Постанова

від 11.09.2012 по справі 47/426

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. Справа № 47/426 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А., суддівКочерової Н.О., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 р. у справі№ 47/426 господарського суду міста Києва за позовомприватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до 1) Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски", 2) приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" простягнення 20 981,38 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Карпов С.Б., дов. від 30.12.2011

від відповідача 1: Бринза Д.О., дов. від 20.12.2011

від відповідача 2: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" про стягнення затрат по виплаті страхового відшкодування в розмірі 20 981, 38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши страхувальнику відповідно до договору добровільного страхування транспортних засобів страхове відшкодування в розмірі 20 981, 38 грн., він зазнав збитків та набув відповідно до статей 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою є відповідач, як роботодавець винної у скоєнні ДТП особи та власник автомобіля, учасника ДТП. Відтак, саме відповідач зобов'язаний відповідно до ст. 1172, ст. 1187 Цивільного кодексу України відшкодувати позивачу збитки в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

За клопотанням відповідача про заміну первісного відповідача ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2011 р. залучено до участі у справі у якості другого відповідача акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія".

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2012 р. (суддя Станік С.Р.) у справі № 47/426 в задоволенні позову відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач хоча і набув відповідно до ст.ст. 22, 1199 Цивільного кодексу України та ст. 228 Господарського кодексу України право регресної вимоги до відповідачів щодо відшкодування витрат на виплату страхового відшкодування, однак не надав належних доказів звернення до відповідачів з такою вимогою до подання позову у даній справі, а відтак не довів порушення відповідачами його прав та охоронюваних законом інтересів, що свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 р. (судді: Дзюбко П.О. -головуючий, Сотніков С.В., Разіна Т.І.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 19.10.2007 р. між приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" (позивач, страховик) та Назаруком В.М. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів АТК № 133245, за яким застраховано автомобіль "Hundai Accent", д.н.з. АА5822 ЕЕ, що належить страхувальнику.

Відповідно до п. 1.2. договору вигодонабувачем за цим договором є Назарук В.М. Строк дії договору з 20.10.2007 р. по 19.10.2008 р. (п. 1.12. договору).

30.04.2008 р. о 16 год. 15 хв. по вул. Алма-Атинській, 28 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Hundai Accent", д.н.з. АА5822 ЕЕ, під керуванням власника автомобіля Назарука В.М. та автомобіля "Opel Astra", д.н.з. 436-27 КА, власником якого є ДП "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски", під керуванням Бережного О.О., яка призвела до пошкодження автомобіля "Hundai Accent".

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 06.05.2008 р. у справі № 3-15981/08 Бережного О.О. визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 68,00 грн.

Відповідно до звіту № 974/8727 від 09.06.2008 р. товарознавчого дослідження транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Hundai Accent", д.н.з. АА5822 ЕЕ, внаслідок пошкодження при ДТП, та вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля склала 16 331, 48 грн.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування № 27 від 26.06.2008 р. розмір страхового відшкодування склав 20 981,38 грн.

Зазначена вище ДТП, відповідно до умов договору страхування та норм чинного законодавства України, визнана позивачем страховим випадком, про що 26.06.2008 р. складено страховий акт, відповідно до якого сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, становить 20 981,38 грн. (без вирахування франшизи, оскільки згідно з п. 1.10. договору страхування франшиза складає 0%).

На виконання умов вищезазначеного договору, за страховим актом від 26.06.2008 р. та заявою вигодонабувача (Назарука В.М.) на виплату страхового відшкодування позивачем здійснено перерахування грошових коштів в якості страхового відшкодування в сумі 20 981, 38 грн. на розрахунковий рахунок Хюндай філії ТОВ "Український автомобільний холдинг", що підтверджується платіжним дорученням № 13965 від 07.07.2008 р.

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що цивільно-правова відповідальність Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски", водія якого визнаного винним у правопорушенні, на момент виникнення ДТП була застрахована акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 17.02.2008 р. по 16.02.2009 р., що відноситься до договорів І типу, умови яких передбачають страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування).

Забезпеченим транспортним засобом за зазначеним полісом є автомобіль "Opel Astra", д.н.з. 436-27 КА; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 25500,00 грн., франшиза -510, 00 грн.

За твердження позивача, після сплати ним своєму страхувальнику (Назаруку В.М.) страхового відшкодування згідно умов договору добровільного страхування транспортних засобів АТК № 133245 від 19.10.2007 р. до позивача відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" перейшло право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяні під час ДТП збитки, якою є відповідач-1 -ДП "Український державний центр транспорту "Ліски", як роботодавець винної у скоєнні ДТП особи та власник автомобіля, учасника ДТП, а також відповідач-2 -ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в межах ліміту відповідальності страховика, визначеного полісом ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитки завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Тобто, у особи, що завдала шкоду, виник обов'язок її відшкодувати, а у особи, якій завдано шкоду, виникло право на отримання такого відшкодування.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, враховуючи положення наведених норм, до позивача у даній справі перейшло право вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом наведеної норми, особою, відповідальною за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є його володілець.

Враховуючи положення ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", а також ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач, як страховик, до якого перейшло право страхувальника вимагати відшкодування збитків, не зобов'язаний згідно зазначених норм виставляти для отримання відшкодування збитків вимогу, про яку зазначено в ч. 2 ст. 530 ЦК України, особі, відповідальній за заподіяний збиток, якої може бути, як володілець джерелом підвищеної небезпеки, так і його страховик.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може бути добровільним або обов'язковим (ст. 5 Закону України "Про страхування").

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язковим видом страхування, що здійснюється в Україні.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до пункту 22.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відтак, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене, страховик потерпілої внаслідок ДТП особи (позивач у даній справі) отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм страховик (у даній справі -ПАТ "Просто-страхування") може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Наведеної позиції дотримується також Верховний Суд України у постанові від 28.08.2012 р., прийнятій за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України у справі № 23/279.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 6 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач платіжним дорученням сплатив страхове відшкодування 07.07.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Закінчення строку визначено в статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відтак, початком перебігу строку позовної давності у даних правовідносинах є 08.07.2008 р., а закінченням -08.07.2011 р. Відповідно, позовна заява, подана позивачем 08.07.2011 р., про що свідчить відбиток календарного штемпелю поштового відділення на конверті, в якому позовну заяву надіслано до господарського суду міста Києва (т. 1, а.с. 155), є поданою в межах строку позовної давності.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ч. 2 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, винним у скоєнні 30.04.2008 р. ДТП відповідно до Постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 06.05.2008 р. у справі № 3-15981/08, є водій автомобіля "Opel Astra", д.н.з. 436-27 КА, - громадянин Бережний О.О., який на момент скоєння ДТП знаходився в трудових відносинах з ДП "Український Державний центр транспорту "Ліски".

Крім того, судами попередніх інстанцій також встановлено, що цивільно-правова відповідальність з ДП "Український Державний центр транспорту "Ліски" на момент виникнення ДТП застрахована відповідачем-2 -ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 22.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи те, що на момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ДП "Український Державний центр транспорту "Ліски" була застрахована відповідачем-2, то він в межах ліміту відповідальності страховика є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю "Opel Astra", д.н.з. 436-27 КА, внаслідок ДТП, оскільки відповідно до полісу ОСЦПВ власника наземного транспортного засобу взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, враховуючи обставини справи та вимоги чинного законодавства України, суди попередніх інстанцій, дійшли до правомірного висновку, що після сплати своєму страхувальнику - потерпілій внаслідок ДТП особі страхового відшкодування у позивача виникло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, про виплату страхового відшкодування.

З огляду на наведені норми закону, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності та ДП "Український Державний центр транспорту "Ліски" відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" , як страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", в редакції чинній на момент виплати страхового відшкодування).

Полісом ОСЦПВ, за яким ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" застрахувало цивільно-правову відповідальність ДП "ДЦТС "Ліски" та забезпечило автомобіль "Opel Astra", д.н.з. 436-27 КА, встановлено ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну (на одного потерпілого) в розмірі 25 000 грн., а також франшизу -510 грн. У зв'язку з цим, стягненню з відповідача-2 підлягає сума збитків у розмірі 20 471,38 грн., тобто за вирахуванням суми франшизи, передбаченої полісом ОСЦПВ, у розмірі 510 грн.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відтак, оскільки відповідач-1 є власником джерела підвищеної небезпеки -автомобіля "Opel Astra", д.н.з. 436-27 КА, - учасника ДТП, та роботодавцем винної у скоєнні ДТП особи, то саме відповідач-1 є особою, відповідальною за завдані позивачу збитки в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія", як страховиком, та зобов'язаний, відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України сплатити позивачу для повної компенсації здійсненої позивачем страхової виплати 510,00 грн. франшизи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким обставинам була дана неправильна юридична оцінка та не застосовано норми матеріального права, які необхідно було застосувати до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати попередні судові рішення та прийняти нове рішення у справі яким позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва 31.01.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 р. у справі № 47/426 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" (02092, м. Київ, вулиця Довбуша, 22; код ЄДРПОУ 01069755) на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 510, 00 грн. (п'ятсот десять гривен, 00 коп.) збитків, 5, 10 грн. (п'ять гривен десять копійок) державного мита та 5, 73 грн. (п'ять гривен сімдесят три копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40; код ЄДРПОУ 20602681) на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 20 471,38 грн. (двадцять тисяч чотириста сімдесят одну гривню тридцять вісім копійок) страхового відшкодування, 207, 71 грн. (двісті сім гривен сімдесят одну копійку) державного мита та 230, 27 грн. (двісті тридцять гривен двадцять сім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" (02092, м. Київ, вулиця Довбуша, 22; код ЄДРПОУ 01069755) на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 19, 56 грн. (дев'ятнадцять гривен п'ятдесят шість копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40; код ЄДРПОУ 20602681) на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 785,19 грн. (сімсот вісімдесят п'ять гривен дев'ятнадцять копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски" (02092, м. Київ, вулиця Довбуша, 22; код ЄДРПОУ 01069755) на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 19, 56 грн. (дев'ятнадцять гривен п'ятдесят шість копійок) судового збору судового збору за подання касаційної скарги.

Стягнути з ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40; код ЄДРПОУ 20602681) на користь приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 785,19 грн. (сімсот вісімдесят п'ять гривен дев'ятнадцять копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати відповідній наказ.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко