Рішення

від 31.07.2012 по справі 5026/877/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року Справа № 08/5026/877/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача -Чубин О.М.-представник за довіреністю,

від відповідача -представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду

справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод

"Аврора"

до

відповідача приватного підприємства "Аттіка-Україна"

про стягнення 384 914,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Аврора" звернулося до суду із позовом до приватного підприємства "Аттіка-Україна" про стягнення 384 914,07 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору №0301/04-ф від 21.04.2009 позивач поставляв відповідачу товар, який останній прийняв, але порушував договірні строки та порядок оплати за прийнятий товар, внаслідок чого у нього утворився борг в сумі 208 855, 00 грн., на який позивач нарахував 99 741,14 грн. та 20 885,50 грн. штрафу, 37 802,78 грн. інфляційних та 17 629,65 грн. трьох процентів річних, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Представник позивача подав до суду клопотанням від 30.07.2012, в якому пояснив, що при друкування позовної заяви в описовій та резолютивній частині та в розрахунку заборгованості допущена помилка у назві стягнення «штраф»оскільки, насправді цей вид стягнення є пенею, яка передбачена ст. 7.2 договору.

Вказане клопотання було прийнято господарським судом як таке, що відповідає наданому позивачу праву, встановленому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у заявленій сумі, просив задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві, відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати.

Відповідач не подав суду письмового відзиву на позов, представник відповідача у судове засідання не з'явився, не повідомив суду причини його нез'явлення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, оскільки неявка представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання, підтримувати позов чи заперечувати проти нього є правом сторони, а не обов'язком.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача судом встановлено наступне.

21 квітня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Аврора" (надалі -постачальник, позивач у справі) та приватним підприємством "Аттіка-Україна" (надалі -покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки №0301/04-ф (надалі -договір), предметом якого є зобов'язання постачальника виготовити та передати у власність покупця товар (лак ПФ-060 напівфабрикатний). Кількість та ціна на товар встановлюються у видаткових накладних.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що загальна сума договору складає 5 000 000,00 грн.

Покупець здійснює оплату кожної партії -по факту відвантаження впродовж 30 календарних днів (п. 6.2 договору).

Крім того, у випадку невиконання покупцем зобов'язань по оплаті товару згідно договору він зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої продукції за кожний день прострочки. У випадку несплати партії товару протягом 35 календарних днів з моменту її отримання, покупець повинен сплатити штраф у розмірі 10% від суми боргу (п. 7.2 договору).

Згідно пункту 10.1 договору він набирає сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2009, але у будь-якому разі до повного погашення заборгованості.

Позивач вказує, що на виконання умов вищевказаного договору ним було поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних: № РН-0000229 від 21.04.2009, №РН-0000549 від 10.06.2009 та № РН-0000610 від 24.06.2009 на загальну суму 440 793,10 грн.

За отриману продукцію відповідач розрахувався частково в сумі 231 938,10 грн. і станом на 23.05.2012 за ним рахується заборгованість перед позивачем у сумі 208 855,00 грн.

Згідно положень статті 625 ЦК України позивач нарахував на суму заборгованості інфляційні втрати в сумі 37 802,78 грн., 17 629,65 грн. 3% річних та згідно п.7.2 договору 99 741,14 грн. пені та 20 885,50 грн. штрафу.

Позивач направив відповідачу претензію №870 від 23.05.2012 із вимогою погасити наявну заборгованість, отримання якої останнім підтверджено відповідними описом вкладення до цінного листа та поштовим чеком, копії яких містяться у матеріалах справи, однак цю претензію залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене вище, позивач звернувся із цим позовом про стягнення із відповідача 384 914,07 грн. заборгованості та санкцій до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №0301/04-ф від 21.04.2009, зміст якого відповідає положенням ст.712 ЦК України, якою встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Належне виконання договірних зобов'язань щодо поставки товару позивачем підтверджено відповідними матеріалами справи -видатковими накладними № РН-0000229 від 21.04.2009, №РН-0000549 від 10.06.2009 та № РН-0000610 від 24.06.2009, які скріплено підписами та печатками обох сторін, (а. с. 32-34), актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2009 (а. с. 13), який скріплено підписами та печатками обох сторін.

Згідно положень пункту 6.2 договору відповідач мав оплатити кожну партію по факту відвантаження впродовж 30 календарних днів, однак відповідач за поставлений товар розрахувався лише частково і на день звернення позивача до суду за відповідачем рахується заборгованість у сумі 208 855,00 грн.

Наявність, підстави виникнення та розмір боргу відповідач не заперечив, доказів належного виконання своїх зобов'язань по оплаті товару суду не надав.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів належного виконання його зобов'язань перед позивачем щодо оплати товару позовна вимога про стягнення 208 855,00 грн. заборгованості підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідачем не надано відповідних доказів та не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідальність за порушення строків виконання грошових зобов'язань, передбачена пунктом 7.2 Договору, відповідно до якого у випадку невиконання обов'язку по оплаті поставленого товару, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої продукції за кожний день прострочки, а у випадку несплати партії товару протягом 35 календарних днів з моменту її отримання, покупець повинен сплатити штраф у розмірі 10% від суми боргу.

На підставі вказаних положень, позивач нарахував відповідачеві 99 741,14 грн. пені, за період з 01.08.2009 по 23.05.2012 за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 10% штрафу від суми заборгованості у розмірі 20 885,50 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладені обставини, вимога позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання щодо розрахунків за поставлений товар підлягає до часткового задоволення у розмірі 21 795,31 грн. за період з 01.08.2009 по 01.02.2010. Вимога про стягнення 20 885,50 грн. штрафу, що складає 10% від суми боргу є правомірною та підлягає до задоволення.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних вимог закону за прострочення оплати поставленого товару, позивачем нараховано відповідачу 37 802,78 грн. інфляційних та 17 629,65 грн. 3 % річних, розрахунок яких судом перевірено та які підлягають до стягнення.

Відповідачем всупереч положенням ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку за поставлений товар, тому суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 208 855,00 грн. заборгованості, 21 795,31 грн. пені, 20 885,50 грн. штрафу, 37 802,78 грн. інфляційних та 17 629,65 грн. 3% річних.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню 6 139,36 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Аттіка-Україна" (вул. Вернигори, буд. 3, кв. 46, м. Черкаси, код 35274640) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Аврора" (вул. Будіндустрії, буд. 3, м. Черкаси, код 32741978) - 208 855,00 грн. заборгованості, 21 795,31 грн. пені, 20 885,50 грн. штрафу, 37 802,78 грн . інфляційних , 17 629,65 грн. 3% річних та 6 139,36 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення підписано 03.08.2012

Суддя О.І. Кучеренко