Рішення

від 04.09.2012 по справі 5009/2542/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 20/62/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.12 Справа № 5009/2542/12

За позовом Прокурора Приазовського району Запорізької області ( 72401, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Фрунзе, 2-А) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах:

Позивач: Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області (72401, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Леніна,31 )

до відповідачів: 1. Федорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Федорівської сільської ради Приазовського району Запорізької області ( 72423, Запорізька область, Приазовський район, с. Федорівка, вул. Леніна, 54)

2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Федорівка" ( 72423, Запорізька область, Приазовський район, с. Федорівка, вул. Леніна, 38)

про визнання недійсним договору спільної діяльності по обробці землі, вирощуванню сільськогосподарських культур від 01.01.2011 р.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від прокурора - Романов Р.О. (посвідчення № 83);

Від позивача -Четвертаков Р.В. (довіреність №01-34/0780 від 06.03.2012р.);

Від відповідача-1 - не з'явився;

Від відповідача-2 - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про визнання недійсним договору спільної діяльності по обробці землі, вирощуванню сільськогосподарських культур від 01.01.2011р., укладеного між Федорівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Федорівської сільської ради Приазовського району Запорізької області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Федорівка".

Ухвалою господарського суду від 06.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/2542/12, справі присвоєно номер провадження 20/62/12, судове засідання призначено на 23.07.2012р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 07.08.2012 р., потім на 04.09.2012 р.

04.09.2012р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор та позивач підтримали позовні вимоги, викладені у позові, мотивовані наступним. 01.01.2011р. між Федорівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Федорівської сільської ради Приазовського району Запорізької області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Федорівка" укладено договір спільної діяльності по обробці землі, вирощуванню сільськогосподарських культур, за умовами якого Федорівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів зобов'язується строком на 5 років за плату в розмірі не менше 3% від грошової оцінки за 1 га по Приазовському району, передати у володіння та користування на обробіток СТОВ "Федорівка" земельну ділянку площею 27 га в оренду для ведення підсобного господарства. Тобто, орендодавець фактично передає за плату на обумовлений строк у володіння та користування земельну ділянку орендарю. Аналізом умов спірного договору встановлено, що основною його ознакою є платне володіння та користування на певний строк земельною ділянкою, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" цей договір є договором оренди землі. Таким чином, спірний договір про спільну діяльність є удаваним правочином, який укладений з метою приховування справжнього правочину. Як встановлено під час прокурорської перевірки, земельною ділянкою, яка є об'єктом договору, відповідач-1 фактично володіє та користується на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 003397 від 13.03.2001 р. Зазначена земельна ділянка є державною власністю, отже орендодавцем земельної ділянки в даному випадку мала виступати Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області, а не відповідач-1, який не є власником землі. Спірний договір не відповідає Типовій формі договору оренди землі, яка затверджена Постановою КМУ від 03.03.2004 р. № 220, що є порушенням ст. 14 Закону України "Про оренду землі". Вважає, що спірний договір є недійсним у зв'язку з відсутністю будь-яких прав у відповідача-1 на земельну ділянку, яка надана на підставі договору в спільний обробіток; відповідач-1 згідно законодавства взагалі не має повноважень орендодавця земельних ділянок державної власності; умови договору не відповідають істотним умовам договорів про оренду землі, як того вимагає чинне законодавство. Обґрунтовуючи позов ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 193 ГК України просить визнати недійсним договір спільної діяльності по обробці землі, вирощуванню сільськогосподарських культур від 01.01.2011 р., укладений між Федорівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Федорівської сільської ради Приазовського району Запорізької області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Федорівка".

Від відповідача-1 надійшла письмова заява від 23.07.2012 р. в якій зазначено, що відповідач-1 позов визнає повністю, просить його задовольнити, справу розглянути без участі в судовому засіданні представника відповідача-1.

Відповідач-2 своїм процесуальним правом участі в судовому розгляді спору не скористався, письмовий відзив на позов не надав, будь-яких заяв, клопотань від відповідача-2 до суду не надійшло. Про час та місце судового слухання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 27), згідно з яким відповідач-2 отримав 10.07.2012 р. ухвалу про порушення провадження у справі.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідачів-1,2 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, позивача,суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011р. між Федорівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Федорівської сільської ради Приазовського району Запорізької області (відповідач-1 у справі) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Федорівка" (відповідач-2 у справі) укладений договір спільної діяльності по обробці землі, вирощуванню сільськогосподарських культур, за умовами якого договір укладено з метою матеріального забезпечення Федорівської загальноосвітньої школи строком на п'ять років, загальною площею 27 га ріллі, згідно з державним актом на право постійного користування землею № 003397 1-ЗП, згідно з планом землекористування та діючим законодавством.

Згідно з п. 3.2 договору СТОВ "Федорівка" має право використовувати земельну ділянку за призначенням за потребою для товарного виробництва сільськогосподарських культур; за рахунок власних коштів несе всі витрати по обробці землі, посіву і збору врожаю сільськогосподарських культур.

У пункті 4.1 сторони встановили, що плата за землю вноситься щороку в два етапи у розмірі 3% від грошової оцінки за 1 га до 15 травня кожного року, до 01 грудня кожного року. Договір укладено терміном на 5 років (п. 5.1 договору).

У липні 2012р. прокурор звернувся до суду з даними позовом про визнання недійсним договору спільної діяльності по обробці землі, вирощуванню сільськогосподарських культур від 01.01.2011р., який укладений Федорівською загальноосвітньою школою та СТОВ "Федорівка", із тих підстав, що оспорюваний договір по суті є договором оренди землі, який суперечить чинному законодавству та який укладено з порушенням Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню на наступних підставах.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачу-1 13.03.2001р. Приазовською районною радою Приазовського району Запорізької області видано Державний акт І-ЗП № 003397 на право постійного користування земельною ділянкою (а.с. 15-18). Відповідно до даного акту землекористувачу (Федорівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів Федорівської сільської ради Приазовського району Запорізької області) надається у постійне користування 27,00 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для ведення підсобного господарства відповідно до рішення Приазовської районної ради від 25.09.2000 р. № 180. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 100.

Статтею 92 Земельного кодексу України (ЗК України) встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою -це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи, організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Права землекористувачів закріплені в ст. 95 даного Кодексу, відповідно до якої землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Таким чином, з приписів законодавства слідує, що право постійного землекористування -це право на володіння та користування земельною ділянкою.

Статтею 1130 ЦК України визначено поняття договору про спільну діяльність. За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності(ст. 1131 ЦК).

Як вбачається з умов оспорюваного договору від 01.01.2011р., відповідачу-2 надається на певний строк право за плату використовувати земельну ділянку для товарного виробництва сільськогосподарських культур. Будь-яких домовленостей між сторонами стосовно спільної діяльності, ведення спільних справ у даному договорі не досягнуто.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. (статті 761, 763 ЦК України).

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Правовідносини щодо оренди землі регулюються нормами Земельного кодексу України та Законом України "Про оренду землі".

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З аналізу умов оспорюваного договору вбачається, що відповідач-1 (Федорівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів) прийняв на себе зобов'язання надати у строкове (строком на 5 років), платне (за плату в розмірі 3 % від грошової оцінки за 1 га) володіння і користування СТОВ "Федорівка" (відповідач-2) земельну ділянку площею 27 га ріллі для товарного виробництва останнім сільськогосподарських культур. Зазначена земельна ділянка використовується відповідачем-1 на підставі державного акту на право постійного користування землею № 003397.

Вивчивши та дослідивши умови оспорюваного договору та враховуючи приписи цивільного та земельного законодавства, суд дійшов висновку, що по своїй правовій природі договору від 01.01.2011 р. спільної діяльності по обробці землі, вирощуванню сільськогосподарських культур притаманні ознаки договору оренди землі (платне, строкове володіння і користування земельною ділянкою) та даний договір не є договором про спільну діяльність.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, при вирішенні даного спору судом застосовуються норми законодавства, які регулюють відносини стосовно оренди землі.

У пунктах 2.24, 2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У спорах про визнання договорів оренди землі недійсними судам належить ретельно з'ясовувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписується договір.

Відповідно до ст. 116 ЗК України (в редакції станом на 01.01.2011 р.) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, визначено статтею 124 ЗК України. Відповідно до норм вказаної статті така передача здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч. 5 ст. 126 ЗК України).

Відповідно до листа Відділу Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області від 16.07.2012р. № 02-08/0547 (а.с. 34) земельна ділянка, надана Федорівській ЗОШ І-ІІ ступенів згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 003397 від 13.03.2001р. розташована за межами населеного пункту. Розпорядником земельної ділянки, зазначеної у державному акті на право постійного користування землею серії І-ЗП № 003397 від 13.03.2001р., є Приазовська районна державна адміністрація.

Пунктом 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України закріплено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з п. 2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції станом на 01.01.2011 р.) до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля віднесено здійснення розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Отже, відповідно до п. 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, переданою в користування (оренду) за оспорюваним договором від 01.01.2011р., належать виключно до компетенції Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області. Крім того, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває в державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Досліджені судом матеріали справи свідчать, що всупереч наведених норм чинного земельного законодавства земельна ділянка площею 27 га ріллі надана відповідачем-1 відповідачу-2 на підставі оспорюваного договору спільної діяльності по обробці землі, вирощуванню сільськогосподарських культур від 01.01.2011р. у фактичне орендне користування.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ст. 210 ЦК).

Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 15 цього ж Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форми платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкту оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 -6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. (частина 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі").

У порушення Закону України "Про оренду землі" оспорюваний договір від 01.01.2011р. не містить істотних умов, передбачених діючим законодавством для договору оренди землі, не відповідає Типовій формі договору оренди землі, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

З огляду на викладене вище, оскільки суд дійшов висновку, що укладений між відповідачами у справі правочин є удаваним, між сторонами фактично виникли права та обов'язки, що випливають із змісту договору оренди земельної ділянки. При укладенні договору оренди земельної ділянки, що сторонами оформлено договором спільної діяльності по обробці землі, вирощуванню сільськогосподарських культур від 01.01.2011р., сторони порушили норми Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", відповідач-1 уклав договір без наявності повноважень на розпорядження земельною ділянкою.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 статті 215).

При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до приписів ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість їх у майбутньому припиняється. Оскільки з урахуванням специфіки договору оренди зобов'язання сторін передбачаються на майбутнє, можливість їх у майбутньому припиняється.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що договір спільної діяльності по обробці землі, вирощуванню сільськогосподарських культур від 01.01.2011 р., укладений між Федорівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Федорівської сільської ради Приазовського району Запорізької області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Федорівка" є недійсним, позовні вимоги Прокурора Приазовського району Запорізької області підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір стягується з відповідачів-1, 2 порівну в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір по обробці землі, вирощуванню сільськогосподарських культур від 01.01.2011 р., укладений між Федорівською загальноосвітньою школою І-ІІ ступенів Федорівської сільської ради Приазовського району Запорізької області та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Федорівка".

Стягнути з Федорівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Федорівської сільської ради Приазовського району Запорізької області (72423, с. Федорівка Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 54, код ЄДРПОУ 26251254) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); банк отримувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; рахунок № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Федорівка" (72423, с. Федорівка Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 38, код ЄДРПОУ 03749945) на користь Державного бюджету України (отримувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район); банк отримувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; рахунок № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення складено 10.09.2012 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання (складення).