Рішення

від 10.09.2012 по справі 21/105-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2012 р. Справа № 21/105-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», м. Київ

до Приватного підприємства «АП «Укртранс», Київська обл., с. Красилівка

про стягнення 5 962,90 гривень

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Романчук Г.М. (довіреність б/н від 01.04.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.08.2012р. Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна»(далі-ПАТ «СК «Універсальна»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «АП «Укртранс»(далі-ПП «АП «Укртранс»/відповідач) про стягнення 5 962,90 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського Київської області від 27.08.2012р. порушено провадження у справі №21/105-12 та призначено справу до розгляду на 10.09.2012р.

10.09.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у даній справі з підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на повну сплату відповідачем 17.12.2010р. страхового відшкодування в порядку регресу.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У відповідності до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду наведеного, а також враховуючи той факт, що предмет даного спору припинив своє існування 17.12.2010р., тобто до порушення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання позивача.

В судове засідання 10.09.2012р. представник позивача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2010р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volvo», державний реєстраційний номер АА 0898 ІС, належного ПП «АП «Укртранс»під керуванням Охременка Г.П., та автомобіля «ВАЗ 21101», державний реєстраційний номер АА 1342 ІР, належного Віхастому І.П., під керуванням останнього.

Винним у зазначеному ДТП, відповідно до постанови Цюрупинського суду Херсонської області від 31.03.2010р. у справі №3-543/2010, визнано Охременка Г.П.

Оскільки на момент ДТП, що сталась 04.02.2010р., Охременко Г.П. перебував у трудових відносинах з ТОВ ПП «АП «Укртранс», а цивільно-правова відповідальність останнього щодо автомобіля «Volvo», державний реєстраційний номер АА 0898 ІС застрахована ПАТ «СК «Універсальна»за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/7545024 від 11.03.2010р., Віхастий І.П., як власник пошкодженого в наслідок ДТП автомобіля звернувся до позивача з заявою про відшкодування матеріального збитку.

На виконання умов полісу №ВС/7545024 від 11.03.2010р., заяви Віхастого І.П. про відшкодування матеріального збитку та ремонтної калькуляції системи «Аудатекс»від 05.05.2010р., позивачем, як страховиком, було виплачено 5 962,90 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №12627 від 05.07.2010р. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Враховуючи, що ДТП 04.02.2010р., у відповідності до постанови Цюрупинського суду Херсонської області від 31.03.2010р. у справі №3-543/2010, сталось внаслідок технічної несправності автомобіля «Volvo», державний реєстраційний номер АА 0898 ІС, яку не забезпечив водій ПП «АП «Укртранс»- Охременко Г.П., позивач 12.10.2010р. звернувся до відповідача, як страхувальника, з претензією №УН2616 про виплату 5 962,90 грн. страхового відшкодування, сплаченого першим в порядку регресу.

Посилаючись на те, що на зазначену претензію відповідач не відповів, а страхове відшкодування не виплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 962,90 грн. страхового відшкодування в порядку регресу з підстав п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Статтею 979 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідності до приписів статей 27 Закону України «Про страхування»та 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

З огляду наведеного, а також враховуючи той факт, що позивач, як страховик, на виконання умов полісу №ВС/7545024 від 11.03.2010р. здійснив виплату 5 962,90 грн. страхового відшкодування, до нього в силу приписів статей 27, 38 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України перейшло право зворотної вимоги (регресу).

Водночас, під час розгляду даної справи, відповідачем було надано суду копії платіжних доручень останнього за період з 01.11.2010р. по 17.12.2010р., зі змісту яких слідує, що відповідач на виконання претензії позивача №УН2616 від 12.10.2010р. сплатив першому 5 962,90 грн. страхового відшкодування в порядку регресу. Копії зазначених платіжних доручень, а також зведеної відомості банківських перерахувань відповідача за спірний період містяться в матеріалах справи.

Натомість, зазначена сума коштів не була врахована позивачем при визначенні розміру заборгованості відповідача у даній справі.

У відповідності до п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи той факт, що 5 962,90 грн. страхового відшкодування в порядку регресу відповідач сплатив позивачу ще 17.12.2010р., тобто до порушення провадження у даній справі (27.08.2012р.), суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5 962,90 грн. страхового відшкодування в порядку регресу задоволення не підлягає з огляду на її необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, у разі відмові у позові покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 979, 993 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 12.09.2012р.

Суддя В.А. Ярема