Постанова

від 06.09.2012 по справі 8872/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

06.09.2012 р. справа № 2а- 8872/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ТОВ СП "Агро-Дарина" до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС проскасування рішень , -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Агро-Дарина», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (юридичним і фактичним правонаступником якої є Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області ДПС) №0002532302 від 14.12.2011р, №0002542302 від 14.12.2011р., №000061___1702 від 09.12.2011р. (а.с.7-9 т.1).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Позивач посилався на помилковість висновків ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, викладених в акті №3590/23-212/25611489 від 28.11.2011р., позаяк всі господарські операції з контрагентами є реальними, відбулись в дійсності, що підтверджуються належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, а також фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку. На думку позивача, зобов'язання за згаданими в акті перевірки правочинами виконані сторонами угод в повному обсязі, а тому не має підстав для висновку про наявність у сторін спірних правочинів наміру безпідставно отримати податкову вигоду. Окрім того, позивач стверджував, що викладені в акті №3590/23-212/25611489 від 28.11.2011р. мотиви донарахування податкових зобов'язань, а саме: висновки інших органів державної податкової служби про відсутність у контрагентів позивача можливості вести господарську діяльність, нікчемність всіх укладених контрагентами позивача правочинів, наявність розбіжностей між розміром податкових зобов'язаннях з ПДВ контрагентів позивача та розміром податкового кредиту з ПДВ позивача за одними і тими ж господарськими операціями, не визнані законом як підстави для збільшення грошових зобов'язань з податків і зборів. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Індустріальна міжрайонна державна податкова інспекція міста Харкова Харківської області ДПС (юридичний і фактичний правонаступник ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова), з поданим позовом не погодився, зазначивши, що в платник податків допустив заниження податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, оскільки відображав в податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ первинні документи, котрі складені в межах нікчемних правочинів. Достатнім підтвердженням нікчемності правочинів, на думку відповідача, є висновки інших податкових органів про відсутність у контрагентів платника податків ресурсів, необхідних для ведення звичайної господарської діяльності. Відповідач посилався на відсутність у нього як підстав, так і повноважень стосовно перегляду правомірності та обгрунтованості таких висновків при проведенні перевірки платника податків та винесенні спірних рішень. Оскільки на момент завершення перевірки платника податків акти, складені щодо контрагентів, юридичної сили не втратили, не були анульовані, відкликані чи скасовані, то відображені в цих актах відомості були цілком правомірно використані ДПІ як достовірні та обгрунтовані. Окрім того, відповідач зазначив, що договір купівлі-продажу є двостороннім правочином, а відтак, розмір податкових зобов'язань з ПДВ продавця має дорівнювати розміру податкового кредиту з ПДВ покупця, так як ці величини виникають в межах однієї господарської операції та за однією подією. Недекларування продавцем податкових зобов'язань з ПДВ позбавляє покупця права на податтковий кредит з ПДВ за такою господарською операцією. Посилаючись на викладені вище мотиви, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Позивач, ТОВ СП «Агро-Дарина», пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 25611489, на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку як платник податків і зборів в ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова, на момент розгляду даного адміністративного спору знаходиться на обліку як платник податків, зборів в Індустріальній МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 01.11.2011р. по 21.11.2011р. ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ СП «Агро-дарина»(ідентифікаційний код - 25611489) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010 р.-30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010р.-30.09.2010р.

Результати перевірки оформлені актом від 28.11.2011р. №3590/23-212/25611489 (а.с. 12-97 т.1), в якому викладені судження податкового органу про порушення платником податків:

- п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне включення до валових витрат з податку на прибуток, видатків понесених за взаємовідносинами з ТОВ «Ланекс», ТОВ «Тех-Агромаркетинг», ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», позаяк за висновками податкових органів, де перелічені суб'єкти господарювання знаходяться на обліку як платники податків, укладені за участі цих осіб правочини є нікчемними через відсутність необхідних для ведення звичайної господарської діяльності ресурсів, що спричиняє дефектність первинних документів;

- п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: безпідставне збільшення податкового кредиту з ПДВ за рахунок податкових накладних, складених ТОВ «Ланекс», ТОВ «Істоком», ТОВ «Тех-Агромаркетинг», ФОП ОСОБА_1, ПП «Дакма», ТОВ «Автотато АРС», ТОВ «Южспецатоменергомонтаж», ТОВ «Промспец Консалтинг», ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», ТОВ «Промбуд-монтажінвест», оскільки правочини з переліченими суб'єктами господарювання є нікчемними, бо, по-перше, за висновками податкових органів, де перелічені суб'єкти господарювання знаходяться на обліку як платники податків, ці особи не мають реальної можливості для ведення господарської діяльності, що спричиняє дефектність податкових накладних і втрату ними статусу первинних документів, по-друге, ці особи не в повному обсязі задекларували в документах обов'язкової податкової звітності суми ПДВ за проведеними господарськими операціями;

- абз.«е»п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: безпідставне надання податкової соціальної пільги працівнику, котрий одночасно зареєстрований як ФОП.

09.12.2011 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №000061___1702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 520,52грн. (основний платіж -418,02грн.; штраф -102,50грн.) (а.с. 7 т.1), 14.02.2010р. -податкове повідомлення рішення №0002532302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 763.072,25грн. (основний платіж -654.861,00грн.; штраф -108.211,25грн.) (а.с.9 т.1)., 14.12.2011р. -податкове повідомлення -рішення №0002542302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 802.084,00грн. (основний платіж -689.344,00грн.; штраф -112.740,00грн.) (а.с.8 т.1).

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних рішень слугували відображені в акті від 28.11.2011р. №3590/23-212/25611489 (а.с. 12-97 т.1) судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ СП «Агро-Дарина»п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, - п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: віднесення на розрахунки з державою по податку на прибуток та податку на додану вартість показників первинних документів, що були складені в межах правочинів, котрі на думку ДПІ, є нікчемними, а також судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ СП «Агро-Дарина»абз.«е»п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: безпідставне надання податкової соціальної пільги працівнику, котрий одночасно зареєстрований як ФОП.

При цьому, судом у ході розгляду справи достеменно встановлено, а відповідачем визнано, що єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки складених іншими органами державної податкової служби України актів перевірок діяльності контрагентів позивача, в силу яких вчинені правочини є нікчемними у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати реальну господарську діяльність та наявністю розбіжностей в розмірі податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту з ПДВ, задекларованими за одними і тими ж господарськими операціями.

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 28.11.2011р. №3590/23-212/25611489, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив, що між ТОВ СП «Агро-Дарина» як покупцем та ТОВ «Ланекс»як постачальником було вчинено правочин купівлі-продажу електродвигунів, оформлений первинними документами без складання єдиного письмового документу.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за згаданим правочином позивач подав до суду: рахунок-фактуру №1-1905.04 від 19.05.2010р., видаткову накладну №1-2505-3 від 25.05.2010р., податкову накладну №183 від 21.05.2010р. на суму 12.000,00 грн., рахунок-фактуру №1-2705-03 від 27.05.2010р., видаткову накладну №1-2805 від 28.05.2010р., податкову накладну №205 від 27.05.2010р. на суму 1.800,00грн. (т. 1, а.с. 247, том 2, а.с. -7-8, 12-14), банківські виписки (т. 1, а.с. 248-250, том 2, а.с -1-6, 9-11), подорожні листи №36 від 25.05.2010р., №45 від 28.05.2010р (том 2, а.с15-16).

Оглянувши перелічені документи, суд не знаходить підстав для висновку про можливість відхилення оглянутих документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів по справі, адже перелічені документи за формою та змістом оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), бо не мають дефектів форми, змісту або походження, складені правоздатними та дієздатними суб'єктами господарювання, не стосуються речей, обмежених в цивільному обороті.

Судження відповідача про нікчемність правочину, в межах котрого були складені перелічені документи, з огляду на приписи ст.ст.70, ч.2 ст.71 та 86 КАС України слід визнати необгрунтованим належними та допустимими доказами, так як факт вчинення платником податків нікчемного правочину або факт відображення в податковому обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, може бути підтверджений або обвинувальним вироком суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішенням суду в адміністративній справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішенням суду в адміністративній справі про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Оскільки обставини нікчемності правочину або нереальності господарської операції в силу приписів ч.4 ст.70 КАС України не можуть бути підтверджені лише складеним податковим органом актом перевірки діяльності контрагента платника податків, адже в силу чинного процесуального закону та Податкового кодексу України ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності, то судження ДПІ про нікчемність спірного правочину з посиланням лише на акт від 15.07.2011р. №2350/23-212/36818132 «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Ланекс»код 36818132 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 18.12.2009р.-31.03.2011р. та з питань правомірності нарахування податкових зобов"язань та податкового кредиту з деклараціями з ПДВ за період 01.01.2010р.-30.04.2010р.»належить визнати недоведеним.

У ході розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував довід позивача про використання отриманого в межах спірного правочину товару у виробничому процесі з метою виготовлення готової продукції та подальшої реалізації цієї продукції замовникам ТОВ «Прогрес»згідно з видатковою накладною №110 від 3/06/2010р., ТОВ «ТД Аліанс-Медіа»згідно з видатковою накладною №153 від 24.06.2010р., №206 від 22.07.2010р. №209 від 26.07.2010р., ТОВ «Нові Аграрні технології»згідно видатковою накладною №196 від 16.07.2010р., АФ «Вікторія»згідно з видатковою накладною №133 від 16.06.2010р., ТОВ «Інтер»згідно з видатковою накладною №202 від 20.07.2010р. (том 3 , а. с. 83-250, том. 4 а.с. 1-111).

За таких обставин, суд доходить висновку, що судження ДПІ про порушення ТОВ СП «Агро-Дарина»вимог закону за даним епізодом є помилковим, позаяк нікчемність спірного правочину, нереальність господарських операцій, неналежність складення первинних документів, наявність наміру на безпідставне отримання податкової вигоди не доведені відповідачем за наслідками судового розгляду. Обраний суб'єктом владних повноважень мотив донарахування податку -акт податкової перевірки діяльності контрагента позивача не визначений законом як підстава для збільшення грошового зобов'язання і в розумінні п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України є явно недостатнім доказом порушення закону про оподаткування.

Збір судом додаткових доказів (тобто тих фактичних даних, які не брались до уваги ДПІ при винесенні спірних рішень) на підтвердження фактичної обґрунтованості судження суб'єкта владних повноважень унеможливлений приписами ст.ст.6, 8 і 19 Конституції України.

Отже, позов в цій частині підлягає задоволенню, у з'язку з наявністю явних недоліків в реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції, неможливістю усунення наслідків таких недоліків судом при відправленні правосуддя.

Судом також встановлено, що між ТОВ СП «Агро-Дарина»(в якості покупця) та ТОВ «Тех-Агромаркетинг»(в якості постачальника) було укладено договір № б/н від 01.04.2010р. на постачання металопрокату, комплектуючих до сільгосптехніки і сільгоспустаткування (т. 1, а.с. 129-142).

Оглянувши згаданий документ, суд не вбачає наявності підстав для неврахування цього документу як належного та допустимого згідно з ст.70 КАС України доказу вчинення правочину в розумінні ст.202 ЦК України, існування ознак невідповідності спірного правочину положенням ст.203 ЦК України з матеріалів справи не випливає, позаяк правочин вчинений між правоздатними та дієздатними суб'єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов'язків сторін закону або інтересам держави не суперечить.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність пістав для застосування до спірних правовідносин приписів ст.228 ЦК України, відповідачем в ході перевірки не зібрано, що підтверджується змістом акту від 28.11.2011р. №3590/23-212/25611489, до матеріалів справи таких доказів відповідачем не долучено.

Виконання зобов'язань між сторонами спірного правочину підтверджується видатковою накладною №933 від 19.05.2010р., рахунком-фактурою №б/н від 19.05.2010р., податковою накладною №540 від 19.05.2010р. на суму 79.812,72 грн., видатковою накладною №б/н від 02.06.10р., рахунком-фактурою №б/н від 02.06.10р., податковою накладною №427 від 02.06.10р. на суму 79.723,20 грн., видатковою накладною №б/н від 10.06.10р., рахунком-фактурою №б/н від 10.06.10р., податковою накладною №498 від 10.06.10р. на суму 47.865,60 грн., видатковою накладною №б/н від 14.06.10р., рахунком-фактурою №б/н від 14.06.10р., податковою накладною №581 від 14.06.10р. на суму 68.735,10 грн., видатковою накладною №б/н від 21.06.10р., рахунком-фактурою №б/н від 21.06.10р., податковою накладною №576 від 21.06.10р. на суму 72.528,00 грн., видатковою накладною №б/н від 29.06.10р., рахунком-фактурою №б/н від 29.06.10р., податковою накладною №643 від 29.06.10р. на суму 85.828,08 грн., видатковою накладною №б/н від 12.07.10р., рахунком-фактурою №б/н від 12.07.10р., податковою накладною №789 від 12.07.10р. на суму 90.354,00 грн., видатковою накладною №б/н від 13.07.10р., рахунком-фактурою №б/н від 13.07.10р., податковою накладною №802 від 13.07.10р. на суму 72.394,80 грн., видатковою накладною №б/н від 15.07.10р., рахунком-фактурою №б/н від 15.07.10р., податковою накладною №818 від 15.07.10р. на суму 63.130,20 грн., видатковою накладною №б/н від 02.08.10р., рахунком-фактурою №б/н від 02.08.10р., податковою накладною №966 від 02.08.10р. на суму 71.147,40 грн., видатковою накладною №б/н від 03.08.10р., рахунком-фактурою №б/н від 03.08.10р., податковою накладною №1007 від 03.08.10р. на суму 75.019,20 грн., видатковою накладною №б/н від 04.08.10р., рахунком-фактурою №б/н від 04.08.10р., податковою накладною №1029 від 04.08.10р. на суму 70.414,32 грн., видатковою накладною №б/н від 16.08.10р., рахунком-фактурою №б/н від 12.08.10р., податковою накладною №1112 від 13.08.10р. на суму 50.490,00 грн., видатковою накладною №б/н від 25.08.10р., рахунком-фактурою №б/н від 25.08.10р., податковою накладною №1177 від 25.08.10р. на суму 79.758,41 грн. (т.1, а.с. 162-163, а.с.170-171, 175-176, 177-178, 182-183, 186-187, 192-195, 208-215, 224-225, 227-228, 230-232а); банківськими виписками (т.1, а.с. 160-161, 164-169, 172-174, 176а, 179-181, 184-185, 188-191, 196-207, 216-223, 226, 229); товарно-транспортними накладними №13 від 19.05.2010р., №4 від 02.06.10р., №11 від 10.06.10р., №14 від 14.06.10р.,№29 від 21.06.10р., №38 від 29.06.10р., №18 від 12.07.2010р., №19 від 13.07.10р., №22 від 15.07.10р., №2 від 02.08.10р., №7 від 03.08.10р., №9 від 04.08.10р., №21 від 16.08.10р., №37 від 25.08.10р. (т.1, а.с. 143-159) та подорожніми листами (т.1, а.с. 233-245).

Підстав для відхилення перелічених документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності господарських операцій суд з матеріалів справи не вбачає, адже за формою, змістом, підставами походження оглянуті документи не суперечать ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88.

Як з'ясовано судом, єдиним мотивом для судження про порушення ТОВ СП «Агро-Дарина»вимог закону за даним епізодом ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова обрано висновки складеного ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова акту №1487/23-03-05/36988128 від 01.047.2011р. «Про результати невиїзної подапланової документальної перевірки ТОВ «Тех-Агромаркетинг»код 36988128 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.04.2010р.-30.04.2011р.».

Втім, суд зауважує, що акт податкової перевірки не наділений законодавцем преюдиціальним значенням, оскільки за змістом положень ст.86 Податкового кодексу України підтверджує, насамперед, факт проведення перевірки.

За наявності підтверджених добутими доказами обставин відсутності недоліків в оформленні первинних документів, обставин наявності фізичного переміщення товару, обставин проведення розрахунків грошовими коштами в безготівковій формі, обставин непов'язаності сторін спірного правочину між собою, обставин сумісності предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності платника податків, сам лише акт перевірки іншої ДПІ визнається судом недостатнім доказом вчинення ТОВ СП «Агро-Дарина»податкового правопорушення за даним епізодом.

Як з'ясовано судом, між ТОВ СП «Агро-Дарина»(в якості покупця) та ТОВ «Промспец консалтинг»(в якості постачальника) було укладено договір № б/н від 01.09.2010р. на постачання металопрокату, комплектуючих до сільгосптехніки та сільгоспустаткування (том 2, а.с 157-158, т.3, а.с. 1-13).

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд не знаходить підстав для визнання вказаного правочину нікчемним або таким, що порушує інтереси держави, адже договір укладений між правоздатними та дієздатними суб'єктами господарювання, за формою, змістом, предметом, обсягом прав та обов'язків сторін закону або інтересам держави не суперечить, а відтак, згідно з ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

В обгрунтування доводів про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду складені контрагентом видаткову накладну № б/н від 06.09.10р., рахунок-фактуру № б/н від 06.09.10р., податкову накладну №77 06.09.10р. на суму 81.596,16 грн; видаткову накладну № б/н від 15.09.10р., рахунок-фактуру № б/н від 15.09.10р., податкову накладну № 164 від 15.09.10р. на суму 63.084,00 грн.; видаткову накладну № б/н від 17.09.10р., рахунок-фактуру № б/н від 17.09.10р., податкову накладну № 188 від 17.09.10р. на суму 63.144,00 грн.; видаткову накладну № б/н від 27.09.10р., рахунок-фактуру № б/н від 27.09.10р., податкову накладну № 280 від 27.09.10р. на суму 89.090,40 грн, ; видаткову накладну № б/н від 04.10.10р., рахунок-фактуру № б/н від 01.10.10р., податкову накладну № 482 від 04.10.10р. на суму 73.809,00 грн.; видаткову накладну № б/н від 21.10.10р., рахунок-фактуру № б/н від 21.10.10р., податкову накладну № 827 від 21.10.10р. на суму 71.058,00 грн.; видаткову накладну № б/н від 26.10.10р., рахунок-фактуру № б/н від 26.10.10р., податкову накладну № 890 26.10.10р. на суму 83.952,00 грн.; видаткову накладну № б/н від 02.11.10р., рахунок-фактуру № б/н від 02.11.10р., податкову накладну № 27 від 02.11.10р. на суму 65.646,00 грн.; видаткову накладну № б/н від 11.11.10р., рахунок-фактуру № б/н від 11.11.10р., податкову накладну № 83 від 11.11.10р. на суму 79.644,00 грн.; видаткову накладну № б/н від 23.11.10р., рахунок-фактуру № б/н від 23.11.10р., податкову накладну № 216 від 23.11.10р. на суму 70.221,60 грн.; видаткову накладну № б/н від 25.11.10р., рахунок-фактуру № б/н від 25.11.10р., податкову накладну № 423 від 25.11.10р. на суму 74.098,80 грн.; видаткову накладну № б/н від 14.12.10р., рахунок-фактуру № б/н від 14.12.10р., податкову накладну № 2553 від 14.12.10р. на суму 79.851,60 грн.; видаткову накладну № б/н від 20.12.10р., рахунок-фактуру № б/н від 20.12.10р., податкову накладну № 2679 від 20.12.10р. на суму 83.355,00 грн.; видаткову накладну № б/н від 24.12.11р., рахунок-фактуру № б/н від 24.12.10р. на суму 78.084,60грн.; видаткову накладну № б/н від 31.01.11р., рахунок-фактуру № б/н від 31.01.11р., податкову накладну № 575 від 31.01.11р. на суму 79.361,28 грн.; видаткову накладну № б/н від 01.02.11р., рахунок-фактуру № б/н від 01.02.11р., податкову накладну № 136 від 01.02.11р. на суму 60.132,00 грн. (том 2 , а. с. 159, 163-165, 170-172, 175-177, 183, 185-187, 189, 192,194-195, 200, 202-203, 206, 209, 211-212, 218-220, 222-223, 226-228, 232-235, 239-240, 243-244).

Зобов'язання позивача по оплаті вартості отриманого в межах спірного правочину товару виконані шляхом перерахування на користь контрагента грошових коштів в безготоівковій формі, що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками. (том 2, а. с. 160-162, 167-169, 174, 178-182, 190-191, 196-199, 204-205, 207-208, 214-217, 224-225, 229-231, 237-238, 241-242).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними №114 від 06.09.10р., № 126 від 15.09.10р., № 145 від 17.09.10р., № 154 від 27.09.10р., № 161 від 04.10.10р., № 184 від 21.10.10р., № 188 від 26.10.10р., № 194 від 02.11.10р., № 205 від 11.11.10р., № 233 від 23.11.10р., № 235 від 25.11.10р., № 261 від 14.12.10р., № 273 від 20.12.10р., № 282 від 24.12.10р., № 21 від 31.01.11р., № 3 від 01.02.11р. (том 2, а.с. 166, 173, 184, 188, 193, 201, 210, 213, 221, 236, т.3 а.с. 21-36).

Підстав для відхилення перелічених документів як належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів реальності господарських операцій суд з матеріалів справи не вбачає, адже за формою, змістом, підставами походження оглянуті документи не суперечать ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.7 Закону України «Про ПДВ», ст.201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення №88.

Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Згідно з актом від 28.11.2011р. №3590/23-212/25611489 доводи відповідача про вчинення ТОВ СП «Агро-Дарина»податкового правопорушення за даним епізодом вмотивовані посиланням виключно на складені ДПІ Жовтневому районі міста Харкова акти №349/23-03-05/37091549 від 10.03.2011р. «Про результати невиїзної планової документальної перевірки ТОВ «Промспецконсалтинг»код 37091549 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 06.07.2010р.-31.12.2010р.», №546/18-011/37091549 від 07.04.2011р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промсепцконсалтинг»код 37091549 з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.01.2011р.-31.01.2011р.», №1253/15-05-14/37091549 від 01.06.2011р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промспец Консалтинг»код 37091549 з питань з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.02.2011р.-31.03.2011р.».

Втім, суд зазначає, що підтверджені добутими судом доказами обставини відсутності недоліків в оформленні первинних документів, складених за спірним правочином, обставини реальності фізичного переміщення товару, обставини проведення розрахунків грошовими коштами в безготівковій формі, в своїй сукупності спростовують судження відповідача про вчинення ТОВ СП «Агро-Дарина»податкового правопорушення за даним епізодом, позаяк засвідчують відсутність наміру на безпідставне отримання податкової вигоди.

Як з'ясовано судом, між ТОВ СП «Агро-Дарина»(в якості покупця) та ТОВ «Бізнес консалтинг плюс»(в якості постачальника) було укладено договір поставки від 01.02.2011р № 01022011-1 на постачання ТМЦ (лист г/к, сталь,емаль круг, труба, швелер) (том 2, а. с. 68-78).

Вказаний договір відповідачем в судовому порядку не оскаржувався, за формою, змістом, предметом, обсягом прав і обов'язків сторін закону не суперечить та інтересів держави не порушує, з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання даного правочину нікчемним.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду складені контрагентом видаткові накладні №б/н від 11.02.2011р., б/н від 23.02.2011р., б/н від 01.03.2011р., від б/н 22.03.2011р., б/н від 23.03.2011р., б/н від 06.04.2011р, б/н від 07.06.2011р., б/н від 19.07.2011р., б/н від 15.08.2011р.; рахунки-фактури: б/н, від 11.02.2011р, б/н від 22.03.2011р., б/н від 23.02.2011р., б/н від 28.02.2011р., б/н від 23.03.2011р., б/н від 06.04.2011р., б/н від 06.06.2011р., б/н від 19.07.2011, б/н від 15.08.2011р.; податкові накладні № 181 від 28.02.2011р., № 69 від 22.03.2011р., №78 від 23.03.2011р., №27 від 06.04.2011р., № 49 від 07.06.2011р.№118 від 19.07.2011р., №85 від 15.08.2011р. (том 2 , а. с. 83-85, 89-91, 94, 96-98, 101-104, 107, 111-113, 117-118, 121-128).

Відповідач ані в ході проведення перевірки, ані в ході судового розгляду правильності оформлення перелічених документів не заперечував. Суд, оглянувши перелічені документи, не виявив недоліків в оформленні, що в силу закону спричиняють втрату юридичної сили і доказовості.

Оплата вартості отриманого товару підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками (том 2, а. с. 79-82, 86-88, 92-93, 95, 99-100, 105-106, 108-110, 114-116, 119-120, 123а).

Доказів повернення до позивача перерахованих на користь контрагента грошових коштів матеріали справи не містять. Підстав для висновку про наявність у позивача наміру отримати за спірним правочином будь-яку вигоду, окрім набуття права власності на товар, суд з матеріалів справи не вбачає.

Фізичне переміщення товару підтверджується приєднаними до справи товаро-транспортними накладними за №14 від 11.02.11р., №41 від 23.02.11р., №2 від 01.03.11р., №38 від 22.03.11р., №64 від 23.03.2011р., №8 від 06.04.11р., №9 від 07.06.11р., №28 від 19.07.11р., №34 від 15.08.11р. та подорожніми листами (том 2, а.с. 129-154).

Судження відповідача про нікчемність спірного правочину грунтується виключно на висновках складеного ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова акту №1483/15-05-14/37093546 від 30.06.2011р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Бізнес консалтинг плюс»код 37093546 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за період березень-квітень 2011р.), зустрічної звірки №11/23-02-09 від 13.09.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес консалтинг плюс»код 37093546 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків -ТОВ Агро-Синергетика код 36457295, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011р.», зустрічної звірки №60/23-03-05/37093546 від 07.10.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес консалтинг плюс»код 37093546 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків -ТОВ «Агро-Синергетика»код 36457295, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2011р.», акту №114/23-03-05/37093546 від 21.10.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес консалтинг плюс»код 37093546 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків -контрагентами за серпень 2011р.», якими встановлена нікчемність всіх правочинів за участі ТОВ «Бізнес консалтинг плюс».

З приводу даного судження суд відмічає, що посилання лише на акт (довідку зустрічної звірки) іншого податкового органу, де викладені висновки з приводу нікчемності правочину, згідно з законом є недостатньо для збільшення контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків (зборів), бо такий акт чи довідка за змістом Податкового кодексу України є лише підставою для прийняття рішення про проведення перевірки.

Суд зазначає, що підтверджені добутими судом доказами обставини відсутності недоліків в оформленні первинних документів, складених за спірним правочином, обставини реальності фізичного переміщення товару, обставини проведення розрахунків грошовими коштами в безготівковій формі, в своїй сукупності спростовують судження відповідача про вчинення ТОВ СП «Агро-Дарина»податкового правопорушення за даним епізодом, позаяк засвідчують відсутність наміру на безпідставне отримання податкової вигоди.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ СП «Агро-Дарина»(в якості покупця) та ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»(в якості постачальника) було укладено договір 63/11 від 21.06.2011 на постачання металопрокату, комплектуючих до сільгостехніки та сільгоспобладнання (том 3, а. с. 38-41а).

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для висновку про нікчемність згаданого правочину або суперечність згаданого правочину інтересам держави, адже, по-перше, спірний правочин ДПІ в судовому порядку не оскаржувався, по-друге, спірний правочин за формою, змістом, предметом відповідачає вимогам законодавства, по-третє, спірний правочи було вчинено між правоздатними і дієздатними суб"єктами права, по-четверте, добуті докази не спротовують презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків.

Посилаючись на реальність господарських операцій за спірним правочином позивач подав до суду складені контрагентом видаткову накладну № 290601 від 29.06.2011р., податкову накладну №180 від 29.06.2011р. на суму 39.990,00грн; рахунок-фактуру №21 від 11.07.2011р., видаткову накладну № 120702 від 12.07.2011р., податкову накладну № 135 від 12.07.2011р. на суму 72.727,90грн.; рахунок-фактуру № 27 від 19.07.2011р., видаткову накладну №190701 від 19.07.2011р., податкову накладну № 183 від 19.07.2011р. на суму 77.265,70 грн.; рахунок-фактуру №34 від 27.07.2011р., видаткову накладну №270701 від 27.07.2011р., податкову накладну № 262 від 27.07.2011р. на суму 70.990,44; рахунок-фактуру №5 від 5.09.2011р. на суму 78.152,52 грн.; рахунок-фактуру №6 від 6.09.2011р. на суму 63.525,24 грн.; рахунок-фактуру №24 від 14.09.2011р.на суму 56.332,80 грн. (том 3, а. с. 42-43, 48-49, 51, 54-56, 59-62, 66, 67, 69); банківські виписки ( том 3, а. с. 46-47, 50, 65, 66а, 68, 70); товаро-транспортні накладні № 32 від 29.06.2011р., №24 від 12.07.2011р., №27 від 19.07.2011р, №29 від 27.07.2011р. (том 3, а. с. 44, 45, 52, 53, 57, 58, 63, 64).

Оцінивши перелічені документи за правилами ст.ст.70 і 86 КАС України на предмет належності та допустимості, суд відмічає, що недоліки в оформленні оглянутих документів відсутні, достовірність відомостей оглянутих документів не спростована ДПІ, фізична наявність товару за спірним правочином та реальність переміщення цього товару підтверджується документально та визнається ДПІ в акті перевірки, розрахунки проведені грошовими коштами в безготівковій формі, доказів пов'язаності платника податків та його контрагента за спірним правочином чи вчинення цими особами взаємоузгодженого зловмисного діяння, спрямованого на безпідставне отримання податкової вигоди не виявлено.

Твердження відповідача про нікчемність спірного правочину зумовлено посиланням лише на акти перевірки Харківської ОДПІ №1678/234/33010817 від 19.08.2011р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»код 33010817 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р.-30.06.2011р.», №2576/234/33010817 від 15.11.2011р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Южспецатоменергомонтаж»код 33010817 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.07.2011р.-30.09.2011р.».

Інших доказів на підтвердження доводу про нікчемність спірного правочину відповідач до суду не подав.

З приводу даного судження суд відмічає, що посилання лише за акт (довідку зустрічної звірки) іншого податкового органу, де викладені висновки з приводу нікчемності правочину, згідно з законом є недостатньо для збільшення контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків (зборів), бо такий акт чи довідка за змістом Податкового кодексу України є лише підставою для прийняття рішення про проведення перевірки.

Суд зазначає, що підтверджені добутими судом доказами обставини відсутності недоліків в оформленні первинних документів, складених за спірним правочином, обставини реальності фізичного переміщення товару, обставини проведення розрахунків грошовими коштами в безготівковій формі, в своїй сукупності спростовують судження відповідача про вчинення ТОВ СП «Агро-Дарина»податкового правопорушення за даним епізодом, позаяк засвідчують відсутність наміру на безпідставне отримання податкової вигоди.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ СП «Агро-Дарина»(в якості покупця) та ТОВ «Інтоком»(в якості постачальника) було вчинено правочин з постачання ланцюга К4-УТ2Ф і наданий рахунок на оплату №945 від 04.06.10р. (т.4, а. с. 158).

Даний правочин у формі окремого письмового документа не вчинявся, а укладений шляхом обміну письмовими документами, а саме: видатковою накладною № 2505/3 від 31.05.10р., рахунком-фактурою № 64 від 21.05.10р., податковою накладною №25053 від 25.05.10р. на суму 27.981,18 грн. (т.4, а.с. 156-159).

Оплата за товар була здійснена грошовими коштами у безготівковій формі, що підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками (т.4, а.с. 153-155).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаним до справи актом перевезення вантажу перевізником ТОВ «Ін-Тайм» від 07.06.10р. (т. 4 а.с. 158).

Згідно з доводами позивача отриманий від ТОВ «Істоком»в межах спірного правочину товар в подальшому було реалізовано на СТОВ «Дружба Нова», що підтверджується видатковою накладною № 128 від 16.06.10р., податковою накладною № 24 від 20.05.10р. на суму 47.091,00грн. (т.3 , а. с. 83-250, том. 4 а.с. 1-111).

Твердження відповідача про нікчемність спірного правочину зумовлено посиланням лише на акт перевірки ДПІ у біляївському районі №1241/23/32935989 від 22.06.2011р. «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Істоком»код 32935989 з иптань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р.-26.05.2011р.».

Втім, системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; далі за текстом -Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки висновки ДПІ про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог закону ґрунтуються лише на акті про неможливість проведення перевірки контрагента позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Як з'ясовано судом, між ТОВ СП «Агро-Дарина»(в якості покупця) та ФОП ОСОБА_1 (в якості постачальника) було укладено договір №2303301 від 23.03.2011р. на постачання металопрокату (т.2, а.с.18-23).

Вказаний договір відповідачем в судовому порядку не оскаржувався, за формою, змістом, предметом, обсягом прав і обов'язків сторін закону не суперечить та інтересів держави не порушує, з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання даного правочину нікчемним.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду складені контрагентом видаткову накладну №042403 від 24.03.2011р., рахунок-фактуру №б/н від 24.03.2011р., податкову накладну №224 від 24.03.2011р. на суму 49.998,00грн., видаткову накладну №102803 від 2.03.2011р., податкову накладну №246 від 28.03.2011р. на суму 70.018,56грн., видаткову накладну №012605 від 26.05.2011р., рахунок-фактуру №12605 від 26.05.2011р., податкову накладну №129 від 26.05.2011р. на суму 125,51 грн., рахунок-фактуру №б/н від 22.06.2011р., видаткову накладну №б/н від 16.06.2011р., податкову накладну №91 від 16.06.2011р. на суму 49.985,74грн., рахунок-фактуру № б/н від 01.07.2011р., видаткову накладну №б/н від 01.07.2011р., податкову накладну №10 від 01/07/2011р. на суму 59.992,72 грн., рахунок-фактуру №101204 від 12.04.2011р., (том 2, а.с. 24, 27-31, 33, 37-39, 45-48, 50, 54-56, 58, 60-61); банківські виписки (т.2, а.с.25-26, 32, 34-35, 40, 57, 59).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними №12 від 24.03.2011р., №26 від 28.03.2011р., №8 від 26.05.2011р., №5 від 16.06.11р., №29 від 21.06.10р., №1 від 01.07.2011р. (том 4 а.с. 112-117) та подорожніми листами до вантажного автомобілю (том 2, а. с. 62-66).

Згідно з доводами позивача отриманий від ФОП ОСОБА_1 в межах спірного правочину товар в подальшому було використано на внутрішні потреби з подальшим його використанням в виробничому процесі на виготовлення готової продукції і реалізованої замовникам, відповідно по договорам поставки сільськогосподарської продукції, а саме: металоконструкції, конвеєри, норії. Дана продукція була відвантажена замовникам: ТОВ «Нові аграрні технології», ТОВ «ТД «Аліанс-Мєдіа», ПСП «Колос», ТОВ «Агро-Холдінг МС», СГ ТОВ «Інтер», ПП «Суматра»(т.3, а.с.83-250, т.4 а.с.1-111).

Твердження відповідача про нікчемність спірного правочину грунтується лише на факті наявності розбіжностей між розміром податкових зобов'язань з ПДВ ФОП ОСОБА_1 та розміром податкового кредиту з ПДВ ТОВ СП «Агро-Дарина»відповідно до даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

При цьому, фізична наявність товару у спірних правовідносинах, показники вартості цього товару, факт проведення розрахунків грошовими коштами у безготівковій формі, факт сумісності товару з напрямом господарської діяльності платника податків, факт подальшого використання отриманого товару в межах господарської діяльності платника податків, ДПІ не заперечує.

З приводу цього судження суб'єкта владних повноважень суд зазначає, що приписами Податкового кодексу України наявність розбіжностей (тобто неспівпадання сум податкових зобов'язань з ПДВ постачальника товару (робіт, послуг) за господарською операцією з сумами податкового кредиту з ПДВ покупця товару (робіт, послуг) за цією самою господарською операцією) визначена лише як підстава для прийняття рішення про проведення перевірки, а не як підстава для збільшення грошових зобов'язань платника ПДВ.

Фізична наявність податкових накладних, правильність оформлення податкових накладних, складання податкових накладних суб'єктом права зі статусом платника ПДВ згідно з актом №3590/23-212/25611489 від 28.11.2011р. відповідачем не заперечувалась.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

У ході розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ СП «Агро-Дарина»(в якості покупця) та ПП «Дакма»(в якості постачальна) було укладено правочин на постачання сталі г/о в рулонах 2,0*1250 Zn-275, наданий рахунок на оплату № 23-1 від 23.04.10р. (т.4, а.с.161).

Даний правочин у формі окремого письмового документа не вчинявся, а укладений шляхом обміну письмовими документами, а саме: видатковою накладною № 27-4 від 27.04.10р., рахунком-фактурою №23-1 від 23.04.2010р., податковою накладною № 26.04 від 26.04.2012р, податковою накладною №27.04 від 27.04.2010р. (том 4,а.с.166, 176-178).

Вказаний договір, як з"ясовано судом, відповідачем у судовому порядку не оскаржувався, за формою, змістом, предметом, обсягом прав і обов'язків сторін закону не суперечить та інтересів держави не порушує, з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання даного правочину нікчемним.

Оплата вартості отриманого товару була проведена грошовими коштами в безготівковій формі, підтверджується залученими до матеріалів справи банківськими виписками (т.4 а.с.162-165, 167-175).

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до справи акту перевезення вантажу перевізником ОСОБА_3 від 06.05.10р. (т.4, а.с.178).

Згідно з доводами позивача отриманий від ПП «Дакма»в межах спірного правочину товар в подальшому було передано в виробництво та реалізовано на такі об'єкти, як: Селянське(Фермерське) господарство ОСОБА_4, ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод», ТОВ «Агрофірма Дніпрагролан», ТОВ «ТД Аліанс-Мєдіа», ТОВ «Кам'янське»(т.3, а.с.83-250, т.4 а.с.1-111).

Твердження відповідача про нікчемність спірного правочину грунтується лише на факті наявності розбіжностей між розміром податкових зобов'язань з ПДВ ПП «Дакма»та розміром податкового кредиту з ПДВ ТОВ СП «Агро-Дарина»відповідно до даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

З приводу цього судження суб'єкта владних повноважень суд зазначає, що приписами Податкового кодексу України наявність розбіжностей (тобто неспівпадання сум податкових зобов'язань з ПДВ постачальника товару (робіт, послуг) за господарською операцією з сумами податкового кредиту з ПДВ покупця товару (робіт, послуг) за цією самою господарською операцією) визначена лише як підстава для прийняття рішення про проведення перевірки, а не як підстава для збільшення грошових зобов'язань платника ПДВ.

Фізична наявність податкових накладних, правильність оформлення податкових накладних, складання податкових накладних суб'єктом права зі статусом платника ПДВ згідно з актом №3590/23-212/25611489 від 28.11.2011р. відповідачем не заперечувалась.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

З наявних у справі документів вбачається, що між ТОВ СП «Агро-Дарина»(в якості замовника) та ТОВ «Автотато АРС»(в якості перевізника) було вчинено правочин з надання транспортно-експедиційних послуг (Маріуполь-Харків).

Даний правочин у формі окремого письмового документа не вчинявся, а укладений шляхом обміну письмовими документами, а саме: видатковою накладною №155 від 10.08.2010 р. (т.5 а.с.61 -предмет перевезення), актом наданих послуг № 241 від 11.08.2010р., податковою накладною № 241 від 11.08.2010р. (том 5 а.с. 59-60).

Оплата за отримані послуги підтверджується залучениою до матеріалів справи банківською випискою (т. 5 а.с. 62).

Твердження відповідача про нікчемність спірного правочину грунтується лише на факті наявності розбіжностей між розміром податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Автотато АРС»та розміром податкового кредиту з ПДВ ТОВ СП «Агро-Дарина»відповідно до даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

З приводу цього судження суб'єкта владних повноважень суд зазначає, що приписами Податкового кодексу України наявність розбіжностей (тобто неспівпадання сум податкових зобов'язань з ПДВ постачальника товару (робіт, послуг) за господарською операцією з сумами податкового кредиту з ПДВ покупця товару (робіт, послуг) за цією самою господарською операцією) визначена лише як підстава для прийняття рішення про проведення перевірки, а не як підстава для збільшення грошових зобов'язань платника ПДВ.

Фізична наявність податкових накладних, правильність оформлення податкових накладних, складання податкових накладних суб'єктом права зі статусом платника ПДВ згідно з актом №3590/23-212/25611489 від 28.11.2011р. відповідачем не заперечувалась.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення за даним епізодом.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ СП «Агро-Дарина»(в якості замовника) та ТОВ «Промбудмонтажінвест»(в якості підрядчика) було укладено договір № 5 від 15.03.2011р. на виконання електромонтажних робіт (т.4, а.с.119-120, 122).

Вказаний договір відповідачем в судовому порядку не оскаржувався, за формою, змістом, предметом, обсягом прав і обов'язків сторін закону не суперечить та інтересів держави не порушує, з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання даного правочину нікчемним.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду складені контрагентом рахунок-фактуру № 1503/1 від 15.03.11р. на передплату та податкову накладну №131 від 25.03.11р. на суму 187.000,00грн., акт прийому виконаних будівельних робіт від 31.05.11р., податкову накладну № 273 від 31.05.11р на суму 53.894,00грн., договірну ціну від 15.03.11р. (т.4, а.с.121, 125-132 ); банківські виписки (т.4, а. с.124-124а, 133).

Окрім того, ТОВ «Техенергоресурс»та ТОВ СП «Агро-Дарина»було укладено договір за №20 від 01.10.10 на виконання технічних умов на виготовлення проекту електропостачання.

Вказаний договір відповідачем в судовому порядку не оскаржувався, за формою, змістом, предметом, обсягом прав і обов'язків сторін закону не суперечить та інтересів держави не порушує, з матеріалів справи не вбачається підстав для визнання даного правочину нікчемним.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що відбулись в межах даного правочину, позивач подав до суду складені контрагентом рахунок-фактуру № 20/3 від 11.10.10р. на передплату, податкову накладну №1316 від 04.11.10р. на суму 14.000,00 грн., податкову накладну від 14.12.10 за №1467 на загальну суму 31.500, 00 грн., податкову накладну вд 21.12.10 за №1498 на загальну суму 31.500,00грн., прибуткову накладну від 28.02.11 за №да-0000243, акт прийому виконаних будівельних робіт від 20.01.10 р., договірну ціну від 15.03.11р, акт приймання -передачі внутрішних засобів ( т. 4, а. с. 121, 125-132, 147-151, т.5 а.с. 56); банківські виписки (т.4, а. с. 139, 143-146).

Твердження відповідача про нікчемність спірного правочину зумовлено посиланням лише на акти ДПІ у Жовтневому районі імста Харкова №1475/23-03-05/36987611 від 30.06.2011р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промбудмонтажінвест»код 36987611 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.03.2011р.-30.04.2011р.», №70/23-02-09/36987611 від 11.11.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбудмонтажінвест»код 36987611 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів -ТОВ «Техноспецмаркетинг»код 37366942, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011р.».

Інших доказів на підтвердження доводу про нікчемність спірного правочину відповідач до суду не подав.

Втім, суд зазначає, що підтверджені добутими судом доказами обставини відсутності недоліків в оформленні первинних документів, складених за спірним правочином, обставини реальності фізичного переміщення товару, обставини проведення розрахунків грошовими коштами в безготівковій формі, в своїй сукупності спростовують судження відповідача про вчинення ТОВ СП «Агро-Дарина»податкового правопорушення за даним епізодом, позаяк засвідчують відсутність наміру на безпідставне отримання податкової вигоди.

Вирішуючи спір, суд також бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88).

Оцінивши надані позивачем первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, а відтак, юридичної сили та доказовості не втратили внаслідок чого призводять до зміни в структурі активів платників податків -сторін спірних правочинів і сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб - сторін спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного платником податків товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Розглянувши матеріали справи, суд відмічає, що викладене в акті судження відповідача про вчинення ТОВ СП «Агро-Дарина»податкового правопорушення за переліченими вище епізодами обгрунтовано виключно єдиним доводом про нікчемність спірних правочинів, яка була встановлена в актах, складених податковими органами відносно контрагентів позивача.

Жодних інших документів в підтвердження доводу про нікчемність спірних правочинів відповідач до суду не подав.

З цього приводу суд відзначає, що факт нікчемності правочину (рівно як і факт відображення суб'єктом права в податковому обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись) може бути підтверджений обвинувальним вироком суду по кримінальній справі, рішенням суду в адміністративній справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішенням суду в адміністративній справі про визнання правочину недійсним. Акт податкової перевірки в силу приписів ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України, ст.ст.191, 212 КК України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України до кола доказів, що можуть підтверджувати обставини нікчемності правочину законодавцем не віднесений, позаяк за своєю правовою суттю та юридичним значенням акт податкової перевірки констатує лише факт реалізації податковим органом функції контролю за правильністю обчислення податків (зборів) та містить викладення результатів такого контролю.

Під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

З приводу судження відповідача про відсутність у платника податків права на збільшення витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ через дефектність первинних документів з мотиву складання їх за нікчемними правочинами суд відмічає, що, по-перше, згадане судження про нікчемність спірних правочинів не підкріплено належними доводами та доказами згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», по-друге, згадане судження не узгоджується запровадженим ст.61 Конституції України принципом індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Оскільки в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, то за змістом Податкового кодексу України вказані особи є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Таким чином, обставини виконання податкового обов"язку платником ПДВ -продавцем (постачальником) за правочином в частині повноти декларування податкових зобов'язань з ПДВ не мають жодного юридичного значення для набуття та реалізації платником ПДВ -покупцем товару права на податковий кредит з ПДВ.

Включені позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ підтверджуються податковими накладними, котрі за формою та змістом відповідають п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ст.201 Податкового кодексу України, були складені особами зі статусом платників ПДВ, що спростовує судження суб'єкта владних повноважень про наявність в діях ТОВ СП «Агро-Дарина»податкового правопорушення у вигляді завищення податкового кредиту з ПДВ з мотиву наявності розбіжностей між сумами податкових зобов'язань контрагентів позивача та сумами податкового кредиту позивача з ПДВ.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову .

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нікчемність спірних правочинів та нереальність господарських операцій є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України «Про ПДВ», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України при справлянні податку на прибуток та ПДВ, судження суб'єкта владних повноважень про наявність податкового правопорушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

З огляду на положення ст.71 КАС України, а також беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень -рішень про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та з ПДВ, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Таким чином, вимоги про скасування податкових повідомлень -рішень про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та з ПДВ слід задовольнити, так як відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості мотивів, покладених в основу цих рішень, не спростував доводів платника податків про реальність господарських операцій за спірними правочинами.

Вирішуючи спір за вимогою, про скасування податкового повідомлення -рішення від 09.12.2011р. №000061___1702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 520,52грн. (основний платіж -418,02грн.; штраф - 102,50грн.), суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч.2 ст.69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі суд за власною ініціативою витребував від позивача докази на підтвердження доводу щодо невідповідності закону спірного рішення суб'єкта владних повноважень про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Проте позивач до суду таких доказів не подав.

З приписів наведених вище норм процесуального закону слідує, що сама лише незгода суб'єкта господарювання з рішенням суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання судом такого рішення незаконним, позаяк до висновку про незаконність суд може дійти лише оцінивши обґрунтованість доводів сторони добутими доказами.

Оскільки ані в позові, ані в ході розгляду справи ТОВ СП «Агро-Дарина»не було зазначено в чому полягає невідповідність закону згаданого рішення податкового органу, на підтвердження заявленої вимоги не було подано жодного доказу, то позов у частині даної вимоги має бути залишений без задоволення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин лише спірними податковими повідомленнями-рішеннями про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та з ПДВ, то позов належить задовольнити лише в цій частині. В частині вимоги щодо скасування податкового повідомлення -рішення про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб позов належить залишити без задоволення у зв"язку з недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ СП "Агро-Дарина" до Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про скасування рішень - задовольнити частково.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0002542302 від 14.12.2011р., №0002532302 від 14.12.2011р.

В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко