Постанова

від 11.09.2012 по справі 1570/3212/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/3212/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2012 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Чебан О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом сільськогосподарського підприємства «ВЕККА»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов сільськогосподарського підприємства «ВЕККА»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі -СП «ВЕККА»у вигляді ТОВ) до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Комінтернівському районі), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002822301 від 10.05.2012 року Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області відносно сільськогосподарського підприємства «ВЕККА»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем на суму 1142317,00 (один мільйон сто сорок дві тисячі триста сімнадцять грн., 00 коп.), за штрафними санкціями на суму 405565,50 (чотириста п'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять грн., 50 коп., на загальну суму 1547882,50 (один мільйон п'ятсот сорок сім тисяч вісімсот вісімдесят дві грн., 50 коп.).

У своєму позові позивач зазначив, що ДПІ у Комінтернівському районі винесене податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0002822301 відносно СП «ВЕККА»у вигляді ТОВ про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем на суму 1142317,00 грн., за штрафними санкціями на суму 405565,50 грн., яке було ухвалено на підставі акта перевірки від 23.04.2012 року № 218/22/30820151 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки СП «ВЕККА»у вигляді ТОВ з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Варра Трейд»за періоди: березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року та з ТОВ «Компанія ТПВ»за періоди: жовтень, листопад 2011 року. Позивач зазначив, що вказане податкове повідомлення-рішення відносно позивача видане у зв'язку з встановленням відповідачем за результатами зазначеної перевірки порушення ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228, ст. 712, ст. 655, ст. 662, ст. 664 Цивільного кодексу України, ст. 188, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. Позивач зазначив, що одним із видів діяльності його контрагентів ТОВ «Варра Трейд»та ТОВ «Компанія ТПВ»є оптова торгівля м'ясом та м'ясопродуктами, а основним видом його діяльності є виробництво м'ясних продуктів. Під час укладання договорів із вказаними підприємствами позивач діяв з належною йому обачністю та обережністю, йому нічого не було відомо про будь-які податкові порушення з боку цих контрагентів. На підставі укладених договорів контрагентами поставлявся товар (м'ясна продукція), що підтверджується відповідними видатковими, податковими, товарно-транспортними накладними, який був ним оплачений, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Посилаючись на норми ст.ст. 203, 204, 215, 228 Цивільного кодексу України, позивач вказує на безпідставність висновків відповідача щодо нікчемності укладених його контрагентами правочинів, оскільки недійсність таких правочинів не встановлена судом, а також зауважує на тому, що покупець не може нести відповідальність за несплату податку продавцями, а несплата податку продавцем і його постачальниками, в тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Крім того, позивач вказує на порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 237, ст. 58 Податкового кодексу України.

Відповідач надав до суду заперечення (т.2 а.с. 150-154), в яких зазначив, що за інформацію, яка надійшла від ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області з актом від 24.02.2012 року № 527/23-5/36611932 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Варра Трейд»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період січень-грудень 2011 року, в якому вказано, що вказане підприємство не знаходиться за своїм місцезнаходженням. За результатами проведених заходів основних засобів ведення фінансово-господарської діяльності, а саме, складських приміщень, транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів на підприємстві не встановлено. Також у зазначеній інформації зазначено про відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності, а недостовірність задекларованих даних свідчить про нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Варра Трейд». Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні (продажу) товарів (послуг) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, які підпадають під визначення до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Проведеною перевіркою не виявлено, ТОВ «Варра Трейд»не надано будь-якого іншого документального підтвердження місць виконання зобов'язань ТОВ «Варра Трейд»з СП «ВЕККА»у формі ТОВ. Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Компанія ТПВ»відповідач посилається на інформацію, отриману від ДПІ у Приморському районі м. Одеси, в тому числі акт перевірки від 24.02.2012 року № 510/23-513/37549344 про неможливість проведення виїзної документальної перевірки ТОВ «Компанія ТПВ»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, згідно з яким підприємство не знаходиться за місцезнаходженням. За адресою реєстрації директора підприємства ОСОБА_2 знаходиться напівзруйноване приміщення, а сам директор згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів громадянин ОСОБА_2 протягом 2010-2011 року доходи на території України не отримував. За результатами проведених заходів основних засобів ведення фінансово-господарської діяльності, а саме, складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів за ТОВ «Компанія ТПВ»не встановлено. Відповідач звертає увагу суду також на том, що до перевірки позивач надав товарно-транспортні накладні, в яких зазначається перевізник ПП «ОСОБА_3»та ПП «ОСОБА_4». Будучи опитаними, зазначені перевізники пояснили, що фактично здійснювали перевезення м'ясопродуктів зі складу підприємств з холодильними камерами в с. Бурлача Балка, назви підприємств, з яких здійснювався вивіз товару, не знає. З вищенаведених фактів, на думку відповідача, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Компанія ТПВ»та ТОВ «Варра Трейд»здійснювалась поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить, про не набуття належним чином цивільної правоздатності, а фінансово-господарські взаємовідносини зазначених підприємств є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях та поясненнях.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

З 09.04.2012 року по 13.04.2012 року ДПІ у Комінтернівському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СП «ВЕККА»у вигляді ТОВ, код за ЄДРПОУ 30820151, з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Варра Трейд», код за ЄДРПОУ 36611932, за періоди: березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень 2011 року та з ТОВ «Компанія ТПВ», код за ЄДРПОУ 37549344, за періоди: жовтень, листопад 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 23.04.2012 року № 218/22/30820151 (т. 1 а.с. 14-31).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення СП «ВЕККА»у вигляді ТОВ ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 712, ст. 655, ст. 662, ст. 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого правочини, що полягали в укладанні угод між СП «ВЕККА»у вигляді ТОВ з ТОВ «Варра Трейд»та ТОВ «Компанія ТПВ»мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону; ст. 188, ч. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 1142317 грн., в тому числі в березні 2011 року в сумі 46950,94 грн., в квітні 2011 року -в сумі 245479,22 грн., в червні 2011 року -в сумі 38758,48 грн., в липні 2011 року -в сумі 271188,56 грн., в серпні 2011 року -в сумі 201052,54 грн., у вересні 2011 року -в сумі 137146,07 грн.

На підставі згаданого акта перевірки ДПІ у Комінтернівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2012 року № 0002822301, яким СП «ВЕККА»у вигляді ТОВ збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 1547882,50 грн., в тому числі за основним платежем -1142317 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями -405565,5 грн. (т. 1 а.с. 13).

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість позивачем до складу податкового кредиту віднесені наступні суми ПДВ, сплачені ним ТОВ «Варра Трейд»(іпн 366119315538): у березні 2011 року -46950,94 грн. (т. 1 а.с. 162-166), у квітні 2011 року -245479,22 грн. (т. 1 а.с. 168-172), у червні 2011 року -31022,44 грн. (т. 1 а.с. 180-184), у липні 2011 року -271188,56 грн. (т. 1 а.с. 186-190), у серпні 2011 року -201052,54 грн. (т. 1 а.с. 192-196), у вересні 2011 року -129305,09 грн. (т. 1 а.с. 198-202).

08.07.2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Варра Трейд»(постачальник) було укладено договір поставки, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю по його заявкам, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продовольчі товари в асортименті, які в подальшому іменуються товар. Повне найменування товару, його опис та характеристика, кількість, ціна одиниці, вартість та інші параметри містяться у накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 34-36).

На виконання умов вказаного договору протягом березня-вересня 2011 року здійснювалась поставка м'ясної продукції, що підтверджується відповідними видатковими накладними (т. 1 а.с. 70-85)

По факту поставки постачальником ТОВ «Варра Трейд», який є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість від 17.08.2009 року № 100240556 серії НБ № 230556 (іпн 366119315538) (т. 1 а.с. 138), були виписані податкові накладні від 24.03.2011 року № 44 -на суму ПДВ 46950,94 грн. (т. 1 а.с. 40), від 11.04.2011 року № 22 - на суму ПДВ 119652,04 грн. (т. 1 а.с. 41), від 20.04.2011 року № 54 -на суму ПДВ 125827,18 грн. (т. 1 а.с. 42), від 16.06.2011 року № 32 -на суму ПДВ 38758,48 грн. (т. 1 а.с. 43), від 04.07.2011 року № 8 -на суму ПДВ 96831,27 грн. (т. 1 а.с. 44), від 05.07.2011 року № 9 -на суму ПДВ 38765,97 грн. (т. 1 а.с. 45), від18.07.2011 року № 38 -на суму ПДВ 38759,92 грн. (т. 1 а.с. 46), від 19.07.2011 року № 40 -на суму ПДВ 96831,40 грн. (т. 1 а.с. 47), від01.08.2011 року № 1 -на суму ПДВ 77400,00 грн. (т. 1 а.с. 48), від 02.08.2011 року № 4 - на суму ПДВ 52528,80 грн. (т.1 а.с. 49), від 08.08.2011 року № 21 -на суму ПДВ 38824,40 грн. (т. 1 а.с. 50), від 19.08.2011 року № 57 -на суму ПДВ 32299,34 грн. (т. 1 а.с. 51), від 07.09.2011 року № 14 - на суму ПДВ 64500,00 грн. (т. 1 а.с. 52), від 08.09.2011 року №16 -на суму ПДВ -64805,09 грн. (т. 1 а.с. 53).

Поставка вказаного товару підтверджується також наданими до суду товарно-транспортними накладними, дата доставки товару та його обсяги за якими збігається із даними, визначеними в інших вище наведених первинних документах (т. 1 а.с. 56-69).

З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення товару здійснював водій ОСОБА_3 Судом одночасно досліджена службова записка виконуючого обов'язки заступника начальника ВПМ ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 19.04.2012 року № 51/11/07, адресована начальнику відділу податкового контролю (т.2 а.с.190), в якій викладена інформація про те, що водій ОСОБА_3, будучи опитаним, пояснив, що фактично здійснював перевезення м'ясопродуктів на автомобілі марки Вольво FH-12, який належить йому на праві власності, зі складу в с. Бурлача Балка від постачальників ТОВ «Варра Трейд»та ТОВ «Компанія ТПВ»на адресу СП «ВЕККА»у вигляді ТОВ, а також пояснив, що здійснив не більше 10 перевезень масою від 15 до 20 т при вартості одного перевезення від 800 до 900 грн., та надав виписку з банківського рахунку на підтвердження оплати наданих транспортних послуг. При цьому у службовій записці на підставі аналізу документів, наданих позивачем, пояснень ОСОБА_3 та виписки по банківському рахунку останнього зроблений висновок про те, що фактично ОСОБА_3 було перевезено 105,204 т м'ясопродуктів, а не 175,417 т, як зазначено у наданих накладних.

Суд критично оцінює зазначений висновок, з огляду на таке. Дослідивши надані пояснення ОСОБА_3 (т. 2 а.с.191-193), суд встановив, що посилання у службовій на відомості, отримані із пояснень ОСОБА_3, зроблені із викривленням змісту зазначених пояснень, що мало своїм наслідком безпідставне трактування цих пояснень як підтвердження недоведеності факту поставки товару за вищенаведеним договором поставки. Так, ОСОБА_3 пояснив з певною невизначеністю, що робив біля 10 ходок з перевезення товару за вказаним договором поставки, тоді як у службовій записці визначено, що їх кількість не перевищувала 10 ходок. Також пояснення водія не містять конкретних даних щодо оплати його послуг, натомість вказана приблизна вартість наданих послуг. Базуючись на певному припущенні, беручи за основу приблизні дані, отримані з пояснень водія, службова особа податкового органу зробила висновок про непідтвердження факту перевезення окремої частини товару за договором поставки, укладеним між позивачем та ТОВ «Варра Трейд». Більш того, зазначеним документом фактично підтверджується здійснення доставки товару за договором поставки 08.07.2010 року, що суперечить викладеним в акті перевірки висновкам про нікчемність правочину в силу відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності у контрагента позивача.

Крім того, на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з ТОВ «Варра Трейд»позивачем до суду надані ветеринарні свідоцтва, експертні висновки випробувального центру облдержлабраторії ветмедицини, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно відповідних партій м'ясної продукції, яка поставлялась ТОВ «Варра Трейд»на підставі згаданого договору (т. 2 а.с. 5-85).

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину»ветеринарне свідоцтво - разовий документ, виданий державним інспектором ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов'язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

Ветеринарні документи - документи дозвільного характеру, до яких належать міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка, ветеринарна довідка та ветеринарно-санітарний паспорт на тварину, видані державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими чи ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан тварини, якість та безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу та кормів

Згідно з ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону одержання ветеринарних документів для переміщення тварин, продукції тваринного походження, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється з метою охорони території України від занесення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон та захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, а також недопущення наявності залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження і кормах.

Частиною 8 цієї статті визначено, що порядок видачі ветеринарних документів установлюється Департаментом за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності. Такий порядок затверджений наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13.04.2009 року № 85.

Згідно з розділом ІІ Порядку видачі ветеринарних документів розгляд питання про видачу ветеринарного документа здійснюється за ініціативою заявника або уповноваженої ним особи.

З цією метою державним інспекторам ветеринарної медицини або уповноваженим чи ліцензованим лікарям ветеринарної медицини подаються документи, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан товару і благополуччя місцевості його походження (ветеринарні документи, експертні висновки державних лабораторій ветеринарної медицини).

Підставою для видачі ветеринарного документа є безпосередній огляд товару.

Ветеринарні документи дійсні для пред'явлення до відправлення протягом 5 днів і до кінця транспортування й строків реалізації товарів при дотриманні умов зберігання та правил перевезення.

Згідно з п. 6.3. згаданого Порядку після доставки харчового продукту ветеринарні документи зберігаються у власника (реалізатора) або у справах офіційного лікаря ветеринарної медицини.

Таким чином, ветеринарні документи видаються лише за результатами безпосереднього огляду товару та використовуються, зокрема, при транспортуванні та реалізації продуктів тваринного походження, у зв'язку з чим сам по собі факт їх отримання свідчить про пред'явлення відповідного товару для огляду, підтвердження наміру заявника здійснити його перевезення, а наявність його у позивача -про факт передачі відповідного документа від постачальника продукції.

Також судом досліджені рапорти з обвалки м'яса, які свідчать про оприбуткування та використання позивачем придбаного товару (т. 2 а.с. 86-101).

Факт оплати товару, що поставлявся ТОВ «Варра Трейд», підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 86-112) та випискою по рахунку СП «ВЕККА»у вигляді ТОВ, відкритому у філії АБ «Південний»в м. Одесі (т. 2 а.с. 108).

Таким чином, судом встановлено, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Варра Трейд»підтверджується первинними документами, що відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також встановлено дотримання ним всіх умов, визначених Податковим кодексом України для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Судом також встановлено, що згідно з податковими деклараціями з податку на додану вартість позивачем до складу податкового кредиту віднесені наступні суми ПДВ, сплачені ним ТОВ «Компанія ТПВ»(іпн 375493415533): у жовтні 2011 року -72435,63 грн. (т. 1 а.с. 204-208), у листопаді 2011 року -137146,07 грн. (т. 1 а.с. 210-214).

14.10.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія ТПВ»(постачальник) було укладено договір поставки № 282, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупцю за його заявками, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продовольчі товари в асортименті, які в подальшому іменуються товар. Повне найменування товару, його опис та характеристика, кількість, ціна одиниці, вартість та інші параметри містяться у накладних, що є невід'ємною частиною цього договору (т. 1 а.с. 37-39).

На виконання умов вказаного договору протягом жовтня-листопада 2011 року здійснювалась поставка м'ясної продукції, що підтверджується відповідними видатковими накладними (т. 1 а.с. 124-126).

По факту поставки постачальником ТОВ «Компанія ТПВ», яке є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника на додану вартість від 26.04.2011 року № 100334937 серії НБ № 318011 (іпн 375493415533) (т. 1 а.с. 143), були виписані податкові накладні від 17.10.2011 року № 147 -на суму ПДВ 72435,63 грн. (т. 1 а.с. 118), від 09.11.2011 року № 53 -на суму ПДВ 40322,80 грн. (т. 1 а.с. 119), від 10.11.2011 року № 59 -на суму ПДВ 96823,27 грн. (т. 1 а.с. 120).

Поставка вказаного товару підтверджується також наданими до суду товарно-транспортними накладними, дата доставки товару та його обсяги за якими збігається із даними, визначеними в інших вище перелічених первинних документах (т. 1 а.с. 121-123).

З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення товару здійснював водій ОСОБА_3, як й у вище дослідженому випадку по взаємовідносинах з ТОВ «Варра Трейд», з приводу чого суд дотримується аналогічної думки вищевикладеній позиції суду щодо надання оцінки службовій записці виконуючого обов'язки заступника начальника ВПМ ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області ДПС від 19.04.2012 року № 51/11/07 та пояснень ОСОБА_3

Крім того, на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія ТПВ»позивачем до суду надані ветеринарні свідоцтва, експертні висновки випробувального центру облдержлабраторії ветмедицини, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи стосовно відповідних партій м'ясної продукції, яка поставлялась ТОВ «Компанія ТПВ»на підставі згаданого договору (т. 1 а.с. 232-247).

Також судом досліджені рапорти з обвалки м'яса, які свідчать про оприбуткування та використання позивачем придбаного товару (т. 2 а.с. 103-106).

Факт оплати товару, що поставлявся ТОВ «Варра Трейд», підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 127-133) та випискою по рахунку СП «ВЕККА»у вигляді ТОВ, відкритому у філії АБ «Південний»в м. Одесі (т. 2 а.с. 108).

Таким чином, судом встановлено, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія ТПВ»підтверджується первинними документами, що відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також встановлено дотримання ним всіх умов, визначених Податковим кодексом України для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Поряд з цим, з акта перевірки від 23.04.2012 року № 218/22/30820151 вбачається, що протиправність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Варра Трейд» та ТОВ «Компанія ТПВ»пов'язується відповідачем із висновками актів про неможливість проведення перевірок відповідних підприємств (т. 2 а.с. 155-179), згідно з якими підприємства не знаходяться за місцезнаходженням, не мають необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме, складських та виробничих приміщень, основних фондів, технічного персоналу, транспортних засобів тощо, у зв'язку з чим укладені ними правочини є нікчемними в силу положень ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228, ст. 712, ст. 655, ст. 662, ст. 664 Цивільного кодексу України.

Відповіно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Втім, відповідачем не надано до суду жодних документальних підтверджень доводів, викладених ним в акті перевірки від 23.04.2012 року № 218/22/30820151 та запереченнях проти позову, наявних у матеріалах справи.

Натомість, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Поряд з цим чинним законодавством України взагалі не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов у певного підприємства має оціночний характер, що базується на припущенні, у зв'язку з чим такий висновок не відповідає вимогам п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984.

Досліджуючи питання правомірності висновку відповідача, викладеного в акті перевірки стосовно нікчемності договорів поставки, укладених позивачем із вказаними онтаргентами, суд враховує, що відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Таким чином, Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215) та оспорювані (ч.3 ст. 215).

Принципова відмінність між вказаними видами правочинів полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу Закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 Цивільного кодексу України.

При цьому ст. 20 «Права органів державної податкової служби»Податкового кодексу України не передбачено право органів державної податкової служби на визнання в актах перевірок правочинів нікчемними.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, наявність вини та умислу позивача або його контрагентів в укладенні правочину, який направлений на порушення публічного порядку належним чином не доведено, що підтверджує відсутність правового підтвердження висновків щодо визнання укладеного зазначеними особами правочину нікчемним на підставі ст. 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена Законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. Відтак, безпідставним є висновок відповідача щодо нікчемності договорів поставки, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ «Варра Трейд»та ТОВ «Компанія ТПВ».

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Варра Трейд»та ТОВ «Компанія ТПВ», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначеного правочину, суд вважає безпідставними висновки відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаних взаємовідносинах у і 2011 року, а прийняте податкове повідомлення-рішення -протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94,158-163, 167, 186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов сільськогосподарського підприємства «ВЕККА»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби від 10.05.2012 року № 0002822301, прийняте відносно сільськогосподарського підприємства «ВЕККА» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1547882,50 (один мільйон п'ятсот сорок сім тисяч вісімсот вісімдесят дві грн., 50 коп.), в тому числі за основним платежем - на суму 1142317,00 (один мільйон сто сорок дві тисячі триста сімнадцять грн., 00 коп.), за штрафними санкціями - на суму 405565,50 (чотириста п'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять грн., 50 коп.). .

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 11.09.2012 року.

Суддя С.М. Корой

11 вересня 2012 року.

.