Рішення

від 01.08.2012 по справі 5011-12/9644-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-12/9644-2012 01.08.12 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "КОФФТА"

Про стягнення 9 696,76 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Тарапон С.С. -представник (дов. № 196-5/КР від 03.01.2012)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОФФТА»(далі -відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 9 696,76 грн., з яких 7 408,57 грн. -основний борг, 535,53 грн. -пеня, 1 111,24 грн. -штраф, 3 % річних -265,69 грн., інфляційне збільшення суми боргу -375,73 грн., внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору № 00837/08 від 11.11.2008 р. на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Ухвалою суду від 16.07.2012 за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 5011-12/9644-2012 та призначено розгляд справи на 01.08.2012.

В судове засідання 01.08.2012 представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.08.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив :

11 листопада 2008 року між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОФФТА»(розповсюджувач зовнішньої реклами»було укладено Договір № 00837/08 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі -договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору робочий орган надало відповідачу в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів на підставі оформлених належним чином дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надані місця відповідно до типових правил розміщення зовнішньої реклами, порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за їх використання.

Згідно з п. 2.2 договору місця для розміщення рекламних засобів зазначаються в додаткових угодах до цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 3.6.15 договору відповідач зобов'язується не пізніше 15 числа поточного місяця отримувати у позивача та сплачувати рахунки за право тимчасового користування.

Відповідно до п. 4.3 розрахунки за Договором здійснюються відповідачем щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок позивача.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками з моменту реєстрації робочим органом та діє протягом дії пріоритету та/або дозволу.

Згідно п. 8.2 договору строк дії договору зазначається у додаткових угодах до цього договору по кожному місцю розміщення рекламного засобу окремо.

11.11.2008 та 04.09.2009 сторонами було укладено відповідні додаткові угоди до Договору, відповідно до умов яких відповідачу надано право на тимчасове користування місцями за відповідними адресами для розміщення об'єктів зовнішньої реклами на підставі відповідного дозволу.

Таким чином, строк дії договору в редакції додаткової угоди № 1 від 11.11.2008 було встановлено до 30.06.2012 (до закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами).

Позивачем до матеріалів справи надані копії рахунків за період з квітня 2010 року по червень 2012 року на загальну суму 7 408,57 грн., які відповідачем оплачені не були.

Відповідачем не надано до матеріалів справи жодних доказів в підтвердження здійснення оплати по договору, факт наявності та розмір заборгованості не спростовано.

Як визначено частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 7 408,57 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 535,53 грн., штраф у розмірі 1 111,24 грн., 3% річних у розмірі 265,69 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 375,73 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Порушення відповідачем строків оплати, передбачених п. 4.3. Договору є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.4. Договору за несвоєчасну та /або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 7.5 договору за прострочення внесення платежів, що складає більше 1 місяця, відповідач сплачує штраф у розмірі 15% простроченої суми.

Враховуючи положення ст. 6, ст. 627 ЦК України, відповідно до умов яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення штрафу.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком суми пені та штрафу, що наведений позивачем у додатку до позовної заяви, враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню пеня та штраф 15 % від простроченої суми у розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком суми інфляційного збільшення суми боргу та 3 % річних, що наведений позивачем у додатку до позовної заяви, враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню інфляційне збільшення суми боргу та 3 % річних у розмірі, заявленому позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОФФТА» (01001 м. Київ, вул. Лютеранська, 6А, ідентифікаційний код 33637557) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код 26199714) 7408 (сім тисяч чотириста вісім) грн. 57 коп. основного боргу, 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 53 коп. пені, 1 111 (одну тисячу сто одинадцять) грн. 24 коп. -штрафу, 265 (двісті шістдесят п'ять) грн. 69 коп. -3 % річних, 375 (триста сімдесят п'ять) грн. 73 коп. -інфляційного збільшення суми боргу та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В.Прокопенко