Рішення

від 04.09.2012 по справі 5015/2801/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.12 Справа№ 5015/2801/12

Суддя О.Запотічняк при секретарі Р.Джус розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кружік Україна", м.Мукачево.

До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів.

Про: стягнення 110 956,11 грн.

За участю представників:

Від позивача: Тороній Г.М. - представник;

Від відповідача : не з'явився;

Сторонам роз'яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. За клопотанням представників сторін, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Кружік Україна" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 110 956,11 грн.

Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 09.07.2012 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 07.08.2012 року.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити і стягнути з відповідача 110 956,11 грн.

В судове засідання з'явився представник відповідача за дорученням ОСОБА_4

Проте, згідно даного доручення ОСОБА_4 уповноважений представляти інтереси ОСОБА_2 в судах відповідно до вимог ЦПК України та КАС України, а відтак, ОСОБА_4 не надав суду доказів на представництво інтересів відповідача в господарському процесі, та не може бути допущений до участі в даній справі.

Окрім того, 04.09.12р. через канцелярію суду ОСОБА_4 подав заяву про затвердження мирової угоди та три примірники мирової угоди які підписані ним особисто, як представником відповідача.

Представник позивача, в усних поясненнях заперечив проти укладення мирової угоди.

Зважаючи на те, що мирова угода це взаємне, добровільне, мирне врегулювання спору між обома сторонами, а представник позивача заперечив проти укладення мирової угоди, заява про затвердження мирової угоди задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

17 травня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРУЖІК УКРАЇНА»(далі -позивач ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - відповідач) укладено договір №6-05/2010 поставки (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, позивач зобов'язувався виготовити та передати у власність відповідача гаражні секційні ворота у розібраному стані, а відповідач -прийняти гаражні секційні ворота у розібраному стані та вчасно здійснити оплату.

Зокрема, згідно з п. 1.2 Договору позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність замовника 5 комплектів воріт.

Вартість 5 комплектів гаражних секційних воріт по даному договору складає 3572,00 Євро по комерційному курсу покупки на момент здійснення оплати (п. 2.1 договору).

Відповідно до п.2.3. Договору ціни фіксуються у Євро в еквіваленті до гривні по закупівельному курсу на момент отримання рахунку-фактури. Виставлена рахунок-фактура у гривневому еквіваленті є дійсною впродовж трьох банківських днів.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (гаражні секційні ворота) на загальну суму 35 183,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними №26 від 21.05.2010 року та №30 від 31.05.2010 року.

Відповідно до п. 2.3.5. договору відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок впродовж 14 банківських днів після факту отримання товару. Оскільки, товар за договором відповідно до накладної №30 повністю переданий відповідачу 31.05.2010 року, то кінцевим терміном розрахунків позивач вважає 18.06.2010 року.

За поставлений товар відповідач здійснив частковий розрахунок по накладній № 26 від 21.05.2010 року у сумі 10 106,00 грн, що підтверджується актом звірки розрахунків від 20.07.2010 року.

Продукція, отримана відповідачем по Накладній № 30 від 31.05.10 року на загальну суму 25 077,00 грн. станом на 20.07.2010 року, тобто на момент підписання сторонами акту звірки розрахунків, не оплачена.

13.08.2010 року додатком до договору №6-05/2010 «Про реструктуризацію заборгованості»позивач надав відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості згідно з Накладною № 30 від 31.05.2010 року на суму 25 077 грн, що утворилася станом на 01.07.2010 року, що підтверджується угодою, підписаною сторонами.

Відповідно до п. 2 додатку до договору №6-05/2010 «Про реструктуризацію заборгованості», відповідач повинен здійснити останній платіж 13 жовтня 2010 року.

17.12.2010 року позивач надіслав відповідачу Претензію № 28 з вимогою погасити борг в сумі 25 077, 00 грн за договором по накладній №30 від 31.05.2010 року, однак дана претензія залишена відповідачем без реагування.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 25 077,00 грн. основного боргу, 2 788,34 грн -інфляційних витрат, 1 533,48 грн -3% річних, 18657,29 грн -пені, та 62900 грн -штрафу.

Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного:

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору від 17.05.2010р. №6-05/2010 укладеного між сторонами, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 35 183, 00 грн.

Факт поставки товару підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна від 21.05.2010р. № 26 на суму 10 106,00 грн;

- видаткова накладна від 31.05.2010р. № 30 на суму 25 077,00 грн.

Відповідно до п. 2.3.5. договору відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок впродовж 14 банківських днів після факту отримання товару. Оскільки товар за договором відповідно до накладної №30 повністю переданий 31.05.2010 року, то кінцевим терміном розрахунків є 18.06.2010 року.

За поставлений товар відповідач здійснив частковий розрахунок по накладній № 26 від 21.05.2010 року у сумі 10 106,00 грн, що підтверджується актом звірки розрахунків від 20.07.2010 року.

Продукція, отримана відповідачем по Накладній № 30 від 31.05.10 року на загальну суму 25 077,00 грн. -оплачена відповідачем не була.

13.08.2010 року, додатком до договору №6-05/2010 «Про реструктуризацію заборгованості», позивач надав відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості згідно з Накладною № 30 від 31.05.2010 року на суму 25 077 грн, що утворилася станом на 01.07.2010 року.

Зокрема, відповідно до п. 2 додатку до договору №6-05/2010 «Про реструктуризацію заборгованості», відповідач повинен здійснити останній платіж 13 жовтня 2010 року.

Однак, станом на дату подання позову до суду, заборгованість в сумі 25 077,00 грн. відповідачем погашена не була.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 2 788,34 грн суми інфляції за період з серпня 2010 року по травень 2012 року. Однак, як вбачається з розрахунку суми інфляції, долученого до матеріалів справи, нарахування суми інфляції позивачем здійснено неправильно, оскільки нарахування інфляційних втрат за кожен наступний місяць здійснювалось позивачем на суму боргу з врахуванням інфляційних нарахувань за попередній місяць.. Суд здійснив перерахунок суми інфляції, згідно з яким загальна сума інфляції за період з 18.06.2010 року по 02.07.2012 року становить 2 683,24 грн.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 18.06.2010 року по 02.07.2012 року в сумі 1533,48 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1. Договору відповідач за прострочення терміну платежу сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості замовлення за кожен день прострочки. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 18 657,29 грн за період з 18.06.10р. по 02.07.2012 р., тобто за 744 прострочених дні. Однак, як вбачається з розрахунку пені долученого до матеріалів справи, нарахування пені здійснено позивачем неправильно.

Статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, суд здійснив перерахунок пені за період з 02.01.2012р. по 02.07.2012р. (182 дні прострочки) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, сума пені, яка підлягає до стягнення становить 1 913,75грн.

Відповідно до п. 4.1. додатку до договору №6-05/2010 «Про реструктуризацію заборгованості»в разі несвоєчасного внесення плати за договором нараховується штраф в розмірі 100 грн за кожний день прострочення. Таким чином, окрім пені, позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 62 900 грн за період з 18.08.2010 року по 02.07.2012 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 94 107,47 грн. з яких: 25077 грн - основного боргу, 2 683,24 грн. -інфляційних нарахувань, 1533,48 грн. -3% річних, 1 913,75грн. -пені, та 62 900,00 грн. штрафу.

Судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 882,16 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 551 ЦК України, 230, 232 ГК України, ст. ст.28, 33 , 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (79066, АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кружік Україна" (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул.. Б. Хмельницького, 42, код ЄДРПОУ 33484509 ) -25077 грн - основного боргу, 2 683,24 грн. -інфляційних нарахувань, 1533,48 грн. -3% річних, 1 913,75грн. -пені, 62 900,00 грн. штрафу та 1 882,16 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.09.12р.

Суддя Запотічняк О.Д.