Ухвала

від 03.09.2012 по справі к-12696/08-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2012 р. м. Київ К-12696/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

при секретарі -Руденко А.М.

за участю представників:

позивача -Панасенко Р.О.,

відповідача -Бакланова З.В., Борисов І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 12.07.2007

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008

по справі № 11/81-А

за позовом ВАТ "Київський завод реле та автоматики"

до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Київський завод реле та автоматики»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду м. Києва від 12.07.2007 позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 000152301/1 від 27.09.2006 з частині визначення ВАТ «Київський завод реле та автоматики»суми податковою зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220563,40 грн., в т.ч. 147042,27 грн. - основний платіж та 73521,13 гри. штрафних санкцій; №0001152301/2 від 07.12.2006 в частині визначення ВАТ «Київський завод реле та автоматики»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220563,40 грн., в т.ч. 147042,27 грн. - основний платіж та 73521,13 грн. штрафних санкцій, скасовано податкове повідомлення-рішення №0001152302/3 від 20.02.2007 в частині визначення ВАТ «Київський завод реле та автоматики»суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220563,40 гри., в т.ч. 147042,27 гри. - основний платіж та 73521,13 грн. штрафних санкцій. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 постанову Господарського суду м. Києва від 12.07.2007 змінено, викладено резолютивну частину рішення наступним чином: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №0001152301/1 віл 27.09.2006, №0001152301/2 від 07.12.2006, №0001152302/3 від 20.02.2007.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008, скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, в іншій частині -залишити без змін, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 по 01.01.2006, відповідачем було складено Акт №2658-3050/23-01-00214853 від 05.07.2006, в якому встановлено, що в порушення пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем неправомірно застосована нульова ставка ПДВ за експортними операціями у жовтні 2003 року товару мембран іоноселективного електрода для визначення високорозрядних фосфат-іонів, чим занижено податкові зобов'язання з ПДВ на 107156,00 грн.

Також, в даному Акті було зазначено, що перевіркою встановлено невідповідність даних податкового кредиту позивача податковим зобов'язанням по ПДВ постачальників на загальну суму -1 748 866,00 грн., з яких:

- 620 000,00 грн. та 739.000,00 грн. податку на додану вартість відповідно до податкових

накладних № 82 від 02.08.04, № 91 від 31.08.04, № 15-04 від 01.11.04, 18-04 від 30.13.04, наданих ТОВ «Вімпекс»(як було з'ясовано в ході перевірки, за даними бази АІС ОР дані про розмір податкових зобов'язань по ПДВ постачальника ТОВ «Вімпекс»у відповідні періоди не відповідають сумам ПДВ, віднесеним позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди);

- 350 000,00 грн. податку на додану вартість відповідно до податкової накладної № 9 від 27.01.05, наданої ТОВ «ФК «Фіннет»(як було з'ясовано в ході перевірки, за даними бази АІС ОР дані про розмір податкових зобов'язань по ПДВ постачальника ТОВ «ФК «Фіннет»у відповідні періоди не відповідають сумам ПДВ, віднесеним позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди);

- 19 000,00 грн. податку на додану вартість відповідно до податкових накладних № 609, 609/1, 609/2 від 30.06.04, наданих ТОВ «Будсервіс Плюс»(ТОВ «Будсервіс Плюс»є основним платником та платником ПДВ, але податкові зобов'язання по ПДВ, відображені в декларації з ПДВ за червень 2004 року, складають 0,0 тис. грн., тобто не відповідають сумам ПДВ, віднесеним до складу податкового кредиту позивача);

- 20 866,00 грн. податку на додану вартість відповідно до податкової накладної від 03.03.2005 № 83, наданої ПП «Техно-Центр-2002»(оскільки рішенням Шевченківського районного суду від 22.03.2005 у справі № 2-2245/2005 були визнані недійсними з 23.01.2003 статут та свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Техно-Центр-2002», а свідоцтво платника ПДВ ПП «Техно-Центр-2002»було анульовано згідно з актом № 19-321/576 від 04.07.2005 з 23.01.2003).

На підставі вищезазначеного акту, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 27.09.2006 № 0001152301/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання

з податку на додану вартість у розмірі 2784063,00 грн., в т.ч. 1856042,00 грн. - основний платіж

та 928021,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 07.12.2006 № 0001152301/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання

з податку на додану вартість у розмірі 2784063,00 грн., в т.ч. 1856042,00 грн. - основний платіж

та 928021,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 20.02.2007 № 0001152302/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання

з податку на додану вартість у розмірі 2784063,00 грн., в т.ч. 1856042,00 грн. - основний платіж

та 928021,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судом першої інстанції були частково задоволені позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень: №0001152301/1 від 27.09.2006, № 0001152301/2 від 07.12.2006 та № 0001152302/3 від 20.02.2007 в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 220 563, 40 грн., в т.ч. 147 042, 27 грн. - основний платіж та 7352,13 грн. - штрафні (фінансові) санкції за експортними операціями в жовтні 2003 року та операціями з поставки товару від контрагентів: ПП «Техноцентр-2002», 'ГОВ «Будсервіс Плюс». В решті позову було відмовлено.

Проте, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком Господарського суду м. Києва в частині залишення в силі податкових повідомлень-рішень №0001152301/1 від 27.09.2006, №0001152301/2 від 07.12.2006 та №0001152302/3 від 20.02.2007, внаслідок невизнання податкового кредиту з ПДВ при розрахунках позивача з ТОВ «Вімпекс»та ТОВ «ФК «Фіннет».

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту наступні суми ПДВ:

- 350000,00 грн. у січні 2005 року, на підставі податкової накладної № 9 від 27.01.2005, виписаної ТОВ „ФК Фіннет", (продавець) на підставі укладеного з позивачем (покупець) договору купівлі-продажу № 1-01/05-Ф від 27.01.2005; товар передано згідно з актом прийому-передачі від 27.01.2005; в рахунок оплати товару позивачем передано ТОВ „ФК Фіннет" згідно з актом прийому-передачі від 27.01.2005 два векселі: вексель №3001312249 від 27.01.2005, емітент - ВАТ «Київський завод реле та автоматики»(і.к. 00214853), номінальна вартість - 350000 грн., строк сплати - по пред'явленню; вексель № 3212282993 від 24.04.03, емітент - ДП «Видавничий дім «Нью Пресе»(і.к. 31605413), номінальна вартість - 1750000,00 грн., строк сплати - до 24.04.2006 (вказані векселі станом на день розгляду спору не оплачені);

- 1359000,00 грн. у серпні та листопаді 2004 року на підставі податкових накладних № 91 від 31.08.2004, № 82 від 02.08.2004, № 18-04 від 30.11.2004, від 15-04 від 01.11.2004, виписаних ТОВ „Вімпекс" (продавець) на підставі укладених з позивачем (покупець) договорів купівлі-продажу № 25/04 від 02.08.2004, № 25/04 від 02.08.2004, № 139/04 від 01.11.2004, № 139/04 від 01.11.2004; товар передано згідно з актами прийому-передачі від 01.11.2004, від 30.11.2004 від 02.08.2004, від 31.08.2004; в рахунок оплати товару позивачем передано Товариству з обмеженою відповідальністю „Вімпекс" згідно з актами прийому-передачі від 08.10.2004, від 08.10.2004, від 30.11.2004, від 30.11.2004 наступні векселі: вексель № 66334970556725 від 02.04.2003, емітент ВАТ «Донецький метизний завод», номінальна вартість 1000000 грн., строк сплати - до 02.04.2008; вексель № 66334970645133 від 16.04.2003, емітент ВАТ «Донецький метизний завод», номінальна вартість 90000 грн., строк сплати - до 16.04.2007; вексель № 66334970645134 від 16.04.2003, емітент ВАТ «Донецький метизний завод», номінальна вартість 100000 грн., строк сплати-до 16.04.2007; вексель № 66334970645135 від 16.04.2003р., емітент ВАТ «Донецький метизний завод», номінальна вартість 90000 грн., строк сплати - до 16.04.2007; вексель № 3212282992 від 22.07.2004, емітент - ДП «Видавничий дім «Нью Пресе»(і.к. 31605413), номінальна вартість - 3420000 грн., строк сплати -по пред'явленню; вексель № 80335593252844 від 23.09.2003, емітент - ДП «Експертно-аналітичний центр сприяння технічному переозброєнню галузі», номінальна вартість -16000 грн., строк сплати-31.12.2005; вексель № 3005403503 від 17.11.2004, емітент - ВАТ «Київський завод реле та автоматики»(і.к. 00214853), номінальна вартість - 922600 грн., строк сплати - по пред'явленню; вексель № 66334970556725 від 02.04.2003, емітент ВАТ «Донецький метизний завод», номінальна вартість 1000000 грн., строк сплати - до 02.04.2008; вексель № 66334970645133 від 16.04.2003, емітент ВАТ «Донецький метизний завод», номінальна вартість 90000 грн., строк сплати - до 16.04.2007; вексель № 66334970645134 від 16.04.2003, емітент ВАТ «Донецький метизний завод», номінальна вартість 100000 грн., строк сплати - до 16.04.2007; вексель № 66334970645.135 ВІД 16.04.2003, емітент ВАТ «Донецький метизний завод», номінальна вартість 90000 грн., строк сплати - до 16.04.2007; вексель № 3212282992 від 22.07.2004, емітент - ДП «Видавничий дім «Нью Пресе»(і.к. 31605413), номінальна вартість - 3420000 грн., строк сплати - по пред'явленню; вексель № 80335593252844 від 23.09.2003. емітент - ДП «Експертно-аналітичний центр сприяння технічному переозброєнню галузі», номінальна вартість - 16000 грн., строк сплати -31.12.2005; вексель № 3005403503 від 17.11.2004, емітент - ВАТ «Київський завод реле та автоматики»(і.к. 00214853), номінальна вартість - 922600 грн., строк сплати - по пред'явленню; вексель № 3005403501 від 10.09.2004, емітент - ВАТ «Київський завод реле та автоматики»(і.к. 00214853), номінальна вартість - 3420000 грн., строк сплати - по пред'явленню; вексель № 3005403502 від 10.09.2004, емітент - ВАТ «Київський завод реле та автоматики»(і.к. 00214853), номінальна вартість - 195000 грн., строк сплати -по пред'явленню; вексель № 3005403501 від 10.09.2004, емітент - ВАТ «Київський завод реле та автоматики»(і.к. 00214853), номінальна вартість - 3420000 грн., строк сплати - по пред'явленню; вексель № 3005403502 від 10.09.2004, емітент - ВАТ «Київський завод реле та автоматики»(і.к. 00214853), номінальна вартість - 195000 грн., строк сплати - по пред'явленню (вказані векселі станом на день розгляду спору не оплачені).

Відповідно до п. 4.8 Закону України „Про податок на додану вартість" у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (робіт, послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Оскільки векселі, передані позивачем ТОВ «ФК Фіннет»та ТОВ «Вімпекс», не оплачені платником податку (ані позивачем, ані емітентами - третіми особами), то вони не змінюють сум податкових зобов'язань ТОВ «ФК Фіннет»та ТОВ «Вімпекс» та податкового кредиту позивача.

Таким чином, позивачем в порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" віднесено до складу податкового кредиту наступні суми ПДВ: - 350000,00 грн. у січні 2005 року на підставі податкової накладної № 9 від 27.01.2005, виписаної ТОВ «ФК Фіннет»(продавець); - 1.359.000,00 грн. у серпні та листопаді 2004 року на підставі податкових накладних № 91 від 31.08.2004, № 82 від 02.08.2004, № 18-04 від 30.11.2004, № 15-04 від 01.11.2004, виписаних ТОВ «Вімпекс»(продавець), у зв'язку з чим до позивача було правомірно застосовано штрафні санкції.

За наведених обставин, судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Як вбачається з акта № 2658-3050/23-01-00214853 від 05.07.2006, рішення Державної податкової адміністрації м. Києва про результати розгляду скарги від 30.11.2006 № 3170/10/25-114, а також рішення про результати розгляду повторних скарг від 10.02.2007 № 1296/6/25-0215, додаткових письмових пояснень ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04.07.2007 та від 10.07.2007, донарахування позивачеві суми ПДВ у розмірі 107156,00 грн. за жовтень 2003 року було здійснено через неврахування ВАТ «Київський завод реле та автоматики», при визначенні сум податкового кредиту з податку на додану вартість, сум податкових зобов'язань, які, за висновком відповідача, виникли при здійсненні позивачем операцій експорту мембран іоноселективного електрода для визначення високорозрядних фосфат-іонів протягом жовтня місяця 2003 року.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем неправомірно застосовано нульову ставку ПДВ за експортними операціями у жовтні 2003 року товару - мембран іоноселективного електрода для визначення високорозрядних фосфат-іонів.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач придбав товари у резидента України (ТОВ «Печора Тур»), який обліковувався на період продажу товару платником податку на додану вартість, потім передав зазначені товари на комісію - ПП «Детройт»та ТОВ «ТД «Укрмісцепром плюс», які також обліковувались на період передачі та продажу товару платниками податку на додану вартість, а останні, в свою чергу, здійснили продаж (згідно договорів комісії, укладених з позивачем) товару нерезидентам - компанії Тгаdе Соmpanі»(СІЛА) та компанії «ЕТТА FINANСЕ GROUP LTD»(Ізраїль).

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Підпунктом 7.4.5 ст. 7 вказаного закону встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріали справи свідчать, що при купівлі товару у ТОВ "Печора-Тур" позивач

отримав від продавця належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких

обґрунтовано відніс до податкового кредиту з ПДВ відповідні суми податку, сплачені в ціні

придбаного товару.

Відповідно до положень підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість»податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів поставки товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою вантажною митною декларацією.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2002 N 243 "Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), повинен мати оригінал п'ятого основного аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної декларації форми МД-2 (МД-3), на якому митним органом за зверненням платника податку вчинено напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України та засвідчено гербовою печаткою митного органу і підписом відповідальної особи, який разом з розрахунком експортного відшкодування подається до податкового органу.

Позивачем в повному обсязі виконано вказані вимоги чинного законодавства. Зокрема всі ВМД, які підтверджують експорт мембран, містять напис про вивезення товару за межі митної території України, а також підпис відповідальної особи, засвідчений відбитком гербової печатки митниці. Зазначені товари, також, підтверджують застосування ставки ПДВ 0% при експорту товару.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено, що факт виготовлення товару не відноситься до порядку застосування нульової ставки податку на додану вартість, а наявність товарів, реалізацію яких здійснив позивач, підтверджено відповідними вантажними митними деклараціями, актами приймання-передачі товару на комісію, актом перевірки та рішенням про результати розгляду скарги; відповідність товарів, яких здійснив позивач, технічним умовам, нормам виробництва та державним стандартам не відноситься до порядку застосування нульової ставки ПДВ, що підтверджується відсутністю таких вимог у ЗУ „Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин); здійснення оплати за отриманий компанією Тгаdе Соmpanі»товар підтверджується належними банківськими довідками.

Згідно з п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 даної статті, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи, що судом визнано відсутність суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) податку на додану вартість у розмірі 107156,00 грн., то колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 53578,00 грн., на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є необґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині були правомірно задоволені судами.

Крім того, враховуючи, що в період укладення між позивачем та ПП «Техно-Центр-2002»та ТОВ „Будсервіс Плюс" (продавців) договорів купівлі-продажу та їх виконання, позивач мав всі підстави для включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, оскільки ПП «Техно-Центр-2002»та ТОВ „Будсервіс Плюс" були належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість, ними були виписані на надані позивачеві податкові накладні, а позивачем суми податку на додану вартість були сплачені у складі вартості товарів (робіт, послуг), вказані податкові накладні та угоди не визнані у встановленому законом порядку недійсними, колегія суддів вважає правомірним включення позивачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а нарахування позивачу податку на додану вартість у розмірі 39866,27 грн. та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 19943,00 грн. безпідставними.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Господарського суду м. Києва від 12.07.2007.

Керуючись статтями 160, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 скасувати, а постанову Господарського суду м. Києва від 12.07.2007 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. Моторний Судді І.В. Борисенко В.В. Кошіль