Рішення

від 30.08.2012 по справі 5006/13/67/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.12 р. Справа № 5006/13/67/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Селена - Н", Донецька обл., м. Костянтинівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сомр5", м. Донецьк

про: стягнення 69793грн.18коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Назаров В.Д. (за довіреністю б/н від 20.07.2012р.);

від відповідача: Вороніна А.В. (за довіреністю № 15 від 31.07.2012р.).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Селена - Н", Донецька обл., м. Костянтинівка (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сомр5", м. Донецьк (далі -відповідач) про стягнення 69793грн.18коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого за договором поставки № 121 від 08.06.2011р. товару.

31.07.2012р. позивач через канцелярію суду надав заяву, якою визначив, що сума боргу виникла за накладними № 011801 від 18.01.2012р., № 012307 від 23.01.2012р. та № 012604 від 26.01.2012р., та керуючись наданим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правом зменшив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу до 51900грн.04коп.

30.08.2012р. позивач надав суду заяву, якою остаточно просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу за накладними № 011801 від 18.01.2012р., № 012307 від 23.01.2012р. та № 012604 від 26.01.2012р. в розмірі 51900грн.04коп., а також пеню в сумі 973грн.77коп. та 3% річних в сумі 192грн.58коп. за накладною № 012307 від 23.01.2012р., пеню в сумі 1905грн.61коп. та 3% річних у розмірі 377грн.01коп. за накладною № 012604 від 26.01.2012р., які розраховані відповідно до розрахунку, наданого через канцелярію суду 10.08.2012р. Суд приймає до розгляду вказану заяву та розглядає остаточні вимоги позивача.

31.07.2012р. через канцелярію суду відповідач звернувся до суду з клопотанням № 33/07-12 від 30.07.2012р. про розстрочення виконання рішення по справі на 12 місяців та відзив на позовну заяву, яким визнав наявність заборгованості в сумі 51900грн.03коп.

29.08.2012р. відповідач надав через канцелярію суду заперечення на розрахунок позовних вимог в частині 3% та пені.

В судовому засіданні 30.08.2012р. позивач підтримав позовні вимоги в редакції поданої 30.08.2012р. заяви, заперечував проти заяви відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців; відповідач повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців підтримав.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши під час судових засідань представників сторін та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

08.06.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 121, згідно із яким постачальник зобов'язується передати в установлені строки в власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в кількості, асортименті та по цінам, зазначеним в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування продукції, кількість, ціна по кожній партії (період поставки) визначаються в накладних, що додаються до договору та є його невід'ємною частиною.

У відповідності із п. 3.3. договору покупець оплачує продукцію в наступному порядку:

3.3.1. - 100% передоплата. Розрахунок здійснюється платіжним дорученням в національній валюті України. Рахунок на попередню оплату повинен бути наданий покупцю не пізніше, ніж за 3 робочих дня до настання строку (періоду) оплати. У випадку порушення цієї умови покупець зобов'язаний оплатити продукцію в обумовлені строки з наступним отриманням рахунку.

Згідно із п. 9.6 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р. Сторони мають право за допомогою укладання додаткової угоди пролонгувати дію даного договору на визначений строк.

Додатковою угодою № 1 від 09.12.2011р. до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за накладними № 011801 від 18.01.2012р., № 012307 від 23.01.2012р., № 012604 від 26.01.2012р. здійснив поставку товару відповідачу на суму 83250грн.01коп., але отримавши товар, відповідач оплатив його вартість за накладною № 011801 від 18.01.2012р. лише частково в сумі 31349грн.97коп., внаслідок чого товар на суму 51900грн.04коп. залишився неоплаченим.

Претензією б/н від 08.05.2012р. позивач просив відповідача перерахувати суму боргу в розмірі 94349грн.99коп., що виникла в тому числі за спірними накладними, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 51900грн.04коп., 3% річних у сумі 707грн.33коп., та пені в розмірі 3576грн.31коп., підставою позову є неналежне виконання умов договору № 121 від 08.06.2011р. щодо своєчасної та повної оплати товару, поставленого за накладними № 011801 від 18.01.2012р., № 012307 від 23.01.2012р., № 012604 від 26.01.2012р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 121 від 08.06.2011р. у позивача виник обов'язок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його вартість.

Згідно приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Факт поставки відповідачу товару загальною вартістю 83250грн.01коп. підтверджується накладними № 011801 від 18.01.2012р., № 012307 від 23.01.2012р., № 012604 від 26.01.2012р. та товарно-транспортними накладними, за якими здійснювалось відвантаження кожної партії товару.

Суд вважає, що поставка товару за спірними накладними здійснена саме за договором № 121 від 08.06.2012р., оскільки як і передбачено п. 1.2 договору накладні № 011801 від 18.01.2012р., № 012307 від 23.01.2012р., № 012604 від 26.01.2012р. визначають найменування товару, його кількість та ціну, за твердженнями сторін будь-які інші договори, крім договору № 121 від 08.06.2012р., між сторонами не укладалися. Тобто спір між сторонами відносно цього відсутній.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1 від 18.01.2012р., № 003 від 26.01.2012р., № 002 від 23.01.2012р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 121 від 08.06.2011р.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 3.3.1 договору № 121 від 08.06.2011р. погодили проведення 100% попередньої оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару була здійснена позивачем до здійснення відповідачем попередньої оплати за нього.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 538 вказаного Кодексу якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, позивач, який не одержав від відповідача належну за договором попередню оплату, набув право вимагати від нього оплати фактично переданого товару.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач відповідно до призначення платежів, частково оплатив вартість товару, отриманого за накладною № 11801 від 18.01.2012р., перерахувавши суму в розмірі 5000грн.00коп. платіжним дорученням № 105 від 27.06.2012р., суму в розмірі 4000грн.00коп. платіжним дорученням № 93 від 15.06.2012р., суму в розмірі 3000грн.00коп. за платіжним дорученням № 80 від 18.05.2012р., суму в розмірі 3500грн.00коп. за платіжним дорученням № 57 від 14.04.2012р., суму в розмірі 3000грн.00коп. за платіжним дорученням № 56 від 05.04.2012р.; оскільки відповідач в призначенні платежу на суму 50000грн.00коп., перехованого за платіжним дорученням № 13 від 26.01.2012р., крім спірної накладної № 11801 від 18.01.2012р. вказав інші поставки (не спірні), в рахунок оплати накладної № 11801 від 18.01.2012р. була віднесена лише сума в розмірі 12849грн.97коп., що підтверджується також бухгалтерською довідкою за підписом директора ТОВ „Селена - Н".

Всього відповідач здійснив платежів на суму 31349грн.97коп., внаслідок чого сума боргу за накладною № 011801 від 18.01.2012р. становить 2400грн.04коп., вартість товару, поставленого за накладними № 012307 від 23.01.2012р., № 012604 від 26.01.2012р. залишилась неоплаченою, загальна сума заборгованості відповідача за отриманий товар складає 51900грн.04коп.

Договором між сторонами строк оплати товару, переданого до здійснення попередньої оплати за нього, сторонами не погоджений. Чинним законодавством такий строк не встановлений.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 530 Цивільного кодексу України не передбачає в якій саме формі повинна бути пред'явлена вимога.

В матеріалах справи міститься рахунок-фактура № 120901 від 09.12.2011р., який не розглядається судом як вимога в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази його направлення/вручення відповідачу, крім того, в зазначеному рахунку відсутні будь-які посилання на накладні, наявні в ньому відомості не дають змогу визначити для оплати якої саме поставки він був виставлений.

Як вбачається з представленого суду оригіналу повідомлення про вручення поштового відправлення, позивачем 08.05.2012р. була направлена відповідачу претензія, яка підпадає під поняття вимоги, встановленого ст. 530 ЦК України, оскільки містить пряме посилання на спірний договір та накладні, які залишились неоплаченими.

З урахуванням нормативних строків щодо пересилання поштової кореспонденції відповідно до Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" (у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3,) відповідач повинен був отримати претензію в період з 08.05.2012р. по 11.05.2012р.

Виходячи з викладеного, семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 12.05.2012р. по 18.05.2012р. включно, а вже з 19.05.2012р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару.

Докази погашення боргу в сумі 51900грн.04коп. суду не представлені, наявність боргу у вказаному розмірі підтверджена відповідачем у відзиві, в тому числі двостороннім актом звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 18.07.2012р., у зв'язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд згідно із остаточним розрахунком, наданим через канцелярію суду 10.08.2012р., також стягнути з відповідача пеню в сумі 973грн.77коп. та 3% річних у сумі 192грн.58коп. за накладною № 012307 від 23.01.2012р за період з 23.01.2012р. по 12.06.2012р.; пеню в сумі 1905грн.61коп. та 3% річних у розмірі 377грн.01коп. за накладною № 012604 від 26.01.2012р., нараховані за період з 26.01.2012р. по 12.06.2012р.

Всього позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 2879грн.38коп. та 3% річних у сумі 569грн.59коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування пені здійснюється з врахуванням граничного строку, розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Дослідивши розрахунки суд встановив, що позивачем невірно був визначений момент виникнення права вимагати від відповідача оплати товару, отриманого за накладними № 012307 від 23.01.2012р., № 012604 від 26.01.2012р., оскільки, як вже встановлено судом, право вимоги виникло у позивача відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України 19.05.2012р.

Суд зробивши власний арифметичний розрахунок 3% річних та пені за накладними № 012307 від 23.01.2012р. та № 012604 від 26.01.2012р. за період з 19.05.2012р. по 12.06.2012р. (в межах заявленого позивачем періоду), вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню є сума 3% річних у розмірі 101грн.43коп. та пені в розмірі 507грн.17коп., внаслідок чого суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 468грн.16коп. та пені в сумі 2372грн.21коп.

Розглянувши надану відповідачем заяву щодо розстрочення виконання рішення на 12 місяців суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на відповідача в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав.

В обґрунтування своїх доводів заявник посилається на відсутність вільних обігових коштів, що не дає можливості останньому погасити заборгованість в повному обсязі.

Між тим, відповідачем жодним чином не доведено належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України наявність обставин, які б свідчили про тяжкий фінансово-економічний стан та відсутність грошових коштів на рахунках відповідача, суцільну збитковість діяльності підприємця, зокрема, посилання відповідача на відсутність вільних обігових коштів не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

До того ж, положеннями ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З метою не порушення принципів змагальності та рівності сторін перед законом і судом, передбачених статтями 42 та 43 ГПК України, суд приймає до уваги, що позивачем була здійснена поставка товару без попередньої оплати, що надало можливість відповідачу здійснити оплату товару з відстроченням платежу, на даний час прострочення виконання зобов'язання триває більш трьох місяців, що теж може призвести до порушення матеріальних інтересів позивача та впливає на його фінансовий стан.

Враховуючи викладене, а також заперечення позивача щодо розстрочення виконання рішення, заява відповідача про розстрочку виконання рішення по справі на 12 місяців задоволенню не підлягає.

Заявлене позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача в розмірі ціни позову суд залишає без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-які стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заявником жодним чином не доведено існування ймовірності утруднення або неможливості виконання рішення суду без застосування таких заходів у разі дійсного задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Н», Донецька обл., м. Костянтинівка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сомр5», м. Донецьк про стягнення основного боргу в сумі 51900грн.04коп., 3% річних у сумі 569грн.59коп. та пені в сумі 2879грн.38коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сомр5» (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, бул. Пушкіна, 13, код ЄДРПОУ 33905012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селена-Н» (юридична адреса: 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Пушкінська, будинок 342, квартира 19, код ЄДРПОУ 35622296) суму основного боргу в розмірі 51900грн.04коп., 3% річних у сумі 101грн.43коп., пеню в розмірі 507грн.17коп., судові витрати в сумі 1210грн.90коп.

У судовому засіданні 30.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.