Рішення

від 10.09.2012 по справі 5006/14/139/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.12 р. Справа № 5006/14/139/2012

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський

вагоноремонтний завод», ЄДРПОУ 34502350, м.Попасна

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «МОСТ»,

ЄДРПОУ 32862497, м.Донецьк

про стягнення 118332 грн. 16 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Тюрін О.В.-юрисконсульт

від відповідача: Тюрін Є.О.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 31.07. до 21.08.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», м.Попасна, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Мост», м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 118332,16 грн., у тому числі основний борг в сумі 92720,87 грн., інфляція в сумі 17616,97 грн. та три проценти річних в сумі 7994,32 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №ТДВ/БМЗ/09035/ю від 18.06.2009р., специфікації №1, №2 до договору, додаткову угоду №1 від 20.07.2009р., накладні на відпуск товарно - матеріальних цінностей №239 від 21.07.2009р., №243 від 22.07.2009р., розрахунок суми позову.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №661 від 30.07.2012р., в якому заперечував проти позовних вимог, посилаючись на відсутність у позивача права постачати неоплачену продукцію у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплаті 100% попередньої оплати. Крім цього, за твердженням відповідача, позивачем пропущено строк позовної давності по вимогах про стягнення штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

18.06.2009р. між сторонами був підписаний договір №ТДВ/БМЗ/09035/ю, згідно з умовами якого позивач (продавець) зобов'язався поставити та передати у власність відповідачу (покупцю) певну продукцію, товар, відповідно до специфікації до даного договору, а відповідач - прийняти та оплатити цей товар на умовах договору.

Відповідно до п.1.2 договору найменуванням товару є - запасні частини до рухомого складу.

Кількість та асортимент товару передбачається у специфікаціях до даного договору, яка є невід'ємною частиною договору.

За змістом наданих до матеріалів справи специфікацій №1, №2 до договору №ТДВ/БМЗ/09035/ю від 18.06.2009р. позивач прийняв на себе зобов'язання поставити відповідачу кришки люку ремонтні, листи верхньої проміжної балки, поріг лівий, люки технологічні, пружини, корпуси букси, листи верхньої шкворн. балки.

Відповідно до накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей №239 від 21.07.2009р., №243 від 22.07.2009р. позивачем за договором №ТДВ/БМЗ/09035/ю від 18.06.2009р. було поставлено на адресу відповідача товар на суму 698940,00 грн.

Факт постачання позивачем товару на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписом ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до умов пунктів 7.1, 7.2 договору №ТДВ/БМЗ/09035ю від 18.06.2009р. розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Покупець здійснює 100% передплату протягом 3 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури, згідно узгодженого сторонами графіку відвантаження партії товару.

При цьому, за приписом п.9.1 договору №ТДВ/БМЗ/09035ю від 18.06.2009р. прийом товару здійснюється відповідачем при наявності товарно-супровідних документів, у тому числі й рахунку-фактури.

Таким чином, враховуючи прийняття відповідачем товару від позивача без будь-яких зауважень або заперечень, суд дійшов висновку про отримання відповідачем рахунку-фактури №1073 від 21.07.2009р. та рахунку-фактури №1080 від 22.07.2009р. в день отримання товару від позивача - 21.07.2009р. та, відповідно, 22.07.2009р.

Згідно протоколу від 27.04.2012р. про залік зустрічних взаємних вимог, складеного сторонами, внаслідок проведення заліку зустрічних однорідних вимог заборгованість відповідача перед позивачем за договором №ТДВ/БМЗ/09035ю від 18.06.2009р. становить 92720,87 грн.

Тобто, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 92720,87 грн. за договором №ТДВ/БМЗ/09035ю від 18.06.2009р. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 7994,32 грн. за період з 28.07.2009р. по 11.06.2012р.

Як встановлено судом, розрахунок суми трьох процентів річних є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 17616,97 грн. за період з серпня 2009р. по травень 2012р.

Проте, внаслідок проведеного судом перерахунку суми інфляції за період з серпня 2009р. по травень 2012р. сума останньої становить 17232,39 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов №661 від 30.07.2012р.

Зокрема, за твердженням відповідача, у позивача було відсутнє право постачати неоплачену продукцію у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплаті 100% попередньої оплати.

Суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає та вважає їх неправомірними, враховуючи, що згідно із ст.693 Цивільного кодексу України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ст.538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Таким чином, у разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо проведення поередньої оплати позивач мав право зупинити постачання товару, відмовитися від постачання товару повністю або частково. При цьому, вказані дії позивача є виключно його правом, проте не обов'язком.

Крім цього, згідно із ст.538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

За таких обставин, за висновками суду, на теперішній час у відповідача існує обов'язок зі сплати позивачу вартості товару, отриманого за договором №ТДВ/БМЗ/09035ю від 18.06.2009р.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.6 ст.232 Цивільного кодексу України в частині порядку нарахування штрафних санкцій, пропущення позивачем встановленого ст.258 Цивільного кодексу України строку спеціальної позовної давності по вимогах про стягнення інфляції та трьох процентів річних, судом також до уваги не приймаються.

Так, норми п.6 ст.232 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню саме при нарахуванні позивачем сум штрафних санкцій. Одночасно, стаття 258 Цивільного кодексу України також передбачає застосування позовної давності в один рік, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вказувалось вище, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, за висновками суду, заперечення відповідача проти позовних вимог про стягнення інфляції та трьох процентів річних є безпідставними.

За таких обставин, виходячи з того, що позов доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення інфляції в сумі 384,58 грн. є неправомірним, враховуючи, що заперечення відповідача проти позову є безпідставними, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 117947,58 грн., у тому числі основний борг в сумі 92720,87 грн., інфляція в сумі 17232,39 грн. та три проценти річних в сумі 7994,32 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», м.Попасна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Мост», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 118332 грн. 16 коп., у тому числі основний борг в сумі 92720 грн. 87 коп., інфляція в сумі 17616 грн. 97 коп. та три проценти річних в сумі 7994 грн. 32 коп., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Мост» (вул.Складська, 5е, м.Донецьк, 83059; а/с 5477, м.Донецьк, 83003; ЄДРПОУ 32862497) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» (вул.Залізнична, 1, м.Попасна, Попаснянський район, Луганська обл, 93300, ЄДРПОУ 34502350) основний борг в сумі 92720 грн. 87 коп., інфляцію в сумі 17232 грн. 39 коп. та три проценти річних в сумі 7994 грн. 32 коп., всього заборгованість в сумі 117947 грн. 58 коп., судовий збір в сумі 2358 грн. 83 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», м.Попасна до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Мост», м.Донецьк відмовити.

В судовому засіданні 10.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 10.09.2012р.

Суддя Левшина Г.В.