Рішення

від 03.09.2012 по справі 5006/15/84/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.09.12 р. Справа № 5006/15/84/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Захарченко Г.В. при секретарі судового засідання Зеленевій Т.М. розглянув в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ал'янс ЛТД», м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк

про стягнення 186 609,02грн.

за участю представників:

від позивача: Сендецький Є.М. (за довір.), Чеверда Г.О. (за довір.)

від відповідача: Герасимова Н.О. (за довір.)

В судовому засіданні 23.08.12р.

оголошена перерва до 03.09.12р.

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ал'янс ЛТД», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення 186 609,02грн., яка складається з основного боргу в розмірі 125587,00грн., пені в розмірі 18129,79грн., інфляції в розмірі 19028,65грн., 3% річних в розмірі 10160,10грн., збитків по банківському кредиту 13703,48грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір про закупівлю №2135 від 22.12.08р.; додаток №1 від 22.12.08р. до договору; додаткову угоду від 30.12.09р.; видаткові накладні №28/05 від 28.05.09р., №17/06 від 17.06.09., №03/02 від 03.02.10р., №174 від 03.02.10., №12/03 від 12.03.10р., №19/03 від 19.03.10р.; довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей; банківські виписки.

Ухвалою від 22.06.12р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/15/84/2012.

В судовому засіданні 25.07.12р. оголошувалась перерва до 02.08.12р.

Ухвалою від 02.08.12р. строк розгляду справи продовжений до 04.09.12р.

11.07.12р. відповідач надав відзив на позов, в якому визнав наявність заборгованості в сумі 125584,00грн., позовні вимоги в частині нарахованих сум за прострочення платежу не визнав у зв'язку з їх необґрунтованістю та невірністю розрахунків.

23.08.12р. позивач надав пояснення щодо підстав нарахування суми збитків.

31.08.12р. позивач надав заяву, в якій суму позивних вимог зменшив та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 185974,71грн., яка складається з основного боргу в сумі 125587,00грн., пені в сумі 15609,45грн., інфляції в сумі 18970,45грн., 3% річних в сумі 10085,21грн.; збитків в сумі 15722,60грн. Справа розглядається з врахуванням вказаної заяви позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.12р. підтримав заявлені позовні вимоги (з урахуванням зменшення). Представник відповідача позовні вимоги визнав частково в сумі основного боргу - 125587,00грн.

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для прийняття рішення, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Встановив:

22.12.08р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ал'янс ЛТД» (постачальник) та Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (покупець) було укладено договір про закупівлю №2135 за результатами відкритих тендерних торгів, поведених 06.11.08р., за яким постачальник передає у власність покупця товар, в асортименті, кількості та за цінами, що визначені в специфікації, яка додається до договору та є його невід'ємною частиною (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору під товаром в договорі розуміється: «Сітка-затяжка 3МР.000-22» (28.73.1 «Вироби з проволоки»).

Відповідно п.1.3 договору номенклатура, якісні характеристики, кількість, строки поставки та ціна товару визначаються в специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Поставка продукції здійснюється у кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в специфікаціях/додатках, що є невід'ємною частиною договору (п.3.1 договору).

Згідно п.3.5 договору датою поставки вважається дата, вказана в товаро-транспортній накладній.

Загальна ціна на поставлений постачальником товар за договором складає 720000,00грн. в т.ч. ПДВ - 120000,00грн. (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору оплата за товар здійснюється покупцем протягом 14 календарних днів після отримання товару у визначеному місці призначення.

Додатковою угодою від 30.12.09р. строк дії договору №2135 від 22.12.08р. продовжений до 31.12.10р.

Договір №2135 від 22.12.08р. та додаткова угода до нього підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази визнання його у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію до договору, в якій погоджені номенклатура, якісні характеристики, кількість, строки поставки, ціна товару та умови оплати.

Згідно наданих позивачем видаткових накладних №28/05 від 28.05.09р., №17/06 від 17.06.09., №03/02 від 03.02.10р., №12/02 від 12.02.10р., №4/03 від 04.03.10р., №12/03 від 12.03.10р., №19/03 від 19.03.10р., постачальником було поставлено, а покупцем отримано товар на загальну суму - 263028,00грн., що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на вищевказаних накладних та довіреностями на отримання цінностей.

Факт отримання товару на вказану суму відповідачем визнаний.

Отже, обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач надав банківські виписки, що підтверджують частковий розрахунок відповідача за отриманий товар на суму 137444,00,00грн., а саме 01.07.09р. на суму 20000,00грн., 22.02.10р. - на суму 75444,00грн., 17.03.10р. - на суму 42000,00грн.

Доказів сплати іншої частини заборгованості за отриманий товар відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відзиві на позов відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 125584,00грн.

Також сторонами підписаний акт звірки розрахунків на 18.07.12р., згідно якого заборгованість відповідача становить 125584,00грн.

З огляду на зазначене, за розрахунком суду залишок заборгованості за отриманий за спірним договором товар становить 125584,00грн., отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 15609,45грн.

За приписами ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Договором поставки №2135 від 22.12.08р. не передбачено забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені за несвоєчасну оплату поставленої продукції, отже стягнення з відповідача вказаного виду неустойки є безпідставним, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми позивачем заявлено до стягнення інфляцію в розмірі 18970,45грн. та 3% річних в сумі 10085,21грн., що нараховувались на суму заборгованості за накладною №03/02 від 03.02.10р. з першого дня прострочення по день фактичної оплати; за накладними №28/05 від 28.05.09р., №17/06 від 17.06.09р., №4/03 від 04.03.10р., №12/03 від 12.03.10р., №19/03 від 19.03.10р. - з першого дня прострочення та по 18.06.12р.

Під час судового розгляду справи №5006/15/84/2012 судом встановлений факт несплати у встановлений строк в повному обсязі суми заборгованості, яка виникла на підставі договору №2135 від 22.12.08р., з чого суд дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем плати за прострочення виконання зобов'язання - 3% річних та інфляційних втрат.

Як встановлено судом, розрахунки суми 3% річних та інфляції є арифметично невірними, такими, що не відповідають діючому законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

За розрахунком суду підлягають задоволенню 3% річних в сумі 10061,54грн. та інфляція в сумі 18086,94грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення збитків, що складаються з сплачених процентів за користування кредитом в сумі 15722,60грн. суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У розумінні вищевикладеної правової норми саме на позивачеві лежить обов'язок доказування: факту заподіяння йому збитків; розмір зазнаних збитків; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями відповідача та завданими збитками.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

В порушення зазначених вимог позивачем не підтверджено отримання збитків в наслідок саме належного виконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю №2135 від 22.12.08р., що випливає з наступного:

Наявність понесених збитків в сумі 15722,60грн. позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю №2135 від 22.12.08р.

Заявлений розмір збитків складається з суми сплачених позивачем відсотків за користування кредитом згідно договору відновлюваної кредитної лінії №2008-2/003/DC-КЛ від 20.03.08р., укладеного позивачем з ТОВ «БМ Банк».

В поясненнях, що надійшли до суду 23.08.12р. позивач посилається на те, що кредитний договір був ним укладений саме для закупівлі сировини для ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» згідно рішення зборів засновників.

Згідно наданого суду протоколу зборів засновників ТОВ «Ал'янс ЛТД» від 28.02.08р. засновниками прийнято рішення взяти кредит для закупівлі, монтажу та запуску обладнання для виробництва дроту та закупівлі сировини для виготовлення сітки-затяжки для шахт, в т.ч. Донецької вугільної енергетичної компанії, ТОВ «Краснолиманська», ВАТ «Донецьксталь» та інш., у ТОВ «БМ Банк» відділення №3 м.Донецьк на суму 625000,00грн.

Отже, необхідність отримання кредиту позивачем була пов'язана не лише з необхідністю закупівлі сировини, а і для закупівлі та монтажу обладнання, а закупівля сировини планувалася для інших підприємств, з якими позивачем були укладені договори. В матеріалах справи наявні договори та видаткові накладні, за якими позивачем поставлялася продукція ряду підприємств: ОП «Шахта ім. О.Ф. Засядька», ЗАТ «Донецьксталь - металургійний завод», ТОВ «Краснолиманське», ТОВ «ТПК «Співдружність».

Як зазначає позивач, на кінець 2008 року накопичилась дебіторська заборгованість в сумі 1263404,00грн., яку позивачу заборгували споживачі продукції.

Крім того, слід звернути увагу, що рішення про отримання кредиту було прийнято засновниками 28.02.08р., договір відновлювальної кредитної лінії був укладений 20.03.08р., а договір про закупівлю з відповідачем був укладений 22.12.08р. Заявлена у даній справі заборгованість за спірним договором виникла в період з червня 2009 року по квітень 2010 року, тобто вже після укладення позивачем кредитного договору.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

На момент укладення спірного договору позивач вже мав дебіторську заборгованість в сумі 1 млн. грн.

Отже, отримання позивачем кредиту не пов'язано виключно з виконанням саме договору про закупівлю №2135 від 22.12.08р., укладеного з відповідачем, та сплата відсотків за кредитом є власними зобов'язаннями позивача, розмір та строки сплати яких був визначений та відомий позивачу ще до укладення спірного договору.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 15722,60грн. у зв'язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 125584,00грн., інфляції в сумі 18086,94грн. та 3% річних в сумі 10061,54грн.

При поданні позову позивач сплатив судовий збір в розмірі 3732,18грн., тоді як за подачу позову на суму 185974,71грн. (за заявою про зменшення позовних вимог) розмір судового збору складає 3719,49грн.

Згідно ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі зменшення розміру позовних вимог переплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 22, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 625, §3 Глави 54 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 193, 224, 265, §1 глави 30 Господарського кодексу України, Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 4, 22, 33-35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ал'янс ЛТД», м.Донецьк до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк про стягнення 185974,71грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, буд.63; ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ал'янс ЛТД» (83071, м.Донецьк, пр.Маршала Жукова, буд.1; ЄДРПОУ 31933624) основний борг в сумі 125584,00грн., інфляцію в сумі 18086,94грн., 3% річних в сумі 10061,54грн.; судовий збір в сумі 3074,53грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ал'янс ЛТД» (83071, м.Донецьк, пр.Маршала Жукова, буд.1; ЄДРПОУ 31933624) з державного бюджету України судовий збір в сумі 12,69грн.

В судовому засіданні 03.09.12р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 04.09.12р.

Суддя Захарченко Г.В.