Постанова

від 03.09.2012 по справі 14416/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03 вересня 2012 р. № 2а- 14416/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.

суддів - Піскун В.О., Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,

за участю: представник позивача - Озацької О.В.,

представника відповідача - Швеця Р.П,

представник другого відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові до Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари", Приватного підприємства "Сканто" про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд з урахуванням наданих уточнень стягнути з ПП "Сканто" на користь ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" все отримане по угоді, а саме грошові кошти у розмірі 2 047 435,56 грн.; стягнути з ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" в дохід держави грошові кошти у сумі - 2 047 435,56 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що правочини укладені ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" та ПП "Сканто" суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Вказаний факт був встановлений позивачем під час проведення позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" з питання правильності нарахування податку на додану вартість, зокрема, по правовим відносинам з платником податків ПП "Сканто" за період грудень 2010 року, січень 2011 року. При цьому, позивач посилається на акт документальної невиїзної позапланової перевірки ПП "Сканто" №385/234/36875101 від 17.03.2011 року, висновками якого встановлена нікчемність правочинів, вчинених ПП "Сканто". Таким чином, позивач вважає, що відповідно до ст. 208 ГК України усе отримане ПП "Сканто" по угоді, а саме грошові кошти у розмірі 2 047 435,56 грн., повинно бути повернено ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", а одержане останнім повинно бути стягнено в дохід держави.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник першого відповідача - ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари", у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказавши на його необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування правової позиції посилався на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року по справі №2а-16967/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 року, якою, на його думку, встановлена реальність господарських операцій по спірному договору, та на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року по справі №2а-2951/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 року, якою визнані протиправними дії ХОДПІ у Харківській області щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП "Сканто", за наслідками якої був складений акт №385/234/36875101 від 17.03.2011 року. У зв'язку з викладеним представник першого відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Представник другого відповідача - ПП "Сканто", в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи без його участі до суду не надав.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника другого відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та першого відповідача, дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" зареєстровано 18.11.1996 року Виконавчим комітетом Люботинської міської ради Харківської області, код ЄДРПОУ 24486154, діє на підставі Статуту, та перебуває на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, що підтверджується витягом та довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №423042, довідкою про взяття на облік платника податків від 26.04.2011 року №55, свідоцтвом державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №788228 (а.с. 24-35).

Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПП "Сканто" зареєстровано 18.12.2009 року Харківською районною державною адміністрацією Харківської області, код ЄДРПОУ 36875101, діє на підставі Статуту, та перебуває на податковому обліку в Харківській об'єднаній державній податковій інспекції у Харківській області, що підтверджується витягом, довідкою та спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідкою про взяття на облік платника податків від 14.08.2011 року, свідоцтвом державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №415270 (а.с. 54-60, 91-93).

Як було встановлено судом в ході розгляду справи, підставою для подання позову стали висновки акту № 1340/42-013/24486154 від 12.05.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" з питання правильності нарахування податку на додану вартість, зокрема, по правовим відносинам з платником податків ПП "Сканто" за період грудень 2010 року, січень 2011 року (арк. справи 7-23).

У висновках вказаного акту, зокрема, зазначено, що під час проведення перевірки встановлено порушення ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV, із змінами та доповненнями, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" по ПП "Сканто", а отже є нікчемними.

Щодо висновків акту перевірки № 1340/42-013/24486154 від 12.05.2011 року про порушення ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачені правовідносини з приводу нікчемності правочинів, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

З акту перевірки № 1340/42-013/24486154 від 12.05.2011 року вбачається, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності відповідачів обставин, котрі передбачені ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Позивачем не надано доказів наявності вини у відповідачів, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як вбачається з акту перевірки № 1340/42-013/24486154 від 12.05.2011 року та наданих у судовому засіданні пояснень представника позивача, в ході перевірки для доведення нікчемності укладених угод першим відповідачем використовувались виключно висновки акту документальної невиїзної позапланової перевірки ПП "Сканто" №385/234/36875101 від 17.03.2011 року (а.с. 37-50), висновками якого встановлена нікчемність правочинів, вчинених ПП "Сканто". Інших обставин, які б додатково свідчили б про наявність делікту (безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, спрямування цих операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди, протиправний характер діяльності першого відповідача та другого відповідача, що полягав у спрямованості їх дій на ухилення від оподаткування, тощо) під час перевірки, яку проводили представники позивача, встановлено не було, що також не було надано представником позивача під час судового розгляду справи.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2011 року по справі №2а-2951/11/2070 (а.с. 175-178), якою визнані протиправними дії ХОДПІ у Харківській області щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП "Сканто", за наслідками якої був складений акт №385/234/36875101 від 17.03.2011 року, що залишена ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 року без змін в цій частині (а.с. 179-182).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, протиправність дій щодо проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ПП "Сканто", за наслідками якої був складений акт №385/234/36875101 від 17.03.2011 року, доказуванню не підлягає.

Враховуючи, що позивач свої позовні вимоги обґрунтовує виключно висновками акту перевірки №385/234/36875101 від 17.03.2011 року, дії щодо проведення якої визнані протиправними, та не надає суду інших доказів, які б свідчили про правомірність заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що позивач не довів суду обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП "Сканто" укладено договір купівлі продажу № 3/10 від 25.01.2010 року (а.с.183), згідно якого перший відповідач отримав від ПП "Сканто" сировину та комплектуючі для виробництва лікеро-горілчаних виробів, що підтверджується видатковими накладними, приєднаними до матеріалів справи (а.с. 184-218). На виконання зазначеного договору ПП "Сканто" видано відповідні податкові накладні, що приєднані до матеріалів справи (а.с. 219-234).

Відповідно до вищезазначених актів перевірки та пояснень сторін встановлено, що на підставі вказаного договору та податкових накладних ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" до складу валових витрат віднесено вартість придбаної у ПП "Сканто" сировини та комплектуючих витрат для виробництва лікеро-горілчаних виробів та сформовано податковий кредит.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.01.2012 року по справі №2а-16967/11/2070 (а.с. 154-156), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 року (а.с. 157-160), визнано протиправними та скасовано з моменту винесення податкові повідомлення-рішення від 24 червня 2011 року №0000270842 (№ 0000440842 від 15.09.2011), від 04 липня 2011 року № 0000310842, від 04 липня 2011 року № 0000320842 (№ 0000480842 від 06.10.2011 року) прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на підставі акту документальної невиїзної позапланової перевірки ПП "Сканто" №385/234/36875101 від 17.03.2011 року, у тому числі по господарським відносинам з ПрАТ "Люботинський завод "Продтовари" за договором купівлі продажу № 3/10 від 25.01.2010 року.

Отже, правомірність віднесення до складу валових витрат та формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Сканто" згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягає.

Суд також зазначає, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 208 названого Кодексу передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, та як наслідок -застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту. Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обов'язкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного діяння, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник.

Позивач не надав суду доказів того, що посадові особи відповідачів притягались до кримінальної або до адміністративної відповідальності за укладення протиправного правочину з метою ухилитися від сплати податків або отримати безпідставну податкову вигоду з бюджету, а також доказів визнання недійсними укладених угод між відповідачами.

Суд вважає, що позивач не довів наявність умислу у діях відповідачів на отримання незаконного результату, а також порушення правочином публічного порядку.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є неправомірними та необґрунтованим, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові до Приватного акціонерного товариства "Люботинський завод "Продтовари", Приватного підприємства "Сканто" про стягнення грошових коштів - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10.09.2012 року.

Головуючий Суддя Ізовітова-Вакім О.В.

Судді Піскун В.О.

Заічко О.В.