Рішення

від 13.08.2012 по справі 37/228

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/228                                 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 13.08.12 р.                                                                                Справа № 37/228                                Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Куц Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "К-TRADE LTD", м. Київ, ідентифікаційний код 20055687 до відповідача: Малого приватного підприємства „НЕП”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 20364017 про: стягнення за договором зберігання №0203-02/3 від 02.03.2010р. вартості неповернутого зі зберігання майна в розмірі 51 390,90грн. за участю уповноважених представників: від Позивача -  не з'явився; від Відповідача – не з'явився; Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового  засідання. Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 27.09.2011р. на 24.10.2011р., з 24.10.2011р. на 08.11.2011р., з 08.11.2011р. на 15.11.2011р., проте 15.11.2011р. провадження у справі було зупинено і поновлено 21.06.2012р. з призначенням до розгляду на 23.07.2012р. та подальшим відкладанням на 13.08.2012.                                                              У судовому засіданні 13.08.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення. СУТЬ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "К-TRADE LTD", м. Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Малого приватного підприємства „НЕП”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення за договором зберігання №0203-02/3 від 02.03.2010р. вартості неповернутого зі зберігання майна в розмірі 51 390,90грн. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неповернення Відповідачем майна, переданого на зберігання за договором №0203-02/3 від 02.03.2010р., внаслідок чого виникли підстави для висування вимог про відшкодування вартості такого майна. На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір відповідального зберігання №0203-02/3 від 02.03.2010р., акти прийому-передачі, вимоги про повернення комп'ютерної техніки зі зберігання, обґрунтувавши нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 525, 526, 936, 953 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 16 Господарсько процесуального кодексу України. На підтвердження своєї позиції Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 17-40, 42-47, 55-56), у тому числі – пояснення відносно заявлених вимог. Відповідач надав клопотання про перенесення розгляду справи (а.с.49), клопотання про призначення експертизи та зупинення провадження у справі (а.с.а.с.70-77), мотивуючи це тим, що на зразку договору Відповідача відбиток печатки був відсутній. Ухвалою від 15.11.2011р. суд зупинив провадження по справі у зв'язку із направленням повідомлення до слідчих органів. (а.с.81) У судове засідання 13.08.2012р. представники сторін без пояснення причин вкотре не  з'явились, витребуваних документів не надали, з огляду на що суд розглядає справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами. Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВСТАНОВИВ: 02.03.2010р. між Позивачем  (Поклажодавець) та Відповідачем (Зберігач) був укладений договір зберігання №0203-02/3 (а.с.а.с.4-6), згідно умов п.п. 1,1 та 7.1 якого Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на платне зберігання товарно-матеріальні цінності (майно), виражені індивідуальними ознаками,  які він зобов'язується повернути Поклажодавцю у тому ж стані що був на момент передачі на зберігання, на першу його вимогу, строком дії договору до 02.03.2011р. За змістом умов вказаного договору (Зберігач) повинен: - прийняти усі необхідні заходи для забезпечення зберігання майна в належному стані в період дії договору (п.2.1.1.); - нести відповідальність з втрату або ушкодження майна Поклажодавця та повернути йому майно на першу його вимогу (п.п.2.1.2, 2.1.3.); Відповідно до умов п. 2.5 у разі неповернення майна через 3 дні після вимоги Поклажодавця, Зберігач зобов'язаний  не пізніше 2 банківських днів відшкодувати Поклажодавцю вартість майна переданого на збереження , яка (вартість майна) вказується в акті приймання передачі у національній валюті України (гривня). У відповідності до умов договору 02.03.2010р. Позивачем було передано на зберігання Відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 51390,90 грн., що підтверджується представленим актом приймання-передачі  (а.с.7), підписання яких Відповідачем підтвердив директор, відповідно до постанови слідчих органів (а.с.а.с.108-109) Майно, передане на зберігання належить Поклажодавцю на підставі  декларації митних органів (а.с.а.с.39, 40) 11.07.2011. Позивач листом №11/07/11-3п (а.с.а.с.8, 9) звернувся до Відповідача з вимогою повернути майно передане за договором зберігання №0203-02/3 від 02.03.2010р. У зв'язку із ухиленням Відповідача від обов'язку повернути втрачене майно, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позов, вимагаючи стягнення з Відповідача вартості неповерненого та втраченого майна в сумі 51390,90 грн. Представник Відповідача своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог  не довів, доказів повного чи часткового повернення майна або відшкодування його вартості не представив.    Водночас, за результатами розгляду повідомлення Господарського суду Донецької області від 15.11.2011р. (а.с.81) слідчими органами було винесено 28.03.2012р. постанову (а.с.а.с.108, 109) про відмову у порушенні кримінальної справи, із змісту якої вбачається встановлення протягом проведеної перевірки підтвердження керівником  МПП «НЕП» факту підписання  договору зберігання і акту приймання-передачі до нього із поставленням відбитку печатки, фактичного отримання Відповідачем майна на суму у розмірі 51390,90 грн. та його неповернення Позивачеві із зобов'язанням сплати відповідну суму. Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне: Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання обумовленого п. 2.5.  договором зберігання №0203-02/3 від 02.03.2010р. обов'язку з відшкодування вартості неповернутого зі зберігання майна. Враховуючи статус сторін та  характер розглядуваних правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору зберігання №0203-02/3 від 02.03.2010р. Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України. Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №0203-02/3 від 02.03.2010р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 1 глави 66 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про зберігання. Відповідно до ч. 1 ст. 936 вказаного Кодексу за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, безпосередньо встановлений ч. 1 ст. 949 цього Кодексу. Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір зберігання №0203-02/3 від 02.03.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього обов'язку із повернення об'єкту зберігання Поклажодавцеві у схоронності, факт попереднього прийняття якого на зберігання  підтверджений наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі, які за своїм розцінюються судом як належні згідно  ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази проведення відповідних господарських операцій з передачі на зберігання товару у розумінні ст. 9  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від повернення Позивачу всього наявного на зберіганні майна відповідно до умов договору №0203-02/3 від 02.03.2010р. на вимогу Позивача. Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Тоді як невиконання або неналежне виконання відповідних обов'язків є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що за змістом ст. 611 цього Кодексу має наслідком, у тому числі – необхідність відшкодування збитків, в контексті яких судом і кваліфікуються заявлені вимоги. Згідно ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати  завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Виникнення у особи права на компенсацію збитків у результаті порушення її цивільного права передбачається і  ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України.   Оскільки обов'язки Відповідача, порушеннями яких Позивач обґрунтовує свої вимоги, зумовлені  саме наявністю договірних відносин  між сторонами, остільки суд зауважує, що предметом стягнення у розглядуваній справі є саме збитки, завдані невиконанням зобов'язання, що випливає з договору, на обов'язковості з'ясування сутності яких (збитків) наголошує Вищий господарський суд України в абз. 2 п. 1 Роз'яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994р. № 02-5/215, умову про компенсацію яких сторони безпосередньо відобразили в п. 2.5. договору №0203-02/3 від 02.03.2010р. Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України обов'язок відшкодування збитків у разі порушення договірних зобов'язань покладені на боржника –особу, яка припустила порушення. Виходячи із загальних положень права підставою для застосування заходів відповідальності, яким є стягнення збитків у розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України, є склад правопорушення, який утворюється наступними елементами: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. З огляду на те, що суб'єктом є Зберігач, об'єктом – правовідносини за договором зберігання, які були встановлені та оцінені судом вище, предметом доказування а, відтак – і судового дослідження - є об'єктивна та суб'єктивна сторони: наявність порушення з боку Відповідача, збитків та безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (порушенням) та збитками, а також –вина зазначеної особи. Наявність означених елементів, враховуючи презумпцію вини порушника згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, у повній мірі підтверджується постановою Ворошиловського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецький області від 28.03.2012р., претензією від 11.07.2011р. Відтак, вказані докази достатньою мірою  підтверджують: -          факт наявності порушення у вигляді неповернення отриманого на зберігання майна за вимогою Поклажодавця та відсутність будь-яких доказів фізичної наявності такого майна в розпорядженні Відповідача; -          вартість неповернутого майна, якою визначається узгоджений сторонами розмір збитків, що відповідає абз. 2 ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України та п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, та дозволяє констатувати наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням та завданими збитками. При цьому, судом також враховується, що кількість і вартість неповернутого майна, відповідальність за що умовами п. 2.5 договору №0203-02/3 від 02.03.2010р. в розглядуваному випадку покладається саме на Відповідача, підтверджується актом приймання-передачі, достовірність якого Відповідачем не спростована, так само, які і не надано останнім в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України інших доказів  неправомірності заявлених вимог. Враховуючи викладене та перевіривши правильність розрахунку заявленої до відшкодування суми збитків, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимогу у розмірі 51 390,90грн. Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані із сплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення стягуються з Відповідача на користь Позивача. Відхилення судом клопотання Відповідача про проведення технічної експертизи документів для перевірки обставин справжності відбитку печатки на договорі №0203-02/3 від 02.03.2010р. зумовлено недоцільністю з огляду на встановлення відповідних обставин приналежності відбитку печатки саме Відповідачеві при здійснення перевірки судового повідомлення в порядку ст.90 Господарського процесуального кодексу України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6,  33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "К-TRADE LTD", м. Київ (ідентифікаційний код 20055687) до Малого приватного підприємства „НЕП”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 20364017) про стягнення за договором зберігання №0203-02/3 від 02.03.2010р. вартості неповернутого зі зберігання майна в розмірі 51 390,90грн. задовольнити у повному обсягу. 2. Стягнути з Малого приватного підприємства „НЕП”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 20364017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К-TRADE LTD", м. Київ (ідентифікаційний код 20055687) вартість неповернутого зі зберігання майна за договором зберігання №0203-02/3 від 02.03.2010р. в розмірі 51 390,90грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 3. Стягнути з  Малого приватного підприємства „НЕП”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 20364017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "К-TRADE LTD", м. Київ (ідентифікаційний код 20055687) витрати по сплаті витрати по сплаті державного мита в сумі 514 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано. У судовому засіданні 13.08.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст  рішення складено та підписано 14.08.2012р.            Суддя                                                               Попков Д.О.