Рішення

від 10.09.2012 по справі 5010/831/2012-27/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 р. Справа № 5010/831/2012-27/38

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Тузін Г. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс", (вул. Василіянок, 62

-А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76018)

до відповідача: Приватного підприємства "Павас" (вул. Шопена, 5/2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76000)

про стягнення заборгованості в сумі 24 972, 74 гривень, з яких 22 452, 61 гривень - основний борг, 1 745, 16 - пеня, 634, 15 гривень - 3 % річних та 140, 82 гривень - інфляційні втрати за договором № 0016 від 04.01.2011 року.

За участю представників сторін:

Від позивача: Головатчук Н.П. - представник, (паспорт серія СЕ № 499729 виданий 14.05.2009 року Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність № 05/03 від 05.03.2012 року).

Від відповідача: представники не з'явилися.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Павас" (надалі - відповідач) заборгованості в сумі 24 972, 74 гривень, з яких 22 452, 61 гривень - основний борг, 1 745, 16 - пеня, 634, 15 гривень - 3 % річних та 140, 82 гривень - інфляційні втрати за договором № 0016 від 04.01.2011 року.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором № 0016 від 04.01.2011 року, який за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.07.2012 року порушено провадження у справі № 5010/831/2012-27/38, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 26.07.2012 року.

Ухвалами суду від 26.07.12 року та 09.08.2012 року розгляд справи відкладався на 09.08.2012 року та 10.09.2012 року відповідно, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом письмових доказів.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення проти позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Ухвали суду надсилались відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві.

Господарський суд Івано-Франківської області, у зв'язку із розглядом справи № 5010/831/2012-27/38, за електронним запитом від 10.09.2012 року отримав Спеціалізований витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача по справі приватного підприємства "Павас". Таким чином, відповідно до спеціалізованого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрована юридична особа - Приватне підприємство "Павас", реєстраційний номер юридичної особи ЄДР: 10029091708, ідентифікаційний код: 23796993, де зазначене місце знаходження відповідача: вулиця Шопена, будинок 5, квартира 2, м. Івано-Франківськ, 76018, тобто це адреса, яка вказана в ухвалах суду, які надсилались відповідачу.

Отже, у відповідності до Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року № 18 " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" (продавець) та Приватним підприємством "Павас" (покупець) укладено договір № 0016 від 04.01.2011 року, який за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу, відповідно до умов якого, продавець зобов'язувався продати, а покупець зобов'язувався прийняти та здійснити оплату товару (металопродукцію та будівельні матеріали (цемент, шифер) в кількості та терміни, вказані у специфікації, рахунку - фактурі на умовах, визначених у даному договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору при розрахунку між сторонами приймається договірна ціна згідно виставленого рахунку - фактури, та накладної на відпуск товару.

В ціну продукції (товару) включено ПДВ. Транспортні витрати несе покупець продукції (п. 2.2. договору).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що оплата продукції: попередня оплата, а при домовленості між сторонами оплата проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі 10-ти банківських днів з моменту отримання товару.

У відповідності до п. 3.2. договору купівлі - продажу днем проведення оплати вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 31.12.2011 року, а при умові заборгованості однієї із сторін, до повного погашення даної заборгованості (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору, позивачем по справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" продано Приватному підприємству "Павас" товар, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 03/00067 від 03.03.2011 року на суму 10 080, 00 гривень, № 03/00453 від 24.03.2011 року на суму 10 080, 00 гривень, № 04/00296 від 14.04.2011 року на суму 11 620, 00 гривень та довіреностями на отримання товару № 274 від 03.03.2011 року, № 308 від 14.04.2011 року, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 11 - 15, а. с. 24).

Однак, відповідач провів розрахунок за отриманий товар не належним чином, у зв'язку із чим у Приватного підприємства "Павас" утворився борг перед позивачем по справі в сумі 22 452, 61 гривень, що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків, з огляду на які станом на 05.12.2011 року, 01.06.2012 року та 27.07.2012 року борг відповідача перед позивачем склав 22 452, 61 гривень, копії яких міститься в матеріалах справи (а. с. 47 - 50, а. с. 53 - 54).

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату існуючого боргу (претензія вих. № 0616 від 05.12.2011 року). Факт отримання претензії відповідачем підтверджується повідомленням "Укрпошти" про вручення 21.12.2011 року йому поштового відправлення (а. с. 19 - 20).

Однак, відповіді на претензію відповідач не надіслав та належного реагування щодо погашення суми заборгованості не відбулося.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за ухилення від оплати чи затримку оплати продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період, за який нараховується пеня. У зв'язку із чим, відповідачу нараховано 1 745, 16 гривень пені за період з 18.03.2011 року по 28.10.2011 року.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу за прострочення виконання зобов'язання по оплаті за отриманий товар нараховано 634, 15 гривень - 3 % річних за період з 18.03.2011 року по 30.06.2012 року та 140, 82 гривень - інфляційних втрат за період з квітня місяця 2011 року по червень місяць 2012 року включно.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд дослідивши матеріали справи встановив, що відповідач всупереч умовам договору прийняті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, у зв'язку із чим вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості в сумі 22 452, 61 гривень, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, за неналежне виконання грошового зобов'язання, то слід зазначити, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи тому вони є обґрунтованими, та такими що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Зокрема, відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Умовами договору купівлі - продажу № 0016 від 04.01.2011 року (п. 7.1. договору) передбачено обов'язок покупця сплатити продавцю пеню у разі несвоєчасної оплати вартості товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої в період, за який нараховується пеня. Тому, вимога щодо стягнення пені в розмірі 1 745, 16 гривень за період з 18.03.2011 року по 28.10.2011 року, є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем правомірно нараховано відповідачу 634, 15 гривень - 3 % річних за період з 18.03.2011 року по 30.06.2012 року та 140, 82 гривень - інфляційних втрат за період з квітня місяця 2011 року по червень місяць 2012 року включно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача, у відповідності до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" до відповідача Приватного підприємства "Павас" про стягнення заборгованості в сумі 24 972, 74 гривень за договором купівлі - продажу № 0016 від 04.01.2011 року - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Павас" (вул. Шопена, 5/2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76000, ідентифікаційний код: 23796993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західхімліс" (вул. Василіянок, 62 - А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківської області, 76018, ідентифікаційний код: 25068097) - заборгованість в розмірі 24 972, 74 гривень (двадцять чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дві гривні сімдесят чотири копійки) за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі - продажу № 0016 від 04.01.2011 року, з яких 22 452, 61 гривень - основний борг, 1 745, 16 - пеня, 634, 15 гривень - 3 % річних та 140, 82 гривень - інфляційні втрати, а також 1 609, 50 гривень (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.09.12

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"