Постанова

від 30.08.2012 по справі 2а-1145/11/16/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2012 р. Справа №2а-1145/11/16/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю.,

за участю секретаря Павленко Н.О., представників сторін:

представника позивача Красноусової Н.Ф., довіреність № 256-01 від 20.07.2012р.;

представника позивача Слепова І.А., довіреність № 256-01 від 20.07.2012р.;

представника відповідача Савенко С.М., довіреність № 4 від 11.01.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод"

до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим

про визнання незаконним та скасування рішення

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" (далі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовними вимогами до Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим (далі відповідач), уточнивши які, просить про визнання незаконним та скасування рішення відповідача № 1837 від 31.12.10р. Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (непереахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 139142,50 грн. та нарахована пеня у сумі 184585,53 грн. за період з 25.02.2003р. по 24.12.2010р.

Позивач мотивував свої вимоги тим, що відповідачем незаконно прийнято рішення №1837 від 31.12.10р. та сума вказана в рішенні є необґрунтованою та суперечить дійсності, оскільки станом на 07.08.2007р. будь яка заборгованість у підприємства була відсутня, справа про банкрутство позивача, порушена у період складення недоїмки, була припинена саме у зв'язку з погашенням боргу, а також відповідачем порушені строки даності.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.01.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 07.04.2011р. провадження по справі зупинено до набрання законної сили судовими рішеннями по справам № 2а-8922/10/12/0170 та № 2а-13143/10/2/0170.

Ухвалою суду від 24.04.2012р. провадження по справі поновлено за клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 23.05.12р. витребувано докази по справі та зупинено провадження у справі до отримання доказів у справі.

Ухвалами суду від 24.07.12р. поновлено провадження по справі, витребувано докази по справі та зупинено провадження у справі до отримання доказів у справі.

Ухвалою від 23.08.12р. поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою від 30.08.12р. замінено позивача правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Сімферопольський ремонтно-механічний завод".

Представник позивача у судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати незаконним та скасувати рішення №1837 від 31.12.10р., так як в самому позові помилково вказано не вірний номер рішення, а саме №1827, та на задоволенні позовних вимог наполягав із підстав наведених у позові та поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні у повному обсязі. В письмових запереченнях, наданих суду у судовому засіданні 24.07.2012р., відповідач визнав, що в рішенні № 1837 від 31.12.2010р. помилково нараховані штрафні санкції і пеня за період з 2003 року по 2005 рік, тобто, включений період, коли рішенням Господарського суду АР Крим було введено мораторій на нарахування штрафних санкцій та пені, період, в якому усі зобов'язання позивачем були погашені у рамках справи по банкрутству.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 31.12.1996 року (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 630464).

Позивач зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч.1,2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, у тому числі на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

При вирішенні справи суд повинен з'ясувати, чи використане повноваження, надане відповідачу, як це передбачено положеннями ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі -Закон № 1058- IV), який діяв на час прийняття спірного рішення, страхувальниками визнаються роботодавці -підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України № 1058-IV із відповідними змінами та доповненнями, який діяв на час прийняття спірного рішення.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058-IV територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону - один календарний місяць.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону № 1058-IV, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі -Інструкція), яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Частиною 2 статті 106 Закону №1058-IV встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058- IV надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058- IV встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.

Відповідно до частини 1 статті 106 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно сплатити їх з нарахуванням пені в розмірах, визначених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058-IV за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу (абзац 2 пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058- IV)

Частиною 12 п. 2 ст.106 Закону №1058-IV передбачено, що нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

Розрахунок фінансової санкції у разі несвоєчасної сплати страхових внесків здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника, як встановлено абзацом 3 підпункту 9.3.2. пункту 9.3. Інструкції.

Згідно до п. 2 ч. 13 ст. 106 Закону №1058-IV про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення (абз. 2 п. 13 Закону №1058- IV).

Щодо правомірності правових підстав по винесенню рішення судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що рішенням № 1837 від 31.12.2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, до позивача застосований штраф у розмірі 139 142,59 гривень та нарахована пеня у розмірі 184 585,53 гривень за період з 25 лютого 2003 року по 24 грудня 2010 року.

Також судом встановлено, що питання, щодо наявності заборгованості позивача перед УПФУ у Київському районі м. Сімферополя АР Крим по сплаті страхових внесків, штрафів та пені у зазначеному періоді, неодноразово було предметом розгляду у судах різних інстанцій та спеціалазацій.

Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарської справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, суд встановив, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 25.08.2005р. прийнято до розгляду заяву Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим до Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно - механічний завод" про порушення справи про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов'язанням, строк виконання яких настав до дня порушення справи про банкрутство (справа № 2-8/13215-2005). При цьому до складу майнових вимог станом на 22.08.2005 року входили недоїмка, штрафна санкції і пеня у розмірі 208 862,47 грн.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.11.05р. провадження по зазначеної справі № 2-8/13215-2005 припинено у зв'язку з тим, що відповідачем вказана заборгованість сплачена в повному обсязі 13.10.2005 року, що підтверджується платіжними дорученнями №132 від 13.10.05р. у сумі 175 201,87 грн. та №133 від 13.10.05р. у сумі 33 660,60 грн. Провадження по справі припинено за заявою стягувача - Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим від 13.10.2005р. вих. № 8303/05 у зв'язку з погашення боргу 13.10.2005р на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, суд зазначає, що станом на 01.11.2005 р. будь-яка заборгованість у позивача була відсутня.

Також судом встановлено, що 03.11.20005р. відповідачем позивачу була виставлена вимога Ю-2788 про сплату заборгованості по страховим внескам у сумі 44882,30 грн., яка утворилася внаслідок несплати позивачем штрафної санкції у сумі 33853,01 грн. та пені у сумі 9244,30 грн. відповідно до рішення від 08.08.2005р № 937.

Не погодившись з зазначеною вимогою, позивач звернувся з позовом до Господарського суду АР Крим, яким відкрито провадження по справі № 2-27/2962-2006А.

Постановою Господарського суду АР Крим по справі № 2-27/2962-2006А від 28.04.2009р., яка не оскаржувалася та набрала законної сили, позов задоволено, вимогу УПФУ у Київському районі м. Сімферополь АР Крим № Ю-2788 від 03.11.2005 р. скасовано.

При розгляді цієї справі судом встановлено, що станом на 13.10.2005 р. уся заборгованість позивача перед відповідачем була сплачена, 01.11.2005р. у зв'язку зі сплатою припинено справу про банкрутство позивача, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за серпень-жовтень 2005р., самостійно нараховані позивачем, сплачені своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Відповідно до розрахунків позивача станом на 14.11.2005 року позивач мав переплату по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Однак, 08.08.2005р. УПФУ у Київському районі м. Сімферополь АР Крим було винесено рішення № 937, яким до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 33853,01 грн. та пеня у сумі 9244,30 грн.

Ч.5 ст. 106 Закону №1058, передбачає те, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Таким чином, на думку Господарського суду АР Крим, відповідач повинен був здійснити перерозподіл отриманих від позивача коштів на погашення раніш виниклої заборгованості по штрафним санкціям і пені.

Однак, спірна вимога №Ю - 2788, відповідно до якої у відношенні позивача було визначено недоїмку по страховим внескам у розмірі 44 882,03 грн. була винесена 03.11.2005 року, а повідомлення про перерозподіл отриманих від позивача платежів здійснено 04.11.2005 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями.

Тобто перерозподіл отриманих сум був здійснений пізніше ніж було прийнято вимогу №Ю - 2788 про визначення суми недоїмки.

Розподілені суми, сплачені в рамках справи про банкрутство позивача. Тобто відповідачем проігноровано встановлений судом факт погашення недоїмки саме станом на 01.11.2005 року.

На підставі зазначених обставин Господарський суд АР Крим дійшов висновку про необґрунтованість винесення спірної вимоги № Ю-2788 від 03.11.2005р.

Судом встановлено, що при розгляді справи № 2-27/2962-2006А було проведено судово-бухгалтерську експертизу, висновки якої повністю узгоджуються та покладені у основу судового рішення по цій справі.

Так, відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 23 від 20.10.2006р., встановлено, що станом на 14.11.2005 року Відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" не мало заборгованості щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та простроченої сплати внесків. В той же час експертизою (п.3 висновку) встановлено наявність у Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" станом на 14.11.2005р. переплати по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 20179,61 грн. Переплата склалася в жовтні 2005 року у сумі 6423,25 грн. на 01.11.2005р., та сплата до 14.11.2005р. у сумі 13756,36 грн.

Також судом встановлено, що відповідно до постанови Господарського суду АР Крим від 10.12.2009 року по справі №2-24/16084-2006А, яка залишена у силі ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2010р., позивачем оскаржувалась вимога УПФУ у Київському районі м. Сімферополь АР Крим №Ю -1855 від 04.09.2006 року про сплату недоїмки зі внесків у сумі 7977,04 грн. станом на 01.09.2006р.

При розгляді зазначеної справи судом встановлено, що позивачем 17.08.2006 року був складений та наданий відповідачу розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень 2006 року., відповідно до якого позивачем визначено суму страхових внесків, що підлягають сплаті за липень 2006 року у розмірі 24 950,22 грн.

Позивач повинен сплатити страхові внески за липень 2006 року до 20 числа серпня 2006 року.

З виписок з банківського рахунку позивача, вбачається, що у 2006 році позивачем на рахунок відповідача було сплачено грошові кошти із призначенням платежу - внески ПФУ за липень 2006 року. Тобто, позивачем у повному обсязі та у строки, встановлені законодавством були сплачені страхові внески до ПФУ за липень 2006 року у сумі 24 950,22 грн.

Господарським судом АР Крим також встановлено, що станом на 21.07.2006 року за позивачем утворилася переплата по внескам до ПФУ у розмірі 3 685,18 грн. а також відсутність заборгованості позивача станом на 14.11.2005р. з урахуванням висновків судово-бухгалтерської експертизи № 23 від 20.10.2006р., проведеної по справі

Таким чином, господарський суд, встановивши сплату позивачем внесків за липень 2006 року та відсутність у нього заборгованості за попередній період, постановою від 10.12.2009 р. задовольнив позовні вимоги та визнав вимогу №Ю 1855 від 04.09.2006 року не чинною.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано апеляційну скаргу до Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим на постанову №2-24/16084-2006А.

Однак, ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 06.09.10р. апеляційну скаргу залишено без задоволення та постанову Господарського суду АР Крим залишено без змін.

Таким чином, судом встановлено, що з оскаржуваного рішення від 31.12.2010р. № 1837 та розрахунку до нього вбачається, що в основу розрахунку суми штрафу та пені, включено суми, що були зазначені у вимогах №Ю - 2788 від 03.11.2005 року та №Ю -1855 від 04.09.2006 року та скасовані рішеннями Господарського суду АР Крим, а тому зазначені суми не повинні бути включенні до оскаржуваного рішення та підлягати стягненню.

Як вже зазначалось відповідно до ст.72 КАС України обставини, що встановлені судовими рішеннями в господарській справі, які набрали законної сили, мають преюдиціальне значення при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

У спірному рішенні при розрахунку штрафної санкції та пені, вказані та застосовані дані про наявність боргу позивача перед пенсійним фондом за період, який був предметом розгляду в Господарському суді у спорах про наявність або відсутність боргу в цей період, за результатами яких рішеннями суду були встановлені факти відсутності заборгованості, а також встановлені факти переплати.

Таким чином, обставини і факти, встановлені рішеннями суду, які наведені вище про відсутність заборгованості та наявності переплати у позивача в певні періоди повністю спростовують дані відповідача про наявність боргу і прострочених платежів у ці ж періоди, застосовані при розрахунку оспорюваного рішення №1837 від 31.12.2010р.

Відповідно до п.п. 8.1 п.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 (далі - Інструкція), в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно п.п.8.2. п.8 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків; б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї (п.п8.3).

Підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 зазначеної Інструкції передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Раніше виставлені вимоги № Ю-2788 та № Ю-1855 щодо недоїмки, які були скасовані рішеннями судів у справах за №2-22/2962-2006, а так же №2-24/16084-2006 взаємопов'язані, як між собою, так ї з спірним рішенням № 1837 від 31.12.2010р, оскільки визначені у них суми заборгованості позивача перед органами Пенсійного фонду України охоплюються однім і тім ж періодом - з 2003 року.

Тобто, всі періоди і суми боргу, зазначені в оспорюваному рішенні №1837 взаємопов'язані з собою, оскільки розрахунок йде наростаючим підсумком починаючи відлік з базового місяця 25.02.2003 року.

Згідно з п.п. "в" п.8.6 Інструкції, вимога вважається відкликаною, якщо вимога органу Пенсійного фонду України про сплату боргу скасовується чи змінюється судом. У випадку, зазначеному підпунктом "в", вимога вважається відкликаною у день отримання страхувальником відповідного рішення суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було не взято до уваги факт встановлений судом про погашення всіх вимог, вже виставлених штрафних санкцій і пені за станом на 01.11.05р. Також відповідачем проігноровано рішення Господарського суду АР Крим по справі №2-22/2962-2006 про скасування вимоги про сплату боргу, де встановлена відсутність заборгованості, відсутність прострочених платежів та наявності переплати у пенсійний фонд у сумі 20 179,61 грн. станом на 14.11.05р.

Відповідачем також залишено поза увагою рішення Господарського суду АР Крим по справі №2-24/16084-2006, де встановлено відсутність заборгованості на період 27.07.06, а також відсутність заборгованості за попередній період, що передує цій даті, факт наявності у позивача переплати перед відповідачем за станом на 21.07.06г. в сумі 3685, 18грн.

Крім того, відповідно до довідки Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим від 07.08.07р. №151 про виплату на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України зазначено, що станом на 07.08.07р. згідно картки платника заборгованості у ВАТ "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" не має.

Також суд зазначає, що як вбачається з оскаржуваного рішення №1837 від 31.12.2010р., штрафні санкції помилково нараховані в період, коли згідно ухвали Господарського суду АР Крим від 25.08.2005р. по справі № 2-8/13215-2005 був введений мораторій, який діяв у період 25.08.05р. по 01.11.05р.

Законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів є Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються недоїмка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань по сплаті податків та зборів.

Таким чином, застосування Управлінням Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за спірним рішенням № 1837 від 31.12.2010р. в частині періоду з 25.02.2003р. по 25.08.2005р., є неправомірним також з підстав дії в цій період мораторію у зв'язку з проведенням процедури банкрутства позивача.

Даний факт відповідачем не заперечується. Так, у додаткових поясненнях, наданих суду в судовому засіданні 24.07.2012р., відповідач зазначив, що Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим в рішенні №1837 від 31.12.10р., помилково нараховані штрафні санкції та пеня період з 2003 року по 2005 рік, тобто включений період, коли, на підставі закону рішенням Господарського суду АР Крим був введений мораторій на нарахування штрафних санкцій та пені, період всі обов'язки по котрим були погашені в рамках справи №2-8/13215-2005.

Таким чином, судом встановлено що в оскаржуваном рішенні № 1837 від 31.12.2010р, в основу розрахунку суми штрафу та пені, відповідачем включений період з 25.02.2003 року по липень 2006 року, тобто період, який був предметом розгляду у суді та всі зобов'язання були погашені, а також був залучений період коли, згідно Закону, рішенням Господарського суду було введено мораторій на нарахування штрафних санкцій та пені. Крім того поза увагою відповідача залишилося відсутність заборгованості у позивача станом на 07.08.2007р. відповідно до довідки № 151 від 07.08.2007р., наданої самим відповідачем.

Відсутність боргу перед ПФУ в зазначені у рішенні № 1837 періоди, обумовлює відсутність підстав для нарахування пені та застосування штрафів відносно цього боргу.

Крім того, суд зазначає, що підтвердження відсутності заборгованості у частині періоду, зазначеному у спірному рішенні № 1837 (станом на 07.08.2007р.) тягне за собою визнання необґрунтованим усього розрахунку штрафу та пені у спірному рішенні, оскільки усі суми у даному розрахунку визначені наростаючим підсумком за тривалий період з 25.02.2003 р. по 24.12.2010р, розраховані у автоматичному режимі засадами програмного забезпечення відповідача та пов'язані між собою.

У позовній заяві позивач просить суд визнати незаконними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим №1837 від 31.12.2010 року.

Відповідно до п. 11 ст.171 КАС України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акту незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що лише нормативно-правовий акт може бути визнаний судом незаконним, а оскаржувані рішення не містять ознак нормативно-правового акту, внаслідок чого є актами індивідуальної дії.

Частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки акти індивідуальної дії відповідно нормам КАС України підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а не визнаються незаконними, нечинними та недійсними, суд вважає за необхідне прийняти постанову про захист прав позивача саме таким способом.

Проаналізувавши вищевикладене, приймаючи до уваги допущення Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим порушень щодо визначення строків прострочення, суми прострочення, а також щодо виключення з картки особового рахунку позивача сум заборгованості минулих періодів суд вважає, що сума недоїмки, з якої відповідачем розраховувалися штрафні санкції та пеня за рішенням № 1837 від 31.12.2010 року є необґрунтованою.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 30.08.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 05.09.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим №1837 від 31.12.2010 року Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (непереахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, яким до Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" застосовані штрафні санкції у сумі 139142,50 грн. та нарахована пеня у сумі 184585,53 грн. за період з 25.02.2003р. по 24.12.2010р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - Приватного акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" (код ЄДРПОУ 00901499) 3,40 гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.