Рішення

від 06.11.2006 по справі 5/277-06-7339

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/277-06-7339

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2006 р.Справа  № 5/277-06-7339

         За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ, м. Одеса.

         до відповідача: Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Фонтанське”, м. Одеса.      

       про стягнення 291 289, 17 грн.     

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: Копіца С. М., на підставі довіреності.  

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про стягнення 291 289, 17 грн.

У судовому засіданні 24.10.2006 року було оголошено перерву до 06.11.2006 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.   

Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ звернулось господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Фонтанське” заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 202 336, 96 грн., за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 67 348, 55 грн., заборгованості по актам про порушення правил користування електроенергією у розмірі 238, 74 грн., індексу інфляції у розмірі 7 231, 63 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3 635, 16 грн., та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 10 498, 13 грн., а всього 291 289, 17 грн.

Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ звернулось господарського суду Одеської області з заявою про уточнення позовних вимог в зв'язку з погашенням заборгованості КП ДЕЗ „Фонтанське” за спожиту активну електроенергію та просить суд стягнути з відповідача заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 67 348, 55 грн., заборгованості по актам про порушення правил користування електроенергією у розмірі 238, 74 грн., індекс інфляції у розмірі 7 231, 63 грн., три відсотки річних у розмірі 3 635, 16 грн. та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 10 498, 13 грн.

Відповідачем до суду були подані заперечення на позовну заяву в яких відповідач позовні вимоги позивача не визнав та просив суд у їх задоволенні відмовити на підставі доводів та заперечень викладених у відзиві.   

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:

Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ та Комунальним підприємством Дирекція єдиного замовника „Фонтанське” 15.01.2003 року разом з додатками був укладений договір № 6590 про постачання електричної енергії.  

Умовами укладеного договору, позивача було зобов'язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договором та виконувати інші зобов'язання передбачені договором.

У відповідності з пунктом 9.7 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, у відповідача за період з 01.01.2006 року по 01.06.2006 року існувала заборгованість за спожиту активну електроенергією у розмірі 202 336, 96 грн., яка за твердженням позивача, в процесі розгляду справи відповідачем була погашена у повному обсязі. Але позивач просить суд також стягнути з відповідача на його користь заборгованість за недовраховану електроенергію у розмірі 238, 74 грн., яка була донарахована на підставі акту про порушення правил користування електроенергією, яке було допущено відповідачем. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії у 2003 –2006 роках на суму 67 348, 55 грн. З огляду на те, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію позивач також просить суд стягнути з КП ДЄЗ „Фонтанське” індекс інфляції у розмірі 7 231, 63 грн., три відсотки річних у розмірі 3 635, 16 грн. та пеню у розмірі 10 498, 13 грн.  

В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду було подано розрахунок перевищення договірних величин споживання електроенергії у 2003 –2006 роках, лімітні повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, розрахунок нарахування підвищеної оплати, повідомлення про граничні рівні споживання електричної енергії, звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії та акти про порушення правил користування електроенергії з відповідними розрахунками по актах, а також обґрунтовані розрахунки сум індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику” і Правил користування електроенергією, позивач, згідно своїх остаточних позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість

-          за недовраховану електроенергію –238, 74 грн.;

-          за ПДВ споживання електроенергії у 2003 –2006 роках –67 348, 55 грн.;

-          індекс інфляції –7 231, 63 грн.;

-          три відсотки річних – 3 635, 16 грн.;

-          пеню –10 498, 13 грн.

Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву позовні вимоги  не визнав посилаючись на їх необґрунтованість. Відповідач вважає, що заборгованість, яку позивач намагається стягнути не відображена у акті звірки, а тому вона не підлягає стягненню. З наведеного відповідач робить висновок про відсутність права у позивача наполягати на стягненні індексу інфляції, трьох відсотків річних та пені. Щодо вимог про стягнення заборгованості за ПДВ, то відповідач зазначає, що у позивача відсутнє право на проведення коригування і стягнення підвішеної оплати, оскільки підприємство відповідача є комунальним підприємством та таким, що надає послуги щодо утримання житлово –комунального господарства.  

Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами разом з додатками було укладено договір № 6590 від 15.01.2003 року про постачання електричної енергії предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.

У відповідності з умовами укладеного договору відповідача було зобов'язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 5 днів від дати отримання рахунку (розділ 7 укладеного договору).

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія у період з 01.01.2006 року по 01.06.2006 року. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту електроенергію проводив неналежним чином в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 202 336, 96 грн. В процесі розгляду справи вказана заборгованість за спожиту активну електроенергію відповідачем була сплачена у повному обсязі, в зв'язку з чим позивач уточнив свої позовні вимоги.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за ПДВ за 2003 –2006 роки у сумі 67 348, 55 грн., слід зазначити наступне.

У відповідності з розділом 7 укладеного договору відповідача було зобов'язано проводити розрахунки за електроенергію згідно означених умов договору. Згідно умовами договору (додаток №1), за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електроенергії коригується постачальником до рівня фактично оплаченого за цей період обсягу електроенергії, як в сторону збільшення так і в сторону зменшення. В пункті 4.2.1 укладеного договору сторони домовились про те, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та скоригованої величини до рівня фактично оплаченої, а також п'ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності на поточний рахунок з спеціальним режимом використання Постачальника...

Щодо стягнення санкцій за перевищення скоригованого ліміту споживання електроенергії, то такі умови також передбачені додатками до договору.

До наведеного слід додати, що у відповідності з Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року із змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002 року, договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що проведення та застосування позивачем відносно відповідача направлених дій та процедури встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії має здійснюватись за умови визначення у договорі між сторонами порядку встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії.

Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Як видно з договору та відповідно до його умов, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачено умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та їх оплати.

Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2003 –2006 років між сторонами були визначені у додатку №1 до договору та додатковій угоді від 20.12.2005 року, а також те, що у 2003 –2006 роках відповідачем споживалась електрична енергія.

Як свідчать матеріали справи відповідачем споживалась електроенергія для власних потреб, а саме:

-          листопад 2003 року –2078 кВт/г;

-          січень 2004 року –2011 кВт/г;

-          травень 2004 року –2723 кВт/г;

-          серпень 2004 року –2433 кВт/г;

-          листопад 2004 року –4492 кВт/г;

-          грудень 2004 року –4184 кВт/г;

-          січень 2005 року –2292 кВт/г;

-          лютий 2005 року –4345 кВт/г;

-          березень 2005 року –2904 кВт/г.

-          травень 2005 року –50826 кВт/г;

-          червень 2004 року –6159 кВт/г.

Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію.

Відповідно до п. 7.8 Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Як видно з матеріалів справи позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії. Згідно рахунків строк для їх оплати було встановлено у термін п'ять днів та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення його оплати. Як видно з рахунків, їх було отримано особисто представниками відповідача.

За умовами укладеного договору сторони домовились про те, що кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію необхідно здійснити протягом п'яти днів після дати отримання рахунку. Як видно з матеріалів справи виставлені рахунки у встановлений договором термін відповідачем були сплачені частково або сплачені понад встановлений договором та рахунком термін.

З зазначеного впливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв'язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді. В зв'язку з несплатою у встановлені договорами строки, позивачем відповідачу на підставі умов договору була скоригована договірна величина споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, а саме:

-          листопад 2003 року –412 кВт/г;

-          січень 2004 року –0 кВт/г;

-          травень 2004 року –1754 кВт/г;

-          серпень 2004 року –2328 кВт/г;

-          листопад 2004 року –395 кВт/г;

-          грудень 2004 року –660 кВт/г;

-          січень 2005 року –0 кВт/г;

-          лютий 2005 року –2466 кВт/г;

-          березень 2005 року –0 кВт/г.

-          травень 2005 року –2872 кВт/г;

-          червень 2004 року –3687 кВт/г.

Крім того відповідачем було допущено перевищення встановленої договором договірної величини споживання електроенергії, різниця якої підлягає стягненню у двократному розмірі, а саме:

-          серпень 2005 року –спожито 4772 кВт/г при встановленої договором величини споживання 3000 кВт/г –різниця між фактично спожитою та встановленою величиною становить 1742 кВт/г (1742 х 0,2663 х 1 = 471, 88 грн.);

-          вересень 2005 року –спожито 4495 кВт/г при встановленої договором величини споживання 3000 кВт/г –різниця між фактично спожитою та встановленою величиною становить 1495 кВт/г (1495 х 0,267 х 1 = 399, 17 грн.)

-          січень 2006 року –спожито 4771 кВт/г –при встановленої договором величини споживання 3000 кВт/г –різниця між фактично спожитою та встановленою величиною становить 1771 кВт/г (1771 х 0,2783 х 1 = 492, 69 грн.);

-          лютий 2006 року –спожито 5010 кВт/г –при встановленої договором величини споживання 3000 кВт/г –різниця між фактично спожитою та встановленою величиною становить 2010 кВт/г (2010 х 0,2784 х 1 = 559, 58 грн.);

-          березень 2006 року –спожито 5251 кВт/г –при встановленої договором величини споживання 3000 кВт/г –різниця між фактично спожитою та встановленою величиною становить 2251 кВт/г (2251 х 0,2923 х 1 = 657, 97грн.);

-          квітень 2006 року –спожито 4654 кВт/г –при встановленої договором величини споживання 3000 кВт/г –різниця між фактично спожитою та встановленою величиною становить 1654 кВт/г (1654 х 0,2855 х 1 = 472, 22грн.).

Вказані обставини підтверджуються копіями лімітних повідомлень про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії за розрахунковий період, відповідними звітами про кількість спожитої електроенергії та додатками до договору.

Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Щодо періоду вересня –грудня 2005 року то санкція за перевищення ліміту споживання електроенергії також існує, але не у п'ятикратному розмірі, а у двократному.

Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.

Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.  

При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірних періодах була сплачена, але з затриманням. Також слід зазначити, що як встановлено судом Комунальне підприємство Дирекція єдиного замовника „Фонтанське” є підприємством, яке надає певні послуги по утриманню прибудинкових територій, ліфтів, насосних станцій тощо для задоволення потреб населення міста в роботах і послугах пов'язаних з управлінням житловим та нежитловим фондами, які передані відповідачу в управління. Але як зазначено у правовстановлюючих документах підприємства відповідача, воно є комунальним підприємством, засновником якого є Одеська міська рада та за формою фінансування знаходиться на госпрозрахунку.

Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави для проведення коригування та обґрунтовані вимоги про стягнення ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Комунальному підприємству Дирекція єдиного замовника „Фонтанське” штрафних санкцій та стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Фонтанське” на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” штрафні санкції у розмірі 10 000,00 грн.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов'язань за договором. У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо стягнення заборгованості, яка була нарахована на підставі акту, то слід зазначити наступне. Під час проведення перевірки Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Фонтанське” посадовими особами ВАТ “ЕК Одесаобленерго” було виявлено факт порушення правил користування електроенергією. Згідно п. 7.31 Правил користування електроенергією у разі виявлення уповноваженим представником постачальника  електричної  енергії,  від  якого  споживач одержує електричну енергію,  або електропередавальної організації порушень цих  Правил  або  умов договору на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою. Акт складається  у присутності представника споживача в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Споживач  має право внести до акту свої зауваження. У разі відмови споживача підписати акт робиться запис про відмову.

За фактом порушення правил користування електроенергією був складений акт про порушення правил користування електроенергією, в якому було зафіксовані виявлене порушення, а саме: відсутність пломби електропостачальної організації на клемній кришці електролічильника №25070069. Як вбачається з акту про порушення правил користування електроенергією, з боку відповідача він був підписаний представником відповідача.

У відповідності з п. 7.30 Правил користування електроенергією у випадках виявлення у споживача змін у схемі ввімкнення розрахункового засобу обліку та електричного керуючого годинника в схемах багатотарифного розрахункового обліку або зміни керуючої програми, пошкоджень, зриву пломб, штучного гальмування диска, зупинки електрогодинника та інших порушень, спричинених діями споживача, які призводять або можуть призвести до зниження показів споживання електричної енергії, покази розрахункового засобу обліку не враховуються, а постачальник електричної енергії здійснює перерахунок за користування  електричною енергією за період від дня останнього контрольного зняття представником постачальника електричної енергії показів розрахункового засобу обліку чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки  роботи  схеми  комерційного  обліку, що мала передувати виявленню  порушень,  але  цей  період має не перебільшувати шести місяців. Якщо споживач з метою позаоблікового споживання електричної енергії влаштував приховану електропроводку, встановив пристрій, що  занижує  покази  засобу обліку, порушив умови монтажу, виявити які  представник  постачальника електричної енергії при попередніх відвідуваннях не мав можливості, споживачу робиться перерахунок за користування  електричною енергією з дати допуску електроустановок споживача в експлуатацію, але не більше трьох років. Перерахунок здійснюється відповідно до методичних рекомендацій, затверджених  НКРЕ  у  відповідності  до  наданих законодавством України повноважень, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням. Відповідно до п. 7.32 зазначених правил на підставі акта порушень, погодженого споживачем, уповноваженими представниками постачальника електричної енергії за регульованим тарифом  визначаються обсяг недоврахованої електроенергії та/або сума завданих споживачем  збитків  та виписуються  споживачу додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України.

Складений акт був розглянутий на засіданні комісії, якою було вирішено стягнути з споживача 238, 74 грн. за вчинене порушення та виписано рахунок для сплати. Отже, на думку суду вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь суми нарахованої по акту є такими, що підлягають задоволенню у розмірі 238, 74 грн.

Також, позивач у своїй позовної заяві та в заяві про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у розмірі 10 498, 13 грн., три відсотки річних у розмірі 3 635, 16 грн. та індекс інфляції у розмірі 7 231, 63 грн.

У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: три відсотки річних у розмірі 3 635, 16 грн. та індекс інфляції у розмірі 7 231, 63 грн.

Щодо стягнення пені, то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III  від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до пункту 4.2.4 договору, у разі несвоєчасної сплати за спожиту електроенергію споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, тому вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими, але суд вважає за необхідне у даному випадку також застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені до 2 000, 00 грн.    

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

     Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Фонтанське” р/р 26002231511 в АКБ МТБ м. Іллічівськ, МФО 328168, код 32190516 (м. Одеса, вул. Французський бульвар, 12/2) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Південного РЕМ на рахунок №26039333537265 в ОЦВ ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код 00131713 (м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18б), а саме:

- 10 000 (десять тисяч) грн. штрафних санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії у 2003 –2006 роках;

- 238 (двісті тридцять вісім) грн. 74 коп. заборгованості по акту про порушення правил користування електроенергією.

3.          Стягнути з Комунального підприємства Дирекція єдиного замовника „Фонтанське” р/р 26002231511 в АКБ МТБ м. Іллічівськ, МФО 328168, код 32190516 (м. Одеса, вул. Французський бульвар, 12/2) на користь ВАТ “ЕК Одесаобленерго”, р/р 26008236684 в ВАТ “МТБ”, МФО 328168, код 00131713, м. Одеса, вул. Садова, 3, а саме:

- 2 000 (дві тисячі) грн. пені;

- 7 231 (сім тисяч двісті тридцять одна) грн. 63 коп. індексу інфляції;

- 3 635 (три тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 16 коп. трьох відсотків річних;

- 2 912 (дві тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 89 коп. держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 13.11.2006 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Могил С.К.