Кременчуцької ОДПІ була проведена виїзна позапланова виїзна перевірка ПП "Голтекс-Україна" по питанню взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3 за період серпень, вересень 2011 року у зв'язку з наданням неповної відповіді на запит Кременчуцької ОДПІ №49989/10/23-315 від 20.12.2011 р., результати якої оформлено актом від 27.01.2012 р.№447/23-209/33672497.

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством, зокрема, вимог ст.201 та ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 6 250,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 3 100,00 та за вересень 2011 року в сумі 3 150,00 грн.

На підставі акту перевірки від 27.01.2012 р.№447/23-209/33672497 Кременчуцькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 р. №0002912301/365 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 9 375,00 грн., у тому числі 6 250,00 грн. -за основним платежем та 3 125,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПС у Полтавській області від 08.05.2012 р. №1205/10/10-215 вказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 562,50 грн., в іншій частині залишено без змін, а скаргу ПП "Голтекс-Україна" - без задоволення.

Відповідно до рішення ДПС у Полтавській області Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 р. №0008522301/644, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 812,50 грн., у тому числі 6 250,00 грн. - за основним платежем та 1 562,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взято висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та, відповідно, заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в результаті взаємовідносин із ФОП ОСОБА_3 При цьому перевіряючими зазначено, що фактично у вказаного контрагента відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів, робіт, послуг та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Зазначено, що ФОП ОСОБА_3 здійснює діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином угоди, укладені між ПП "Голтекс-Україна" та ФОП ОСОБА_3 носять фіктивний характер, не спричиняють ніяких правових наслідків. Відтак, податковий кредит, сформований позивачем за відповідний звітний період, є недійсним.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку на предмет відповідності вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено обов'язок платника податку надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи суд встановив, що ПП "Голтекс-Україна" протягом перевіряємого періоду формувало податковий кредит, зокрема, на підставі господарських операцій із ФОП ОСОБА_3

Так, позивачем (Замовник) було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №Е-20/8 від 01.08.2011р. з ФОП ОСОБА_3 (Експедитор). Відповідно до умов зазначеного договору експедитор зобов'язався надавати замовнику послуги з організації транспортно-експедиційних послуг (пошук перевізника, доставку вантажу, виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, закріплення, укриття та фіксація вантажу, вибір оптимальної схеми перевезення вантажів за умовами вантажовідправника і т.д.).

З аналізу наведених положень договору вбачається, що контрагент позивача взяв на себе зобов'язання виключно з організації перевезень вантажів позивача.

Зазначене кореспондується зі змістом досліджених судом актів здачі-приймання виконаних робіт про надання позивачеві транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів, послуг з організації вантажних перевезень за певними, визначеними маршрутами. Аналогічне визначення отриманих позивачем від контрагента-експедитора послуг міститься і в документах, на підставі яких були проведені розрахунки між сторонами.

На підтвердження вказаної господарської операції позивачем надано:

- рахунки -фактури;

- податкові накладні;

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг);

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача на предмет відповідності їх фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд звертає увагу на відсутність у позивача документальних даних, що засвідчують реальне перевезення вантажу, щодо якого позивачу ФОП ОСОБА_3 надавались транспортно - експедиційні послуги.

Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.4 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (далі -Правила перевезень), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри (пункт 11.6 Правил перевезень).

Згідно з пунктом 11.7 Правил перевезень перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Всупереч наведеному, позивач не надав суду товарно-транспортних накладних чи дорожніх листів, як доказу перевезення вантажу, щодо якого ФОП ОСОБА_3 надавались оподатковані транспортно - експедиційні послуги.

За наведених обставин наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних може бути підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства. Позивач не надав суду належних доказів реальності перевезення вантажу на підтвердження реальності та товарності господарських операцій. В той час як факт перевезення вантажу невід'ємно пов'язаний з оподаткованими та документально оформленими транспортно- експедиційними послугами.

Відтак, відсутність товарно - транспортних накладних у позивача ставить під сумнів і сам факт надання та отримання вказаних послуг.

Сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що перевезення товару та надання щодо цього транспортно-експедиційних послуг мали місце. Про відсутність реального характеру відповідних операцій свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як відсутність у контрагента позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Вищевказане встановлено у ході перевірки ФОП ОСОБА_3, результати якої оформлено актом від 30.011.2011 р. №8117/17-311/НОМЕР_1, на висновки якого посилається відповідач.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що надання позивачем належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі.

Отже надані позивачем до суду первинні бухгалтерські документи не підтверджують фактичне здійснення перевезення вантажу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що за умовами договору на транспортно - експедиційне обслуговування №Е-20/8 від 01.08.2011 р. з поміж іншого визначено, що надання транспортно-експедиційних послуг повинно здійснюватись за наявності транспортних заявок замовника, які подаються не пізніше триденного терміну до дати надання таких послуг.

Разом з тим, у металах справи відсутні будь - які докази про надання таких заявок, що ставить під сумнів виконання даного пункту договору, відтак і реальність отримання послуг.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, правомірно нарахувавши суб'єкту господарювання податкове зобов'язання з ПДВ та застосувавши до платника штрафні (фінансові) санкції. Спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Відтак, вимоги позивача суд визнає необґрунтованими, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

З огляду на приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 07.09.2012 р.

Суддя Є.Б. Супрун