Постанова

від 10.09.2012 по справі 2а/1270/6086/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6086/2012

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Мирончук Н.В., розглянувши адміністративну справу в порядку скороченого провадження за позовом Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганську Луганської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеола" про стягнення заборгованості в розмірі 21032,00грн.,-

В С Т А Н О В И В:

07 серпня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганську Луганської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеола" про стягнення заборгованості в розмірі 21032,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне.

Відповідач зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 25.01.2008 року. На обліку у ДПІ в Артемівському районі м.Луганська Луганської області ДПС знаходиться з 28.01.2008 р.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою податкових зобов'язань у ТОВ «Сеола» станом на 18.06.2012 року утворився податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість на загальну суму 21032,00грн.

У зв'язку несплатою у встановлені строки податкових зобов'язань ТОВ «Сеола», позивачем було направлено податкову вимогу від 04.04.2012 року № 148.

Ухвалою від 09 серпня 2012 року справу призначено до розгляду у порядку скороченого провадження.

У встановлений судом строк відповідачем не подано ні заперечень проти позову, ні заяви про визнання позовних вимог.

Ухвала про відкриття скороченого провадження 20.08.2012 року повернулась до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 13).

Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. З огляду на вищезазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених Конституцією та законами України.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною третьою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач - ТОВ «Сеола» зареєстрований виконавчим комітетом Луганської міської ради 25.01.2008 року за № 1 382 102 0000 014451, про що свідчить свідоцтво про державну юридичної особи (а.с.6).

Відповідач взятий на облік в ДПІ у Артемівському районі м.Луганська з 28.01.2008 року за №5655 як платник податків, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 28.01.2008 року № 952 (а.с.4).

На підставі акту перевірки № 231/2300/35707112 від 29.02.2012 року позивачем було складено податкове повідомлення - рішення № 0000592300 від 14.03.2012 року на суму 21062 грн., яке було вручено відповідачу 14.03.2012 року, про що свідчить підпис на податковому -повідомленні рішенні (а.с.10).

Відповідно до п.п.41.1.1. п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, контролюючими органами, зокрема, є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Пунктом 41.5. ст.41 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

У відповідності зі статтею 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до ст.20 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України від 02.12.2010рн. №2755-VI регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Позивачем було направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 04.04.2012 року № 148 на суму 21032,00грн., яку було отримано відповідачем 19.04.2012 року, про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.7).

Відповідно до довідки про суми податкового боргу платника податків на стягнення коштів з рахунків по ТОВ «Сеола» станом на 18.06.2012 року за відповідачем числиться заборгованість в сумі 21032,00грн., з яких 21031,00грн. - податкові зобов'язання, 1,00грн. - штрафні санкції (а.с.9).

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Внаслідок того, що відповідач станом на дату розгляду адміністративного позову податкового органу про стягнення коштів за податковим боргом, у добровільному порядку у розмірі 21032,00грн., не сплатив, вимоги податкового органу про стягнення коштів в сумі 21032,00 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 16, 20, 54, 57, 87, 95, 102 Податкового кодексу України, статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганську Луганської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеола" про стягнення заборгованості в розмірі 21032,00грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сеола" (ідентифікаційний код 35707112 адреса: кв.Щербакова, 2/17, м. Луганськ, 91029) заборгованість платника податків перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 21032,00грн.(двадцять одна тисяча тридцять дві гривні 00 коп.), звернувши стягнення з рахунку у банку, обслуговуючого платника податків, код платежу 14010100 р/р 31110029700003, утримувач УДКУ у м. Луганську ГУДКУ у Луганській області, код утримувача 24046582, банк ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною і підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка не брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанову складено у повному обсязі 10 вересня 2012 року о 16год. 00 хв.

СуддяН.В. Мирончук