Рішення від 04.09.2012 по справі 10/073-12

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2012 р. Справа № 10/073-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/073-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль-Україна», м. Славутич;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне будівництво»,

м. Славутич Київської області;

про стягнення 6072,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нормаль-Україна»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне будівництво»(надалі -відповідач) про стягнення 6072,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами, у спрощений спосіб, договору позики у визначений строк позику не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 6000,00 грн., за прострочення сплати якої нараховані 3% річних у сумі 72,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.07.2012р. порушено провадження у справі № 10/073-12 та призначено розгляд справи на 14.08.2012р.

Присутнім у судовому засіданні 14.08.2012р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом документи.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, витребувані ухвалою суду від 26.07.2012р. документи не надав та не надіслав.

Ухвалою від 14.08.2012р. суд відклав розгляд справи на 04.09.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Представник позивача в судове засідання 04.09.2012р. не з'явився, проте на адресу суду 31.08.2012р. від позивача надійшло клопотання № 127 від 27.08.2012р. про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач у засідання суду вдруге не з'явився, витребувані ухвалою суду від 14.08.2012р. документи не надав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, а, згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений відповідним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2012р. відповідач звернувся до позивача з листом за вих. № 3, в якому просив надати зворотню фінансову допомогу в сумі 6000,00 грн., терміном на 20 днів.

Платіжним дорученням № 45 від 02.02.2012р. позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі 6000,00 грн.

Таким чином, враховуючи обумовлений у листі термін повернення позики, відповідач зобов'язаний був повернути позику у строк до 22 лютого 2012р.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню позики не виконав, у зв'язку з чим позивач звернувся к останньому з претензію за № 24/04 від 24.04.2012р., в якій просив повернути суму позики в розмірі 6000,00 грн. Відповідач претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.

Отже, заборгованість відповідача перед позиваем становить 6000,00 грн., що підтверджуються належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, наявними в матеріалах справи. Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів повернення позики в сумі 6000,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ст. 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Оскільки зміст правочину між сторонами зафіксований в документах, якими обмінялися сторони (лист № від 01.02.2012р. та платіжне доручення№ 45 від 02.02.2012р.), позивач та відповідач не порушили вимог частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та досягли згоди з усіх істотних умов правочину, відповідно судом встановлено, що договір між сторонами є укладеним та підлягає виконанню.

Згідно частини першої та третьої статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в

порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з вищезазначених обставин та враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості на день розгляду справи, судом визнаються обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6000,00 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просить за порушення виконання грошових зобов'язань стягнути з відповідача 3% річних у сумі 72,00 грн., нараховані за період з 22.02.2012р. по 16.07.2012р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунку позивача щодо нарахування 3% річних у сумі 72,00 грн. за період з 22.02.2012р. по 16.07.2012р., який є арифметично правильними. Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне будівництво»(07101, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, офіс 215; код ЄДРПОУ 30239230) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нормаль-Україна»(07101, Київська область, м. Славутич, Чернігівський квартал, буд. 14; код ЄДРПОУ 32415261) 6000,00 грн. - боргу, 72,00 грн. -3% річних, 1609 грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення -07.09.2012 р.

СуддяА.І. Привалов