Ухвала

від 30.08.2012 по справі 2а/2570/5306/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/5306/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів - Оксененка О.М. та Мельничука В.П.,

при секретарі -Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до податкової інспекції у м. Чернігові (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002771720 від 03.10.2011 року, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5385,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, не повно відображає обставини справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з тим, що позивачем були включені до складу податкового кредиту податкові накладні у тому звітному періоді, в якому вони були отримані, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкової накладної було б безпідставним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року, під час проведення якої встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2. та п.п. 7.4.1. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР). Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло в результаті включення суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним контрагентами в іншому, ніж звітний (податковий), періоді (листопад 2009 року на суму 5385,40 грн.).

За результатами вказаної перевірки податковим органом було складено акт від 14.09.2011 року № 2455/17/НОМЕР_1, на підставі висновків якого відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002771720 від 03.10.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5385,00 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1346,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи встановлено, що позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ згідно належним чином оформленої податкової накладної, у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону , не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Відповідно до офіційних роз'яснень, наданих ДПА України у межах визначених Законом повноважень, у листі № 6936/6/15-2415-9 від 11.08.2003 р. «Щодо відновлення податкового кредиту по податковій накладній, яка на момент перевірки податковим органом не була оформлена постачальником належним чином», у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну із запізненням, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, але з урахуванням граничного строку давності визначення сум податкових зобов'язань, встановленого ст. 15 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181-ІІІ) (не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації звітного періоду), не позбавляється права на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

Така ж позиція висвітлена у листі ДПА України від 30.12.2005 №26268/7/16-1117 «Про деякі питання справляння податку на додану вартість»де, зокрема, зазначено, що отримавши податкову накладну (у поточному податковому періоді), покупець товару (за умови виконання норм підпункту 7.4.1 зазначеного вище пункту 7.4) набув права на включення суми податку, вказаній у цій податковій накладній, до податкового кредиту. Вказана сума має бути відображена у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток 1 до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок коригування сум ПДВ»не заповнюється, оскільки ніякого коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Підпунктом «г»п.п. 4.4.2 ст. 4 Закону № 2181 -III передбачено, що податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами.

Підпунктом д п.п. 4.4.2 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

За таких підстав, необхідно враховувати, що період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує позицію відповідача у даній справі про неправомірність формування податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому була отримана податкова накладна.

Щодо посилання відповідача на необхідність подання позивачем скарги на постачальника про відмову виписування податкової накладної, колегія суддів, виходячи зі змісту п.п. 7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР вважає, що звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Отже, Закон №168/97-ВР окремо визначає момент виникнення права власника податку на податковий кредит та момент виникнення права на нарахування податкового кредиту, оскільки після оплати придбаних товарів платник отримує право на податковий кредит, але без податкових накладних не має право на його нарахування.

Таким чином, позивачем правомірно сформований податковий кредит в періоді отримання відповідної податкової накладної.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160 , 195 , 198 , 200 , 205 , 206 , 254 КАС України , колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Мельничук В.П.