Рішення

від 04.09.2012 по справі 5008/689/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.2012 Справа № 5008/689/2012

Розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства „Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство Ужгородської міської ради", м. Ужгород

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Стефанія", м. Ужгород

Про стягнення 1717,27 грн. заборгованості за надані послуги,

Головуючий суддя Якимчук Л.М.

За участі представників сторін:

Від позивача -Попович В.Ю., представник за дорученням №170 від 21.06.2012;

Від відповідача -не з'явився;

Суть спору: Комунальне підприємство „Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство Ужгородської міської ради", м. Ужгород, звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стефанія", м. Ужгород про стягнення 1717,27 грн. заборгованості за надані послуги із збирання та вивезення ТПВ за договором №2-327 від 01.01.2010,

Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, доказів та письмових пояснень по суті спору, витребуваних ухвалами суду від 07.08.2012 та 21.08.2012 не подав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Натомість подав суду заяву від 31.08.2012 року, якою визнав суму позову та просить розглянути справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

СУД ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством „Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство Ужгородської міської ради", м. Ужгород (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Стефанія", м. Ужгород (відповідач у справі) 01 січня 2010 року укладено договір №2-327 (далі - договір) про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, згідно з умовами якого Споживач доручає, а Виконавець надає йому послуги по вивезенню твердих побутових відходів, що утворюються у Споживача, власним автотранспортом на спеціально облаштоване сміттєзвалище, їх знешкодження та захоронення (пункт 1.1 договору).

Розділом 2 договору визначено вартість послуг та порядок розрахунків, зокрема, пунктом 2.2 визначено, що розрахунок вартості послуг здійснюється із застосуванням тарифів на вивезення 1 куб.м. твердих побутових відходів, затверджених рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради. Відповідно до пункту 2.1.договору загальний обсяг твердих побутових відходів становить 60 куб.м. в рік, тобто 5 куб.м. в місяць. Вартість послуг на момент укладання договору згідно розрахунку, наведеному в додатку до договору, становить 143,15 грн. на місяць, ПДВ 28,63 грн., повна вартість - 171,78 грн., при умові виконання зобов'язань сторін (пункт 2.3 договору).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги з вивезення твердих побутових відходів вноситься споживачем не пізніше п'ятого числа поточного місяця за надання послуг протягом цього місяця (пункт 2.5 договору).

Відповідач взятих на себе зобов'язань по повній та своєчасній оплаті наданих послуг не виконав ні в обумовлений договором строк, ні на досудову вимогу позивача від 18.07.12 за №224, надіслану на адресу відповідача, копія якої міститься у матеріалах справи.

Внаслідок цього станом на 23.07.12 відповідно до поданої позивачем довідки-розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем склала 1717,27 грн., в т.ч. 1352,33 грн. -основний борг, 55,31 грн. -3% річних, 276,53 грн. пеня та 33,10 грн. інфляційні.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 3ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами. Зокрема, договором №№2-327 від 01.01.10, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.02.12.

Вказані вимоги відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню. Порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь 1352,33 грн. основного боргу.

За прострочку виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг позивач просить стягнути з нього 33,10 грн. інфляційних нарахувань та 55,31 грн. 3 % річних.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі згаданої норми з відповідача належить стягнути на користь позивача 33,10 грн. інфляційних нарахувань та 55,31 грн. 3 % річних за період з 25.01.10 по 23.07.12, нарахованих позивачем та перевірених судом.

Відповідно до п. 2.7 договору сторони несуть встановлену законом відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань. У випадку порушення споживачем пункту 2.5 договору стосовно терміну оплати послуг він сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

У відповідності до пункту 2.7 договору позивач нараховував пеню в розмірі 276,53 грн. за період з 01.03.11 по 23.07.12.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У даному випадку пунктом 2.7 Договору сторонами було обумовлено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, встановленої на цей період, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в один рік.

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак, у даному випадку відповідач зазначеного не заявляв.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково за період з 06.08.11 до 23.07.12 у сумі 207,20 грн. У іншій частині вона погашена річним строком позовної давності (позов подано до суду 06.08.2012), тому у її стягненні належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стефанія" (м. Ужгород, вул. Минайська, 15а, код ЄДРПОУ 31315604) на користь Комунального підприємства „Комунальне шляхово-експлуатаційне підприємство Ужгородської міської ради" (м. Ужгород, вул. Проектна, 3, код ЄДРПОУ 03328362) суму 1647(одна тисяча шістсот сорок сім) грн. 94 коп., в т.ч. 1352,33 грн. борг, 33,10 грн. інфляційні нарахування, 55,31 грн. 3 % річних та 207,20 грн. пеня, а також 1544 (одна тисяча п'ятсот сорок чотири) грн. 48 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3 . В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 07.09.2012.

Суддя Л.М. Якимчук