Постанова

від 06.09.2012 по справі 2530/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2012 р. Справа № 2-а-2530/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Рефлер Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Теслі І.В.,

представника відповідача - Квакуши А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосокол" до Державної податкової інспекції у м.Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосокол" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м.Новій Каховці), у якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2012 р. № 0005632301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5252,26 грн., з яких 4201,81 грн. за основним платежем та 1050,45 грн. за штрафними санкціями.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вказавши на те, що збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами перевірки та за спірним податковим повідомленням-рішенням проведено у зв'язку з визнанням нікчемним правочину, укладеного з ТОВ "Компанія "Савдо" на поставку товару у жовтні 2010 року. Позивач вважає, що податковий орган перебільшив надані йому законодавством України повноваження, визнавши нікчемним правочин, укладений з постачальником ТОВ "Компанія "Савдо". На думку позивача, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є підтвердження придбання товарів (послуг) належним чином складеними податковими накладними та використання цих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку і тому він вважає, що правомірно включив ПДВ по відносинам з ТОВ "Компанія "Савдо" до податкового кредиту жовтня 2010 року.

Представник відповідача заперечував проти позову, мотивуючи тим, що ТОВ "Енергосокол" правомірно зменшено податковий кредит жовтня 2010 року, сформований за наслідками господарських відносин з ТОВ "Компанія "Савдо"". Дане підприємство не має необхідних трудових та матеріальних ресурсів для здійснення будь-якої господарської діяльності і тому не могло фактично здійснити операцію з поставки товару позивачеві. В ході оперативних заходів здійснено опитування ОСОБА_3, який є директором та засновником ТОВ "Компанія "Савдо", під час якого встановлено, що він не має жодного відношення до реєстрації чи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Компанія "Савдо", жодних реєстраційних, звітних, бухгалтерських та фінансово-господарських документів не підписував. Тому висновки акту перевірки щодо нікчемності угоди між ТОВ "Енергосокол" та ТОВ "Компанія "Савдо" є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним. Просить відмовити позивачеві у задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ "Енергосокол" зареєстровано виконавчим комітетом Новокаховської міської ради 27.03.2008 р. № 15011020000001352, взято на податковий облік ДПІ у м.Новій Каховці 31.03.2008 р. за № 6375 та є платником податку на додану вартість.

Виконуючи свій обов'язок як платника податку на додану вартість позивачем до податкового органу було подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, до складу податкового кредиту жовтня 2010 року включено податковий кредит у сумі 4201,81 грн. по відносинам з ТОВ "Компанія "Савдо".

ДПІ у м.Новій Каховці проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Енергосокол" код 35733158 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків постачальником ТОВ "Компанія "Савдо" код 36239481 за період з 01.10.10 р. по 31.10.10 р., за результатами якої складено акт перевірки від 28.05.2012 р. № 275/220-35733158.

У висновку акту перевірки зазначено порушення:

1) ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ "Енергосокол" з постачальником ТОВ "Компанія "Савдо" (код ЄДРПОУ 36239481) у жовтні 2010 року;

2) пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму ПДВ за жовтень 2010 року на 4201,81 грн.

Під час проведення перевірки ревізором був використаний акт ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 18.03.2011 р. № 643/23-621-36239481 документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Савдо" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами за період червень 2010 року - січень 2011 року.

У вказаному акті зазначені наступні обставини: встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Компанія "Савдо" у зв"язку з відсутністю трудових ресурсів, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Крім того, згідно пояснень директора та засновника ТОВ "Компанія "Савдо" ОСОБА_3, він немає жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі висновків акту перевірки позивача від 28.05.2012 р. було складено податкове повідомлення-рішення від 08.06.2012 р. № 0005632301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5252,26 грн., з яких 4201,81 грн. за основним платежем та 1050,45 грн. за штрафними санкціями.

За приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Для підтвердження права на включення сплаченої (нарахованої) суми ПДВ до податкового кредиту платник податку має отримати від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином складену податкову накладну.

Відповідно до 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Також суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Судом встановлено, що ТОВ "Компанія "Савдо" продало ТОВ "Енергосокол" у жовтні 2010 року матеріали (круги, листи, труби і т.і.), були виписані видаткова накладна № 2/0810 від 08.10.2010 р. та податкова накладна № 100802 від 08.10.2010 р., на підставі якої ТОВ "Енергосокол" до складу податкового кредиту по постачальнику ТОВ "Компанія "Савдо" було включено суму податку на додану вартість на загальну суму 4201,81 грн.

Транспортування товару здійснювалося із залученням перевізника - ПП "Нічний експрес" згідно товарно-транспортних накладних № КВ-9435483 від 06.10.2010 р., № КВ-9435665 від 06.10.2010 р., № КВ-9511757 від 26.10.2010 р.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковому порядку, що підтверджується платіжним дорученням.

Поставлені ТОВ "Компанія "Савдо" матеріали отримані позивачем та використані для виробництва готової продукції: стенда фільтрації, А1-БШУ-2, які в подальшому були реалізовані, що підтверджується вимогами № 42 від 22.11.2010 р., № 45 від 22.11.2010 р., картками рахунку: 231.

Судом також встановлено, що суми податку на додану вартість були внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від вказаного контрагента, включені до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість. А, отже, позивачем до податкового кредиту були віднесені лише витрати по сплаті податку, які підтверджені податковими накладними.

Факт того, що ТОВ "Компанія "Савдо" на момент здійснення продажу матеріалів позивачу мало право на виписку податкових накладних і було зареєстроване платником податку на додану вартість встановлено ДПІ у Дніпровському районі м.Києва у акті від 18.03.2011 р. № 643/23-621-36239481.

Представником відповідача не надано доказів того, що на момент здійснення господарських операцій з ТОВ "Енергосокол" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був запис про відсутність ТОВ "Компанія "Савдо" за місцезнаходженням.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї. Оскільки, якщо контрагент допустив будь-які порушення, то це тягне відповідальність саме для цієї особи.

Відповідач не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності постачальника - ТОВ "Компанія "Савдо" на момент придбання у нього матеріалів, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення вартості сум ПДВ до податкового кредиту.

Аналіз наданих позивачем податкової та видаткової накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціях з ТОВ "Компанія "Савдо", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із продавцем ТОВ "Компанія "Савдо" вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "Компанія "Савдо" є дійсними.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м.Новій Каховці не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "Компанія "Савдо" було фіктивним підприємством, вчиняло порушення в сфері оподаткування, документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладало нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинена позивачем господарська операція з ТОВ "Компанія "Савдо" є сумнівною, не відповідає дійсному економічному змісту, і вчинена з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Як вбачається з акту перевірки від 18.03.2011 р. № 643/23-621-36239481 основною підставою для визнання угоди між ТОВ "Енергосокол" та ТОВ "Компанія "Савдо" нікчемною, є пояснення керівника та засновника ТОВ "Компанія "Савдо" ОСОБА_4 про те, що він не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі цього, відповідач вважає всі первинні бухгалтерські документи такими, що не відповідають дійсності.

Однак, такі висновки відповідача суд вважає необгрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.70 КАС України докази повинні бути належними та допустимими.

Пояснення ОСОБА_4 суд не вважає належним та допустимим доказом, оскільки незрозуміло в рамках чого воно відбиралося. Якщо в рамках кримінальної справи, то зі змісту ст.65 КПК України слідує, що доказами можуть бути показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого.

Одночасно суд критично оцінює висновки податкового органу про нікчемність укладеної між ТОВ "Енергосокол" та ТОВ "Компанія "Савдо" угоди з огляду на наступне.

Стаття 215 ЦК України, на порушення якої вказує ДПІ, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того, слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

ДПІ у м.Новій Каховці не надало суду і не посилалось на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби від 08.06.2012 р. № 0005632301.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 вересня 2012 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.2.1