Рішення

від 04.09.2012 по справі 5015/2755/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.12 Справа№ 5015/2755/12

Суддя О.Запотічняк при секретарі Р.Джус розглянула матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф Варта», м.Львів.

До відповідача: Приватного підприємства «Знаюбудінвест», м.Львів.

Про: стягнення боргу в сумі 34 832,59 грн.

За участю представників:

Від позивача: Поміщик О. В. -представник;

Від відповідача : не з'явився;

Представнику роз'яснено права та обов'язки згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Технічна фіксація судового процесу за клопотанням представника позивача не здійснювалась.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф Варта»до відповідача: Приватного підприємства «Знаюбудінвест»про: стягнення боргу в сумі 34 832,59 грн..

Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 05.07.2012 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 07.08.2012р.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити та стягнути з Приватного підприємства «Знаюбудінвест»борг в сумі 24 722,40 грн. та 10 110,19 грн. пені.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, відзиву на позов не подав, вимог ухвал суду від 05.07.12р., 07.08.12р. та 23.08.12р. не виконав, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

30 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф Варта»і Приватним підприємством «Знаюбудінвест»були укладені договори №89/10-Л, № 90/10-І про надання охоронних послуг об'єктів нерухомості та іншого майна, що належить замовнику, за адресами: м. Львів, вул. Наукова, 2а та с. Поршна Львівської області (буд майданчик під котеджну забудову).

Згідно п.1.1. зазначених договорів, замовник доручає, а виконавець зобов'язується за плату надавати послуги з охорони території замовника, а також об'єктів та іншого майна, що належить замовнику і знаходиться на даній території в строк з 01 серпня 2010 року до 01 серпня 2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф Варта»надало охоронні послуги, що підтверджується актами виконання робіт (послуг) за період з липня 2010 року по вересень 2011 року (а.с. 28-56).

Відповідно до п.4.2. договорів, замовник оплачує послуги виконавця шляхом перерахунку коштів на підставі акту прийому-передачі робіт: 50% не пізніше 5-го числа місяця та 50% не пізніше 20 числа місяця, що оплачується.

Позивач стверджує, що відповідачем не було оплачено у повному обсязі охоронні послуги за період з серпня 2010 року по вересень 2011 року, і станом на 21.06.2012 р. його заборгованість перед позивачем становить 24722,40 грн.

Позивачем 21.02.2011 року направлено відповідачу претензію № 01/16/02 про невиконання взятого на себе зобов'язання, що залишилась без відповіді.

06 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф Варта»та приватне підприємство «Знаюбудінвест»прийшли до взаємної згоди вважати договір № 89/10-Л від 30.07.2012 р. та договір № 90/10-Л від 30.07.2010 р. такими, що втратили силу. Відповідно до п.6.4. вказаних договорів закінчення строку даних договорів не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час їх дії.

Згідно п.4.3. вказаних договорів у випадку несвоєчасної оплати за охорону об'єкта замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,3 % від суми простроченої оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ за період, за який нарахована пеня.

За неналежне виконання договірних зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 10 110,19 грн. Проте на адресу суду 27.08.12 надійшов лист в якому позивач здійснив перерахунок пені по заборгованості і відповідно до якого пеня становить 6 909,34 грн.

Приймаючи рішення у даній справі суд виходив з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф Варта»на виконання умов договорів від 30.07.10р. №89/10-Л та № 90/10-І, надало відповідачу послуги з охорони об'єктів нерухомості та іншого майна, що належить замовнику, за адресами: м. Львів, вул. Наукова, 2а та с. Поршна Львівської області (буд майданчик під котеджну забудову), що підтверджується актами виконання робіт (а.с. 28-56).

Відповідно до п.4.2. договорів замовник оплачує послуги виконавця шляхом перерахунку коштів на підставі акту прийому-передачі робіт: 50% не пізніше 5-го числа місяця та 50% не пізніше 20 числа місяця, що оплачується.

Проте відповідачем не оплачено в повному обсязі надані охоронні послуги за період з серпня 2010 року по вересень 2011 року і станом на 21.06.2012р. його заборгованість перед позивачем становить 24722,40 грн.

06 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф Варта»та приватне підприємство «Знаюбудінвест»прийшли до взаємної згоди вважати договір № 89/10-Л від 30.07.2012 р. та договір № 90/10-Л від 30.07.2010 р. такими, що втратили силу. Відповідно до п.6.4. вказаних договорів закінчення строку даних договорів не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час їх дії.

Згідно п.4.3. вказаних договорів у випадку несвоєчасної оплати за охорону об'єкта замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,3 % від суми простроченої оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ за період, за який нарахована пеня.

За неналежне виконання договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 10 110,19 грн., а саме:

- по договору №89/10-Л за період з 03.08.10р. по 20.06.12р. в сумі 4 769,21 грн.;

- по договору №90/10-І за період з 04.10.10р. по 20.06.12р. в сумі 5 340,98 грн.

27.08.12 р. на адресу суду позивач надіслав суду перерахунок пені відповідно до якого розмір штрафних санкцій становить 6 909,34 грн. за період з 03.03.11р. по 20.06.12

Однак, як вбачається з розрахунку пені долученого до матеріалів справи, нарахування пені здійснено позивачем неправильно.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 даного закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необхідність здійснення перерахунку пені за останні 6 місяців, які передували даті звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, а саме за період з 05.01.12р. по 05.07.12р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Як уже зазначалося судом, 06 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф Варта»та приватне підприємство «Знаюбудінвест»прийшли до взаємної згоди вважати договір № 89/10-Л від 30.07.2012 р. та договір № 90/10-Л від 30.07.2010 р. такими, що втратили силу.

Таким чином після 06.09.11р. позивач не надавав відповідачу послуг передбачених договором № 89/10-Л від 30.07.2012 р. та договором № 90/10-І від 30.07.2010 р.

Як вбачається з розрахунку заборгованості долученого позивачем до справи (а.с. 8), станом на дату розірвання договору № 89/10-Л заборгованість відповідача по даному договору становила 30 262,40 грн. Після розірвання договору, а саме 26.10.11р. відповідач додатково погасив заборгованість в сумі 10 000,00 грн.

Станом на дату розірвання договору № 90/10-І, заборгованість відповідача становила 34 460,00 грн. Після розірвання договору відповідачем було сплачено 15.11.11р. -10 000,00 грн. та 01.02.12р. -20 000,00 грн.

Заборгованість відповідача договору № 89/10-Л станом на 05.01.12р. становила 20 262,40 грн.

Пеня, яка підлягає до стягнення по договору № 89/10-Л становить - 1 520,52 грн.

Заборгованість відповідача договору № 90/10-І станом на 05.01.12р. становила 24460,00 грн.

01.02.12р. відповідачем було додатково погашено заборгованість в сумі -20 000,00 грн.

Пеня, яка підлягає до стягнення по договору № 90/10-І становить 569,43 грн.

Загальна сума пені, яка підлягає стягненню у відповідності до розрахунку суду, становить 2 089,95 грн. В задоволенні решти суми пені, суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 25961,31 грн. з яких: 24 722,40 грн - основного боргу та 2 089,95 грн. -пені.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір»передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або

скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, судовий збір сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Статтею 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік»встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні;

у погодинному розмірі: з 1 січня - 6,43 гривні, з 1 квітня - 6,56 гривні, з 1 липня - 6,61 гривні, з 1 жовтня - 6,7 гривні, з 1 грудня - 6,8 гривні.

Виходячи з наведеного, при поданні даного позову слід було сплатити судовий збір в сумі 1 609,50 грн.

Як вбачається з платіжного доручення від 21.06.12р. №932, при поданні позову до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1641,00 грн., тобто надлишково сплачено судовий збір в сумі 31,50 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, надлишково сплачений позивачем судовий збір у розмірі 31,50 грн. підлягає поверненню позивачу.

Судові витрати суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 238,91 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 551 ЦК України, ст. 232 ГК України, ст. ст.28, 33 , 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Знаюбудінвест»(79017, м.Львів, вул.Водогінна, 2/008, код ЄДРПОУ 22369421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф Варта» (79035, м.Львів, вул. Зелена, 115б, код ЄДРПОУ 30993965) -24 722,40 грн. -боргу, 2 089,95 грн. -пені та 1 238,91 грн. -судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сейф Варта» (79035, м.Львів, вул. Зелена, 115б, код ЄДРПОУ 30993965) з державного бюджету 31,50 грн. зайво сплаченого судового збору.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

6. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.09.2012 року.

Суддя Запотічняк О.Д.