Рішення

від 07.09.2012 по справі 4069-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.2012Справа №5002-11/4069-2011

За позовом Керченського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління»

до відповідача - Керченської міської ради;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства «Санаторій «Київ»»

про визнання недійсним рішення.

Суддя С. С. Потопальський

Представники:

від позивача - Молошик Т.А., довіреність 2190 від 20.07.2012, провідний юрисконсульт, представник;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Грейдін О.І., довіреність б/н, від 23.09.2011, представник;

від прокуратури - Тітков К.С., прокурор відділу прокуратури АР Крим, посвідчення № 1146;

Суть спору:

Керченський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Кримського Республіканського підприємства «Протизсувне управління» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Керченської міської ради про визнання недійсним рішення 45 сесії 5 скликання Керченської міської ради від 07.04.2009р. «Про передачу земельної ділянки несільськогосподарського призначення у власність шляхом викупу Відкритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ»» для обслуговування цілісного майнового комплексу - Санаторій «Київ»» по вул. Московській, 18 в м. Керчі».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийняте всупереч законодавству України, яке регулює питання використання протизсувних, берегоукріплювальних гідротехнічних споруд (т.1 а.с. 3-5).

Позивач, у захист своїх тверджень, посилається на п. 6 постанови Ради міністрів Української РСР від 26.06.1986 року №238 «Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнувань», відповідно до якого, берегоукріплювальні споруди, включаючи штучно створені хвильогасящі пляжі, незалежно від відомчої належності, взяті на баланс Кримського протизсувного управління із врахуванням у складі основних фондів з визначенням амортизаційних відрахувань по нормам, встановленим для основних гідротехнічних споруд.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, 20.10.2011 р. надала клопотання про припинення провадження у справі з підстав того, що даний спір є спором адміністративної юрисдикції, та не підлягає вирішенню в господарських судах (т.1 а.с. 56).

20.10.2011 р. за результатом судового засідання судом прийнята ухвала про відкладення розгляду справи (т.1 а.с. 60).

Відповідач, Керченська міська рада АР Крим представив суду відзив на позовну заяву (т.1 а.с. 73-77) згідно з яким, у позові просить відмовити на підставі необґрунтованості позовних вимог. Так, відповідач вказує на те, що під час проведення приватизації цілісного майнового комплексу пансіонату «Київ» ніяких гідротехнічних споруд не було виявлено, та відповідно не було віднесено до складу майна (об'єктів), не підлягаючих приватизації. Крім того, матеріалами справи не підтверджується факт та джерела фінансування позивачем або іншим органом берегоукріплювальних споруд по вул. Московській у м. Керчі, не надано належних доказів бухгалтерського обліку берегоукріплювальних споруд по вул. Московській у м. Керчі як основних засобів третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, вводу зазначених споруд в експлуатацію та державної реєстрації прав на них. Також відповідач зазначає, що спірне рішення було прийнято з урахуванням землевпорядної та містобудівної документації узгодженої та затвердженої належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у своїх поясненнях (т.1 а.с. 62-72) підтримує правову позицію відповідача по справі. Крім того, посилається на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Pine Valley Developments Ltd. v. Ireland», А222 (1991) у частині захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2011 р. оголошено перерву у розгляді справи до 17.11.2011 р. (т.1 а.с. 99-100).

17.11.2011 р. надійшли пояснення позивача на відзив відповідача по справі (т.1 а.с. 101-105), відповідно до якого позивач на полягає на задоволенні позовних вимог у зв'язку із тим, що берегоукріплювальні споруд по вул. Московській, 18 у м. Керчі закріплені за ним на праві господарського відання та належать Автономній Республіці Крим на праві державної власності відповідно до додатку 3 Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 р. № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим». Крім того, на думку позивача, відповідач при прийнятті спірного рішення розпорядився не належними йому відкісною спорудою збірного залізобетону, набережною, поперечною спорудою із бетону, блоків, причалом, підпірною стіною набережної, які є берегоукріплювальними спорудами відповідно до будівельних норм і правил - БніП 2.06.01-86 «Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування» БНіП 2.01.15-90 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування» та Державних будівельних норм ДБН В.1.1-3-97 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення», Інструкції щодо заповнення форми звітності № 1-изт (річна).

За результатами судового засідання ухвалою господарського суду АР Крим від 17.11.2011 р. (т.1. а.с. 130-131) розгляд справи відкладено на 13.12.2011 р.

13.12.2011 р. від відповідача надійшло клопотання про призначення судової експертизи. Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.12.2011 (т.1 а.с. 136-139) провадження у справі було зупинено, судом призначено будівельно-технічну експертизу, виконання якої доручено Національній академії природоохоронного та курортного будівництва.

02.08.2012 на адресу суду надійшов висновок Національній академії природоохоронного та курортного будівництва про технічне обстеження об'єктів, розташованих на узбережжі Керченської протоки на території Відкритого акціонерного товариства «Санаторій «Київ»» довжиною 190 м (договір на виконання науково-технічних робіт №12/10 від 10.01.2012) (т.2 а.с. 1-87).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.08.2012 р. (т.2 а.с. 88-89) у зв'язку усуненням обставин, що обумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі було поновлено. Розгляд справи призначено на 16.08.2012.

14.08.2012 на адресу суду надійшли письмові пояснення від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з урахування висновку будівельно-технічної експертизи (т.2 а.с. 91).

15.08.2012 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, надала суду клопотання про продовження строку розгляду справи (т.2. а.с. 92).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16.08.2012 р. (т.2. а.с. 120-122) зазначене клопотання було задоволено. Строк розгляду справи продовжено на 15 днів до 28.08.2012 р., зобов'язано позивача та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору надати додаткові докази.

Прокурор у судовому засіданні 28.08.2012 р. надав клопотання про продовження строку розгляду справи в порядку статті 69 ГПК України, оскільки йому необхідний час для надання пояснень на висновок судової будівельно-технічної експертизи (т.3 а.с.3).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 28.08.2012 р. зазначене клопотання було задоволено, розгляд справи відкладено на 07.09.2012 р., продовжено строк розгляду справи на 15 днів (т.3 а.с. 6-7).

У день ухвалення рішення сторони підтримали свої вимоги та заперечення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Постановою Ради Міністрів УРСР від 09.05.1963 № 569 «Про заходи боротьби з обвалами на ПБК» (т.2 а.с. 130-131) дозволена Міністерству комунального господарства УРСР організація Кримського протизсувного управління в м. Ялті.

Відповідно до вищеназваної постанови виконавчий комітет Кримської обласної промислової Ради депутатів трудящих прийняв рішення від 16.09.1964 № 493 «Про організацію Кримського обласного протизсувного управління» (т.2 а.с. 128-129).

З 01.08.1964 організовано Кримське протизсувне управління обласного відділу комунального господарства промислового облвиконкому з лінійними ділянками по експлуатації протизсувних споруд, затверджено положення про Кримське протизсувне управління (т.2 а.с. 128).

Відповідно положень Постанови Ради міністрів УРСР №238 від 26.06.1986 «Про покращання ефективності роботи по захисту берегів Чорного та Азовського морів від руйнувань» (т.2 а.с. 133-134) на підставі проведеної інвентаризації всі наявні побудовані берегозахисні та протизсувні споруди на всьому Південному узбережжі Криму були прийняті на баланс Кримського республіканського протизсувного управління з урахуванням їх в складі основних фондів та визначенням амортизаційних відрахувань за нормами, встановленими до гідротехнічних споруд.

Додатком № 1 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 29.06.1992 № 110-1 «Про розмежування майна державної (Республіки Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної)», прийнятої у відповідності до Постанови Верховної Ради Української РСР «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» від 26.03.1991 №885-ХП, майновий комплекс Кримського протизсувного управління віднесено до загальнореспубліканської власності Криму (т.2 а.с. 138-147).

Рішенням виконавчого комітету Керченської міської Ради народних депутатів від 14.06.1996 р. № 628 пансіонату «Київ» Держкомітету матеріальних ресурсів Криму надано у постійне користування земельну ділянку по вул. Московська, 18. Актом від 17 червня 1996 р. було виконано встановлення меж земельної ділянки в натурі. Надалі 15 липня 1996 року було видано державний акт на право постійного користуванням землею серії КМ 0000020 (т.2 а.с. 113-116).

Постановою від 22 листопада 1996 року № 542/96-ВР (Постанова втратила чинність на підставі Закону № 847-XIV від 07.07.99, ВВР, 1999, № 37, ст.332 ) «Про внесення змін і доповнень до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням» Верховна Рада України внесла до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 3 березня 1995 року «Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням» зміни і доповнення згідно з додатком.

Згідно цього Додатку Пансіонат «Київ» (орган управління - Держкомресурсів, код ОКПО - 03333624, АР Крим, м. Керч, вул. Московська, 18) виключено з переліку об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням.

У відповідності з вищевказаною Постановою і Законом України «Про приватизацію державного майна» Фондом майна АР Крим видано наказ від 23.01.1998 р. № 91 (т.3 а.с. 10) про здійснення приватизації майна, що належить Автономній Республіки Крим, яке знаходиться в повному господарському віданні державного підприємства «Пансіонат «Київ» код ЗКПО 03333624, розташованого за адресою: м. Керч, вул. Московська,18, шляхом продажу акцій відкритого акціонерного товариства, створеного на базі названого підприємства.

На виконання наказу Фонду майна АР Крим від 23.01.1998 р. № 91 наказом Фонду майна АР Крим від 25.02.1998 р. № 314 (т.3 а.с. 11) було створено комісію з приватизації майна, що належить Автономній Республіки Крим, яке знаходиться в повному господарському віданні пансіонату «Київ», юридичний адрес: м. Керч, вул. Московська,18.

Наказом Фонду майна АР Крим від 27.02.1998 р. № 353 (з змінами, внесеними Наказом Фонду майна АР Крим від 29.04.1998 р. № 710) (т.3 а.с. 12-14) створено комісію по інвентаризації майна пансіонату «Київ», та наказано провести інвентаризацію цілісного майнового комплексу пансіонату «Київ», станом на 01.05.1998 р.

Комісією, створеною відповідно наказу Фонду майна АР Крим від 25.02.1998 р. № 314, на засіданні (протокол від 03.06.1998 р. №1) було розглянуто документи, необхідні для здійснення оцінки, результати інвентаризації майна пансіонату «Київ» станом на 01.05.1998 р. і з урахуванням вимог Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 серпня 1996 р. № 961, та підтверджено, що вартість майна, яке підлягає приватизації (розмір уставного фонду акціонерного товариства) згідно балансу, документам, необхідним для здійснення оцінки і документації про результати інвентаризації складає 1932641 грн. (т.3 а.с. 15-19).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 року № 2163-XII приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До об'єктів, що мають загальнодержавне значення, відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення.

Згідно підп. г) п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» загальнодержавне значення мають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема, гідротехнічні захисні споруди.

Комісією по приватизації державного підприємства пансіонату «Київ» було визначено об'єкти, які згідно зі статтею 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 року № 2163-XII, не підлягають приватизації, а саме: каналізаційний насос, станція, устрій дорожнього покриття, дизельна, та було прийнято відповідне рішення про виключення цих об'єктів з вартості цілісного майнового комплексу. Ці рішення були відображені в Протоколі засідання комісії по приватизації державного підприємства пансіонату «Київ» від 3 червня 1998р. № 1. (т.3 а.с. 17-18) та в Акті оцінки вартості цілісного майнового комплексу (т.3 а.с. 15-16), який в свою чергу було затверджено наказом Фонду майна АР Крим від 30 червня 1998 р. № 984 (т.3 а.с. 19).

Надалі, відповідно Плану приватизації Пансіонату «Київ», затвердженого в.о. голови Фонду майна АР Крим, об'єкти, які не підлягають приватизації: каналізаційна насосна станція та дизельна після закінчення будівництва будуть передані на баланс Управління водопровідно-каналізаційного господарства, устрій дорожнього покриття - на баланс Міськкомунгоспу виконкому міської ради м. Керчі (т.3 а.с. 25).

Відповідно до пунктів 1237-1239 Додатку № 7 до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 р. № 982-2/2000 станом на 12 січня 1999 року до переліку майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств і колективних сільськогосподарських підприємств, створених у процесі приватизації і таких, що знаходилися на їх балансі, входило таке:

- ВАТ "ПАНСІОНАТ "КИЇВ", 3333624, (334506, м.Керчь, вул.Московська, 18), незавершене будівництво каналізаційної насосної станції по вул.Московської в м.Кечь;

-ВАТ "ПАНСІОНАТ "КИЇВ", 3333624, (334506, м.Керчь, вул.Московська, 18), незавершене будівництво уташтування дорожних поверхонб по вул.Московської, Бардіна, Пушкаренко у м.Керчь;

- ВАТ "ПАНСІОНАТ "КИЇВ", 3333624, (334506, м.Керчь, вул.Московська, 18); незавершене будівництво дізельної по вул.Московської у м.Керчь.

Постановою Верховної Ради АР Крим «Про склад майна, що належить Автономній Республіки Крим» від 15.03.2000 р. № 982-2/2000 визначено майно, що належить Автономній Республіці Крим станом на 12 січня 1999 року. Указана постанова у редакції від 19.02.2003 р. була доповнена додатком 3 «Берегоукріплювальні та протизсувні споруди, що належать Автономній Республіці Крим та знаходяться на балансі Кримського республіканського протизсувного управління». Відповідно до вказаного додатку не передбачалося включення берегоукріплювальних споруд пансіонату «Київ». Відповідно до цього положення не передбачалося включення берегоукріплювальних споруд пансіонату «Київ» до майна, що належить Автономній Республіці Крим.

16.06.2004 р. Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 995-3/04 було прийнято берегоукріплювальні споруди ВАТ «Пансіонат «Київ» в м. Керчі до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим (т.1 а.с. 78).

10.08.2004 р. Постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим «Про передачу до сфери управління Республіканського комітету по житлово-комунальному господарству Автономної Республіки Крим берегоукріплювальних споруд ВАТ «Пансіонат «Київ» у м. Керчі» Республіканський комітет по житлово-комунальному господарство Автономної Республіки Крим було зобов'язано: 1) створити комісію та здійснити приймання-передачу берегоукріплювальних споруд ВАТ «Пансіонат «Київ» в м. Керчі на баланс Кримського республіканського протизсувного управління відповідно до діючого законодавства України; 2) підготувати проект постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим про внесення відповідних змін у додаток 3 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15 березня 2000 року № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим».

На підставі вказаної постанови був складений акт приймання-передачі об'єктів майна від 15 вересня 2004 року (т.1 а.с. 79), з якого вбачається передача берегоукріплювальних споруд 1992 року побудови, балансовою вартістю 600 735,8 грн.

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 1710-5/10 від 21.04.2010 р. були внесені зміни до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 р. № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим», виклавши його у новій редакції. З цього моменту у додатку № 3 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 15.03.2000 р. № 982-2/2000 «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим» з'являється п. 87 у такій редакції:

- Берігоукріпні споруди ВАТ "Пансіонат "Київ", (м.Керчь).

09.09.2010 р. Кримським республіканським підприємством «Протизсувне управління» було надіслано листа Директору ВАТ «Санаторій «Київ», у якому була зроблена пропозиція надіслати на адресу відправника пропозицію про укладення Договору експлуатації берегоукріплювальних споруд «Пансіонату «Київ», а також договір про надання послуг нагляду за технічним станом берегоукріплювальних споруд та підводному дослідженню берегоукріплювальних споруд (т. 3 а.с. 36).

Рішенням Керченської міської ради 45 сесії 5 скликання від 07 квітня 2009 року передано у власність шляхом викупу Відкритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ» для обслуговування цілісного майнового комплексу - Санаторій «Київ» по вул. Московська, 18 у м. Керчі земельну ділянку, загальною площею 6,1648 га, за рахунок землекористування Відкритого акціонерного товариства «Санаторій «Київ», Войківська селітебна економіко-планувальна зона К 3-1 (т.1 а.с.5).

На виконання вказаного рішення між Відкритим акціонерним товариством «Санаторій «Київ» та Керченською міською Радою був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 23 квітня 2009 року реєстровий № 1169, посвідчений приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу, зареєстрований у Державному реєстрів правочинів за № 3416748 (т.1 а.с. 6-8).

За наслідками договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 23 квітня 2009 року Відкритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ» було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 08 травня 2009 року серії ЯЖ № 993098 (т.1 а.с.9).

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Досліджуючи представлені сторонами спору докази суд, перш за все, дослідив повноваження Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» по здійсненню своєї дієздатності, та встановив, що згідно п. 1.1 статуту Кримського республіканського підприємства «Протизсувне управління» Кримське республіканське підприємство «Протизсувне управління» входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, знаходиться в сфері управління Міністерства будівельної політики і архітектури Автономної Республіки Крим, що є органом управління майном (т. 1 а.с. 117).

У поясненні відповідача (а.с. 101-105) зазначено, що «відповідно до будівельних норм та правил - БНіП 2.06.01086 «Гідротехнічні споруди. Основні положення проектування», БНіП 2.01.15-90 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від небезпечних геологічних процесів. Основні положення проектування» та Державних будівельних норм ДБН В.1.1-3-97 «Інженерний захист територій, будівель і споруд від зсувів і обвалів. Основні положення», Інструкції щодо заповнення форми звітності № 1-изт (річна), берегоукріплювальні та протизсувні споруди, у тому числі штучно створені хвильогасящі пляжі, відносяться до основних гідротехнічних споруд, та відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» і абз. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» вони є спорудами загальнодержавного значення і не можуть бути об'єктами приватизації чи оренди» (а.с. 103-104).

Надалі позивачем вказано, що, приймаючи рішення 07 квітня 2009 року про передачу у власність шляхом викупу ВАТ «Санаторій «Київ» для обслуговування цілісного майнового комплексу - Санаторій «Київ» по вул. Московська, 18 у м. Керчі земельної ділянки, загальною площею 6,1648 га, за рахунок землекористування ВАТ «Санаторій «Київ», Керченська міська рада розпорядилася не належними їй берегоукріплювальними спорудами, а саме: відкісною спорудою збірного залізобетону, набережною, поперечною спорудою із бетону, блоків, причалом, підпірною стіною набережної, які закріплені за Кримським протизсувним управлінням на праві господарського відання, за відсутності наданих міській раді на це повноважень.

Суд не може погодитися з вищевказаними висновками позивача.

Відповідно до Висновку про технічний стан об'єктів, розташованих на узбережжі Керченської протоки, виготовленого на підставі ухвали господарського суду АР Крим про призначення будівельно-технічної експертизи від 13.12.2011 р. по справі № 5002-11/4069-2011, споруди, які знаходяться у межах території ПрАТ «Санаторій «Київ», не є берегоукріплювальними, про що однозначно свідчить висновок експерта: «спірні об'єкти, розташовані на узбережжі Керченської протоки на території ПрАТ «Санаторій «Київ» (м. Керч, вул. Московська, 18), довжиною 190 м, відповідно до державних будівельних норм берегоукріплювальними спорудами не є» (т.2 а.с. 11). На території ПрАТ «Санаторій «Київ» (м. Керч, вул. Московська, 18) на 07.04.2009 р. спірні об'єкти як берегоукріплювальні споруди довжиною 190 м розташовані на узбережжі Керченської протоки не існували (т. 2 а.с.11).

Часткові елементи відкосно-ступенчатих укріплень з прийнятим відкосним кріпленням - непроникнені залізо-бетонні збірні пліти, зображені на фото 1-4 (т.2 а.с. 22-23) відповідно до технічного звіту по відновленню прибережної частини меж земельної ділянки ПрАТ «Санаторій «Київ» (вул. Московська, 18, м. Керч, АР Крим) (т.2 а.с. 46-87) знаходяться за межами земельної ділянки - державний акт на право власності на земельну ділянку від 08 травня 2009 року серії ЯЖ № 993098 (т.1 а.с.9). Такий висновок, зокрема, вбачається з фотофіксації робіт з відновлення межових знаків за точками 48-60 (т.2 а.с. 71-83).

До того ж, у висновку експерту зазначено, що по візуальним ознакам та паспортним даним названі елементи були змонтовані значно раніше 1986-1995 років (т.3 а.с. 10), однак позивачем не надано жодних доказів належності цих об'єктів будь-яким особам до моменту прийняття 16.06.2004 р. Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим № 995-3/04, якою було прийнято берегоукріплювальні споруди ВАТ «Пансіонат «Київ» в м. Керчі до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим (т.1 а.с. 78).

Крім того, саме на такі часткові елементи відкосно-ступенчатих укріплень особою, в інтересах якої заявлено позов, були надана виконавча документація (т.2 а.с. 33-36), яку суд критично оцінює у якості доказів, оскільки відповідно до висновку експерта «не є робочим проектом і виконана по фактично існуючим конструкціям і уявляє собою, у більшій степені, геодезичну зйомку ділянки» (т.2 а.с. 10-11).

Щодо такого об'єкту як «набережна», то його наявність не підтверджується матеріалами технічної інвентаризації будівель та споруд ПрАТ «Санаторій «Київ» по вул. Московській, 18, у м. Керчі та висновком експерта. Натомість відповідно до інвентарної справи БТІ ПрАТ «Санаторій «Київ», дослідженої у судовому засіданні 16.08.2012 р. на узбережжі Керченської протоки по вул. Московській, 18, у м. Керчі зазначається такий об'єкт як мощення, якій не є берегоукріплювальною спорудою (т.3 а.с. 37, т.3 а.с. 10).

Суд критично відноситься до посилань позивача про знаходження спірного об'єкту берегоукріплювальних споруд на балансі КРП «Протизсувне управління», що є доказом безперечних його прав на дане майно, адже в пункті 9 листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» від 31.01.2001 року № 01-8/98 зазначено, що арбітражним судам слід також виходити з того, що перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Відповідно до п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/255 від 02.04.1994 р. одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Позивачем на надано доказів щодо підтвердження, факту та джерел фінансування Кримським Республіканським підприємством «Протизсувне управління» або іншою особою берегоукріплювальних споруд по вул. Московській 18 у м. Керчі довжиною 190 м.

Надалі у п. 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/255 від 02.04.1994 р. зазначено, що господарському суду слід оцінювати правомірність передачі або продажу державного майна, виходячи з законодавства, яке діяло на момент здійснення зазначених дій.

Відповідно до наказу Міністерства статистики України № 352 від 29.12.1995 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку» акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1) застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів в дію повинно, у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).

При безоплатній передачі основних засобів іншому підприємству акт складається у двох примірниках (для підприємства, що здає та приймає основні засоби).

Указані акти позивачем на підтвердження приймання-передачі майна (берегоукріплювальних споруд) позивачем не надано.

Крім того, позивачем не надано акту уповноваженої державної комісії по прийманню в експлуатацію берегоукріплювальних споруд на ділянці Пансіонату «Київ» протяжністю 190 м., натомість відповідно до висновку про технічний стан об'єктів, розташованих на узбережжі Керченської протоки зазначено, що замовником, Кримським Республіканським підприємством «Протизсувне управління», Керченською міською радою АР Крим виконавцю документи про здачу досліджуваного об'єкту до експлуатації надано не було.

Згідно з пунктом 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225, при вирішенні спорів слід виходити з того, що майно, яке належить до державної власності і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, тобто підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності, визначеним статутом підприємства.

Права підприємства щодо розпорядження закріпленим за ним майном, у тому числі державним, визначені, зокрема, в пунктах 5 та 6 статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні».

Відповідно до статті 73 Господарського кодексу України, майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно зі статтею 136 Господарського кодексу України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 1.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (далі - Тимчасове положення) державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до п. 1.4. Тимчасового положення обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підп. 4 п. 1.5. Тимчасового положення у Державному реєстрі прав реєструються права на такі об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення: споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Позивач не надав суду доказів державної реєстрації за ним прав не берегоукріплювальні споруди по вул. Московській, 18 у м. Керчі довжиною 190 м, також наявності правомочності на управління даним майном.

Крім того, відповідно до листа-довідки КРП «Керченське МБРТІ» від 25.10.2011 р. вих. № 4871 (т.2 а.с. 105) відповідно даних інвентарної справи за адресою: вул. Московська, 18 у період з 01.01.1987 р. по 24.10.2011 р. фізичні особи або юридичні особи до КРП «КМ БРТІ» з питаннями державної реєстрації прав на берегоукріплювальні споруди санаторія «Київ», що знаходяться за адресою: м. Керч, вул. Московська, 18 не зверталися.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно статей 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР із змінами і доповненнями) територіальній громаді м. Керч належить право комунальної власності на землю.

Передача у власність земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом, в тому числі, укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання, фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються у користування та оренду. При цьому, доцільність, порядок, строк та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

14.06.1996 р. рішенням виконавчого комітету Керченської міської Ради народних депутатів № 628 пансіонату «Київ» Держкомітету матеріальних ресурсів Криму надано у постійне користування земельну ділянку по вул. Московська, 18.

Актом від 17 червня 1996 р. було виконано встановлення меж земельної ділянки в натурі. Надалі 15 липня 1996 року було видано державний акт на право постійного користуванням землею серії КМ 0000020 (т.2 а.с. 113-116).

При цьому, межі земельної ділянки по відношенню до акваторії моря, встановленні у 1996 р., співпадають з межами, встановленими у 2009 р.

На підставі оскаржуваного рішення ради, Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 23.04.2009 р. (реєстр № 1169) та державного акту на право власності на земельну ділянку (серії ЯЖ 993098) ВАТ «Санаторій «Київ» було передано за плату у власність земельну ділянку, загальною площею 6,1648 га, у межах, встановлених Планом земельної ділянки, який є Додатком № 1 до договору купівлі - продажу, з кадастровим номером 01112:00000:01:013:0885, розташованою за адресою: Україна, АР Крим, м. Керч, вул. Московська, 18. Земельна ділянка розташована у Воїківській селітебній економіко-планувальній зоні К 3-1 та відноситься до категорії земель рекреаційного призначення.

Згідно пункту 1.2 договору купівлі - продажу від 23.04.2009 р. земельна ділянка належить Керченській міській Раді на праві комунальної власності, яка, відповідно до Земельного кодексу України, має право розпоряджатись землею комунальної власності.

Пунктом 1.4 договору купівлі - продажу від 23.04.2009 р. передбачено, що земельна ділянка продається під обслужування цілісного майнового комплексу - Санаторій «Київ» по вул. Московська, 18, а Керченська міська Рада свідчить про відсутність будь-яких прав фізичних та юридичних осіб щодо земельної ділянки.

Відсутність заборони на вищевказану земельну ділянку підтверджується довідкою з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 23.04.2009 р. та закріплена у п. 2.7. договору купівлі - продажу від 23.04.2009 р.

Відповідно до п. 3.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 23 квітня 2009 року Керченська міська Рада гарантує,що межі земельної ділянки встановлені в натурі (на місцевості), земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, нікому не продана, в спорі та під арештом не перебуває.

Вказані обставини засвідчено приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу 23.04.2009 р.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, в т.ч. і на землі рекреаційного призначення.

Відповідно статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно статті 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до статутних документів ПрАТ «Санаторій «Київ» (т.1 а.с. 17-35) основними видами діяльності останнього є інші види рекреаційної діяльності; надання інших місць для тимчасового проживання, не віднесених до інших угрупувань, послуги з організації подорожувань, інша діяльність у сфері охорони здоров'я, людини, медична практика, діяльність готелів та інш.

Згідно ст. 52 Земельного кодексу України землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Режим використання земель рекреаційного призначення залежить від загального правового режиму рекреаційних зон, а останній визначається Верховною Радою АР Крим або місцевими радами відповідно до законодавства України та АР Крим (ст. 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища).

Особливості правового режиму земель водного фонду полягають у тому, що за рішеннями органів місцевого самоврядування землі водного фонду, що належать до державної чи комунальної власності, надаються у постійне користування державним водогосподарським організаціям для цілей, передбачених п.3 ст. 59 ЗК України.

Згідно ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, морями, прибережними захисними смугами вздовж морів, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них та інші.

Позивач в позові зазначив, що він є замовником будівництва берегоукріплювальних споруд в Криму та їх експлуатуючою організацією, однак жодних доказів звернення до відповідних органів виконавчої влади або місцевого самоврядування з питанням встановлення (зміни) категорії та/або цільового призначення землі не надано.

Отже, твердження позивача щодо незаконності віднесення спірної земельної ділянки до категорії-рекреаційне призначення суперечить фактичним обставинам справи, зокрема договору купівлі-продажу (т.1 а.с. 6-8); інформації наданої управлінням архітектури і містобудування Керченської міської ради АР Крим № 316/17-01-5 від 01.11.2011 р. (т.1 а.с. 128).

Відповідно до статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації із землеустрою.

Стаття 1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року № 1699-III (Закон втратив чинність на підставі Закону № 3038-VI від 17.02.2011), який встановлював правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів, визначає значення, в яких вживаються наступні поняття:

містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель;

схема планування території - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення планування, забудови та іншого використання відповідних територій адміністративно-територіальних одиниць, їх окремих частин;

генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

детальний план території - містобудівна документація, що визначає зонування територій, розташування червоних ліній, інших ліній регулювання забудови, зон, у яких встановлюються планувальні обмеження, розміщення та функціональне призначення об'єктів містобудування, види забудови для окремих районів, мікрорайонів, кварталів та районів реконструкції існуючої забудови населених пунктів;

місцеві правила забудови - нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування.

У Законі України «Про землеустрій» визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

З аналізу даної норми випливає, що цільове призначення земельної ділянки - це встановлені законодавством і конкретизовані відповідним органом влади допустимі межі використання земельної ділянки її власником або користувачем.

Матеріалами справи підтверджується належність спірної земельної ділянки на момент ухвалення оспорюваного рішення до земель комунальної власності і одночасно до категорії земель рекреаційного призначення.

Кожен має право на повагу його власності за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, дотримання якого держава має забезпечити.

Відповідно до змісту ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення права власності.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Право на повагу своєї власності, включаючи неприпустимість втручання у мирне володіння майном, як відзначає Європейський Суд з прав людини (mutatis mutandis, рішення у справі «Pine Valley Developments Ltd. v. Ireland», А222 (1991)), включає захист правомірних очікувань щодо певного стану речей. Відповідно, за практикою тлумачення ЄСПЛ визнається порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод невизнання прав на тих підставах, що рішення органом влади про перехід прав прийнято без відповідних повноважень, якщо особа має право, зокрема, на земельну ділянку, яке належним чином зафіксоване у державному реєстрі, що має значення публічного підтвердження прав, а у такої особи є всі підстави вважати дійсним надбання такого права.

Відповідач, Керченська міська рада, реалізуючи повноваження за ст. 12 ЗК України, діє як орган публічної влади в розумінні положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. До того ж, відповідно до п. 3.1. договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 23 квітня 2009 року, реєстровий № 1169 продавець гарантує, що межі земельної ділянки встановлені в натурі (на місцевості), земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, нікому не продана, в спорі та під арештом не перебуває.

Виходячи з цього, та приймаючи до уваги, що в даному спорі позивач ставить питання про відновлення порушеного права на майно, що належить Автономній Республіці Крим, суд погоджується з поясненнями третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, що задоволення позовних вимог матиме наслідком порушення права на повагу своєї власності ПрАТ «Санаторій «Київ». Адже саме оскаржуване рішення було правовою підставою укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 23 квітня 2009 року, реєстровий № 1169, посвідченого приватним нотаріусом Керченського міського нотаріального округу, зареєстрованого у Державному реєстрів правочинів за № 3416748, за наслідками якого Відкритому акціонерному товариству «Санаторій «Київ» було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 08 травня 2009 року серії ЯЖ № 993098.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення заявленого позову.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений 07.09.2012.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя С.С. Потопальський