Рішення

від 01.08.2012 по справі 21/5025/662/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2012 р.Справа № 21/5025/662/12

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі

Хмельницької міської ради м. Хмельницький

міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Декома" м. Хмельницький

про стягнення 6545,44 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких 6079,23 грн. - основний борг, 57,86 грн. - інфляційні, 79,50 грн. - 3% річних, 328,85 грн. - пеня.

Представники сторін:

від позивачів: Юрчук Н.О. - представник МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" за довіреністю №2531/02 від 25.07.2012р.;

Кучевська Г.В. - представник Хмельницької міської ради за довіреністю № 02-15-555 від 14.04.2010р.;

від відповідача: не з'явився;

за участю від прокуратури: Олійник І.О. - помічник прокурора м. Хмельницького (посвідчення №896 від 31.05.2010р.)

У судовому засіданні 01.08.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Заступник прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Декома" 14685,44 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких 14219,23 грн. - основний борг, 57,86 грн. - інфляційні, 79,50 грн. - 3% річних, 328,85 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання теплової енергії №1476/271 від 24.04.2007р.

Ухвалою господарського суду від 08.06.2012р. порушено провадження у справі №21/5025/662/12. Копії ухвали надіслано на адреси сторін рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення від 12.06.2012р. У судовому засіданні 02.07.2012р. представники позивачів та прокуратури позов підтримали, подали письмову заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з здійсненням відповідачем часткової оплати суми основного боргу в сумі 5000,00 грн. Судом вказану заяву розглянуто та прийнято.

Надалі предметом спору виступала вимога про стягнення заборгованості в сумі 9685,44 грн.

В зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, неподання витребуваних доказів розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 01.08.2012р. повноважний представник МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" подав погоджену з представниками Хмельницької міської ради та прокуратури м. Хмельницького заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з здійсненням відповідачем часткової оплати суми основного боргу на 3140,00 грн., що підтверджується доданою до заяви довідкою про оплату за надані послуги по тепловій енергії від 01.07.2012р. Представники позивачів та прокуратури подану заяву підтримали.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, вона судом приймається.

Надалі предметом спору виступала вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 6545,44 грн.

Присутні представники позивачів та прокуратури позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення, підтримали в повному обсязі, обґрунтовуючи доводами викладеними у позовній заяві, та доказами доданими до матеріалів справи.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, зокрема, відзив на позов не подав, позовні вимоги по суті не оспорив, повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення судового розгляду направлялись на адресу відповідача та вручені останньому, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

З огляду на викладене, оскільки неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе згідно ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, оцінивши подані позивачем по справі документи, рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне:

24.04.2007р. між міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" (Виконавець) та ТОВ "Декома" (Споживач) укладений договір на постачання теплової енергії №1476/271, згідно з яким позивач постачає відповідачу теплову енергію у відповідності до умов укладеного договору.

Відповідно до п. 1.1 договору енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта, виробничої діяльності споживача тощо (п. 2.1 договору).

Споживач теплової енергії зобов'язується: виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п. 3.2.2 договору).

Енергопостачальна організація зобов'язується забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором. Повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів. Здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання споживача не рідше одного разу в шість місяців (п. 4.2.1. - п. 4.2.3 договору).

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом.

Пункт 5.3. договору передбачає обов'язок споживача щомісячно подавати енергопостачальній організації звіти про фактичне споживання теплової енергії до 25 числа розрахункового місяця.

Розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (розділ 6 договору).

За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення (п. 7.2.3 договору).

Договір набуває чинності з 24.04.2007р. та діє до 24.04.2008р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (розділ 10 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін.

Окремо на виконання умов договору між сторонами підписано додаток №1 до договору №1476/271 від 24.04.2007р., за змістом якого сторони погодили тариф та кількість теплової енергії, які становлять: загальна площа - 239,0 кв.м.; тариф - 4,43 грн.

Сторонами підписано також додаток №3 до договору №1476/271 від 24.04.2007р., в якому останні визначили умови припинення подачі теплової енергії.

В зазначеному додатку сторони погодили, що однією з умов припинення подачі теплової енергії є відсутність протягом 10 днів оплати теплової енергії у встановлені договором терміни (п. 1.3.), а також інші дії споживача, передбачені чинним законодавством, які є підставою для припинення подачі теплової енергії (п. 1.9).

На виконання умов договору позивачем надавались послуги з теплопостачання в приміщення загальною площею 239,0 кв.м., що знаходиться у місті Хмельницькому, по вул. Зарічанська, 16, з послідуючим виставленням до оплати рахунків. Зокрема відповідачу направлялись до оплати рахунки за надані послуги з теплопостачання згідно затверджених тарифів, а саме рахунки №271 від 19.04.2011р. на суму 1548,12грн., від 24.10.2011р. на суму 982,42 грн., від 21.11.2011р., на суму 2786,33 грн., від 22.12.2011р. на суму 2955,72 грн., від 25.01.2012р. на суму 3709,47 грн., від 20.02.2012р. на суму 5149,21 грн., від 21.03.2012р. на суму 3006,53 грн., від 18.04.2012р. на суму 1973,30 грн.

Відповідач свої зобов'язання згідно договору належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 01.04.2012р. утворилась заборгованість в розмірі 14219,23 грн., про стягнення якої прокурор в інтересах позивачів звернувся з позовом до суду.

В послідуючому за час розгляду справи по суті відповідач відповідно до поданого позивачем розрахунку, частково погасив спірну заборгованість 13.06.2012р. - 5000,00 грн., 09.07.2012р. - 500,00 грн., 10.07.2012р. - 1140,00 грн., 16.07.2012р. - 1000,00 грн., 30.07.2012р. - 500,00 грн., а тому згідно поданого 01.08.2012р. уточнення позовних вимог, яке прийнято судом, вона становить 6079,23 грн.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків відповідно до п.7.2.3 договору з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивачем нараховано 328,85 грн. пені. При цьому, відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення грошового зобов'язання нараховано 57,86 грн. - інфляційних, 79,50 грн. - 3% річних.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується таке:

Відповідно до ст.ст. 2, 29 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом враховано, що між сторонами 24.04.2007р. укладено договір №1476/271 на постачання теплової енергії.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання.

До умов даного договору застосовуються норми ст. 714 ЦК України, якими визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і у ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Судом враховується, що згідно п.1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.04р. плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту укладеного договору на постачання теплової енергії №1476/271 від 24.04.2007р. випливає, що позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а останній зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Судом враховується, що позивач на виконання умов договору відповідачу надавались послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2011р. по квітень 2012р. Зокрема, відповідачу направлялись до оплати рахунки за надані послуги з теплопостачання згідно затверджених тарифів, а саме рахунки №271 від 19.04.2011р. на суму 1548,12грн., від 24.10.2011р. на суму 982,42 грн., від 21.11.2011р., на суму 2786,33 грн., від 22.12.2011р. на суму 2955,72 грн., від 25.01.2012р. на суму 3709,47 грн., від 20.02.2012р. на суму 5149,21 грн., від 21.03.2012р. на суму 3006,53 грн., від 18.04.2012р. на суму 1973,30 грн.

Відповідно до п.6.3 договору сторони погодили, що оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: - попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми споживання теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; - остаточні розрахунки проводяться до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Однак, відповідач своїх зобов'язань у строк визначений п. 6.3 договору на постачання теплової енергії №1476/271 від 24.04.2007р. не виконав, виставлені позивачем рахунки № 271 оплатив частково.

Відповідачем доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надано.

Станом на момент вирішення справи по суті за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за надані послуги постачання теплової енергії за період з квітня 2011р. по квітень 2012р. в розмірі 6079,23 грн.

Крім того, судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548, Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.3 договору, несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% належної до оплати суми за кожен день прострочення.

З підстав вищевикладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача (з урахування проплат за договором) 328,85 грн. - пені за період з листопада 2011р. по квітень 2012р.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що заявлена сума пені нарахована в межах максимально можливого розміру, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до норм чинного законодавства України позивачем заявлено до стягнення з відповідача три відсотки річних в сумі 79,50 грн. та 57,86 грн. - інфляційних нараховані за період з травня 2011р. по квітень 2012р.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат відповідно до листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" та 3% річних судом встановлено, що заявлені суми нараховано в межах максимально можливого розміру, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абз.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6079,23 грн. основного боргу, 57,86 грн. інфляційних нарахувань, 79,50 грн. - 3% річних та 328,85 грн. пені за договором про надання послуг з теплопостачання №1476/271 правомірні, обґрунтовані, відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами та не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ст.49 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи те, що позов подавався прокурором судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4 5 , 12, 13, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов заступника прокурора м. Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради м. Хмельницький, міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Декома" м. Хмельницький про стягнення 6545,44 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, з яких 6079,23 грн. - основний борг, 57,86 грн.- інфляційні, 79,50 грн. - 3% річних, 328,85 грн. - пеня задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Декома" (м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 16, код 14164353) на користь міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна, 5, код 03356571) 6079,23 грн. (шість тисяч сімдесят дев'ять гривень 23коп.) заборгованості, 57,86 грн. (п'ятдесят сім гривень 86 коп.) - інфляційні нарахування, 79,50 грн. (сімдесят дев'ять гривень 50 коп.) - 3% річних, 328,85 грн. (триста двадцять вісім гривень 85 грн.) - пеня.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Декома" (м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 16, код 14164353) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206, р/р 31218206783002 УДКСУ у м. Хмельницькому, код 38045529, ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, МФО 815013 ) судовий збір в розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп. ).

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 06.08.2012р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу - рекомендованим з повідомленням на адресу:м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 16;