Рішення

від 05.09.2012 по справі 35/102

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/102 05.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії «Житомирське регіональне управління «ПАТ КБ «Приватбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія БерКон"

третя особа Будніков Євген Ігоревич

про стягнення заборгованості 717 134,17 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Трехов А.Л. -предст. за довір.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

У судовому засіданні 05.09.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі філії «Житомирське регіональне управління «ПАТ КБ «Приватбанк»до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія БерКон" про стягнення з відповідача на користь позивача 7 17134,17 грн. заборгованості за кредитним договором №54-07 від 27.11.2007, та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.03.2011 порушено провадження у справі №35/102, розгляд справи призначено на 13.04.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2011 №35/102, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 16.05.2011.

Ухвалою господарського суду міста від 16.05.2012 розгляд справи відкладений на 01.06.2012.

В судовому засіданні 01.06.2012, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 06.06.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2012, на підставі ст.79 ГПК України, зупинено провадження у справі до вирішення пов»язаної із нею справи №2-551/11 за позовом ПАТ «Приватбанк»до Буднікова Євгена Ігоревича про стягнення 629353,96 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.08.2012 після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження, поновлено провадження у справі №35/102, розгляд справи призначений на 05.09.2012.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з»явились, про поважність причин нез»явлення суд не повідомили.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2007 між позивачем (надалі -Банк), та відповідачем (надалі -клієнт) було укладено Договір про надання овердрафтового кредиту №54-07, за умовами якого Банк надав Клієнту грошові кошти (кредит) у розмірі 250 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення до 27.11.2008 (надалі-кредитний договір).

Відповідач зобов»язався повернути кредит та сплатити відсох за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

Відповідно до п. А.7 кредитного договору, відповідач зобов»язаний сплатити банку диференційовану відсоткову ставку в залежності від терміну користування кредитними коштами.

Згідно п. А. 8 кредитного договору у випадку порушення будь-якого із зобов»язань по погашенню кредиту, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом в розмірі 41,0% річних, нарахованих від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.А.9 кредитного договору відповідач сплачує банку винагороду (комісійні платежі) за кредитне обслуговування в розмірі 0,5% від встановленого ліміту.

Згідно п.5.1 кредитного договору позичальник за порушення будь-якого зобов»язання, передбаченого кредитним договором зобов»язаний сплатити пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який виплачується пеня.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Кредитного договору відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання в частині сплати заборгованості по кредиту та процентам, що призвело до виникнення заборгованості за Кредитним договором з урахуванням пені у розмірі 717 134,17 грн.

12.02.2008 позивач направив відповідачу повідомлення за вих. №602 щодо погашення заборгованості за Кредитним договором. Однак станом на дату звернення позивача з позовом до суду зазначена вимога відповідачем виконана не була.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як пояснив позивач, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення суми кредиту за Кредитним договором у розмірі 249943,97 грн., та зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 243952,77 грн., позивачем було нараховано відповідачу 197 542,59 грн. -пені на підставі п.5.8 кредитного договору, 1000,00 грн. (фіксована частини), 24 694,84 грн. -штраф (процентна складова).

Під час розгляду справи на вимогу суду позивачем було надано суду розрахунок суми заборгованості, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 249 943,97 грн. -основного боргу, 243 952,77 грн. -відсотків та 197 542,59 грн. -пені, загалом 691 439,33 грн.

Разом з тим, позивачем не було надано суду обґрунтування підстав та розрахунку сум штрафу, які заявлені до стягнення, а саме: 1000,00 грн. (фіксована частина), 24 694,84 грн. (процентна складова), а тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у встановлені договором строки та обсягах і не навів підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені суд вважає їх обґрунтованими, а тому зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню згідно наданих розрахунків.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 691 439,33 грн. В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на задоволення позову, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія Бер Кон" (м. Київ, вул. Костянтинівська, 11/13, ідентифікаційний код 33060449) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" в особі Філії «Житомирське регіональне управління»«ПАТ КБ «Приватбанк» (10012, м. Житомир, вул. Гоголівська, 4, ідентифікаційний код 14360570) 249 943,97 грн. (двісті сорок дев»ять тисяч дев»ятсот сорок три гривні 97 коп.) -заборгованості по кредиту; 243 952,77 грн. (двісті сорок три тисячі дев»ятсот п»ятдесят дві гривні 77 коп.) -процентів за користування кредитом; 197 542,59 грн. (сто дев»яносто сім тисяч п»ятсот сорок дві гривні 59 коп.) -пені; 6 914,39 грн. (шість тисяч дев»ятсот чотирнадцять гривень 39 коп.) -державного мита та 227,55 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 10.09.2012

Суддя М.Є.Літвінова