Рішення

від 04.09.2012 по справі 5023/3247/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 р.Справа № 5023/3247/12 вх. № 3247/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю

позивача - Кравченко О.О. (за дов. № б/н від 10 липня 2012 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Діксі", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурс - плюс", м.Харків

про стягнення 16505,04 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Діксі", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурс - плюс" (надалі -Відповідач) суми заборгованості у розмірі 16505,04 гривень, у тому числі, 11772,00 гривень суми основного боргу, 3370,10 гривень суми нарахованої пені, 750,80 гривень суми 3% річних, 612,40 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки продукції №048, укладеного між сторонами 25 травня 2010 року. Крім того, Позивач просив суд розподілити судові витрати в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 серпня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 серпня 2012 року було відкладено розгляд справи на 04 вересня 2012 року у зв'язку з неявкою представника Відповідача.

04 вересня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №14730) витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 04 вересня 2012 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 04 вересня 2012 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 23 липня 2012 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі Відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

25 травня 2010 року між Приватним підприємством "Діксі" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техресурс - плюс" (Відповідач) було укладено договір поставки №048, згідно умов якого, Позивач зобов'язувався передати у власність Відповідача лакофарбові матеріали, сухі будівничі приміси, будматеріали та інше (товар) у відповідності до видаткових накладних, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити відповідний товар відповідно до умов даного договору. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., Відповідач зобов'язувався оплатити товар протягом 7 (семи) банківських днів з моменту поставки товару за договірною ціною згідно з доданими рахунками-фактурами. Відповідні розрахунки за поставлену продукцію повинні здійснюватись через установу банку у формі 100% передоплати або 100% оплати протягом 7-ми днів з моменту поставки відповідного товару за накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 травня 2010 року Позивач поставив товар за спірним договором на адресу Відповідача на суму 11772,00 гривень на підставі рахунку-фактури № 451U від 21 травня 2010 року (а.с.13). Факт поставки відповідного товару Позивачем та отримання його Відповідачем підтверджується видатковою накладною №342 від 25 травня 2010 року (а.с.12), яка підписана представниками з обох сторін, та довіреністю №19 від 25 травня 2010 року, виданою представнику Відповідача на отримання ним відповідного товару.

Позивач, в порядку досудового врегулювання спору, надіслав на адресу Відповідача претензію №81 від 10 червня 2010 року, з вимогою погасити суму заборгованості у розмірі 11772,00 гривень, однак останній, в свою чергу, відповіді на претензію не надав, суму відповідної заборгованості не сплатив.

До того ж, відповідно до п.5.2. спірного договору, Позивач нарахував пеню Відповідачу у розмірі 3370,10 гривень за прострочення строку оплати відповідного товару, а також 750,80 гривень суми 3% річних та 612,40 гривень суми інфляційних втрат в порядку ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.3. спірного договору, право власності на товар виникає у покупця (Відповідача) з моменту фактичної відгрузки товару.

Відповідно до п.5.1. даного договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань однією із сторін, інша сторона має право вимагати від винної сторони виконання прийнятих на себе зобов'язань, а також відшкодування завданих їй збитків.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем суми основного боргу в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 11772,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 3370,10 гривень, то суд зазначає наступне.

Згідно з п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що згідно із п.5.2. договору, зобов'язання Відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу. Позивачем наданий розрахунок пені за період з 01 червня 2010 року по 23 березня 2012 року. З урахуванням строків оплати за спірним договором нарахування пені за відповідний період є безпідставним, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 2461,56 гривень, інша частина суми стягуваної пені у розмірі 908,54 гривень підлягає стягненню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 612,40 гривень суми інфляційних втрат та 750,80 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодаства, а тому підлягають стягненню у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 232 Господарського суду України, керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурс - плюс" (61072, м.Харків, вул.Тобольська, 42, кімн.221, код ЄДРПОУ 31796886, п/р 2600868254 в "Райффайзен банк Аваль" в м.Києві, МФО 380805) на користь Приватного підприємства "Діксі" (61017, м.Харків, вул.Пащенківська, 34, код ЄДРПОУ 14098008, п/р 26007820000841 в Київському відділені ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" в м.Харкові, МФО 351016) 11772,00 гривень основного боргу, 908,54 гривень пені, 612,40 гривень суми інфляційних втрат, 750,80 гривень суми 3% річних та 1609,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у розмірі 2461,56 гривень відмовити.

Повне рішення складено 07 вересня 2012 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа № 5023/3247/12