Ухвала

від 06.09.2012 по справі 2а-671/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-671/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Літвіної Н.М.

суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»до Гайворонської міжрайонної Державної податкової інспекції (Голованівське відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2012 року позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0007512302/0 від 01 грудня 2010 року.

Визнати протиправним та скасовано першу податкову вимогу №1/11012 від 01 листопада 2010 року та другу податкову вимогу №2/12959 від 22 грудня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Гайворонською міжрайонною державною податковою інспекцією (Голованіським відділенням) проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Побужський феронікелевий комбінат»за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 20/2300/31076956 від 16 серпня 2011 року, яким встановлено, що за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року позивачем задекларовано податку за землю, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 1 653 359, 47 грн. Перевіркою повноти нарахування податку за землю за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року встановлено його заниження в сумі 180, 66 грн., а саме: не вірно визначено грошову оцінку з урахуванням коефіцієнта індексації земельних ділянок по смт. Побузьке за 2010 рік та с. Капітанівка за 2010 - 2011 роки.

Крім того, встановлено, що за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року позивачем задекларовано орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що підлягає сплаті у сумі 1 187 479, 43 грн. Перевіркою повноти нарахування податку за землю за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2011 року встановлено його заниження в сумі 131 911, 43 грн.

Згідно до акту перевірки в порушення ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 289.1., п. 289.2. ПК України не вірно визначено грошову оцінку з урахуванням коефіцієнта індексації земельних ділянок по смт. Побузьке за 2010 рік та с. Капітанівка за 2010 -2011 роки, в результаті чого занижено плату за землю в сумі 180, 66 грн.

Крім того, в порушення вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі»та п. 288.4., п. 289.1., п. 289.2. ПК України занижено орендну плату в сумі 131 911, 43 грн., у т.ч.: за 2009 рік - 53 294, 51 грн., 2010 рік 61 768, 32 грн., 1 кв. 2011 року - 16 848, 00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято первинні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000222300 від 26 серпня 2011 року (Липовенківська сільська рада), яким позивачу збільшено грошове зобовязання із земельного податку на суму 27 036, 58 грн. за основним платежем та 5 890, 13 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000252300 від 26 серпня 2011 року (Капітанська сільська рада), яким позивачу збільшено грошове зобовязання за платежем «земельний податок»на суму 104 932, 67 грн. основного платежу та 22 883, 62 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000282300 від 26 серпня 2011 року (Побузька сільська рада), яким позивачу визначено грошове зобовязання із земельного податку на суму 122, 84 грн. за основним платежем та 31, 19 грн. за штрафними санкціями.

Позивачем було подано скарги до Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області, які було частково задоволено та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000422300 від 09 листопада 2011 року, № 0000452300 від 09 листопада 2011 року, № 0000442300 від 09 листопада 2011 року, № 0000462300 від 09 листопада 2011 року.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, спірними між сторонами є питання щодо застосування у період 2009 - 2011 років індексу інфляції до грошової оцінки щорічно або, як зазначає позивач, один раз на два роки.

Відносно правовідносин із спірних питань щодо застосування індексу інфляції у спірних відносинах, слід зазначити, що до 01 січня 2011 року зазначені відносини регулювалися з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»- до загальнодержавних належали, зокрема, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Згідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»- використання землі в Україні є платним.

Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 13, 19 Закону - підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Згідно до ч. 12 ст. 7 Закону - встановлені частиною другою цієї статті ставки земельного податку застосовуються з урахуванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ст. 14 - платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно до ст. 17 - податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі»визначено, що, однією з істотних умов договору є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону - під орендною платою розуміється платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін, у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відтак, індексація розміру орендної плати за землю з урахуванням коефіцієнтів інфляції передбачена статтями 15 та 21 Закону України «Про оренду землі» і є однією із істотних умов договору оренди, є обов»язком орендаря в силу закону.

Отже, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про плату за землю»грошова оцінка земельної ділянки щороку, станом на 1 січня, уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про проведення індексації грошової оцінки земель»Державний комітет по земельних ресурсах забезпечує інформування про щорічну індексацію грошової оцінки земель.

Тобто, зміна грошової оцінки з урахуванням її індексації, а відтак і розмір орендної плати та розмір земельного податку, які вираховуються виходячи з грошової оцінки землі, як і застосування коефіцієнту індексації при визначенні орендної плати та земельного податку не потребує окремої згоди сторін і здійснюється в силу Закону.

Аналогічні правила відносно застосування коефіцієнтів індексації встановлені з урахуванням положень ст. 269, 271, ст. 289, п. п. 14.1.72. ПК України, зокрема, п. п. 271.1. ПК України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач помилково ототожнює можливість перегляду розміру орендної плати один раз на два роки із обовязковим застосуванням (в силу Закону) коефіцієнту індексації до грошової оцінки земельної ділянки, виходячи з якої розраховується земельний податок та розраховується орендна плата.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Побужський феронікелевий комбінат»- залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.