Постанова

від 11.05.2012 по справі 2а/2470/834/12

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а/2470/834/12  ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   11 травня 2012 р.                  м. Чернівці                           Справа №  2а/2470/834/12 Чернівецький окружний адміністративний суд в складі головуючого –судді Маренича І.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області до Приватного підприємства "Вітко" про стягнення  заборгованості, суд – В С Т А Н О В И В : Кіцманська міжрайонна державна податкова інспекція Чернівецької області (позивач) звернулася з адміністративним позовом до Приватного підприємства  «Вітко» (відповідача) про стягнення податкового боргу. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 183-2 КАС України, на адресу відповідача було направлено ухвалу про відкриття скороченого провадження та запропоновано подати заперечення на позов або заяву про визнання позову, однак відповідач зазначеним правом не скористався. Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як суб'єкт господарювання Кіцманською районною державною адміністрацією Чернівецької області з 09.12.05 року. 1) 19 березня 2011 року відповідач подав податкову декларацію з податку на доходи фізичних осіб за січень 2011 року, в якій зазначено, що заборгованість станом на 01.01.11р. становить 1057,02 грн. Пункт 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року №889-IV (далі – Закон №889) (діяв на момент виникнення правовідносин) передбачає, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті. Відповідно до пп. 8.1.1. та 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону №889, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону; податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду. Згідно із пп. 16.3.5. п. 16.3 ст. 16 Закону №889, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. 2) Відповідачем подавались податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності від 30.01.2011 року за 2011 рік та від 20.02.2012 року за 2012 рік. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про плату за землю» №2535-ХІІ від 03.07.1992 року (в редакції що діяла на момент виникнення заборгованості), податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних  днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» визначено» (діяв на момент виникнення заборгованості), що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язанні сплачувати належні суми податків (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Відповідно до  п. в ч. 1 ст. 1 ст. 91 Земельного кодексу України, власники земельних ділянок зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок. Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу). Згідно із п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Відповідно до пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Як вбачається з пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Відповідно до п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Відповідно до п.41.5 статті 41 Податкового Кодексу України, контролюючими органами та органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Відповідно до підпункту 59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання в установлені законодавство: строки, орган державної податкової служби надсилає такому платнику податків податкову вимогу.   Відповідно до п.п. 20.1.18 п.20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України передбачено, щ органи державної податкової служби України, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючи такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення - орган державної податкової служби, звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податків. Відповідно до п. 20.1.28. статті 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право: застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.90 №509-ХІІ державні податкові інспекції виконують функцію подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. На момент звернення з позовною заявою до суду сума заборгованості в розмірі 67983,28 грн. Приватним підприємством «Вітко» в добровільному порядку не сплачена, тому несплата вищевказаної суми податкового боргу спричинить збитки Державному бюджету України в частині ненадходження вищевказаного податкового боргу, в зв'язку з чим порушені економічні інтереси держави. Згідно п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач заперечень на позов не надав, доказів сплати заборгованості також не надходило. Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись статтями 11, 71, 79, 86, 94, 158-162, 183-2 КАС України, суд – ПОСТАНОВИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватного підприємства «Вітко» (с. Шишківці, вул. Головна, 55/3, Кіцманського району, Чернівецької області, ідн. код 33867386) податковий борг в сумі 67983,28 грн. 3. Постанова підлягає негайному виконанню. Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.           Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Суддя                                                                                                                                                Маренич І.В.