Рішення

від 10.09.2012 по справі 19/038-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2012 р. Справа № 19/038-12

За позовом Приватного акціонерного товариства «ПІРО-ШОУ», м. Київ;

до Ради профспілкових комітетів ПАТ «Центренерго», м. Українка;

про стягнення 1582,40 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Макарук А.О. (довіреність б/н від 01.01.2012 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ПІРО-ШОУ»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Ради профспілкових комітетів ВАТ «Центренерго» (надалі -відповідач) про стягнення 1582,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № К-03/01/11 від 11.10.2010 р. повністю не оплатив у визначений договором строк надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість, за порушення строків оплати якої позивач просить стягунти інфляційні втрати в сумі 945,00 грн. та 3 % річних -637,40 грн.

Ухвалою від 04.07.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/038-12 та призначив її розгляд на 23.07.2012 р.

Присутнім у судовому засіданні 23.07.2012 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі та надані витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 04.07.2012 р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Ухвалою від 23.07.2012 р. суд відклав розгляд справи на 06.08.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутнім у судовому засіданні 06.08.2012 р. представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 04.07.2012 р. та ухвали від 23.07.2012 р. не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Ухвалою від 06.08.2012 р. суд відклав розгляд справи на 28.08.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів по справі.

14.08.2012 р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява за вих. № 76 від 08.08.2012 р. про уточнення позовних вимог, в якій останній просить вважати відповідачем по справі Раду профспілкових комітетів ПАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», оскільки при подачі позовної заяви було невірно зазначено найменування відповідача.

Крім того, 21.08.2012 р. на адресу господарського суду від позивача надійшли пояснення по справі за вих. № 77 від 15.08.2012 р., витребувані судом.

Присутній у судовому засіданні 28.08.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали від 06.08.2012 р. не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Також, суду не були надані інші витребувані судом докази.

Ухвалою від 28.08.2012 р. суд відклав розгляд справи на 10.09.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

04.09.2012 р. на адресу господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі за вих. № 83 від 29.08.2012 р. та витребувані судом докази.

Присутній у судовому засіданні 10.09.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали від 28.08.2012 р. не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Суд, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог та зібрані по справі докази, зокрема, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надану державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації, а також враховуючи рекомендації, наведені у п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року № 18, дійшов висновку про необхідність внесення змін до найменування відповідача.

Представник відповідача у судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали від 28.08.2012 р. не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 04.07.2012 р., від 23.07.2012 р., від 06.08.2012 р., від 29.08.2012 р. надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2010 р. між Радою профспілкових комітетів відкритого акціонерного товариства «Центренерго» (за договором -замовник) та Закритим акціонерним товариством «Піро-шоу» (за договором -виконавець), яке змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Піро-Шоу»(п. 1.1. Статуту), було укладено Договір № 68/10, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобовязується виконати роботи по проведенню феєрверку на культурно-масовому заході замовника, присвяченого 15 річниці ВАТ «Центренерго».

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість проведення феєрверку становить 65000,00 грн.

Розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку: передплата 50% від загальної вартості договору у сумі 32500,00 грн. у термін до 13.10.2010 р., залишок 50% протягом 5 днів після надання послуг та підписання сторонами акту про надання послуг (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 7.4. договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 30.10.2010 р. включно, а в частині щодо розрахунків -до повного виконання зобов'язань сторін.

На виконання умов договору позивачем було надано Раді профспілкових комітетів відкритого акціонерного товариства «Центренерго» послуги з демонстрації феєрверку.

Як зазначає позивач, відповідач лише частково сплатив виконавцю за надані послуги в сумі 50000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ПАТ «Піро-шоу»від 13.10.2010 р. на суму 32500,00 грн. та від 24.11.2010 р. на суму 17500,00 грн.

Оскільки, відповідач повністю не розрахувався за надані ПАТ «Піро-шоу»послуги, останній звернувся з позовом до суду про стягнення заборгованості в сумі 15000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановленні рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року № 18, не надається преюдиціального значення також фактам (обставинам), зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням, - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2012 р. у справі № 20/034-11/21 позов ПАТ «Піро-шоу»до Ради профспілкових комітетів ВАТ «Центренерго»був задоволений та стягнуто на користь позивача 15000,00 грн. заборгованості.

Отже, факт надання позивачем послуг відповідачу за Договором № К-03/01/11 від 11.10.2010 р. встановлений Вищим господарським судом України та не потребує доказування.

Таким чином, боржник вважається таким, що прострочив виконання грошових зобов'язань, починаючи з 21.10.2010 р., оскільки умовами п. 2.2. договору передбачено, що залишок у 50% від загальної вартості договору сплачується протягом 5 днів після надання послуги, при цьому послуга була надана 15.10.2010 р.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, відповідач за надані послуги у визначений договором строк повністю не розрахувався, що було встановлено під час вирішення спору по справі № 20/034-11/21, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 637,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 945,00 грн., які нараховані за період з 01.11.2010 р. по 31.03.2012 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків позивача щодо нарахування індексу інфляції та встановив, що інфляційні втрати за період з 01.11.2010 р. по 31.03.2012 р. складають 975,00 грн.

Втім, суд обмежений розміром заявлених позовних вимог, а тому втарти від інфляції підлягають задоволенню в сумі 945,00 грн., визначеної позивачем.

3% річних суд задовольняє за розрахунком позивача, який є арифметично правильним, у сумі 637,40 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Ради профспілкових комітетів ПАТ «Центренернго» (08720, Київська область, Обухівський районн, м. Українка, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 26194473) на користь Приватного акціонерного товариства «ПІРО-ШОУ»(02156, м. Київ, вул. Кіото, 27; код ЄДРПОУ 32770553) 945 (дев'ятсот сорок п'ять) грн. -втрат від інфляції, 637 (шістсот тридцять сім) грн. 40 коп. -3% річних, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути на підставі рішення Приватного акціонерного товариства «ПІРО-ШОУ»(02156, м. Київ, вул. Кіото, 27; код ЄДРПОУ 32770553) з Державного бюджету України суму зайве сплаченого судового збору в розмірі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп., перерахованого платіжним дорученням № 1287 від 20.06.2012 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 19/038-12.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.09.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін