Рішення

від 04.09.2012 по справі 5023/3028/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 р.Справа № 5023/3028/12 вх. № 3028/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

за участю представників сторін:

позивача позивача - Фомін І.В. - директор ТОВ "Акцент Груп"

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Акцент Груп", м. Харків

до ТОВ "ТПК "Призма", м. Харків

про стягнення коштів в сумі 10687,95

ВСТАНОВИВ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент Груп" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК "Призма" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 10000,00 грн. та штрафу у розмірі 687,95 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки №19/09-2 від 19.09.2011р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача, в судовому засіданні, вказав, що між сторонами укладався лише один договір №19/09-2 від 19.09.2011р., а в накладній №5 від 19.12.11 р. та в довіреності №22 від 19.12.11р. було допущено описку в даті договору, та замість 19.09.2011 р. вказано 21.09.2011р., крім того, описку було допущено в прохольній частині позовної заяви щодо розміру пені та просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 10000 грн. та пені в розмірі 687,95 грн.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

19.09.2011р. між сторонами було підписано договір поставки №19/09-2. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, що підтверджується накладною №5 від 19.12.2011 року, передав відповідачеві товар на суму 10000 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується довіреністю №22 від 19.12.2011 року, але оплату його вартості не здійснив.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з пояснень позивача, між сторонами укладався лише договір №19/09-2 від 19.09.2011р., відповідач не надав суду доказів існування між сторонами інших договірних відносин.

Крім того, факт поставки позивачем товару за накладною №5 від 19.12.11 р. саме на виконання умов договору №19/09-2 від 19.09.2011р., підтверджується податковою накладною від 19.12.2011 р. в якій і зазначено вірну дату договору - 19.09.2011р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно договору №19/09-2 від 19.09.2011р. складає 10000 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

П. 4.1 передбачено, що оплата за товар здійснюється шляхом внесення 100% попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар без отримання попередньої оплати від відповідача, а сам відповідач цей товар отримав, суд прийшов до висновку, що сторони своїми діями змінили умови договору щодо строків оплати товару (п. 4.1).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем у відповідності до законодавства 28.05.2012р. було направлено на адресу відповідача лист в якому вимагалося сплатити позивачу суму основного боргу в розмірі 10000 грн. у двотиждневий строк з моменту отримання такої Претензії.

Відповідно до нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, строк пересилання місцевої рекомендованої письмової кореспонденції становить 3 дні.

Таким чином, дану вимогу відповідач повинен був отримати 31.05.2012 р., а тому строк для виконання зобов'язання відповідачем закінчився 14.06.2012 р.

Отже, з 15.06.2012 р. у відповідача виник обов'язок по поверненню грошових коштів позивачу, а у позивача, в свою чергу, виникло право вимагати повернення боргу, нараховувати штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання, а також звертатися до суду за захистом свого порушеного права

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 10000 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті товару, нарахована позивачем пеня за період з 15.06.2012 р. по 04.07.2012 р. в сумі 82,19 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.

В задоволенні позову в частині стягнення 605,76 грн. пені слід відмовити у зв"язку з невірним розрахунком.

Клопотання позивача щодо збезпечення позову слід залишити без розгляду.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «ПРИЗМА» (61001, м. Харків, вул. Ганни 35, кв 5, р.рах № 260023011914 в Перша Харківська філія ПАТ «АКБ« БАЗИС », МФО 351599, код ЄДРПОУ 34755371, ІПН 347553720389, св. ПДВ 100135236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКЦЕНТ ГРУП» (61035, м. Харків, вул. Матросова 9. р.рах. № 26001010062306 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, код ЄДРПОУ 36371259, ІПН 363712520323, св. ПДВ 100223240) - 10000 грн. заборгованості, 82,19 грн. пені та 1518,27 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 07.09.2012 р.

Суддя Денисюк Т.С.