Рішення

від 10.09.2012 по справі 5016/1614/2012(1/88)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2012 р. Справа № 5016/1614/2012(1/88)

м. Миколаїв

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" / 01017, м.Київ, вул.Дружби Народів, 38/ Миколаївська філія ПАТ "Кредитпромбанк" /54001, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, 63/

До відповідача: Приватного підприємства "Баштанське квінт -ССД"

/56172, Миколаївська область, Баштанський район, с.Мар'янівка/

про: стягнення 157425,49 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивача: Михеєнко І.М. дов. від 06.08.2010р.

Від відповідача: Ютовець О.О. дов. від 30.08.2012р.

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою (заява про зменшення позовних вимог від 05.09.2012р.) про стягнення з відповідача заборгованості по кредитному договору № 02/067/08-КЛТ від 18 червня 2008р. в сумі 157 425,49 грн., в тому числі: 31 341,96 грн. -пеня за несвоєчасне погашення кредиту, нарахована за період з 15.07.2010р. по 12.01.2011р., 74 301,37 грн. -збитки у вигляді неодержаного прибутку (втрачена вигода) за період з 13.01.2011р. по 25.08.2011р., 13 382,16 грн. -3% річних за період з 15.07.2010р. по 25.08.2011р., 38 400,00 грн. -сума інфляційних втрат за період з 15.07.2010р. по 25.08.2012р.

Відповідач надав відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування вказує, що в частині стягнення пені в сумі 31 341,96 грн. позивачем був пропущений строк позовної давності. Щодо стягнення упущеної вигоди, зазначає, що позивачем по справі не було здійснено жодного заходу з метою запобігання неотримання суми у розмірі 74 630,00 грн. Вказує, що позивачем не надано доказів, які підтверджують розмір інфляційних змін, за період, вказаний у розрахунку до позову.

07.09.2012р. від відповідача надійшло клопотання про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені.

Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд -

встановив:

18 червня 2008р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 02/067/08- КЛТ, а 15 січня 2010р. - додаткова угода до кредитного договору № 02/067/08- КЛТ, за умовами якої банк зобов'язався надати позичальнику кредит згідно з цією додатковою угодою в сумі 400 000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит не пізніше 14 липня 2010р. на рахунок банку. Процентна ставка за кредитом, який надається за цією додатковою угодою, встановлюється у розмірі 30% річних.(п. 1, п. 2, п.3 додаткової угоди).

Згідно п. 3.4.3 кредитного договору, відповідач зобов'язався сплачувати банку нараховані проценти за кожним кредитом, наданим згідно з додатковими угодами, починаючи з останнього робочого місяця по п'яте число місяця наступного за місяцем, за який сплачуються проценти, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаний у відповідній додатковій угоді.

На виконання вимог договору та додаткової угоди, позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 400 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повернув кредитні кошти 26.08.2011р., тобто з простроченням строків повернення кредиту, передбачених договором.

В зв'язку з простроченням повернення кредитних коштів за договором № 02/067/08- КЛТ, позивач просить стягнути з відповідача:

-пеню за період з 15.07.2010р. по 12.01.2011р. в сумі 31 341,96 грн.;

-3% річних за період з 15.07.2010р. по 25.08.2011р. в сумі 13 382,16 грн.,

-інфляційні за період з 15.07.2010р. по 25.08.2012р. в сумі 38 400,00 грн.

-збитки у вигляді неодержаного прибутку (втрачена вигода) за період з 13.01.2011р. по 25.08.2011р. 74 301,37 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), позивач зазначає, що упущена вигода полягає у неодержаному банком прибутку від надання кредитних коштів за визначену договором плату -30% річних.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог ЦК України та ГК України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України у встановлений строк, за розрахунком позивача боржнику цілком обґрунтовано нараховано до стягнення 3% річних в розмірі 13382,16 грн., індекс інфляції в розмірі 38400,00 грн.

Пунктом 3.4.9 договору встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією, встановленою у пункті 2.5 договору, відповідач зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією.

За несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, позивачем нараховано до стягнення пеню за період з 15.07.2010р. по 12.01.2011р. в розмірі 31 341,96 грн.

Разом з тим в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з такого.

Нормами ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно із п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення.

07.09.2012р. від відповідача надійшла заява, в якій він просить суд застосувати строк позовної давності, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України.

Заява є обґрунтованою, оскільки позивачем пеня нарахована за період з 15.07.2010р. по 12.01.2011р., а звернувся він до суду із позовною заявою 17.08.2012р., тобто після спливу строку позовної давності, про що відповідач заявив у своєму відзиві.

Відповідно до норми п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Вимоги позивача щодо стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в розмірі 74 301,37 грн. є необґрунтованими виходячи з такого.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема відноситься неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, вказаною нормою збитками є також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач дійсно допустив правопорушення, а саме не виконав своєчасно своє зобов'язання по договору від 18.06.2008 року (додаткова угода від 15.01.2010 року) щодо погашення суми кредиту до 14.07.2010 року . Фактично сума 400 000 грн. була перерахована позивачу 26.08.2011р.

Разом з тим, позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про реальну можливість отримання ним прибутку в разі своєчасної сплати відповідачем суми кредиту.

Крім того, частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Як свідчать надані позивачем докази (рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.11.2011 року) позивач лише в квітні 2011 року звернувся до суду за захистом свого порушеного права, а саме з позовом про стягнення з Ярошевського С.О. суму боргу по кредитному договору від 18.06.2008 року за рахунок заставленого майна. В позові відмовлено.

До відповідача у даній справі позивач з позовними вимогами щодо виконання зобов'язань за кредитним договором в період з 14.07.2010 року по 26.08.2011р. не звертався взагалі. Тобто, позивачем не вживались заходи щодо одержання заявлених в позові доходів.

Відповідно до частини першої ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом прядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено фактів, які могли б свідчити, що понесені ним втрати майнового характеру (неодержаний банком прибуток за надання кредитних коштів за визначену договором плату) зумовлені виключно протиправними діями відповідача і всупереч вжитих позивачем заходів щодо отримання прибутку.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Баштанське квінт -ССД" /56172, Миколаївська область, Баштанський район, с.Мар'янівка, код ЄДРПОУ 33530963/ на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" /01017, м.Київ, вул.Дружби Народів, 38, код ЄДРПОУ 21666051/ 3% річних в сумі 13382,16 грн., інфляційні в сумі 38400 грн., судовий збір в сумі 1035,64 грн.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити .

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.I.Васильєва

Повний текст складено та підписано 11.09.2012р.