Рішення

від 04.09.2012 по справі 5020-804/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року справа № 5020-804/2012

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акмол»

(ідентифікаційний код 31583856, 99053, м.Севастополь, вул. Меньшикова, б.92, кВ. 2)

про стягнення 200566,02 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ФКМ СМР) - Сарахман С.О., начальник відділу, довіреність № б/н від 01.09.2011;

Відповідач (ТОВ "Акмол") - Мокін О.І., представник, довіреність №195 від 04.01.2012.

Суть спору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до ТОВ «Акмол»про стягнення 200566,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна від 19.03.2002 №74-02, в частині належного та своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою від 19.07.2012 позовну заяву прийнято судом до провадження.

У судовому засіданні 04.09.2012 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач у судовому засіданні 04.09.2012 надав відзив на позовну заяву, вказавши що позовні вимоги визнає, просить надати йому розстрочки виплати суми боргу за представленим суду графіком.

Представник позивача проти задоволення клопотання про надання розстрочки заперечував.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2002 між Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акмол»(Орендар) укладений договір оренди №74-02 (далі -Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду вбудоване приміщення загальною площею 197,7 кв.м, що знаходиться на цокольному поверсі за адресою: м. Севастополь, вул. В. Морська, 50 та знаходиться на балансі РЕП-3 (надалі -об'єкт оренди), вартість якого складає за актом оцінки від 21.02.2002 -120330,00 грн., для використання приміщення під салон-магазин непродтоварів та дизайнерсько-консультаційного центру.

Об'єкт оренди залишається на балансі РЕП або ДКП «Аррікон»із зазначенням того, що майно передано в оренду, зараховано на позабалансовий рахунок Орендаря, є орендованим та оплачується орендарем в сумі 1002,75 грн. на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно. Амортизаційні відрахування на орендоване майно нараховуються балансоутримувачем. Аморизаційні відрахування є власністю орендодавця (п. 2.2 Договору).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору розмір орендної плати визначається у розмірі 2033 грн. у рік, виходячи з 10% від розрахунку вартості об'єкта оренди (експертної оцінки). Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не враховуються в орендну плату.

Орендна плата складає 1002,75 грн. за першій місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню орендарем при внесенні чергового платежу відповідно до індексу інфляції, що визначається Мінстатом України (п. 3.3 Договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі стягується відповідно до законодавства за увесь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення (п. 3.5 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору обов'язком орендаря є, зокрема, своєчасне внесення орендної плати, а також здійснення інших платежів, пов'язаних з використанням об'єкта оренди, зокрема, щодо оплати послуг , що надаються підприємствами комунальної сфери.

За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором оренди сторони несуть відповідальність, що передбачена законодавством України (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договір діє з моменту підписання до 15.02.2007.

У виконання умов договору №74-02 від 19.03.2002 Позивач передав Відповідачу об'єкт оренди, про що був складений акт приймання-передачі орендованого майна (арк.с. 11).

Протоколом від 08.09.2003 узгодження змін до договору оренди №74-02 від 19.03.2002 сторонами було внесено зміні в п. 1.1, вказавши площу вбудованих приміщень у розмірі 200,70 кв.м, а також у п. 2.2, 3.1 та 3.2 Договору, зазначивши розмірі орендної плати у розмірі 2391,67 грн. у місяць (не пізніше 20 числа поточного місяця) та 28700,04 грн. у рік, виходячи з 12% від вартості об'єкта оренди (арк.с. 13).

08.09.2003 між сторонами по справі був укладений акт приймання-передачі орендованого майна -вбудованих нежитлових приміщень загальною площею 200,70 кв.м (арк.с. 15).

Протоколом від 20.12.2005 узгодження змін до Договору оренди №74-02 від 19.03.2002 сторонами встановлено орендну плату за користування об'єктом оренди у розмірі 5059,68 грн. щомісячно та 60836,16 грн. у рік (арк.с. 17).

Протоколом від 15.02.2007 узгодження змін до договору оренди №74-02 від 19.03.2002 сторонами встановлена орендна плата у сумі 5761,75 грн. у місяць та 69141 грн. у рік.

Викладено п. 3.3 Договору в наступній редакції: «відповідно до методики, яка затверджена рішенням сесії Севастопольської міської Ради №334 від 13.11.2002 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому».

Також встановлено строк дії договору з моменту підписання до 02.02.2008.

Протоколом від 10.05.2007 узгодження змін до договору оренди №74-02 від 19.03.2002 розмір орендної плати встановлено в сумі 8877,38 грн. щомісячно та 103711,156 грн. у рік, виходячи з орендної ставки 18% від вартості об'єкта оренди.

Відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за наступний місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому (п.3.3, а.с. 21).

Протоколом від 27.02.2008 узгодження змін до договору оренди №74-02 від 19.03.2002 строк дії договору встановлений до 02.02.2013 (арк.с. 23).

Додатковою угодою від 11.08.2009 встановлений розмір орендної плати відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №7273 від 14.07.2009 та складає 9611,72 грн. у місяць та перераховується орендарем орендодавцю в строки, встановлені договором оренди з 01.08.2009.

Розмір скорегованої орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру щомісячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю. З 01.01.2010 розрахунок орендної плати поновляється відповідно до умов договору, визначених до означених змін (арк.с. 24).

Додатковою угодою від 23.01.2010 про внесення змін до договору оренди №74-03 від 12.03.2002 розмір орендної плати за період з моменту цієї угоди до 01.08.2010 встановлюється у розмірі 9952,35 грн. у місяць та перераховується орендарем орендодавцю в строки, визначені договором оренди з моменту підписання Додаткової угоди (арк.с. 25).

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2011 у справі №5020/64/2011 договір оренди нерухомого майна №74-02 від 19.03.2002 було розірвано, зобов'язано ТОВ «Акмол»звільнити орендоване майно за договором оренди нерухомого майна №74-02 від 19.03.2002 (арк.с. 26-28). Постанова Вищого господарського суду України від 26.10.2011 №5020/64/2011 набрала законної сили 26.10.2011.

16.02.2012 Господарським судом міста Севастополя був виданий наказ суду в частині зобов'язання ТОВ „Акмол" звільнити орендне майно за договором оренди нерухомого майна № 74-02 від 19.03.2002 -вбудоване нежитлове приміщення цокольного поверху жилої будівлі, загальною площею 200,7 м 2 , розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, 50, передавши майно ФКМ СМР .

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, не потребують доказуванню факти, встановленні в Постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2011 у справі №5020/64/2011.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Таким чином, зобов'язання орендаря по внесенню орендної плати припинилися 26.10.2011.

Протягом періоду з 01.11.2010 по 25.10.2011 орендна плата орендарем вносилася з порушенням пункту 4.4 Договору оренди, у нього перед орендодавцем виникла заборгованість у розмірі 186640,59 грн.

Відповідно до довідці Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (арк.с. 55), станом на 14.08.2012 оплата заборгованості за орендною платою за період з 01.11.2010 по 25.10.2011 не здійснювалась.

Наявність заборгованості з орендної плати за період з 01.11.2010 по 25.10.2011 у розмірі 186640,59 грн. і стала причиною для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості в означеному розмірі, а також 3% річних та пені за несвоєчасне виконання умов договору.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, тобто виникли орендні правовідносини.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач припустився порушення умов Договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати.

Доказів погашення заборгованості станом на момент прийняття цього рішення не надано.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заборгованість відповідача у розмірі 186640,59 грн. за період з 01.11.2010 по 25.10.2011 підтверджена наявними матеріалами справи.

Як встановлено судом, станом на день прийняття рішення у справі обов'язок щодо перерахування орендної плати відповідачем не виконаний, докази погашення заборгованості за вказаний період в матеріалах справи відсутні.

Крім того, відповідач в повному обсязі визнав позовні вимоги, що підтверджується матеріалами справи, а саме відзивом на позовну заяву.

Наведене дозволяє суду зробити висновок про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи викладене, заявлена позивачем сума основної заборгованості підлягає стягненню у заявленому розмірі - 186640,59 грн. (за період з 01.11.2010 по 25.10.2011).

Позивачем, також, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5346,60 грн. (арк.с. 8).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, вважає його обґрунтованим, а вимоги щодо стягнення 5346,60 грн. -такими, що підлягають задоволенню в означеному розмірі.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача суми пені за договором оренди у розмірі 8578,83 грн. відповідно до представленого розрахунку (арк.с. 7).

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту п.3.5 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно, або не в повному обсязі стягується відповідно до законодавства за увесь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України, Платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунки пені, надані позивачем, в тому числі щодо розміру облікової ставки НБУ, що брався до уваги при розрахунку, а також розміру заборгованості і періоду прострочення та визнав їх такими, що відповідають вимогам діючого законодавства та вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у сумі 200566,02 грн. , з яких: 186640,59 грн. -сума боргу за договором оренди, пеня -8578,83 грн., 3% річних -5346,60 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідач у судовому засіданні 04.09.2012 просив встановити йому розстрочку виплати боргу, шляхом сплати по 3000 грн. щотижнево до повного погашення заборгованості.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Суд вважає клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Аналіз зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що розстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, а також можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк.

До таких обставин, зокрема, відносяться матеріально-правові факти щодо фінансового стану сторін, а також інші обставини, що заслуговують на увагу.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

В даному випадку, відповідач обґрунтував заяву про розстрочку виконання рішення суду скрутою економічною ситуацією пов'язаною з наслідками мирової економічної кризи.

В той же час, на думку суду, відповідачем не було представлено доказів наявності саме виключних обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду відповідачем та які б свідчили про винятковий та особливий характер відносин, що склалися на підприємстві відповідача.

Тобто, відповідач не довів належними та допустимими доказами у розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України наскільки дані обставини виключають можливість виконання судового рішення.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності.

Суд, вивчивши матеріали заяви, заслухавши пояснення представників сторін, встановив, що обставини, які ускладнюють виконання рішення господарського суду міста Севастополя та роблять його неможливим та докази, які б свідчили про винятковість обставин, за яких відповідач не має можливості виконувати рішення суду, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведені. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду.

Керуючись статтями 49, 82-85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акмол» (ідентифікаційний код 31583856, 99053, м.Севастополь, вул. Меньшикова, б.92, кВ. 2) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, на р/р бюджету міста Севастополя №33213870700001 в ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, код у ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400) 200566,02 грн. (двісті тисяч п'ятсот шістдесят шість грн. 02 коп.) , з яких: 186640,59 грн. -сума заборгованості за договором оренди, пеня -8578,83 грн., 3% річних -5346,60 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акмол» (ідентифікаційний код 31583856, 99053, м.Севастополь, вул. Меньшикова, б.92, кВ. 2) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, на р/р №37188003000416 в ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, отримувач Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) судовий збір у сумі 4011,32 грн.

4. У задоволенні заяви про надання розстрочки виконання судового рішення відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.09.2012

Суддя підпис О.С. Погребняк