Рішення

від 06.11.2006 по справі 9/214-3466

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/214-3466

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2006 р.Справа № 9/214-3466

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Кропивної Л.В.             

Розглянув справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід агросервіс" вул. Галицька, 174, м.Бучач, Тернопільська область           

до  Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод " вул. Ст.Бандери, 2, м.Бучач, Тернопільська область            

За участю представників сторін:

   позивача:  Панькуш І.С., протокол загальних зборів № 1 від 06.05.2005 р.

                   Костишин Н.І., довіреність № 37 від 01.08.2006 р

   відповідача:  не з'явився

роз'яснивши  у розпочатому судовому засіданні представнику позивача  права та обов'язки  учасників господарського процесу згідно з ст.ст. 22,  29  ГПК  України,

встановив

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Західагросервіс” ,                       м. Бучач,  звернувся 07.09.2006 р.   до господарського суду з позовом  до відповідача –Державного підприємства  „Бучацький мальтозний завод”, м. Бучач,  , в якому просить стягнути  136 744,38 грн., посилаючись на таке :

Між   Підприємством та  Товариством   був укладений договір оренди від 20.10.2003 р, за  яким Підприємство    зобов'язувалося  щомісяця виплачувати  орендну  плату у розмірі 2500 грн.  за  користування та володіння  складом, який  належить орендодавцю  –Товариству.

Порушуючи свої зобов'язання  ,   Підприємство  в період з  лютого по листопад 2004 р.  орендної плати не сплатив,  внаслідок чого станом на 07.06.2006 р.  його боргу  становить 9 783,65 грн.   Наявність боргу ,стверджує Позивач,  підтверджується     актом звірки взаєморозрахунків за період  з 01.0120065 –20.05.2006 р.

Крім того,  Позивач мотивує ціну позову заборгованістю в оплаті товару, отриманого Підприємством   на підставі  договору  купівлі-продажу № 3 від 03.01.2006 р.

Так,  вказує Позивач,   на виконання договору  від 03.01.2006 р.  Підприємство  через свого представника , який діяв на підставі  довіреності  № 192680 серії ЯКШ  від 04.01.2006 р.  , отримало товар –зерно кукурудзи фуражної  на загальну суму   94 141 грн., про що свідчить  накладна № 001 від 04.01.2006 р.  Однак  зобов'язання  оплатити придбаний товар  протягом  30 календарних днів після його   отримання,   Підприємство    не виконало , оскільки  ані на  03.02.2006 р. , ані на день звернення з позовом  до суду вартість товару не оплатило.

Оскільки   належне виконання   Підприємством ,як покупцем,  грошових зобов'язань  забезпечено  неустойкою у вигляді пені ( п. 5.3. договору),   Позивач з 03.02.2006 р.. по  06.06.2006р.  нарахував 6027,60 грн. пені   з розрахунку  подвійної облікової ставки   НБУ, яка діяла у цей період на суму боргу  -  94 141, 00 грн. , яку заявив до стягнення  з Відповідача.

Спираючись  на ч. 2 ст.  625 ЦК України,  Позивач просить стягнути з Відповідача  суму боргу з урахуванням індексу інфляції  за період  з 03.02.2006 р.. по  03.08.2006 р. . Інфляційні  втрати  за цей період, стверджує  Позивач ,  становлять  753,13 грн.

Крім цього, Позивач зазначає, що   відповідно  до п. 1 ст.  623 ЦК України   Відповідач повинен  відшкодувати  збитки   завдані  Позивачу  порушенням  зобов'язання.  Як вважає Позивач,   Відповідачем   було порушено право  позивача на доходи ,, які той міг би реально  одержати  за звичайних обставин,  якби його право  не було  порушене ( упущена вигода).  Посилаючись на   інформацію, яка надана  Союзом  Аграрних Бірж України  про результати торгів на біржах України  стосовно середньозваженої  ціни на червень кукурудзи фуражної , за якою  Позивач продав    іншому  контрагенту,   Позивач  розраховує  упущену вигоду  як  різницю цін, помножених на 200,3   і просить стягнути    26 039 грн.  на відшкодування упущеної вигоди.

Відповідач  заперечень на позов не подав та не скористався своїм правом   на участь у судових засіданнях. . Справа розглядається  за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.11.2006 р.  оголошувалася перерва до 11 год 07.11.2006 р.   для  виготовлення   та  оголошення повного тексту  рішення суду.

Оцінивши наявні у справі докази, суд встановив, що позов підлягає до часткового  задоволення , виходячи з наступного.

З матеріалів справи  випливає, що  Позивачем  заявлено  до стягнення  9 783,65 грн. основного  боргу і , який виник  внаслідок   неналежного виконання Відповідачем  в період з лютого по  листопад 2004 р. зобов'язань  орендаря  в частині внесення орендної плати за  користування та  володіння  не житловим  приміщенням –складом № 3 ,    переданим   йому Позивачем на умовах договору оренди   від 20.10.2003 р.   

В  матеріалах справи     знаходиться договір  оренди,  укладений між сторонами по справі 20.10.2006 р., з якого вбачається, що предметом оренди є   нежитловий будинок, що стоїть окремо,   площею  1200 кв.м.  за адресою  вул.. Галицька, 174 у м. Бучач,  плата за користування яким складає   2500 грн. з ПДВ  і  повинна вноситися  орендарем щомісячно . Строк дії договору оренди  - один календарний   рік. ( а.с. 30-31)

Спору щодо  обставин  передачі у  користування приміщенням ,як випливає з матеріалів справи  між сторонами не існує.

Утім,  як стверджує Позивач, і такі його доводи  не  спростовує      Відповідач,  за період  з  лютого по листопад 2004 р.  орендар  не сплатив орендної плати  за користування приміщенням,  що  підтверджується  змістом   листа Відповідача  від 12.07.2006 р. № 3 ( а.с.  29)  , яким визнано   обґрунтованість доводів  претензії Позивача від 07..06.2006 р. № 26 , стосовно  заборгованості, частина якої   складає  борг  в орендній  платі  у розмірі   9 783,65грн. ( а.с  26-27)

Враховуючи,  що  Відповідач не спростував доводів  позову  , не виконав   грошових зобов'язаннях  на суму  9 783,65 грн.,  тому  вимоги  у  цій частині позову як обгрунтовано заявлені та  не  заперечені Відповідачем  підлягають до задоволення .

Крім заборгованості  в орендній  платі  Позивач   просить стягнути заборгованість,  що виникла  в результаті    невиконання Відповідачем, як покупцем,  умов договору   купівлі -продажу зерна  кукурудзи фуражної  за  470 грн. за тонну, у кількості 210 тон, загальною вартістю  98 700грн.( а.с.32-34).

Матеріалами справи , а саме: довіреністю  № 192680 серії ЯКШ  від 04.01.2006 р. ,виданої   ДП ”Бучацький мальтозний завод” своєму представникові на отримання  продукції  , накладною  № 001 від 04.01.2006 р.   підтверджуються доводи Позивача  про те, що  зерно кукурудзи фуражної  на загальну суму   94 141 грн., продано   покупцю- Відповідачу у справі.

Між тим,   в порушення  пункту 3.1. договору,  згідно  якого оплата  товару  здійснюється на умовах  відтермінування  платежу протягом 30  календарних днів після отримання товару,  Відповідач  своїх зобов'язань не виконав,  адже  станом на 03.02.2006 р. вартість   продукції  не сплачена  на розрахунковий   рахунок продавця.

Належне виконання    зобов'язань    покупця забезпечено пенею, оскільки у п. 5.3. договору  сторони передбачили, що  за несвоєчасну оплату товару  покупець сплачує  продавцю пеню у розмірі  подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент  нарахування , від суми неоплаченого товару за кожень день прострочки .

Як вказується у ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати  оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок  учасників господарських відносин  належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивачем  доведено, що  Відповідач    вартість  отриманої продукції   не  сплатив,    хоча претензію визнав.  Станом на 07.09.2006 р.     борг  в оплаті вартості   проданої продукції  становить 94 141 грн.. і у добровільному порядку  Відповідачем  не сплачено.

Доказів,  що підтверджують  виконання  Відповідачем  оплати  вартості продукції, на момент  розгляду спору судом,   матеріали справи не вміщують.

Тому, правомірними є вимоги  щодо стягнення  з Відповідача 94 141 грн..  вартості  проданої йому продукції і   яка        є  заборгованістю  Відповідача.  

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Враховуючи, що  Відповідач  не виконав своїх зобов'язань   за договором купівлі-продажу  продукції,   допустив  заборгованість у  розмірі   94 141 грн.,  відтак,  він вважається  таким, що порушив господарське зобов'язання а тому      повинен нести відповідальність, встановлену   договором  та законом.   

Відповідно до  ст. 625  ЦК України , кредитор вправі   вимагати від боржника  сплати боргу з урахуванням 3% річних та з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши   розрахунок   позову у цій частині вимог , згідно  з яким   втрати від інфляції за період з   03.02.2006 р по 03.08.2006 р.  внаслідок     несплати  94 141 грн. становлять  753,13 грн.     ,  суд знаходить їх   вірними  та такими, що підлягають  до стягнення з Відповідача.

  Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення пені згідно п. 9.1 договору поставки № 1 від 04.05.2005 р., нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати ( за 92 дні), що складає 15 691,39 грн., та поданий розрахунок цих санкцій, суд дійшов до висновку, що вимоги в цій частині підлягають до задоволення, як такі, що відповідають положенням ст. 232 Господарського Кодексу України та положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

 Утім,   доводи позову  та докази представлені Позивачем на  їх доведення   стосовно   стягнення  26 039 грн. на відшкодування  втраченої вигоди, суд вважає непереконливими та недоведеними,  виходячи з наступного.

В силу ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. При цьому, у відповідності з ч.2 цієї норми, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Виходячи із змісту  ч. 2 ст 203 ЦК України правова природа  упущено вигоди полягає у тому, що підставою  її відшкодування є доведеність  реального отримання кредитором у майбутньому  певних доходів, яких  він   був позбавлений можливості отримати саме у зв'язку  з неналежним  виконанням  зобов'язання  боржника.  

Відповідно до ст.218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст.224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом,  виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Водночас,   сторони  вільні у виборі предмета договору і визначенні його  умов.   Позивач уклав з Відповідачем договір  на  певних умовах, погоджених обома сторонами. Так само  за погодженням сторін ним був укладений   договір з іншими  покупцями.

Тому,   укладення  Позивачем  договору  з іншими  підприємствами на інших умовах,  хоч і  більш вигідних ,  та отриманий від цього дохід, не  знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку  із   правопорушенням у сфері господарювання  , вчиненим   Відповідачем  , та розміром  доходів, на які  розраховував  Позивач , укладаючи із ним   договір  .

Судові витрати  ,в силу положень   ст. 49 ГПК України, покладають судом на сторони пропорційно задоволеним  позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись  ст. 193, ч.2 ст. 224, 225, 229, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, ст.ст.82, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

Вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства “Бучацький мальтозний завод” (вул. С. Бандери,2, м. Бучач, Тернопільської області, р/р 26004301682061 в ТВ БВ Промінвестбанку м. Бучач,   МФО 338426, ід. Код 00375148)  9 783,65 грн. заборгованості з орендної плати, 94 141,00 грн. заборгованості в оплаті товару, 6 027,60 грн. пені, 753,13 грн. інфляційних  витрат, 1106,94 грн. державного мита, 95,52 грн. судово-інформаційних витрат в користь Товариства з обмеженою відповідальністю АПК “Захід агросервіс” (вул. Галицька, 174, м. Бучач, Тернопільська область, р/р 2600731682227 в ТВ БВ Промінвестбанку м. Бучач, МФО 338426, ід. код 21147724)

    3. Відмовити  у  задоволенні позову  у   частині стягнення  26 039 грн. на відшкодування  втраченої вигоди .

         4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) “14” листопада  2006 р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          Л.В. Кропивна